Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників

Міжнародне співробітництво та інтеграція у галузі освіти

Зроблено конкретні кроки щодо інтеграції вітчизняної вищої школи в міжнародний освітній простір:

у 2005 році Україна приєдналась до країн Європи, які підписали Болонську декларацію, спрямовану на створення єдиного європейського простору вищої освіти, розширення академічної мобільності студентів, викладачів, науковців;

розробляється Національна система професійних кваліфікацій, яка в основному відповідає європейській;

у педагогічну практику впроваджено кредитно-трансферну систему організації навчального процесу;

відбувся Форум міністрів освіти європейських країн «Школа ХХІ століття: Київські ініціативи», результатом якого є спільне комюніке європейських держав; проголошено сім напрямів євроінтеграції середньої освіти і проекти практичних дій по кожному з них (дошкільна освіта; «Спільна історія без розділових ліній»; толерантність;«Через мову до взаєморозуміння»; «ІКТ - освіта без кордонів»; «Від шкіл-партнерів до партнерів-країн»; «Новій освіті Європи - новий європейський учитель»).

У 2011 році, вперше за часи незалежності України, на навчання та стажування у провідних вищих навчальних закладах з держбюджету виділено 44,1 млн. грн. У 2011/2012 навчальному році направляється на навчання в провідні вузи Західної Європи 300 осіб. Саме таку кількість в даний час дозволяють навчати за кордоном фінансові можливості держави.

Разом з тим, необхідно розробити та забезпечити реалізацію заходів щодо залучення іноземних студентів для навчання в Україні, передбачивши збільшення кількості навчальних програм для них у вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти.

Основні проблеми, виклики та ризики

- неузгодженість стратегічних напрямів реформування кожної з підгалузей;

- неефективність управління системою вищої освіти та її економічного функціонування;

-  недостатня відповідність освітніх послуг вимогам суспільства, запитам особистості, потребам ринку праці;

- обмеженість доступу до якісної освіти для окремих категорій дитячого населення (сільські діти, особи з особливими освітніми потребами);

- відсутність цілісної системи забезпечення розвитку та соціалізації дітей та молоді;

- відсутність цілісної системи виявлення та забезпечення розвитку обдарованих дітей, а також дітей з особливостями психічного і фізичного розвитку;

- безособистісний, відірваний від духовно-діяльнісної культури людини підхід до реальних процесів навчання;

- неузгодженість курсів суміжних дисциплін основної і старшої школи;

- невизначеність обсягу і змісту інваріантного компонента вивчення окремих шкільних курсів;

- низький рівень інформаційної культури суспільства;

- недостатнє матеріально-технічне та науково-методичне забезпечення навчальних закладів;

- недостатньо розроблені методики використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі загальноосвітніх закладів;

- недостатня підготовка педагогічних кадрів до використання у навчальному процесі сучасних засобів навчання та інформаційно-комунікаційних технологій;

- відсутність у вчителів мотивації до використання сучасних інформаційних технологій навчання;

- застарілі«Державні санітарні правила та норми влаштування й обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп’ютерах» (ДСанПіН 5.5.6.009-98 Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 30.12.1998 N 9)

- відсутність єдиної нормативної бази зі здійснення інноваційної освітньої діяльності, науково-педагогічних та педагогічних проектів тощо;

- непривабливість для молодого покоління праці у соціально важливих секторах: освіта, охорона здоров’я;

- несформованість цілісної системи соціально-економічних стимулів у педагогічних і науково-педагогічних працівників;

- низька забезпеченість педагогічними кадрами закладів загальної середньої освіти;

- недостатній рівень соціального захисту учасників навчально-виховного процесу тощо;

- невизначеність взаємодії сім’ї, освітніх установ, органів управління освітою, дитячих і молодіжних громадських організацій у вихованні і соціалізації дітей і молоді;

- несформованість системи протидії до інформації, що негативно впливає на морально-етичне, духовне виховання молоді та підлітків;

- негативний вплив ускладненої демографічної ситуації;

- забезпечення належного матеріального заохочення обдарованих учнів та їх наставників;

- фізичне виховання дітей та молоді розглядається ізольовано від інших компонентів здорового способу життя і зводиться лише до навчальної дисципліни;

- неврегульованість функцій та відповідальності управлінських органів освіти під час здійснення змін у різних підсистемах освіти;

- низький рівень матеріально-технічного та інформаційного забезпечення закладів освіти;

- впровадження у систему освіти новітніх технологій та технічних засобів, зокрема ненавчального призначення, без належного наукового обґрунтування, науково-методичного супроводу і адаптування до відповідного навчального закладу;

- недосконалість системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації наукових, педагогічних, науково-педагогічних кадрів;

- недосконалість системи навчально-методичного забезпечення освіти;

- низький рівень фінансово-економічного забезпечення освіти.

Мы поможем в написании ваших работ!