Режим перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні та транзитний проїзд через територію України

⇐ ПредыдущаяСтр 17 из 38Следующая ⇒

Відповідно до положень ст. 26 Конституції України, та ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули до Україні в установленому порядку та перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Тобто, виходячи з положень зазначених нормативних актів, правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України може бути реалізований лише за умови прибуття в установленому порядку та перебування на території України на законних підставах.

Умови та порядок перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах визначено у ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», з положень якої витікає, що залежно від мети та підстав в’їзду в Україну та тривалості перебування іноземці та особи без громадянства можуть тимчасово перебувати в Україні та тимчасово або постійно проживати в Україні на законних підставах. В залежності від цього розрізняються й умови перебування іноземців або осіб без громадянства на законних підставах в Україні.

3.1. Тимчасове перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Тимчасовим перебуванням на законних підставах вважається перебування в Україні осіб, які прибувають в Україну з країн з якими встановлено безвізовий режим або за транзитною чи короткостроковою візою з країн з візовим режимом на строк, який не перевищує 90 днів, з метою туризму, лікування, короткострокового перебування з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності, транзитного проїзду через територію України в межах визначеного у проїзному квитку часу (а в разі відсутності квитка - строку, фактично необхідного для перетинання території України на відповідному виді транспорту) та інших визначених законодавством випадках.

Такі особи, відповідно до положень Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання» звільняються від реєстрації паспортних документів в органах внутрішніх справ за місцем перебування.

Також, тимчасовим перебуванням на території України на законних підставах визнається перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, яких до завершення граничного терміну перебування у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не було примусово видворено з України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, на період дії обставин, що унеможливлюють їхнє примусове видворення з України, та іноземців або осіб без громадянства.

Строк тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, які прибули на територію України у встановленому порядку, та паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких було зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, може бути продовжено відповідними територіальними органами або підрозділами ДМС за місцем перебування.

Підстави та порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, визначено у постанові Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150, а також у Наказі МВС України № 363 від 25 квітня 2012 року, яким затверджено порядок розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України,

Відповідно до положень зазначених нормативно-правових актів, строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі:

1) коли вони прибули за короткостроковою візою, або з держав з безвізовим порядком в’їзду (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова, Російська Федерація, Узбекистан), за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в’їзду в Україну;

2) вимушеної зупинки на території України іноземців або осіб без громадянства, які перетнули державний кордон за транзитною візою, у зв’язку з надзвичайними обставинами (стихійне лихо, хвороба, ремонт транспортного засобу тощо) за наявності документа, що підтверджує причину та тривалість вимушеної зупинки, - на період, необхідний для усунення обставин що спричинили вимушену зупинку, та для виїзду з України.

Крім того строк тимчасового перебування може бути продовжено, якщо іноземці або особи без громадянства хоча і прибули за довгостроковою візою, але протягом строку дії візи з поважних причин не оформили документів, які дають право на тимчасове або постійне проживання (посвідки на постійне чи тимчасове проживання), за умови подання підтверджувальних документів - на період не більш як один місяць.

Для продовження терміну тимчасового перебування на території України іноземці або особи без громадянства повинні звернутися до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання із відповідною заявою, не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку перебування.

Разом із заявою про продовження строку перебування на території України іноземець або особа без громадянства і приймаюча сторона подають такі документи:

1) у разі, коли приймаючою стороною є фізична особа:

- паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), копію його сторінок з особистими даними, візою (за наявності) і відміткою про реєстрацію та/або копію імміграційної картки (за наявності);

- переклад українською мовою сторінок паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений в установленому законодавством порядку;

- паспортний документ фізичної особи, що є приймаючою стороною (після пред’явлення повертається), та копію його сторінок з особистими даними;

- копію документа, що підтверджує законність перебування на території України (якщо приймаючою стороною є іноземець або особа без громадянства);

- документ, що підтверджує наявність фінансового забезпечення для покриття витрат, пов’язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України, чи гарантійний лист приймаючої сторони про взяття на себе зобов’язань із сплати всіх витрат, пов’язаних з перебуванням іноземця або особи без громадянства на території України та їх виїздом з України;

