Оновлення структури системи освіти
- оптимізація державних управлінських структур, децентралізація управління освітою;
- закріплення за ОІППО статусу вищого начального закладу або прирівняного до нього;
- розробка підходів до ефективної оптимізації навчальних закладів усіх підсистем освіти;
- диференціація типів вищих навчальних закладів, їх завдань у розрізі типів, програм навчання, виділення категорії дослідницьких університетів, основним завданням яких має стати наукова діяльність;
- розширення організаційно-правових засад функціонування підготовчих відділень у складі вищих навчальних закладів з урахуванням потреби у створенні умов для підготовки абітурієнтів;
- запровадження систем дистанційної та альтернативної освіти;
- розвиток мережі шкіл культури здоров’я;
- розробка системи заходів (нормотворчих, науково-методичних, фінансово-економічних тощо) щодо впровадження ідеї автономії навчальних закладів;
- розвиток мережі закладів позашкільної освіти, за місцем проживання, у тому числі у сільській місцевості;
- розширення мережі профільних ПТНЗ як бази підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання;
- створення мережі регіональних центрів дистанційного навчання у системі освіти;
- розвиток мережі тренінгових центрів, експрес-курсів з новітніх технологій;
- формування інфраструктур в окремих підсистемах освіти, що забезпечуватиме реалізацію інновацій в освіті.
|
|
|
Модернізація змісту освіти
- розробка і впровадження нових державних стандартів загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти на основі Національної рамки кваліфікацій;
- розробка та впровадження Національної рамки кваліфікацій для навчання упродовж життя;
- введення у вищих навчальних закладах першого/другого рівня акредитації 2-х типів навчальних програм: академічних (на основі бакалаврських програм) та професійних (на основі замовлень роботодавців), що реалізуються переважно за рахунок коштів конкретних замовників;
- запровадження спеціальних програм підготовки вчительських кадрів, у тому числі у класичних університетах, що відповідатимуть сучасним підходам до організації навчання учнів;
- розробка та затвердження стандартів післядипломної педагогічної освіти;
- використання позитивного досвіду підготовки вчителів за інтегрованими програмами (у тому числі й за подвійними спеціальностями на рівні професійного магістра);
- перегляд навчальних планів і програм загальної середньої освіти щодо співвідношення інваріантного і варіативного компонентів навчання;
|
|
|
- формування інваріантного компонента навчання з окремої дисципліни відповідно до державного замовлення рівня освіченості сучасної людини, засад психофізичного розвитку дитини та компетентнісного підходу;
- відображення інваріантного компонента навчання з окремої дисципліни у стандартному переліку теоретичних знань, спеціальних понять, базових завдань та у системі розгорнутих стандартизованих зразків їх виконання;
- погодження структурно-логічної побудови і змісту дисциплін одного циклу фахівцями суміжних курсів, спільною комісією на етапі затвердження та впровадження у навчальний процес;
- посилення мовної, інформаційної, технологічної, природничо-математичної, екологічної, економічної і правничої підготовки учнів та студентів;
- оновлення змісту, форм і методів навчання шляхом широкого впровадження у навчально-виховний процес сучасних комп’ютерних технологій, електронного контенту;
- розроблення Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах;
- приведення у відповідність до чинних навчальних програм (наказ МОН від 28.10.2010 № 1021) програмних засобів навчального призначення, що розроблені у попередні роки, для старшої школи з навчальних предметів природничо-математичного та технологічного циклів.
|
|
|
Забезпечення розвитку і соціалізації дітей та молоді
- розробка та реалізація Національної концепції забезпечення розвитку і соціалізації дітей та молоді;
- розроблення цілісної системи виявлення талановитої молоді, її педагогічного і наукового розвитку та подальшого супроводження у кар’єрному рості;
- визначення та забезпечення повного операційного простору для розвивально-навчальної діяльності дитини;
- посилення розвивального та виховного аспекту всіх підсистем освіти;
- системність виховного процесу, забезпечення превентивності виховання;
- розвиток гармонізуючого навчання;
- розробка стратегій протидії шкідливому інформаційно-психологічному впливу засобів медіа-індустрії на дітей;
- формування ефективної та дієвої системи профілактики правопорушень, дитячої бездоглядності та безпритульності;
- формування єдиного міжвідомчого підходу до виховання дітей і молоді;
- створення системи психолого-педагогічної та медико-соціальної реабілітації сім’ї;
|
|
|
- оновлення методології фізичного виховання дітей та молоді.
3.5. Модернізація системи управління освітою
- зміцнення кадрового складу управлінь і відділів освіти, підвищення його кваліфікації;
- упровадження в життя різних моделей державно-громадського управління розвитком навчальних закладів;
- розробка моделі і методики впровадження державно-громадського управління у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів, районних, міських управлінь (відділів) освіти, обласних управлінь освіти і науки;
- запровадження чіткої системи інформування громадськості про реальний стан діяльності вищих навчальних закладів, зокрема через впровадження державно-громадського рейтингу ВНЗ;
- визначення та перерозподіл функцій і повноважень між центральними і регіональними органами управління освітою, органами місцевого самоврядування і навчальними закладами;
- перехід до програмно-цільового управління;
- визначення ефективних механізмів взаємодії сім’ї, освітніх установ, органів управління освітою, дитячих і молодіжних громадських організацій у напрямку розвитку, виховання і соціалізації дітей і молоді;
- залучення батьків, як окремої категорії громадськості, до формування місій навчальних закладів та відповідних стратегій освіти;
- перегляд функцій (обов’язків, відповідальності) учасників навчально-виховного процесу;
- розробка механізмів підтримки інноваційних підходів до удосконалення окремих підсистем освіти (фінансові, організаційні, нормативно-правові тощо);
- створення умов щодо введення до штатного розпису закладів освіти додаткових штатних одиниць педагогів-організаторів, соціальних педагогів, психологів, класних керівників з урахуванням потреб навчального закладу;
- розвиток автоматизації управління освітою.
Дата добавления: 2018-05-31; просмотров: 189; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!