Загальні відомості про відміни іменників та прикметників
Навчальний посібник
З давньогрецької мови для студентів філософського факультету»
Заняття 1
Алфавіт. 2. Вимова голосних. 3. Вимова приголосних. 4. Придихання. 5. Наголос. 6. Місця надрядкових знаків. 7. Проклітики. 8. Енклітики. 9. Розділові знаки.
Алфавіт
| Написання | Назва | Латинська транскрипція | Вимова |
| Α α | ἄλϕα альфа | a | а (коротке та довге) |
| Β β | βῆτα бета (віта) | b | б (в) |
| Γ γ | γάμμα гамма | g | г |
| Δ δ | δέλτα дельта | d | д |
| Ε ε | ἒ ψιλόν е псилон | e | е (коротке) |
| Ζ ζ | ζῆτα дзета (зіта) | z | дз |
| Η η | ἦτα ета (іта) | e | е (і) (довге) |
| Θ ϑ (θ) | ϑῆτα тхета (фіта) | th | т, тх (ф) |
| Ι ι | ἰῶτα йота | i | і (коротке та довге) |
| Κ ϰ (κ) | ϰάππα каппа | c | к |
| Λ λ | λάμβδα лямбда | l | л |
| Μ μ | μῦ мю (мі) | m | м |
| Ν ν | νῦ ню (ні) | n | н |
| Ξ ξ | ξῖ ксі | x | кс |
| Ο ο | ὂ μιϰρόν о мікрон | o | о (коротке) |
| Π π | πῖ пі | p | п |
| Ρ ρ | ῥῶ ро | r | р |
| Σ σ ς | σίγμα сигма | s | с |
| Τ τ | ταῦ тау (тав) | t | т |
| Υ υ | ὖ ψιλόν ü (і) псилон | y | ü (нім.), u (фр.), (і) (коротке та довге) |
| Φ ϕ | ϕῖ фі | ph | ф |
| Χ χ | χῖ хі | ch | х |
| Ψ ψ | ψῖ псі | ps | пс |
| Ω ω | ὦ μέγα о мега | o | о (довге) |
|
|
|
Строчна сигма на початку та в середині слова передається знаком σ, а в конці слова знаком ς: σεισμός [сейсмос] землетрус.
В навчальному та науковому житті тепер прийнятою є заснована на латинській транслітерації грецьких звуків система Еразма Ротердамського. В церковній сфері утрималась заснована на візантійській традиції система Рейхліна. В алфавіті вона подається в дужках. Звідси варіанти: араб — Аравія, пафос — патетика, метро — митрополит.
Вимова голосних
Голосні ε та ο короткі; η та ω довгі; звуки α, ι, υ бувають як довгі, так і короткі. В сучасній вимові довгота та короткість не розрізняються.
В дифтонгах йота приписна вимовляється, а підписна під α, η та ω не вимовляється: αι [ай], ει [ей], οι [ой], υι [üй]; ᾳ [а], ῃ [э], ῳ [о]. Разом з великою літерою йота пишеться лише в строчку: ᾼ.
Дифтонги αυ, ευ вимовляються як один склад: ау, эу. Сполучення ου вимовляється як «у»: Μοῦσα ['Муса] Муза. У випадку окремої вимови голосної та наступної за ним ι або υ над другою літерою ставиться знак розділу - дві крапки: πραΰς [пра'üс] короткий.
|
|
|
Вимова приголосних
Сполучення губного (β, π, ϕ, μ) з сигмою передає літера ψ, сполучення задньоязикового (γ, ϰ, χ) з сигмою - ξ. Сигма між приголосними не озвончується та завжди вимовляється як «с»: Ἰάσων [І'асон] Язон.
Гамма перед задньоязиковими та ξ вимовляється як «н»: ἄγγελος ['ангелос] вісник, ἄγϰυρα ['анкюра] якір, λόγχη ['лонхе] спис, Σϕίγξ [сфінкс] сфінкс.
В грецькій мові слова можуть закінчуватися на будь-яку голосну, а із приголосних лише на ν, ρ, ς (ψ, ξ). Виняток складають οὐϰ, οὐχ - не та ἐϰ - із, а також семітські імена: Ἰωσήϕ Йосип.
Придихання
На початковому голасному ставиться знак придихання. Тонке придихання «᾽» не вимовляється: ἐλέϕας [е'лєфас] слон, ἀνήρ [а'нер] мужчина, чоловік, ἐξ [екс] із. Густе придихання «῾» передається звуком «г»: ἡμέρα [ге'мера] день, ἕξ [гекс] шість.
