Imperativus praesentis activі
| Sing. | Plur. | ||
| 2. | λῦ-ε розв`язуй, звільняй | λύ-ε-τε | |
| 3. | λυ-έ-τω | λυ-ό-ντων | |
Infinitivus: λύ-ειν - розв`язувати, звільняти
Поєднувальними голосними є -ο (перед μ та ν) та -ε в інших випадках. В третій особі множини додається ν «приставне» (ἐϕελϰυστιϰόν) перед словом, яке починається з голосного звука, а також перед розділовими знаками. Таке ν буває і в інших дієслівних та іменних формах, воно подається в дужках.
Особовий займенник у якості підмета вживається тоді, коли на ньому є особливий логічний наголос, наприклад при протиставленні.
Praesens indicativi означає дію чи стан в теперішньому, але може вживатися й в описі минулих подій (praesens historicum). Imperativus та infinitivus praesentis виражають не час, але недоконаний вид.
Imperfectum indicativi activі
| Sing. | Plur. | ||
| 1. | ἔ-λυ-ο-ν я розв`язував, звільняв | 1. | ἐ-λύ-ο-μεν |
| 2. | ἔ-λυ-ε-ς | 2. | ἐ-λύ-ε-τε |
| 3. | ἔ-λυ-ε(ν) | 3. | ἔ-λυ-ο-ν |
Imperfectum - це минулий час недоконаного виду; він може означати також початок, спробу дії (imperfectum de conatu): ἔλυον я намагався звільнити, я почав було звільняти.
В індикативі історичних часів, в тому числі й імперфекті, є присутнім прирощення.
Прирощення
Прирощення в історичних часах буває двох видів: складове - додавання -ε до основи, яка починається із приголосного звука (λύω - ἔλυον), та кількісне - подовження початкової голосної основи: α, ε - η, ο - ω, ῐ - ῑ, ῠ - ῡ: ἄγω веду - ἦγον, ἐλπίζω надіюсь - ἤλπιζον, ὁπλίζω озброюю - ὥπλιζον, ἱδρύω споруджую - ἵδρυον, ὑβρίζω ображаю - ὕβριζον.
|
|
|
В дифтонгах подовжується перша частина, причому йота стає підписною: αἴρω піднімаю - ᾖρον, οἰϰίζω населяю - ᾤϰιζον, αὐξάνω збільшую - ηὔξανον.
Деякі дієслова, що починаються з -ἐ, мають в прирощенні εἰ (а не η): ἔχω маю - εἶχον.
Прирощення може стояти між основою та префіксом, причому префікс з`являється в чистому (неасимільованому) вигляді: εἰσϕέρω вношу - εἰσέϕερον, συλλέγω збираю - συνέλλεγον.
Останній голосний в префіксах, за винятком προ- та περι-, перед початковим голосним основи відкидається: ϰαταβάλλω скидаю - ϰατέβαλλον, але: προβάλλω кидаю вперед - προέβαλλον, περιβάλλω оточую - περιέβαλλον.
|
|
|
Вправи:
1. Прочитайте тексти та перекладіть рідною мовою:
Περὶ Σπάρτης
Ἐν τῇ Σπάρτῃ ἦν ἡ τῶν πρεσβυτῶν βουλή. Ἐν τῇ τῶν Σπαρτιατῶν στρατιᾷ ἦσαν ὁπλῖται ϰαὶ γυμνῆται ϰαὶ τοξόται. Οἱ τῆς Σπάρτης πολῖται ἦσαν ὁπλῖται. Ἡ τοῦ Λεωνίδου ϰαὶ τῶν ὁπλιτῶν ἐν ταῖς Θερμοπύλαις νίϰη ϰαὶ τελευτὴ τοῖς Σπαρτιάταις δόξαν ἔϕερον. Τοῖς δὲ Πέρσαις αἰσχύνην· ὁ γὰρ προδότης τοῖς Πέρσαις συνέπραττε τὴν νίϰην. Οἱ Σπαρτιᾶται ἔλεγον τὴν βουλὴν γερουσίαν.
|
|
|
Περὶ Πυϑαγόρου
Πυϑαγόρας, ὁ γεωμέτρης, τὸ πάλαι τὴν τῆς σοϕίας δόξαν εἶχεν. Τοιγαροῦν ἐν τῇ τοῦ Πυϑαγόρου παιδείᾳ ϰαὶ ὁμιλίᾳ νεανίαι ἦσαν.
