Проголошення державної незалежності України.
Улітку 1991 р. у балансі політичних сил сталися певні зміни. Після виникнення у Верховній Раді «націонал-комуністичного» крила (Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Слєднєв, І. Плющ, М. Хоменко та ін.) фактично перестала існувати «група 239». Продовжувалося падіння престижу центру і компартії.
У цей час велася інтенсивна робота з підготовки нового Союзного договору. 24 червня Президент СРСР М. Горбачов повідомив про домовленість із керівниками десяти республік СРСР. .1.5 серпня опубліковано проект договору, підписання якого мало відбутися через тиждень. Цей договір суттєво обмежував права центру, що не влаштовувало консерваторів.
Уранці 19 серпня 1991 р. з інтервалом у годину центральне телебачення почало зачитувати «Заяву Радянського керівництва» та «Постанову № 1 Державного комітету з надзвичайного становища в СРСР» (ДКНС, рос. ГКЧП). Оголошувалось, що ДКНС створено у зв'язку з неможливістю за станом здоров'я виконувати М. Горбачовим обов'язки президента СРСР і переходом його повноважень до віце-президента Г. Янаєва. До складу ДКНС увійшли: Г. Янаєв, О. Бакланов (секретар ЦК КПРС), В. Крючков (голова КДБ), В. Павлов (прем'єр-міністр СРСР), Б. Пуго (міністр внутрішніх справ), Д. Язов (міністр оборони), громадські діячі Д. Стародубцев і О. Тізяков. М. Горбачов тоді відпочивав у Криму на урядовій дачі Форос. У присутності першого секретаря ЦК Компартії України С. Гуренка, генерал армії Варенников попередив голову Президії Верховної Ради УРСР Л. Кравчука про позицію Збройних Сил. Під Київ була перекинута бригада повітряно-десантних військ.
|
|
|
О 16-й годині по українському телебаченню й радіо виступив Л. Кравчук, який заявив, що Верховній Раді потрібен час, щоб у всьому розібратися. Він запевнив, що в республіці не буде встановлюватися надзвичайний стан і що першочерговим завданням є захист демократії, законності та конституційного порядку. Водночас він закликав український народ, політичні партії до об'єднання заради захисту суверенності України.
У вечері 19 серпня заступник голови Верховної Ради Б. Гриньов назвав цю ситуацію військовим переворотом, а його організаторів — державними злочинцями.
Була скликана позачергова сесія Верховної Ради, де було поставлено питання про незалежність України. Л. Кравчук і його перший заступник І. Плющ заявили про вихід із Комуністичної партії. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла «Акт проголошення незалежності України», у якому підкреслювалося, що у зв'язку з державним переворотом в СРСР над Україною нависла смертельна небезпека. Тому Верховна Рада проголосила незалежність України та створення самостійної держави — Україна.
|
|
|
1 грудня 1991. р. було проведено всеукраїнський референдум, 90,3 % учасників якого підтримали «Акт проголошення незалежності України». Висновок. У результаті складної та суперечливої боротьби на карті світу з'явилася нова незалежна демократична держава — Україна.
Дати: 16 липня 1990 р. — прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет УРСР: 19—21 серпня 1991 р. — спроба ДКНС здійснити державний переворот у СРСР; 24 серпня 1991 р. — прийняття Верховною Радою України Акта проголошення незалежності України; 1 грудня 1991 р. — всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.
Радянсько-польська війна і Україна.
Після розгрому Білої армії Денікіна війна з радянською Росією, на думку польського керівництва, була неминучою. Польща претендувала на значні території колишньої Російської імперії. Польське керівництво прагнуло відновити Річ Посполиту в її кордонах 1772 р. «від моря до моря», тобто від Балтики до Чорного моря. До цієї держави мали увійти Литва, Білорусія та Україна. Також польське керівництво розуміло, що більшовики після перемоги над внутрішніми ворогами неодмінно повернуться до реалізації ідеї світової революції, а Польща стоїть на їх шляху. Спочатку радянське керівництво намагалося не загострювати відносини, те саме робила і польська сторона. На початку 1920 р. польське керівництво вирішило, що ситуація сприятлива для силового розв'язання проблеми на свою користь. 25 квітня 1920 р. польські війська розгорнули наступ на територію, контрольовану Червоною армією.
|
|
|
Вторгненню польських військ передувало підписання представниками УНР і Польщі 21 —24 квітня 1920 р. у Варшаві загальної, торговельно-економічної і військової конвенції (угоди), яку пізніше назвали Варшавською угодою.
Основні положення Варшавської угоди:
— польський уряд визнавав існування УНР у межах, які мали бути означені договорами із суміжними країнами;
— кордон між Польщею і УНР встановлювався по лінії, яка була вже зайнята польськими військами;
— до Польщі відійшли Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина, Західна Волинь, частина Полісся по р. Збруч і Горинь, уся Галичина;
— Польща відмовлялася від подальших територіальних претензій;
— Польща зобов'язувалася озброювати війська УНР;
— уряд УНР заявив про відсутність претензій на західноукраїнські землі;
— збройні сили С. Петлюри підпорядковувалися польському командуванню;
|
|
|
'— українські залізниці підпорядковувалися польському управлінню;
— УНР погоджувалася на спільну валюту;
— Український уряд повинен був утримувати польські війська на території України.
