Тема 32. Зміст соціопсихічної підструктури особистості.
Соціопсихічна підструктура особистості. Досвід. Передавання та опановування суспільним досвідом. Досвід як важливе психічне. Досвід як процес засвоєння знань, навичок, вмінь, культурних і національних цінностей, способів виробництва, усієї сукупності соціальних відносин. Процес набування досвіду і виконання соціальних ролей. Досвід і ставлення до життя, праці, інших людей, Батьківщини, народу, обов’язку тощо.
Характер як сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних властивостей особистості. Риси характеру. Структура характеру. Позиційні й загальні компоненти структури характеру. Особливості типового характеру.
Акцентуація характеру як надзвичайне підсилення окремих рис характеру. Типологія характерів Е. Кречмера: аргументи за і проти. Система акцентуйованих характерів підлітків за О.Є. Личко. Акцентуйовані типи характерів за К. Леонгардом. Соціальні типи характерів за Е. Фромом.
Джерела людського характеру. Умови і чинники формування характеру. Екстраверсія та інтроверсія як риси характеру. Характер і захисні механізми. Відносна незалежність характерологічних особливостей людини від тих рис його особистості, які є недостатньо стійкими. Характер і воля людини. Характер і мотивація поведінки.
Тема 33. Спрямованість особистості.
Спрямованість як властивість особистості. Спрямованість як система взаємопов’язаних внутрішніх спонукань, котрі спрямовують та орієнтують життєвий шлях особистості в соціальному просторі й часі. Головні компоненти спрямованості особистості: цілі, інтереси, ідеали, переконання.
|
|
|
Потреби особистості. Потреба як психічне явище нужди особистості в засобах та умовах свого існування. Потреба як рушійна сила розвитку особистості та її активності. Базові, похідні та вищі потреби. Мотив як психічне явище спонукання особистості до постановки мети й діяльності щодо її досягнення. Мотивація. Рівень домагань особистості. Мотиваційні тенденції – прагнення до успіху та уникнення невдачі. Три основні види спрямованості: спрямованість на взаємодію, спрямованість на завдання (ділова спрямованість) і спрямованість на себе (особиста спрямованість). Основні теорії мотивації.
Тема 34. Теорії мотивації.
Змістові теорії мотивації. Теорія ієрархії потреб А. Маслоу. Теорія ERG Клейтона Альдерфера. Теорія потреб Девіда Макклеланда. Теорія мотиваційної гігієниФ. Герцберга. Процесуальні теорії мотивації. Теорія очікувань В. Врума. Теорія справедливості С. Адамса. Модель Портера-Лоулера.
Тема 35. „Свідомість-самосвідомість” як підструктура особистості.
Підсистема особистості „свідомість-самосвідомість”. Свідомість особистості. Свідомість як здатність людини до адекватного відображення навколишнього світу, подій, що відбуваються в ньому, а також вироблення до них свого ставлення. Свідомість як особливе утворення. Знання як складова свідомості особистості. Свідомість як знання про зовнішній і внутрішній світ, про самого себе. Нетотожність свідомості знанню. Свідомість як певне оцінне, теоретичне і практичне, ставлення до неї. Свідомість і переживання. Усвідомлення як акт свідомості. Мова як конкретна форма реального усвідомлення людьми об’єктивного світу. Свідомість як здатність людина ніби вийти за межі самої себе, зайняти позицію над ситуацією (спостерігача, експерта, діяча, радника, аналітика тощо). Характерні структурні компоненти свідомості. Свідомість як оцінка предметів та явищ. Самосвідомість особистості. Самосвідомість як здатність людини усвідомити саму себе, своє „Я”, свої потреби, інтереси ,цінності, своє буття і його смисл, власну поведінку й переживання тощо. Структура самосвідомості людини. Компоненти самосвідомості: феномени саморегуляції, самооцінки, самоаналізу. Самосвідомість як управління своїми діями, вчинками, поведінкою, емоційним станом, ставленням до навколишнього середовища. Самооцінка особистості: завищена, занижена та адекватна. Самопізнання. Самовдосконалення і самовияв людини. Саморозвиток і самовиховання.
|
|
|
|
|
|
«Я-концепція» як виявлення самосвідомості. «Я-концепція» як динамічна система уявлень людини про себе, як основа вищої саморегуляції людини.
Самосвідомість у психологічній літературі. Образ «Я» як продукт самосвідомості. Види образів «Я»: соціальне «Я», духовне «Я», фізичне «Я», інтимне «Я», сімейне «Я» тощо, а також «Я» – реальне, «Я» – ірреальне, теперішнє, майбутнє, фантастичне тощо. Невідоме «Я» на рівні самопочуття, уявлень. Головна функція образу «Я». Погляди вчених на психологічну проблему «Я». Проблеми розвитку «Я-концепції» та виховання. Позитивна, негативна та амбівалентна «Я-концепція». «Я-концепція» як оцінно-пізнавальна система. Індивіди з різними «Я-концепціями». Вік і процес самоконцептуальності. Ідентифікація. Рефлексія. Розвиток самосвідомості людини. Механізм самоконтролю.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 397; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!