Οἱ τοῦ Πυϑαγόρου μαϑηταὶ ἐσπούδαζον περὶ τὰς ἐπιστήμας. Πυϑαγόρας δὲ τοὺς μαϑητὰς τὴν μαϑηματιϰὴν ϑεραπεύειν ἐϰέλευε ϰαὶ ἐδίδασϰε ϰαὶ ἐπαίδευεν. Πολλάϰις δὲ τοῖς μαϑηταῖς ἔλεγεν· «Θύετε ταῖς Μούσαις· αἱ γὰρ Μοῦσαι στέργουσι τὴν σοϕίαν ϰαὶ τὰς ἐπιστήμας ϰαὶ τὰς τέχνας».
|
|
|
2. Прочитайте та перекладіть речення рідною мовою:
1. Οἱ στρατιῶται σχολὴν ἦγον. 2. Τῷ διϰαστῇ πρέπει στέργειν τὴν διϰαιοσύνην. 3. Εὐριπίδης ϰαὶ Θουϰυδίδης ἦσαν μαϑηταὶ Ἀναξαγόρου. 4. Ἐν τῇ εἰρήνῃ αἱ ἐπιστῆμαι ϰαὶ αἱ τέχναι ἀϰμάζουσιν. 5. Ὦ μαϑητά, μάνϑανε τὴν γραμματιϰήν. 6. Ἐν Θερμοπύλαις Ἐϕιάλτης τοῦ Λεωνίδου ϰαὶ τῶν Σπαρτιατῶν προδότης ἦν. 7. Ξέρξης, τῶν Περσῶν δεσπότης, τοὺς σατράπας ἐϰέλευε στρατιώτας συνάγειν. 8. Ἰσχυρὰ ἦν τῶν νεανιῶν παιδεία παρὰ τοῖς Σπαρτιάταις.
3. Провідмінювати слова в однині та множині: ὁ ὁπλίτης, ὁ μαϑητής, ὁ ταμίας.
4. Провідмінювати дієслова в praesens та imperfectum indicativi activi: λέγω, ἐρίζω, ὀρύττω, ὀνομάζω, αἰσχύνω, συμπράττω.
Заняття 4
II відміна іменників.
Прикметники I-II відмін.
Займенники присвійні, визначальні, взаємні.
Узгодження підмета з присудком.
Περὶ Πεισιστράτου. Περὶ τῶν Μαραϑωνομαχῶν
II відміна іменників.
До II відміни належать іменники та прикметники чоловічого та середнього роду, що мають закінчення в nom. sing. відповідно -ος та -ον. В II відміні є також іменники жіночого роду на ος: назви країн, островів та міст, наприклад, Αἴγυπτος - Єгипет, Δῆλος - Делос, Κόρινϑος -Коринф, а також слова παρϑένος - дівчина, ἄμπελος - виноград, βίβλος - книга, νῆσος - острів, νόσος - хвороба, ὁδός - дорога та ін.
Зразки:
чоловічого роду : στρατηγός - полководець, λόγος - слово, ἄνϑρωπος - людина;
середнього роду : ἔργον - справа.
| Sing. | ||||
| N. | ὁ στρατηγός | λόγος | ἄνϑρωπος | τὸ ἔργον |
| G. | τοῦ στρατηγοῦ | λόγου | ἀνϑρώπου | τοῦ ἔργου |
| D. | τῷ στρατηγῷ | λόγῳ | ἀνϑρώπῳ | τῷ ἔργῳ |
| Acc. | τὸν στρατηγόν | λόγον | ἄνϑρωπον | τὸ ἔργον |
| V. | ὦ στρατηγέ | λόγε | ἄνϑρωπε | ὦ ἔργον |
| Plur. | ||||
| N., V. | οἱ στρατηγοί | λόγοι | ἄνϑρωποι | τὰ ἔργα |
| G. | τῶν στρατηγῶν | λόγων | ἀνϑρώπων | τῶν ἔργων |
| D. | τοῖς στρατηγοῖς | λόγοις | ἀνϑρώποις | τοῖς ἔργοις |
| Acc. | τοὺς στρατηγούς | λόγους | ἀνϑρώπους | τὰ ἔργα |
Гострий наголос в nom. sing. з третього складу від кінця пересувається у відмінках з довгим закінченням на передостанній склад: ἄνϑρωπος — ἀνϑρώπου.
При порівнянні II відміни з I відміною бачимо їх подібність в ряді форм: в dat. sing. присутня підписна йота, в acc. sing. закінчення -ν; в словах чоловічого та жіночого роду в acc. pl. -ς, в nom. pl. -ι; в словах всіх родів в gen. pl. -ων, в dat. pl. -ις.
В словах середнього роду форми nom. та acc. співпадають, причому у множині в цих відмінках закінчення -ᾰ.
Прикметники II відміни відмінюються так само, як іменники: ὁ σοϕὸς ἄνϑρωπος - розумна людина, τὸ ἀγαϑὸν ἔργον - добра справа.
Прикметники I-II відмін.
Прикметники І-II відмін відмінюються подібно до іменників з такими ж закінченнями: чол. рід на -ος та сер. рід на -ον – це II відміна, жін. рід на -α, -η – це I відміна. В nom. sing. -α буває лише purum. В gen. pl. у прикметників жін. роду наголос стоїть на тому ж складі, що і у прикметників чол. та сер. родів.