Угоди та участь УНР у радянсько-польській війні на боці Польщі були актом відчаю. Цим кроком С. Петлюра відмовився від ідеї соборності України, бажаючи за допомогою зовнішніх сил у черговий раз відновити УНР.
Договір між С. Петлюрою і керівником Польщі Ю. Пілсудським був засуджений багатьма українськими політичними діячами. Проти Варшавської угоди виступили не тільки М. Грушевський, В. Винниченко, які відійшли від Петлюри й перебували в еміграції, а й люди з найближчого оточення Головного Отамана — подав у відставку прем'єр-міністр І. Мазепа. Особливо гнітюче враження цей договір справив у Галичині, бо перекреслював її надії на національне визволення.
Маючи потрійну перевагу у військовій силі на Західному фронті, Ю. ІІілсудський 25 квітня 1920 р. розпочав війну. Разом із польськими військами наступали і петлюрівці.
Ефект несподіваності, перевага в живій силі й техніці дали змогу полякам захопити Житомир, Бердичів, Козятин і вже 6 травня здобути Київ. Інтервенція викликала опір українського населення, яке, спостерігаючи грабунки, репресії, погроми, не пішло за Петлюрою. Очікуваного антибільшовицького повстання в Україні не відбулося.
Успіх поляків на початку воєнної кампанії виявився короткочасним. 5 червня 1920 р. війська Червоної армії прорвали фронт противника і розгорнули успішний наступ. Бої йшли в декількох напрямках. Червона армія захопила Житомир, Бердичів, бої точилися і на київському напрямку.
У цей час, скориставшись тим, що основні сили Червоної армії задіяні проти Польщі, кримське угруповання білогвардійців на чолі з бароном П. Врангелем за підтримкою Антанти почало наступ у районі Перекопа і Чонгарських укріплень, але не змогло досягти успіху. Наприкінці червня фронт стабілізувався на лінії Херсон—Нікополь—Бердянськ.
12 червня Київ було звільнено. Наприкінці червня армії Ю. ІІілсудського залишили Мінськ, подальші бої точилися вже на території Польщі. Наступ розвивався у двох напрямках — на Варшаву і Львів. Польща звернулася до держав Антанти по допомогу. Англія і Франція обіцяли підтримку за умови визначення статусу Східної Галичини. Польща дала на це згоду.
Британський міністр іноземних справ лорд Дж. Керзон звернувся до Росії з нотою, у якій вимагав зупинити російські війська на лінії, що була визначена декларацією від 8 грудня 1919 р. (лінія Керзона).
РСФРР відмовилася від посередництва Англії і наголошувала на переговорах із польським урядом.
Наприкінці липня знову розпочався наступ Червоної армії, яка підступилася до Львова і Варшави.
На території польських земель було створено Польський Ревком на чолі з Ф. Дзержинським, на території Східної Галичини — Галицький ревком на чолі з В. Затонським і проголошено Галицьку Соціалістичну Радянську Республіку. Ревкоми видавали декрети про націоналізацію промисловості, банків, конфіскацію поміщицької землі тощо.
Але в результаті неузгодженості дій наступ радянських військ на Варшаву поступово згасав, спроба захопити Львів теж виявилася невдалою.
Загроза втрати державності згуртувала навколо уряду Польщі широкі верстви суспільства, зокрема селянство. У битві під Варшавою радянські війська не змогли подолати опір польських військ. Тим часом польське командування створило шестикратну перевагу сил і перейшло в контрнаступ. Наприкінці серпня радянські війська були відкинуті за Буг. Лінія фронту перемістилася в район Житомира і Бердичева.
У серпні 1920 р. складною була обстановка і на півдні України. Білогвардійці зайняли Синельникове і створили загрозу Катеринославу. Ураховуючи це, було створено Південний фронт на чолі з М. Фрунзе. Завдавши удару в районі Каховського плацдарму, радянські війська захопили в полон 20 тис. білогвардійців. Врангель відступив у Крим.
На Західному фронті в серпні 1920 р. в Мінську почалися мирні переговори між радянським і польським урядами, які згодом було перенесено до Риги. Обидві сторони були виснажені й далі воювати не мали змоги. Делегації радянської Росії і України змушені були дати згоду на встановлення кордону по лінії розмежування військ. На цих умовах було підписане перемир'я, а в березні 1921 р.— Ризький жирний договір. Західноукраїнські землі (Східна Галичина, Західна Волинь, Підляшшя, Посяння, Лемківщина) увійшли до складу Польщі. Висновок. Радянсько-польська війна була неминучою, враховуючи політику відновленої Польської держави і радянської Росії. Більшовики розглядали цю війнуяк експорт соціалістичної революції в Європу. Але зазнали поразки. Керівництво УНР на чолі з Петлюрою, намагаючись знайти нового союзника у боротьбі з радянською Росією, уклало с Польщею союзницький договір (Варшавська угода). Але спільний похід польських і українських військ зазнав поразки. Зрештою Україна стала заручницею домовленостей між більшовиками і Польщею: західноукраїнські землі відійшли до Польщі, а на решті території України установилась радянська влада.
Дати: 21—24 квітня 1920 р. — Варшавська угода С. Петлюри та Ю. Піл-
судського; 1920—1921 рр. — радянсько-польська війна; березень 1921 р, —Ризький мир.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 287; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!