- документ про право власності або свідоцтво про державну реєстрацію права власності юридичної особи на житло, яке надається іноземцеві та особі без громадянства для перебування (після пред’явлення повертається), та його копію, а у разі, коли житло не належить приймаючій стороні, - письмову згоду власника (співвласника) житла чи уповноваженої ним особи;

- чотири фотокартки іноземця або особи без громадянства розміром 3,5х4,5 сантиметра;

- квитанція про сплату державного мита за продовження строку перебування або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

- у разі, коли приймаючою стороною є юридична особа до цих документів ще додаються:

- паспортний документ керівника юридичної особи, що є приймаючою стороною, та/або уповноваженої ним особи (після пред’явлення повертається) та копію його сторінок з особистими даними;

- копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- копію розпорядчого документа (наказу, витягу з протоколу, доручення тощо) про призначення працівників, які відповідають за оформлення документів іноземцям та особам без громадянства, засвідчену в установленому законодавством порядку.

Прийняті до розгляду заяви обліковуються в окремому журналі обліку звернень щодо продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства. Працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про продовження терміну перебування в Україні вивчає обґрунтованість наведених підстав стосовно необхідності продовження терміну перебування, перевіряє дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відміток про реєстрацію (відмітки органів охорони державного кордону "В'їзд" ("Виїзд") або документа, що підтверджує законність перебування іноземця, особи без громадянства в Україні) чи продовження терміну перебування, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їх паспортних документах, з даними, що містяться в цих зверненнях, з'ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні.

Про результати перевірки на заяві про продовження терміну перебування в Україні робиться відповідна відмітка із зазначенням посадових осіб, які здійснювали перевірку, та дати перевірки.

Прийняті документи до виконання беруться невідкладно і розглядаються не більше трьох робочих днів. У разі необхідності здійснення додаткових перевірок цей строк може бути продовжено до десяти робочих днів.

Якщо в ході перевірки будуть встановлені обставини що свідчать про незаконність перебування іноземця або особи без громадянства в державі, або перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні приймається рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця або особи без громадянства на території України.

До таких обставин відносяться наступні:

- паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

- іноземцем або особою без громадянства були подані завідомо неправдивих відомостей чи підроблені документи;

- наявність фактів невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов’язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов’язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в’їзду в Україну;

- обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження;

- відсутність в іноземця або особи без громадянства достатнього фінансового забезпечення на період перебування або відповідних гарантій приймаючої сторони;

- порушено терміни подання заяви про продовження терміну перебування в Україні.

Рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця або особи без громадянства на території України приймається також у разі необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку та необхідності охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Відмова в продовженні строку перебування іноземця або особи без громадянства на території України оформляється у вигляді повідомлення, яке готується у двох примірниках: перший вручається під підпис приймаючій стороні або іноземцю чи особі без громадянства, другий додається до матеріалів звернення. При цьому заявники попереджаються про необхідність іноземцю чи особі без громадянства виїхати з України в установлений законодавством строк.

Зазначене рішення може бути оскаржене до територіального органу ДМС (у разі, коли рішення прийняте територіальним підрозділом ДМС), ДМС України або суду.

Якщо в ході перевірки підстав для відмови у продовженні строку перебування не виявлено, а надані документи підтверджують необхідність продовження строку перебування – приймається рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Про прийняте рішення у заяві про продовження терміну перебування в Україні робиться відмітка про продовження терміну перебування із зазначенням терміну, на який вирішено продовжити термін перебування, або причин відмови.

Термін перебування продовжується на весь період існування підстав, зазначених у заяві, але при цьому час перебування в Україні іноземця чи особи без громадянства не повинен перевищувати 180 днів з дати останнього в'їзду, тобто не більше 90 днів.

Рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.

Продовження терміну перебування оформлюється шляхом проставляння в паспортному документі штампа, що скріплюється реєстраційною печаткою органу, який прийняв рішення. Штамп проставляється на першій вільній сторінці паспортного документа поряд з візою чи наявною відміткою про реєстрацію. У разі необхідності іноземцю чи особі без громадянства видається вкладний талон до паспортного документа.

Інформація про іноземців та осіб без громадянства, яким продовжено строк перебування на території України, у п’ятиденний строк надсилається в Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

3.2. Тимчасове проживання іноземців та осіб без громадянства на території України.

