Порядок надання тимчасового захисту в Україні
У сучасному світі останнім часом постійно відбуваються процеси конфронтації, які супроводжуються людськими трагедіями. У багатьох регіонах світу спостерігаються безпрецедентні потоки осіб, які вимушені залишити свої країни, для того щоб вберегтися від наслідків зовнішньої агресій, окупації, громадянських війн, та інших обставин, які можуть загрожувати їх життю та особистій недоторканності, та шукати захисту на території інших країн. Світове демократичне суспільство постійно стикається з необхідністю надання таким особам гуманітарної, медичної та інших видів допомоги. З метою врегулювання статусу таких осіб, та правових механізмів їх захисту на міжнародному рівні були визначені мінімальні стандарти стосовно надання тимчасового захисту осіб, які масово припливають із зон конфліктів та визначені заходи щодо сприяння збалансованості зусиль країн-членів Європейського союзу щодо розміщення таких осіб та подолання його наслідків. (Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (2000) 9 від 3 травня 2000 року «Про тимчасовий захист», та Директива Ради Європейського Союзу № 2001/55/ЕС від 20 липня 2001 року «Про мінімальні стандарти стосовно надання тимчасового захисту у світлі масового припливу переміщених осіб та про заходи по сприянню збалансованості зусиль країн-членів щодо розміщення таких осіб та подолання його наслідків»)
Україна, як одна з держав що поважає гуманітарні та демократичні цінності, не може залишатися осторонь від процесу надання допомоги таким особам, у зв'язку з чим, з метою захисту прав осіб, яким у країні походження чи постійного перебування загрожує небезпека їх життю, здоров'ю, особистій недоторканості, честі, гідності внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено можливість надання таким особам тимчасового захисту, який є винятковим, обмеженим у часі практичним заходом.
|
|
|
Тимчасовий захист в Україні надається Кабінетом Міністрів України іноземцям та особам без громадянства, які масово прибули в Україну з країни, що має спільний кордон з Україною, на строк до припинення обставин у країнах їх походження, у зв'язку з якими вони змушені були прибути на територію України, але не більш як на один рік. Строк тимчасового захисту може бути продовжено, але не більш як на один рік.
Кожній повнолітній особі, яка належить до осіб, яким надано тимчасовий захист, територіальним органом міграційної служби видається посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист в Україні, яке є паспортним документом, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує тимчасового захисту, і є дійсним для реалізації прав та виконання обов'язків, передбачених законодавством України. Посвідчення визнається дійсним протягом періоду надання тимчасового захисту.
|
|
|
Відомості про дітей, які не досягли вісімнадцятирічного віку, зазначаються у посвідченні одного з батьків, у яке вклеюються їх фотокартки. У посвідченні другого з батьків зазначається номер посвідчення, до якого внесено відомості про дітей. У разі відсутності батьків відомості про дітей, які не досягли вісімнадцятирічного віку, вносяться до посвідчення діда чи баби, повнолітніх брата чи сестри, опікунів чи піклувальників або іншої особи, яка до прибуття в Україну добровільно чи за звичаєм країни походження взяла на себе відповідальність за виховання та утримання дітей.
Посвідчення оформлюється протягом одного робочого дня з моменту подання особою заяви про отримання посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а в разі відсутності документів, що посвідчують особу, або, якщо такі документи є підробленими, - після проведення ідентифікації.
|
|
|
В разі зміни прізвища та імені особи, яка потребує тимчасового захисту, виявлення розбіжностей у записах, непридатності його для використання посвідчення підлягає обміну. У разі втрати посвідчення особа, якій надано тимчасовий захист, зобов’язана протягом трьох робочих днів повідомити про це орган внутрішніх справ, а також територіальний орган за місцем проживання.
Обмін посвідчення проводиться протягом семи робочих днів після прийняття відповідного рішення територіальним органом за місцем проживання особи, якій надано тимчасовий захист.
Іноземці чи особи без громадянства, яким надано тимчасовий захист, визнаються, такими, що перебувають на території України на законних підставах на період дії обставин, за наявності яких їм було надано тимчасовий захист. Вони користуються всіма правами, та несуть обов’язки, які передбачаються законодавством України для іноземців та осіб без громадянства.
