The texts of the artistic genre
* conventional artistic terms and professionalisms are rendered with single equivalents;
* terminological neologisms are conveyed with modeling according to the word-building pattern;
* absolute Present tense, Passive constructions, compression and other traditional means of formulating cognitive information can be transformed;
* a concrete variety of the literary norm is observed (retaining variant correspondences for colloquialisms, slang, “fashionable” words, high-flown lexis);
* composite sentences are connected associatively and translated with the help of grammatical and variant correspondences;
* features of syntax peculiar to the individual author’s style (the contrast of simple and composite sentences, the prevalence of the coordinate connection) are reproduced with grammatical correspondences or positional compensation;
* lexical figures of style are translated with their semantic specificity and figurative structure retained;
* emotionally evaluative means are rendered with variant correspondences and transformations when it is necessary;
* precision information, as a rule, literal (names of people and genres, titles of the works) are fully retained;
* foreign expressions (Latin, French) would rather be retained.
Film translation
1)to impair the general artistic perception, retain the author’s intention, the quality of dialogues, to possibly convey the odour (spirit) of the epoch, individual speech characteristics of the characters
2) to find information in the corresponding media issues, catalogues, the annotation, get acquainted with the source text, a printed screen script
3) the problem of listening
4) to have a wide scope, resourcefulness, a keen feeling of the native language, a good command of foreign language, as well as love of films and interest in them
Переклад як вторинна комунікація
Переклад, розглянутий як первинна комунікація, виявляє подвійний смисл, що виникає при розгляді його окремо перекладачем і реципієнтом і, отже, на цьому етапі виникає потреба диференціювання таких його значень, як переклад-процес або трансляція (від лат. translatio - перенесення), та переклад-продукт-транслят. Згідно теорії інформації, трансляція (переклад) є засобом передачі сигналу (змісту, інформації взагалі) каналом зв'язку з остаточною його імплантацією у структурі цільової мови. Транспонується зміст повідомлення з урахуванням розбіжностей в засобах його передачі, що зумовлює потребу в подоланні міжкультурної дистанції між вихідною мовою й сприймаючою культурою (cultural distance between languages), а це тягне за собою низку мовно-специфічних модифікацій та адаптаційних процедур з метою узгодження канонів і нормативів обох систем.
|
|
|
Переклад, розглянутий як вторинна комунікація - передача інформації по інформаційному каналу "перекладач - читач метатексту" і залежно від первинної "автор - читач прототексту", постає як акт метакомунікації, результатом якого є "текст про текст" або метатекст. Поняття "метатекст" – це перекладений твір опісля закорінення його в іншокультурному середовищі, коли він, репрезентуючи там автора і його культуру, виступає водночас продуктом, засобом і каналом інформаційного зв'язку, а відтак і посередником між обома культурами. Створення метатексту є перехідним етапом на стадії транспонування змісту першотвору в контекст метакультури, своєрідною межею перетину між обома.
|
|
|
Спочатку здійснюється первинний інтерпретаційний аналіз-сканування компонентів змісту, в процесі якого виявляється універсальний змісту першотвору та специфічні за створюваним ефектом враження, визначається його домінанта, робиться специфікація компонентів змісту. Далі, на гіпотекстовому рівні актуалізуються в перекладі такі специфічні явища, як звукопис (наприклад, алітерація, яку використовує у своїх творах малої прози М. Коцюбинський: "Intermezzo", "Він іде", "На камені"), графічна конфігурація тексту, семантика лексем і малого синтаксису, стилістика і прагматика. При цьому враховується зовнішня і глибинна структури речення.
На текстовому рівні здійснюється власне перекодування цілого тексту першотвору в транслят, відтворюється композиційна архітектоніка, хронотоп, сюжетні побудови й синтаксичні зв'язки та каузальні відносини між сегментами текстової ієрархії, прихований глибинний смисл, що не є тотожним смислу зовнішньої / поверхневої структури. Саме глибинний рівень відображає концептуальну основу першотвору - його домінанту, заповнюючи значний смисловий простір художнього тексту, і лише окремі його компоненти - "контекстеми" виходять на рівень зовнішньої структури - для актуалізаіції провідних смислів твору й контекстем, що виражають глибинний зміст. Глибинна структура детермінує появу зовнішньої структури, і саме вона зумовлює вибір засобів мовлення, використаних у зовнішній структурі, остання ж, у свою чергу, виступає засобом актуалізації глибинного змісту.
|
|
|
Переклад є найкращою ілюстрацією взаємодії обох рівнів репрезентації художнього тексту та усіх його глибинних категорій - хронотопу, дейксису, координат і точки бачення його змісту автором / героєм твору.
Л.М.Черноватий зазначає, що гіпотетичні компоненти фонових знань перекладача мають включати, як мінімум, такі галузі:
1. Біблія: структура, походження, основні персонажі, Палестина часів Ісуса Христа, найбільш вживані фрази Біблії.
2. Релігійні групи в світі.
3. Міфологія та фольклор.
4. Географія.
5. Історія.
6. Культура – література, живопис та скульптура, архітектура, театр, кіно та музика.
7. Освіта.
8. Політика.
9. Юриспруденція.
10. Економіка та підприємництво.
11. Техніка.
12. Природничі науки.
13. Гуманітарні науки.
14. Ідіоми, прислів’я та приказка.
|
|
|
На гіпертекстовому рівні інформаційне поле авторської художньої концепції поширюється за межі власне тексту, і твір розглядається вже як гіпертекст з урахуванням усіх асоціативних, формальних та міжкультурних зв'язків і резонансу, що його викликає авторська концепція в обох культурах, функціонуючи тепер в іпостасі метатексту.