Зразки:
δίϰαιος, διϰαία, δίϰαιον - справедливий, -а, -е;
ἀγαϑός, ἀγαϑή, ἀγαϑόν – гарний, добрий, -а, -е.
| Sing. | Plur. | |||||
| m | f | n | m | f | n | |
| N. | δίϰαιος | διϰαία | δίϰαιον | δίϰαιοι | δίϰαιαι | δίϰαια |
| G. | διϰαίου | διϰαίας | διϰαίου | διϰαίων | διϰαίων | διϰαίων |
| D. | διϰαίῳ | διϰαίᾳ | διϰαίῳ | διϰαίοις | διϰαίας | διϰαίοις |
| Acc. | δίϰαιον | διϰαίαν | δίϰαιον | διϰαίους | διϰαίας | δίϰαια |
| V. | δίϰαιε | διϰαία | δίϰαιον | δίϰαιοι | δίϰαιαι | δίϰαια |
| Sing. | Plur. | |||||
| m | f | n | m | f | n | |
| N. | ἀγαϑός | ἀγαϑή | ἀγαϑόν | ἀγαϑοί | ἀγαϑαί | ἀγαϑά |
| G. | ἀγαϑοῦ | ἀγαϑῆς | ἀγαϑοῦ | ἀγαϑῶν | ἀγαϑῶν | ἀγαϑῶν |
| D. | ἀγαϑῷ | ἀγαϑῇ | ἀγαϑῷ | ἀγαϑοῖς | ἀγαϑαῖς | ἀγαϑοῖς |
| Acc. | ἀγαϑόν | ἀγαϑήν | ἀγαϑόν | ἀγαϑούς | ἀγαϑάς | ἀγαϑά |
| V. | ἀγαϑέ | ἀγαϑή | ἀγαϑόν | ἀγαϑοί | ἀγαϑαί | ἀγαϑά |
Деякі прикметники в nom. sing. мають два родових закінчення: одне спільне в чоловічому та жіночому роді -ος та окреме в середньому роді -ον, наприклад βάρβαρος, -ον - чужоземний, варварський. Два закінчення звичайно мають складні прикметники, наприклад ἄδιϰος, -ον - несправедливий. Цифри 2 чи 3 після прикметників в словнику вказують кількість родових закінчень в nom. sing.
За зразком прикметників I-II відмін відмінюються різні частини мови: дієприкметники, порядкові числівники, більшість займенників.
Займенники присвійні, визначальні, взаємні.
а) Присвійні займенники (pronomina possessiva).
ἐμός, ἐμή, ἐμόν - мій, моя, моє
σός σή σόν - твій, твоя, твоє
ὅς, ἥ, ὅν - свій, своя, своє (його, її, його)
ἡμέτερος, -τέρα, -τερον - наш, наша, наше
ὑμέτερος, -τέρα, -τερον - ваш, ваша, ваше
σϕέτερος, -τέρα, -τερον - свій, своя, своє (їх)
Займенники третьої особи вживаються рідко.
б) Визначальні займенники (pronomina determinativa) - αὐτός, αὐτή, αὐτό - сам, сама, саме.
В непрямих відмінках цей займенник може мати функцію особового займенника третьої особи: ὁ ϕίλος αὐτοῦ - його друг, λέγω αὐτῷ - я говорю йому, στέργω αὐτόν - я люблю його. Кінцевий голосний артикля може зливатися з дифтонгом займенника αὐτός. Це явище називається красис (змішування). Якщо артикль має густе придихання, то при красисі воно зберігається: ὁ αὐτός — αὑτός, οἱ αὐτοί — αὑτοί. Якщо артикль починается з -τ, то на місці красису ставиться так званий «короніс», знак, подібний до знаку тонкого придихання або апострофу: τὰ αὐτά — ταὐτά, τοῦ αὐτοῦ — ταὐτοῦ.
Красис можуть мати й інші частини мови: τὸ ἔργον = τοὔργον або τοὖργον - справа, τὰ ἀγαϑά = τἀγαϑά - гарне, ϰαὶ ἐάν = ϰἄν та якщо б, ϰαὶ εἶτα = ϰᾆτα та пізніше та ін.
ἄλλος, ἄλλη, ἄλλο - інший, -а, -е; цей займенник, при повторенні з частками μέν та δέ, набуває значення один, одна, одне.., інший (-а, -е). Сполучення οἱ ἄλλοι означає - решта.
в) Взаємний займенник (pronomen reciprocum). Цей займенник походить з подвоєного ἄλλος (інший) з подовженням α в η та відмінюється в непрямих відмінках множини.
G. ἀλλήλων ἀλλήλων ἀλλήλων один одного
D. ἀλλήλοις ἀλλήλαις ἀλλήλοις один одному
Acc. ἀλλήλους ἀλλήλας ἀλλήλα один одного
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 607; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!