Крім того, враховуючи, причини та умови прибуття на Україну таким особам надається право на:
- безоплатне проживання у придатних для тимчасового перебування місцях, які з урахуванням пропозицій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України;
|
|
|
- отримання роботи в Україні на строк, на який надано тимчасовий захист;
- отримання грошової допомоги, якщо в них немає інших доходів в Україні;
- безоплатну невідкладну медичну допомогу в державних закладах охорони здоров'я;
- забезпечення достатнім харчуванням, ліками, одягом з урахуванням спеціальних потреб дітей, у тому числі новонароджених, осіб із захворюваннями, осіб похилого віку;
- отримання інформації про свої права та обов'язки рідною або зрозумілою їм мовою;
- користування іншими правами, які їм гарантуються відповідно до міжнародних договорів, законів та інших нормативно-правових актів України.
Крім того, такі особи мають право на подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку, встановленому законодавством.
Неповнолітнім особам, які отримали тимчасовий захист, гарантується право на виховання та навчання в державних та комунальних дошкільних, загальноосвітніх та професійних навчальних закладах у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань освіти.
Крім додаткових прав, для осіб, яким надано тимчасовий захист, встановлюються й спеціальні обов’язки. Так, вони зобов’язані:
- подати всі наявні документи та достовірну інформацію про себе;
- пройти ідентифікацію особи в разі відсутності документів, що посвідчують особу, або в разі пред'явлення фальшивого документа;
- пройти обов'язкове медичне обстеження.
Тимчасовий захист припиняється за рішенням Кабінетом Міністрів України якщо особи, які вимушені були залишити країну своєї громадянської належності або постійного проживання можуть повернутися до цієї країни внаслідок припинення дії обставин, за наявності яких було надано тимчасовий захист, або у разі переїзду такої на проживання в іншу країну.
Крім того рішення про припинення тимчасового захисту може бути прийнято органом міграційної служби щодо окремої особи, у разі звернення такої особи із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, разом з прийняттям рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
За рішенням спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань міграції особа може бути позбавлена тимчасового захисту в індивідуальному порядку в разі, якщо буде встановлено, що особа вчинила злочин проти миру, воєнний злочин, злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; або злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою отримання тимчасового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів.
Питання для самоконтролю
1. Розкрийте правову природу інституту притулку.
2. Які особи можуть отримати статус біженця в Україні?
3. Назвіть умови за яких статус біженця не надається?
4. Визначте порядок провадження за заявами заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
5. Підстави та порядок позбавлення статусу біженця та додаткового захисту.
6.У яких випадках рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту може бути скасоване?
7. Який порядок надання тимчасового захисту в Україні?
8. За яких умов особа може бути позбавлена тимчасового захисту в Україні?
Література
Конвенція про статус біженців: прийнята 28 липня 1951 р. Конференцією уповноважених представників з питань статусу біженців та апатридів, скликаною відповідно до резолюції Генеральної Ассамблеї від 14 грудня 1950 р., №429 (V). // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi? nreg=995_011
Протокол щодо статусу біженців вiд 16.12.1966 року // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/995_363
Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: Закон України від 08 липня 2011 № 3671-VI // Офіційний вісник України. - 2011. - № 59. – ст. 2347.
Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців: Закон України від 10 січня 2002 р., № 2942-III// Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 17. - ст. 118.
Декларация о территориальном убежище: Принята Резолюцией (XXII) Генеральной Ассамблеи ООН от 14 декабря 1967 г., № 2312 // Международные акты о правах человека: сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 784 с.
Положення про посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист: затверджено Постанова КМ України від 14 березня 2012 р., № 199 // Офіційний вісник України. - 2012. - № 20. - ст. 758.
Положення про посвідчення біженця: затверджено Постанова КМ України від 14 березня 2012 р., № 202 // Офіційний вісник України. - 2012. - № 20. – ст. 761.
Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту: затверджено Наказ МВС № 649 від 07 вересня 2011 року // Офіційний вісник України. – 2011. - № 81. – ст. 2993.
Положення про пункти тимчасового розміщення біженців: затверджено Наказ Держкомнацміграції України від 05 вересня 2002 р., № 31 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 41. – ст. 1912.
Римаренко Ю.І. Міжнародне міграційне право: Підручник. Університетський курс. – К.: КНТ, 2007. – 640 с.
Чехович С.Б. Елементарний курс міграційного права України: Конспект лекцій : Навч. посіб. для студ. вищ. навч закл. – К. : МАУП, 2004. – 216 с.
Герасименко Є.С. Врегулювання проблем біженців. Документи Ліги Націй / Є.С. Герасименко // Бюлетень Міністерства Юстиції України. – 2009. - № 8. – С. 58-70.
Мосьондз С. Проблема біженців: історія виникнення, сучасний стан та шляхи розв’язання / С. Мосьодз // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 12. – С.135-139.
Тема №
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 443; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!