Національний характер освіти і національне виховання
Національна стратегія розвитку освіти в Україні
На 2012-2021 роки
Вступ
Національна стратегія визначає основні напрями, пріоритети, завдання і механізми реалізації державної політики в галузі освіти, кадрову і соціальну політику і складає основу для внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, управління і фінансування, структури і змісту системи освіти.
Її розробка зумовлена необхідністю кардинальних змін, спрямованих на підвищення якості і конкурентоспроможності освіти, вирішення стратегічних завдань, що стоять перед національною системою освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, інтеграцію її в європейський і світовий освітній простір.
Освіта є пріоритетним напрямом державної політики України. Наша держава виходить з того, що освіта – це стратегічний ресурс соціально-економічного, культурного і духовного розвитку суспільства, поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення міжнародного авторитету й іміджу нашої держави, створення умов для самореалізації кожної особистості.
Національна стратегія визначає основні напрями і шляхи реалізації ідей і положень Національної доктрини розвитку освіти, здійснення реформування освіти упродовж найближчих 10 років в нових соціально-економічних умовах.
І. Мета і пріоритетні напрями Національної стратегії розвитку освіти
|
|
|
1.1. Мета Національної стратегії розвитку освіти:
підвищення рівня і доступності освіти для громадян України відповідно до вимог інноваційного розвитку економіки, сучасного розвитку суспільства і кожного громадянина.
Стратегічні напрями розвитку освіти
1. Оновлення законодавчoї бази системи освіти.
2. Оптимізація структури системи освіти.
3. Модернізація змісту освіти.
4. Забезпечення умов для розвитку та соціалізації дітей та молоді.
5. Забезпечення безперервності та доступності освіти.
6. Інформатизація освіти.
7. Забезпечення наукової та інноваційної діяльності в освіті.
8. Національний моніторинг системи освіти.
9. Кадрове забезпечення освіти.
10. Міжнародне партнерство.
11. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення освіти.
ІІ. Сучасний стан розвитку освіти
Аналіз сучасного стану національної системи освіти
За десять років реалізації Національної доктрини розвитку освіти розроблено нові, значущі для регулювання освітніх процесів, державні закони, внесені зміни до чинного законодавства стосовно різних ланок національної системи освіти. Закони України, якими регулюється діяльність в освіті: «Про освіту», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про оздоровлення та відпочинок дітей», «Про професійно-технічну освіту», «Про реабілітацію інвалідів в Україні, Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про вищу освіту», «Про охорону дитинства», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про фізичну культуру і спорт», «Про соціальні послуги», «Про інноваційну діяльність» та інші.
|
|
|
Розроблено та затверджено Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації (МОН, АПН, 2004), Положення про екстернатну форму навчання (МОН, 2008), нову редакцію Концепції профільного навчання (МОН, 2009), Положення про освітній округ (КМУ, 2010), нова редакція Положення про загальноосвітній навчальний заклад (КМУ, 2010), Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (КМУ, 2011) та інші.
На урядовому рівні прийнято низку державних програм:
- інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл на 2001-2003 роки;
- інформатизації та комп'ютеризації професійно-технічних навчальних закладів на 2004-2007 роки;
|
|
|
- інформатизації та комп’ютеризації вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації на 2005-2008 роки;
- Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006–2010 роки;
- «Я у світі» (2009-2010 рр.);
- забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін (2005-2011 рр.);
- Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів на 2010-2012 роки;
- розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року;
- розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року;
- підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року;
- розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 рр.;
- впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій “Сто відсотків” (2011-2015 рр.);
- «Шкільний автобус» на 2011-2015 рр.;
- розвитку українського села на період до 2015 року;
- впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків» на період до 2015 року.
|
|
|
Національний характер освіти і національне виховання
Національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета - виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури.
Особливе занепокоєння викликає стан моральності зростаючої особистості, а також те, що підростаюче покоління дорослішає у ціннісно не визначеному суспільстві. Стара суспільна система з її цінностями зруйнована, нова перебуває в процесі становлення. Дотепер не сформульовано національну ідею, принципи та зміст моралі, які б сприяли консолідації українського народу у процесі розбудови громадянського суспільства і правової держави.
Стратегія мовної освіти
Національне законодавство і практика регулювання етнонаціональних процесів у галузі освіти формується відповідно до міжнародних норм та рекомендацій, викладених у Загальній декларації прав людини, Рамковій конвенції про захист національних меншин, Європейській Хартії регіональних мов або мов меншин, Гаазьких рекомендаціях Верховного комісара ОБСЄ щодо прав національних меншин на освіту та інших документах. Реалізація мовної стратегії здійснювалась шляхом комплексного і послідовного впровадження просвітницьких, нормативно-правових, науково-методичних, роз'яснювальних заходів:
- оновлено Державний стандарт початкової загальної освіти, у тому числі відповідну освітню галузь;
- затверджено нові навчальні програми з української мови, мов національних меншин та літературного читання;
- з 1 вересня 2012 року вивчення іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах розпочнеться вже з 1 класу;
- розпочато роботу з оновлення Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти;
- реалізується галузева Програма поліпшення вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин, що передбачає вдосконалення навчально-методичного забезпечення вивчення державної мови, підготовки та підвищення кваліфікації вчителів тощо;
- забезпечено право представників національних меншин на задоволення освітніх потреб рідною мовою, збереження та розвиток етнокультури, її підтримку та захист державою: у 2010/2011 навчальному році в Україні функціонувало 1240 загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою, 82 – румунською, 70 – угорською, 15 – кримськотатарською, 6 – молдовською, 5 – польською, 1503 – з двома чи трьома мовами навчання;
- Директоратом Ради Європи з питань освітньої та мовної політики у Стасбурзі підтримано документ «Мовна освітня політика в Україні»
- існує 90 культурно-освітніх центрів в Україні, в яких вивчають азербайджанську, афганську (пушту), білоруську, болгарську, вірменську, іврит, італійську, караїмську, корейську, кримчацьку, молдовську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську, татарську, турецьку, чеську мови.
Дата добавления: 2018-05-31; просмотров: 552; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!