Тимчасовим проживанням на законних підставах в Україні іноземцями або особами без громадянства вважається, перебування в Україні осіб, які в установленому законом порядку прибувають в Україну за довгостроковою візою (тобто на термін, який перевищує 90 днів) для працевлаштування, навчання, проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності, провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, міжнародних та регіональних волонтерських програм чи в діяльності волонтерських організацій або філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, роботи у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, філіях або представництвах іноземних банків, роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації, для возз'єднання сім'ї з з громадянами України, або іноземцями чи особами без громадянства, які на законних підставах тимчасово або постійно проживають в Україні, за умови отримання посвідки на тимчасове проживання (документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні), та відповідно до положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» реєстрації місця свого тимчасового проживання.

Особами які тимчасово на законних підставах проживають в Україні визнаються також іноземці або особи без громадянства, які прибули за довгостроковою візою та під час перебування на законних підставах на території України уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання.

Оформлення посвідки на тимчасове проживання здійснюється органами Державної міграційної служби.

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземцем або особою без громадянства до територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання подається відповідна заява. Разом із заявою подаються наступні документи:

- паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою;

- переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

- дійсний поліс медичного страхування;

- квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

- чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5х4,5 см (на матовому папері);

- копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності);

- документ про право власності на житло, де іноземець чи особа без громадянства має право на реєстрацію місця проживання, та заява іноземця чи особи без громадянства про реєстрацію місця проживання, яка розглянута територіальним підрозділом ДМС України;

- копія паспорта уповноваженого представника приймаючої сторони, засвідчена підписом власника, або копія розпорядчого документа про призначення працівника, який відповідає за прийом та оформлення іноземцям чи особам без громадянства документів на право проживання в Україні (у разі, якщо приймаючою стороною є юридична особа), засвідчена в установленому законодавством порядку;

- клопотання (подання) приймаючої сторони щодо оформлення іноземцеві та особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання.

До клопотання (подання) приймаючої сторони щодо оформлення іноземцеві та особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання додаються документи, які стали підставою для відкриття візи, а також реєстраційні документи, якщо приймаючою стороною є юридична особа.

Для отримання посвідки на тимчасове проживання іноземцями або особами без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які тимчасово проживають на законних підставах в Україні також, подаються документи про наявність у приймаючої сторони достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім’ї іноземця або особи без громадянства в Україні.

Оригінали вказаних документів після пред'явлення повертаються, їх засвідчені в установленому порядку копії долучаються до справи.

Прийняті до розгляду письмові клопотання обліковуються в окремому журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання. Працівник територіального органу ДМС України при надходженні клопотання щодо оформлення посвідки перевіряє наявність підстав для видачі посвідки, дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відміток про реєстрацію (відмітки органів охорони державного кордону "В'їзд"/"Виїзд" або документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні) чи продовження терміну перебування, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, які указані в їх паспортних документах, з даними, що містяться в цих клопотаннях, з'ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні.

Перевірка відомостей, що перешкоджають проживанню іноземців чи осіб без громадянства в Україні, здійснюється за відповідними обліками органів внутрішніх справ щодо осіб, які скоїли правопорушення або перебувають у розшуку, а також за обліками відповідних територіальних органів ДМС України. Про результати перевірки робиться відмітка на заяві іноземця чи особи без громадянства із зазначенням посадових осіб, які здійснювали перевірку, та вказується дата перевірки.

У разі необхідності працівник, який розглядає документи про видачу посвідки, запрошує заявника для уточнення обставин його звернення.

За результатами розгляду заяви у строк не більше 15 днів з дня подачі всіх документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання, яке затверджується Головою Державної міграційної служби України (чи його заступниками) чи начальником територіального органу ДМС України (чи його заступниками).

Рішення про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов’язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов’язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в’їзду в Україну;

6) інших випадках, передбачених законами.

Копія рішення про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання видається територіальним органом або підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві та особі без громадянства під розписку або надсилається рекомендованим листом таким особам і приймаючій стороні не пізніше ніж протягом п’яти днів з дня його прийняття. Таке рішення може бути оскаржене протягом місяця з дня отримання копії рішення, шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.