П υ и ρ завжди мають густе придихання: ὕδωρ ['гюдор] вода, ῥήτωρ ['ретор] оратор; на двох сусідніх ρ в середині слова ставляться знаки придихання: тонкого над першою буквою, густого - над другою: ϰαταῤῥίπτω [катар'ріпто] зруйновую. Придихання над ρ не вимовляється, в латинській транскрипції ρ передається через rh.
|
|
|
Наголос
Наголос різний та рухомий, але далі третього складу з кінця не буває. Існують три види наголосу, в сучасній вимові вони істотно не розрізняються.
Гострий наголос «´» може бути на будь-якому з трьох останніх складів, як довгому, так і короткому, проте на третьому складі з кінця лише у випадку короткості останнього складу: στρατηγός полководець, λόγος слово, ἄνϑρωπος людина, τιμή честь, εἰρήνη мир, εὐώνυμος сприятливий.
Гострий наголос на останньому складі переходить в тупий «`», якщо за цим словом без розділового знаку йдуть інші слова: στρατηγὸς λέγει полководець каже.
Полегшений наголос «῀» може знаходитися на одному з двох останніх довгих складів, причому на передостанньому лише тоді, коли останній склад короткий: μνῆμα пам`ятник, τιμῶ шаную.
Місця надрядкових знаків
|
|
|
Знаки придихання та наголосу ставляться над літерою та збоку з лівої сторони при великих літерах. Якщо придихання та наголос стоять на одній літері, то знаки гострого та тупого наголосу ставляться після знаку придихання, а знак полегшеного наголосу - над знаком придихання: ἄϰρα, Ἄϰρα - фортеця, ἓξ ὀβολοί, Ἓξ ὀβολοί - шість оболів, ἦσαν, Ἦσαν - (вони) були.
У дифтонгів з йотою, що вимовляється, а у сполучення οὐ знаки придихання та наголосу ставляться над другою літерою: εἶχον - мали, οἶϰος - житло, αἷμα - кров, υἱός - син, Ζεύς - Зевс, αὐτός - сам, δοῦλος - раб. Знаки наголосу та придихання ставляться разом із початковою літерою дифтонгу, якщо він має в собі йоту, що не вимовляється: ᾄδω, ᾌδω - співаю, ᾠδή, ᾨδή - пісня.
Проклітики
Проклітиками називаються десять односкладових слів, що не мають наголосу: артиклі чоловічого та жіночого роду в обох числах ὁ, ἡ, οἱ, αἱ; прийменники ἐν, εἰς - в, на, ἐϰ, ἐξ - з; сполучники εἰ - якщо, ὡς - як, що, щоби; заперечна частка «не» οὐ (οὐϰ перед голосною з тонким придиханням, οὐχ перед голосною з густим придиханням).
Енклітики
Енклітики - це односкладові та двоскладові слова (невизначені займенники та прислівники, деякі особові займенники, форми дієслів «бути» та ін.), з яких наголос переноситься на останній склад попереднього слова. В російській мові в такому разі виступають частки «же», «чи», «би» та окремі слова після прийменників. В словах, що стоять попереду енклітики наголос ставиться за такими правилами:
- гострий наголос на останньому складі зберігається й не переходить у тупий: σοϕός τις якийсь мудрець;
- гострий наголос на передостанньому складі та полегшений наголос на останньому складі залишаються без змін: χώρα τις якась країна, ϕῶς ἐστιν світло (світло є);
- при гострому наголосі на третьому складі від кінця чи при полегшеному наголосі на передостанньому складі слово отримує додатковий наголос, обов`язково гострий, на останньому складі: ἄνϑρωπός τις якась людина, δῶρόν τι якийсь подарунок;
- після слова з гострим наголосом на передостанньому складі двоскладова енклітика зберігає свій наголос: ϕίλοι τινές якісь друзі.
Гострий наголос енклітики може переходити на попередню енклітику чи проклітику: εἴ τίς ποτέ μοι εἶπεν якщо хтось колись мені сказав.
Розділові знаки
Крапка та кома вживаються як і у сучасних мовах; крапка нагорі (колон) відповідає сучасним двокрапці та крапці з комою; а крапка з комою є знаком питання.
Заняття 2
Загальні відомості про відміни іменників та прикметників
Відмінювання артикля
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 288; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!