Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників



На сьогодні в Україні підготовка педагогічних працівників здійснюється у 24 класичних, 25 педагогічних, гуманітарних і гуманітарно-педагогічних університетах, 2 академіях та 4 інститутах, а також 47 педагогічних коледжах та училищах і 9 індустріально-педагогічних технікумах.

Починаючи з 2007 року, випускникам вищих навчальних закладів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями педагогічного профілю та уклали угоду на строк, не менший, як три роки, про роботу в загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, надається одноразова адресна грошова допомога в п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

На сьогодні найбільш актуальними залишаються питання:        

- вдосконалення системи відбору молоді на педагогічні спеціальності, розширення цільового прийому та запровадження підготовки вчителя на основі договорів;

- оптимізація мережі вищих навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти з метою створення умов для безперервної освіти педагогічних працівників;

- розробка системи заходів задля підвищення престижності педагогічної праці, визначення її пріоритету у державній політиці розвитку суспільства.

Міжнародне співробітництво та інтеграція у галузі освіти

Зроблено конкретні кроки щодо інтеграції вітчизняної вищої школи в міжнародний освітній простір:

у 2005 році Україна приєдналась до країн Європи, які підписали Болонську декларацію, спрямовану на створення єдиного європейського простору вищої освіти, розширення академічної мобільності студентів, викладачів, науковців;

розробляється Національна система професійних кваліфікацій, яка в основному відповідає європейській;

у педагогічну практику впроваджено кредитно-трансферну систему організації навчального процесу;

відбувся Форум міністрів освіти європейських країн «Школа ХХІ століття: Київські ініціативи», результатом якого є спільне комюніке європейських держав; проголошено сім напрямів євроінтеграції середньої освіти і проекти практичних дій по кожному з них (дошкільна освіта; «Спільна історія без розділових ліній»; толерантність;«Через мову до взаєморозуміння»; «ІКТ - освіта без кордонів»; «Від шкіл-партнерів до партнерів-країн»; «Новій освіті Європи - новий європейський учитель»).

У 2011 році, вперше за часи незалежності України, на навчання та стажування у провідних вищих навчальних закладах з держбюджету виділено 44,1 млн. грн. У 2011/2012 навчальному році направляється на навчання в провідні вузи Західної Європи 300 осіб. Саме таку кількість в даний час дозволяють навчати за кордоном фінансові можливості держави.

Разом з тим, необхідно розробити та забезпечити реалізацію заходів щодо залучення іноземних студентів для навчання в Україні, передбачивши збільшення кількості навчальних програм для них у вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти.

 

Основні проблеми, виклики та ризики

- неузгодженість стратегічних напрямів реформування кожної з підгалузей;

 

- неефективність управління системою вищої освіти та її економічного функціонування;

 

-  недостатня відповідність освітніх послуг вимогам суспільства, запитам особистості, потребам ринку праці;

 

- обмеженість доступу до якісної освіти для окремих категорій дитячого населення (сільські діти, особи з особливими освітніми потребами);

 

- відсутність цілісної системи забезпечення розвитку та соціалізації дітей та молоді;

 

- відсутність цілісної системи виявлення та забезпечення розвитку обдарованих дітей, а також дітей з особливостями психічного і фізичного розвитку;

 

- безособистісний, відірваний від духовно-діяльнісної культури людини підхід до реальних процесів навчання;

 

- неузгодженість курсів суміжних дисциплін основної і старшої школи;

 

- невизначеність обсягу і змісту інваріантного компонента вивчення окремих шкільних курсів;

 

- низький рівень інформаційної культури суспільства;

 

- недостатнє матеріально-технічне та науково-методичне забезпечення навчальних закладів;

 

- недостатньо розроблені методики використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі загальноосвітніх закладів;

 

- недостатня підготовка педагогічних кадрів до використання у навчальному процесі сучасних засобів навчання та інформаційно-комунікаційних технологій;

 

- відсутність у вчителів мотивації до використання сучасних інформаційних технологій навчання;

 

- застарілі«Державні санітарні правила та норми влаштування й обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп’ютерах» (ДСанПіН 5.5.6.009-98 Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 30.12.1998 N 9)

 

- відсутність єдиної нормативної бази зі здійснення інноваційної освітньої діяльності, науково-педагогічних та педагогічних проектів тощо;

 

- непривабливість для молодого покоління праці у соціально важливих секторах: освіта, охорона здоров’я;

 

- несформованість цілісної системи соціально-економічних стимулів у педагогічних і науково-педагогічних працівників;

 

- низька забезпеченість педагогічними кадрами закладів загальної середньої освіти;

 

- недостатній рівень соціального захисту учасників навчально-виховного процесу тощо;

 

- невизначеність взаємодії сім’ї, освітніх установ, органів управління освітою, дитячих і молодіжних громадських організацій у вихованні і соціалізації дітей і молоді;

 

- несформованість системи протидії до інформації, що негативно впливає на морально-етичне, духовне виховання молоді та підлітків;

 

- негативний вплив ускладненої демографічної ситуації;

 

- забезпечення належного матеріального заохочення обдарованих учнів та їх наставників;

        

- фізичне виховання дітей та молоді розглядається ізольовано від інших компонентів здорового способу життя і зводиться лише до навчальної дисципліни;

 

- неврегульованість функцій та відповідальності управлінських органів освіти під час здійснення змін у різних підсистемах освіти;

 

- низький рівень матеріально-технічного та інформаційного забезпечення закладів освіти;

 

- впровадження у систему освіти новітніх технологій та технічних засобів, зокрема ненавчального призначення, без належного наукового обґрунтування, науково-методичного супроводу і адаптування до відповідного навчального закладу;

 

- недосконалість системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації наукових, педагогічних, науково-педагогічних кадрів;

 

- недосконалість системи навчально-методичного забезпечення освіти;

 

- низький рівень фінансово-економічного забезпечення освіти.

 

      


Дата добавления: 2018-05-31; просмотров: 200; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!