У разі підтвердження законності перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутності обставин, які перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні приймається рішення про видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні. Про прийняте рішення робиться відмітка в заяві із зазначенням терміну, до якого видається посвідка, або причини відмови в її видачі.

Посвідка видається заявникові під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, до якого на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки (за бажанням іноземця чи особи без громадянства вказана відмітка може проставлятися у вкладний талон).

Іноземець та особа без громадянства, що отримали посвідку, повинні зареєструвати місце проживання, а в разі його зміни - перереєструвати в порядку, встановленому Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.

Посвідки оформляються іноземцям та особам без громадянства, які досягли 16-річного віку. У виняткових випадках посвідка на постійне проживання може оформлятися особі до досягнення 16-річного віку за наявності нотаріально засвідченої згоди обох батьків.

Відомості про дитину, яка не досягла 16-річного віку і прибула разом з батьками (законними представниками) в Україну для тимчасового проживання, зазначаються в посвідці одного з батьків (законних представників).

Посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та відповідних додаткових документів, які подаються для отримання посвідки, або підтверджують необхідність продовження строку тимчасового проживання іноземця або особи без громадянства в Україні, до територіального органу або підрозділу ДМС не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки.

Посвідка на тимчасове проживання іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, видається на строк реалізації проекту міжнародної технічної допомоги, який зазначається в реєстраційній картці проекту.

Посвідка на тимчасове проживання іноземцю або особі без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання видається на період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні.

У разі коли протягом строку дії посвідки на тимчасове проживання у паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства змінилися відомості, або змінилися інші відомості, такі документи подаються протягом 10 днів з моменту настання таких змін до територіального органу або підрозділу ДМС, який видав посвідку.

У разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства повинний звернутися за отриманням нової посвідки до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання. Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов’язані негайно повідомити органові внутрішніх справ за місцем втрати та територіальному органові або підрозділові ДМС за місцем видачі, який інформує про це протягом п’яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню.

Крім того обмін посвідки на тимчасове проживання здійснюється у разі зміни прізвища, імені та по батькові іноземця та особи без громадянства, та установлення розбіжностей у записах (невідповідності внесених до посвідки записів записам в інших документах).

Для обміну посвідки подаються:

1) заява, зразок якої встановлюється МВС;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), та його копія;

3) посвідка, що підлягає обміну;

4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);

6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

У разі відсутності підстав для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання іноземець та особа без громадянства зобов’язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка на тимчасове проживання передається приймаючій стороні, яка зобов’язана подати її територіальному органові або підрозділові ДМС за місцем проживання іноземця та особи без громадянства протягом десяти днів з моменту зняття з реєстрації. Нездана посвідка на тимчасове проживання вважається недійсною.

3.3. Постійне проживання іноземців та осіб без громадянства на території України.

Наступним видом режиму перебування іноземців або осіб без громадянства на території України є постійне проживання на законних підставах.Іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні на законних підставах вважаються особи, яким в Україні надано статус біженця або особи, що потребує додаткового захисту, або особи, які прибули в Україну у встановленому законом порядку, та отримали дозвіл на імміграцію, тобто - рішення спеціально уповноваженого органу державної влади, що надає право іноземцям та особам без громадянства на постійне проживання в Україні.

Відповідно до положень Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції – граничної кількості іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України щорічно відповідно до порядку формування квоти імміграції, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983. Квота імміграції встановлюється по таких категоріях іммігрантів:

1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;

6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;

7) особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними;

8) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Незалежно від визначеної квоти імміграції дозвіл на імміграцію надаєтьсятаким категоріям осіб:

1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;

5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України.

Повноваженнями щодо прийняття рішень щодо надання іноземцям та особам без громадянства дозволу на імміграцію наділені Державна міграційна служба та її територіальні органи та підрозділи. Компетенція щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію визначається в залежності від категорії іммігрантів. Так, до компетенції Державної міграційної служби України віднесено прийняття рішень стосовно іммігрантів, які є:

- діячами науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

- особами, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менш як 100 тис. доларів США, що зареєстрована в установленому порядку;

- особами, імміграція яких становить державний інтерес.

