Прийняття Конституції України 1996 р. та її історичне значення.
Конституція — політичний, нормативно-правовий акт держави (Основний закон), який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов'язки громадян.
Конституції України як Основному закону держави властиві особливості правового статусу: вона має найвищу юридичну силу, є основою для прийняття інших нормативних актів держави. їй притаманна підвищена стабільність.
Сучасна Конституція України є продовженням конституційних традицій, які сягають часів Київської Русі («Руська правда»), Найвідомішою конституційною пам'яткою в сучасному розумінні є Конституція П. Орлика (1 710 р.).
Значний внесок у розвиток конституційних традицій України зробили М.Драгоманов, М. Грушевський, М. Міхновський та інші відомі діячі.
Чільне місце в конституційній традиції посідають Універсали УЦР, Конституція УНР, державно-правові документи Гетьманщини, Директорії, ЗУНР.
Конституційні традиції мали своє продовження і за радянських часів (Конституції 1919, 1929, 1937, 1978 рр.). Слід наголосити, що з формально-юридичного боку конституції Радянської України вирізнялися демократизмом, чіткістю формулювань і широкими соціальними гарантіями. Слабким місцем була їх декларативність, пріоритетність держави над особою.
Конституційний процес у незалежній Україні як процес підготовки нової Конституції України розпочався з прийняття Декларації про державний суверенітет України {16 липня 1990 р.). У Декларації передбачалось вироблення нової Конституції. Було утворено комісію з вироблення нового Основного закону (Конституційна комісія) і відповідну Робочу групу. Вона підготувала концепцію Конституції, яка була схвалена Верховною Радою.
|
|
|
Після проголошення незалежності певний час мала чинність Конституція УРСР у тій частині, яка не суперечила законам України, прийнятим після 24 серпня 1991 р. Це було зумовлено обставинами перехідного періоду. Проголошення незалежності і референдум 1 грудня 1991р. дещо активізували конституційний процес. У 1992 р. було підготовлено офіційний проект, який у липні того ж року було винесено На всенародне обговорення. Доопрацьований проект Конституції було подано в травні 1992 р., наступного разу в жовтні 1993 р. до Верховної Ради. Із різних причин, як об'єктивних, так і суб'єктивних, усі ці проекти так і не стали Основним законом України. Так закінчився перший етап сучасного конституційного процесу в Україні.
Позачергові вибори народних депутатів і Президента України (1994 р.) дещо сповільнили конституційний процес. 10 листопада 1994 р. конституційну комісію було переформовано, її очолили Л. Кучма і О. Мороз.
|
|
|
Життя вимагало невідкладного розв'язання багатьох складних проблем державотворення. У результаті виникла ідея «Малої Конституції України», яка знайшла своє втілення в проекті закону «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні». Але Верховна Рада України відхилила його. У зв'язку з цим виникла певна колізія між Президентом України, виконавчою і законодавчою владами.
Із метою розв'язання конфліктуй червня 1995 р. було прийнято Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України».
11 березня 1996 р. Конституційна комісія схвалила проект Конституції і передала його на розгляд Верховної Ради. 24 квітня проект було прийнято за основу. 5 травня 1996 р. було створено Тимчасову спеціальну комісію з доопрацювання проекту Конституції, до якої увійшли представники всіх депутатських фракцій і груп. У червні комісія завершила свою роботу.
Розпочалась копітка робота з обговорення доопрацьованого проекту Конституції. Але політичні суперечки заважали плідній роботі. До 26 червня 1996 р. Верховна Рада України не прийняла жодного розділу Конституції. Уважаючи неприпустимим затягування конституційного процесу, Президент України підписав указ, яким призначав на вересень 1996 р. Всеукраїнський референдум із питань затвердження нової Конституції. 27 червня Верховна Рада відновила роботу, змінивши технологію розгляду Конституції. Було створено робочі групи з найболючіших питань — власності, символіки, організації влади тощо. Надвечір було відновлене пленарне засідання, яке тривало всю ніч. 28 червня 1996 р. нову Конституцію України було прийнято.
|
|
|
Україна одержала Основний закон, без якого державність є невизначеною. Конституція юридично закріпила політичний та економічний суверенітет Української держави, її територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян.
Висновок. Конституція України є важливим політико-правовим документом: довгострокової дії, що закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої перш за все на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. День прийняття Конституції був проголошений національним святом України.
Дата: 28 червня 1996 р. — прийняття Верховною Радою України Конституції України.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 413; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!