Перекладний художній твір як засіб міжкультурної комунікації
Переклад саме художнього тексту залишається цариною тонкої матерії чи площини, де процес комунікації "автор - перекладач - реципієнт" включає ще й такі її компоненти, як осягнення внутрішнього, глибинного, таємничого й прихованого смислу, що його сигналізує психотип окремою автора, позначений до того ж ще й національними рисами спільноти, що її він репрезентує у своєму творі. Авторська концепція художнього твору (АКХТ) несе інформацію про те розмаїття почуттів і психологічних характеристик, що є притаманними оповіді стилю певного автора, коли він зображує певну об'єктивну peaльність. Перенесений в іншу культуру твір митця стимулює появу нових, завжди свіжих тенденцій і напрямків з обох боків національно-культурного кордону.
Незважаючи на те, що природа пересічної людини мало змінюється протягом століть, її свідомість, специфіка і природа етносу, а особливо його культура і мова можуть набувати нових рис, до того ж притаманних саме даній нації чи етносу. Змінюється манера та звичаї (temporaetmores), економічні умови, але завжди лишається певне національно-специфічне ядро (kernel), яке й відображено в літературі, побуті й мистецтві даної спільнот. Це ядро може бути у формі якихось малопомітних атрибутів чи деталей, воно може набувати незвичайних, навіть гротескних форм, що не відповідають загальноприйнятим чи релігійним канонам.
Первинний текст - оригінал, першотвір, прототекст, висвітлюючи наслідки певного історичного досвіду окремої нації, оповідає у певному естетичному оформленні про той вплив, якого зазнає культура спільноти або її окрема особистість, реагуючи на певні події, умови існування, культурні здобутки. В метафоричному розумінні, літературний твір, як і будь-який інший, є дзеркальним відображенням історії / культури народу. Прототекст як компонент авторської концепції художнього твору, отримавши певний резонанс у протокультурі. стає об'єктом зацікавлення ще й в іншій метакультурі, яка через свого перекладача запозичує зміст оригіналу. Транспортуючи його у вигляді трансляту/ тексту перекладу, що виступає тепер у ролі посередника, міжкультурної ланки у процесі метакомунікації, і набуваючи властивостей метатексту, він пропонує нові ідеї, образи, архетипи, символи, технології для метакультури, стимулюючи там певні метаморфози будь-якого змісту чи характеру. Переклад як специфічний прояв літератури, засіб еволюції певної культури й окремого митця впроваджує певні зміни в стилі й в загальнокультурних тенденціях з обох боків кордону і згодом пускає коріння у новому культурному середовищі аби згодом повністю розчинитися в ньому. У загальному своєму значенні (переклад-процес та переклад-продукт) цей феномен охарактеризовано як такий, що має подвійний смисл і виконує подвійну функцію. Бо перекладач еволюціонує у двох мовах / культурах водночас, а часом навіть в межах двох століть. Отже, авторську концепцію художнього твору має бути розглянуто як багатоярусну ієрархічну побудову, яка, будучи запозиченою в іншу культуру, стає там резонансною, викликаючи інтерес певних інституцій і спільнот і породжуючи асоціації та художні образи й стимулюючи нові дослідження, а відтак АКХТ робить у такий спосіб внесок у нову культуру, будучи водночас відголоском світової й національної літератур.
Культура-сприймач, у свою чергу, проводить, зазвичай, певну селекцію елементів чужої культури, відбираючи ті. що є певним чином співзвучними тим домінантам, що є панівними в метакультурі, Остання має також елементи, споріднені зі структурою протокультури, і вони взаємодіють у процесі інтеркомунікації. Відкидаючи компоненти, що не сприймаються метакультурою. Найцінніше, що є в першотворі, інколи доповнює чи заповнює інформаційну лакуну мови й культури-сприймача. Запозичений зміст згодом піддається певній обробці адаптації чи інтерпретації в культурі мови перекладу (МП).
Традиційна модель комунікативного процесу - протокультура - автор - творчість - твір резонанс метакомунікація метатекст - метакультура набуває специфічного характеру, коли до метакомунікації залучено також і резонансну інформацію, що має певне відношення до перекладеного твору, його автора й перекладача, та загальнокультурний контекст. До останнього входить також і творчий доробок разом з усією літературною спадщиною автора оригіналу. До порівняльного аналізу складовими частинами входять як інформація, що стосується автора твору, гак і довідкова література, повідомлення в масмедіа чи в літературному часописі, культурологічні розвідки та рецензії, критика й хроніки будь-якого типу, від кінохроніки до екранізації окремих творів чи їх відображення в малярському мистецтві, повідомлення в енциклопедіях та згадування в антологіях чи довідниках. Творчість самого автора та весь інформаційний простір, до якого входить його творчий доробок, маг тепер сприйматися як єдиний інформаційний комплекс, розглянутий у широкому історичному контексті двох чи більше культур, що взаємодіють у процесі метакомунікації. а твори, похідні від авторського творчого доробку, стають різновидами міжзнакового перекладу, продуктом метакомунікації різних культур.
Переклад, що вперше виник у формі інтелектуальної діяльності як засіб герменевтики / інтерпретації священних текстів, виявився згодом ефективним засобом міжкультурної авторської концепції, що відображає певний історико-культурний феномен у вигляді особистої вербальної художньої концепції. Вперше виявлена в ноосфері ця концепція викликає певний відгук серед національної спільноти аби згодом поширити той резонанс за межі країни й стимулювати певні метаморфози в культурах суміжних країн і у такий спосіб закласти основу для подальшою резонансу —розвитку експансії національної культури серед глобальної спільноти. Відтак переклад у цьому безперервному еволюційному процесі набуває значення вічного двигуна комунікації.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 399; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!