У разі необхідності ДМС може приймати рішення стосовно інших категорій іммігрантів.

Територіальними органами ДМС приймаються рішення стосовно:

- висококваліфікованих спеціалістів і робітників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

- осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

- осіб, які раніше перебували в громадянстві України;

- батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей;

- осіб, які безперервно прожили на території України протягом трьох років від дня надання їм статусу біженця чи притулку в Україні, а також їх батьків, чоловіків (дружин) та неповнолітніх дітей, які проживають разом з ними.

У разі необхідності територіальні органи можуть приймати рішення стосовно іммігрантів позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС України).

Територіальні підрозділи ДМС уповноважені приймати рішення стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС України), а саме:

- одного з подружжя, якщо інший з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України;

- осіб, які є опікунами чи піклувальниками громадян України або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

- осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

У разі коли заяви іммігрантів позаквотової категорії надійшли від закордонних дипломатичних установ України, їх розгляд та прийняття відповідних рішень здійснюється територіальними органами Державної міграційної служби.

Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983.

Відповідно до положень зазначеного нормативно-правового акту особа, яка відповідає категоріям осіб, які можуть отримати дозвіл на імміграцію, може звернутися із заявою про надання такого дозволу до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном, або до підрозділів Державної міграційної служби за місцем свого проживання, якщо особа перебуває на території України на законних підставах.

Дозвіл на імміграцію надається за особистою заявою особи, яка бажає його отримати, або, за наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо), заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою. За неповнолітніх осіб, а також осіб, яких у встановленому порядку визнано недієздатними, заяву про надання дозволу на імміграцію подають їх законні представники.

Якщо разом з один з батьків іммігрують неповнолітні діти, він повинен подати посвідчену нотаріально заяву іншого з батьків, про не заперечення проти імміграції дітей. У випадку відсутності такої згоди повинно бути подане рішення відповідного державного органу про залишення дітей при батькові (матері).

Для отримання дозволу на імміграцію до заяви додаються також такі документи:

1) три фотокартки;

2) копія документа, що посвідчує особу;

3) документ про місце проживання особи;

4) відомості про склад сім'ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо);

5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено Міністерством охорони здоров'я (не поширюється на осіб, які перебувають у шлюбі понад два роки з громадянами України, є дітьми або батьками громадян України, а також осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням).

Крім зазначених документів відповідно до категорії осіб, які можуть отримати дозвіл на імміграцію подаються:

1) діячами науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України, - документ, що підтверджує підтримку їх клопотання відповідним центральним органом виконавчої влади України;

2) спеціалістами і робітниками, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України, - копії документів, що підтверджують відповідність рівня кваліфікації спеціаліста або робітника вимогам, передбаченим у переліку, затвердженому Міністерством соціальної політики;

3) особами, які здійснили інвестицію в економіку України – копія документа про державну реєстрацію іноземної інвестиції в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США;

4) особами, які є повнорідними братами чи сестрами, дідом, бабою чи онуками громадян України – копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянами України;

5) особами, які раніше перебували в громадянстві України – документ, який підтверджує факт перебування в громадянстві України;

6) особами, які є батьками, подружжям або неповнолітніми дітьми іммігранта - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні;

7) особами, які отримали статус біженця чи притулок на території України, та їх батьками, подружжям, неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними – копія документа, що підтверджує надання особі статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а також документ, що підтверджує факт безперервного проживання особи на законних підставах на території України протягом трьох років з дня надання їй статусу біженця в Україні чи притулку в Україні;

8) особами, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, - копія документа, що підтверджує встановлення особі відповідного статусу, а також документ, що підтверджує факт безперервного проживання особи на законних підставах на території України протягом трьох років з дня встановлення їй такого статусу;

9) особами, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України, - копії документів про призначення їх опікунами чи піклувальниками або про встановлення над ними опіки чи піклування;

10) особами, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням - документи, які підтверджують, що вони або хоча б один з їх батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України, а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України або УРСР;

11) особами, імміграція яких становить державний інтерес для України, - подання відповідного центрального органу виконавчої влади України.

Особи, які постійно проживають за межами України, разом із заявою про надання дозволу на імміграцію подають також, довідку про відсутність судимості (не поширюється на осіб, які перебувають у шлюбі понад два роки з громадянами України, або є дітьми чи батьками громадян України, а також осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням).

Якщо за дії, пов'язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством України передбачена сплата державного мита або консульського збору, разом із заявою подається документ про його сплату, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи Державної міграційної служби, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію", а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Копії цих документів, а також письмове підтвердження згоди на імміграцію та гарантії фінансового забезпечення приймаючих осіб, які є близькими родичами, подаються нотаріально засвідченими. Документи, відомості за якими можуть змінюватися, можуть бути подані протягом шести місяців від дня їх видачі.

У разі неподання особою всіх документів до відповідних уповноважених органів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Після отримання заяви про надання дозволу на імміграцію разом з усіма відповідними документами, від осіб, які постійно проживають за межами України закордонні дипломатичні установи України, формують документи у справу, перевіряють справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, та надсилають через МЗС України до ДМС України разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду не пізніше ніж у місячний термін після надходження документів зі своїми пропозиціями.

У разі подання документів від осіб, які на законних підставах перебувають в Україні до територіальних підрозділів ДМС за місцем їх проживання, працівники цих підрозділів також формують справи, перевіряють справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, а також перевіряють підстави та законність перебування в Україні іммігрантів, а у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, які передбачені ст. 10 Закону України «Про імміграцію». Такими підставами є:

1) засудження особи до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (дане положення не поширюється на діячів науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України особи, та осіб які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 тисяч доларів США);

2) вчинення особою злочину проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено;

3) захворювання особи на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я (дане положення не поширюється на діячів науки та культури, імміграція, яких відповідає інтересам України особи, та осіб які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США);

4) зазначення особою, в заяві про надання дозволу на імміграцію, свідомо неправдивих відомостей чи подання підроблених документів;

5) заборона особі в'їзду на територію України;

6) та інших випадках, передбачені законами України.

У разі відсутності таких підстав територіальні підрозділи ДМС здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції та у місячний термін разом з матеріалами справи надсилають до територіальних органів або підрозділів ДМС (відповідно до категорії іммігрантів) інформацію про результати їх розгляду.

Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС України чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам.

Територіальні органи і підрозділи ДМС України після отримання документів від закордонних дипломатичних установ України або територіальних підрозділів ДМС перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держприкордонслужби.

Регіональні органи СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит. Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

У випадку, коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держприкордонслужби інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції ДМС, територіальні органи у місячний термін аналізують отриману інформацію і надсилають до ДМС разом з матеріалами справи дані про результати розгляду.

ДМС України перевіряє у місячний термін правильність оформлення документів, вивчає відповідність наведених підстав, щодо відношення особи до категорій осіб, яким може бути наданий дозвіл на імміграцію, з'ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, надсилає запит до СБУ та Національного центрального бюро Інтерполу. Запит до Держприкордонслужби надсилається тільки стосовно тих осіб, клопотання яких надійшли через МЗС України.

СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку щодо виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки надсилається інформація ДМС України. Термін розгляду може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

ДМС України аналізує у місячний термін отриману від зазначених органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Загальний термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання. Рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

Орган, який прийняв рішення про надання дозволу на імміграцію, надсилає його копію протягом двох тижнів безпосередньо заявнику або через МЗС відповідній закордонній дипломатичній установі України.

Особи, які отримали дозвіл на імміграцію, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні, зобов'язані, протягом періоду дії дозволу, звернутися до територіального підрозділу Державної міграційної служби за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання. Іноземці та особи без громадянства, які отримали дозвіл на імміграцію за межами України повинні звернутися, для отримання посвідки на постійне проживання, до територіального органу ДМС за місцем проживання, протягом п'яти робочих днів після прибуття в Україну. Зразки заяв та порядок їх розгляду визначаються МВС України.

При цьому заявник повинен особисто звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання хоч би один раз - для подання заяви про надання дозволу на імміграцію чи для отримання посвідки (у тому разі коли із поважних причин він не зміг подати заяву про надання дозволу на імміграцію особисто).

Для оформлення посвідки на постійне проживання разом із заявою подаються:

1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), та його копія;

2) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

3) копія рішення про надання дозволу на імміграцію;

4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

5) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері);

6) копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

Для оформлення посвідки на постійне проживання особам, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території, замість копії рішення про надання дозволу на імміграцію, подається довідка про припинення громадянства України встановленого зразка, видана територіальним органом або підрозділом ДМС.

Порядок оформлення, видачі та обміну посвідок на постійне проживання, а також підстави для відмови у оформленні посвідки на постійне проживання відповідають порядку оформлення, видачі, обміну та відмови у оформленні посвідок на тимчасове проживання. Але строк розгляду заяви на оформлення посвідки на постійне проживання коротший - він складає сім днів з дня подання всіх визначених документів на відміну від посвідки на тимчасове проживання.

Крім того строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується, а посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку, в такому разі для обміну посвідки документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну не подаються.

Іноземець та особа без громадянства, що отримали посвідку на постійне проживання, повинні зареєструвати місце проживання, а в разі його зміни – перереєструвати в порядку, встановленому Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.

Крім того, слід відзначити, що обов’язковою умовою перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства на законних підставах є наявність паспортного документу, зареєстрованого в установленому порядку. У разі втрати на території України паспортного документа іноземець та особа без громадянства повинні негайно письмово повідомити орган внутрішніх справ, який на прохання іноземця та особи без громадянства зобов'язаний видати йому про це довідку та надіслати відповідне повідомлення в Адміністрацію Держприкордонслужби. Після отримання у дипломатичному представництві чи консульській установі своєї країни паспортного документа на підставі особистої заяви іноземця та особи без громадянства та клопотання приймаючої сторони органом внутрішніх справ вирішується питання про продовження терміну перебування іноземця та особи без громадянства в Україні чи виїзду з України.

Ті іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні з дотриманням встановлених вимог користуються, як визначено у ст. 26 Конституції України тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України. Зазначені особи рівні перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять та інших обставин, їм гарантуються право на життя та особисту недоторканість, право не піддаватися катуванню та жорстокому, або іншому поводженню, що принижує людську гідність, право на захист від дискримінації, свобода пересування та вільний вибір місця проживання на території України за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Такі винятки, насамперед, стосуються прав, якими можуть бути наділені лише громадяни України. Так, іноземні громадяни та особи без громадянства не наділені в Україні політичними правами, вони не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо це пов’язане з приналежністю до громадянства України, не можуть бути членами політичних партій України, позбавлені права участі у виборчому процесі і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування, брати участь у Всеукраїнському та місцевих референдумах.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну, зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави, шанувати традиції та звичаї народу України, використання ними наданих прав і свобод не повинно завдавати шкоди інтересам українського суспільства і держави, правам і законним інтересам громадян України та інших осіб.

Питання для самоконтролю

1. Визначте види та строки дії віз.

2. Перелічите підстави для відмови в оформленні візи.

3. Назвіть умови за яких в’їзд осіб на територію України не допускається.

4. Підстави для анулювання віз.

5. Який порядок розгляду звернень про оформлення візи в Дипломатичних представництвах та Консульських установах.

6. Підстави для тимчасового обмеження в’їзду на територію України.

7. Порядок реєстрації паспортних документів у пунктах пропуску через кордон.

8. Які категорії осіб звільняються від реєстрації паспортних документів у пунктах пропуску через кордон.

9. Який порядок продовження строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на Україні.

10. Підстави для відмови у продовженні строку перебування на території України.

11. Визначте порядок оформлення посвідки на тимчасове проживання.

12. Категорії осіб, яким може бути надано дозвіл на імміграцію.

13. Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

14. Строк дії посвідки на постійне проживання.

Література:

Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22 вересня 2011 р., № 3773-VI // Офіційний вісник України. - 2011. - № 83. – ст. 3014.

Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 03 квітня 2003 р., № 661-IV// Відомості Верховної Ради України. – 2003. - N 27. - ст. 208.

Про прикордонний контроль: Закон України від 5 листопада 2009 р., № 1710-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 6. – ст. 46.

Про порядок допуску і умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України: Закон України від 2 лютого 2000 р., № 1479-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 13. – Ст. 245.

Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання: Закон України від 11 грудня 2003 р., № 1382-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 15. - ст. 232.

Про імміграцію: Закон України від 07 червня 2001 р., № 2491-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 41. – ст.197

Порядок формування квоти імміграції: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. N 1983 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 52. - ст. 2400.

Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. N 1983 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 52. - ст. 2400.

Порядок перетинання державного кордону України військовослужбовцями, військовими кораблями (суднами забезпечення) і літальними апаратами Чорноморського флоту Російської Федерації, який перебуває на території України: Указ Президента України № 706/2008 від 13 серпня 2008 року // Офіційний вісник України. - 2008. - № 61. - Ст. 2070.

Про порядок перетинання державного кордону України аварійно-рятувальними та аварійно-відновними формуваннями для локалізації та ліквідації надзвичайних ситуацій, зумовлених стихійним лихом, аваріями і катастрофами: Постанова Кабінету Міністрів України № 912 від 21 серпня 1997 року // Офіційний вісник України. – 1997. – № 35. – Ст. 1248.

Порядок надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України: затверджено Постанова КМУ України від 22 червня 2011 р. N 667 //Офіційний вісник України. - 2011. - № 47. – ст. 1910.

Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків: затверджено Постанова КМУ України від 28 березня 2012 р. № 251 // Офіційний вісник України. - 2012. - № 24. – ст. 912.

Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України: затверджено Постанова КМУ України від 15 лютого 2012 р. № 150 // Офіційний вісник України. - 2012. - № 17. – ст. 612.

Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення: затверджено Постанова КМУ України від 7 березня 2012 р. № 179 // Офіційний вісник України. - 2012. - № 20. – ст. 741.

Правила оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію: затверджено Постанова КМУ України від 1 червня 2011 р. N 567 //Офіційний вісник України. – 2011. - № 41. – ст. 1681.

Про порядок заповнення машинозчитуваної зони паспортних та візових документів: Постанова КМУ України від 28 червня 1997 р. N 636 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 27. – ст. 54.

Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю: затверджено Постанова КМУ України від 18 серпня 2010 р. № 751 // Офіційний вісник України. - 2010 р. - № 65. – ст. 2265.

Інструкція про порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію: затверджено Наказ МЗС України № 196 від 26 липня 2011 року // Офіційний вісник України. - 2011. - № 65. – ст. 2545.

Інструкція про порядок реєстрації іноземців та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон: затверджено Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України N 773 від 24 грудня 2001 року // Офіційний вісник України. - 2002. - № 2. – ст. 77.

Положення про імміграційну картку: затверджено Наказ Адміністрації державної прикордонної служби України № 987 від 15 грудня 2011 року // Офіційний вісник України. - 2012. - № 4. – ст. 156.

Інструкція про порядок пропуску через державний кордон України дипломатичних агентів, консульських посадових осіб і членів їх сімей та транспортних засобів з дипломатичними номерами: затверджено Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 252 від 28 травня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 24. – Ст. 1135

Інструкція про порядок заборони в’їзду в Україну іноземців посадовими особами Прикордонних військ України: затверджено Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 62 від 6 лютого 1998 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 9. – Ст. 358.

Інструкція про порядок направлення до Держкомкордону доручень правоохоронних органів України щодо осіб, які прямують через державний кордон України, їх обліку та виконання: затверджено Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України N 8 від 5 січня 1996 року // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0032-96

Правила оформлення і видачі запрошень іноземцям та особам без громадянства на отримання візових документів для в'їзду в Україну: затверджено Наказ МВС України від 08 жовтня 2008 року № 524 // Офіційний вісник України. - 2008. - № 88. – ст. 2964.

Порядок оформлення і видачі посвідки на тимчасове проживання: затверджено Наказ МВС України від 23 серпня 2011 року № 602 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 74. – ст. 2789.

Порядок розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства щодо продовження строку перебування на території України: затверджено Наказ МВС України від 25 квітня 2012 року № 363 // Офіційний вісник України. - 2012. - № 39. – ст. 1509.

Москаль Г.Г. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства: питання правового регулювання // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2005. - № 2. – С. 110-115.

Беницький О.М. Щодо визначення поняття іммігрант у національному законодавстві / Беницький О.М. // Вісник ЛДУВС. – 2008. - № 1. – С. 148-151

Тема №

Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 421; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 12 13 14 15 161718 19 20 21 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!