Релігія, етнонаціональна та мовна політика
Проблема взаємодії політики і релігії — одна з найдавніших в. історії людства. Науковий підхід до пояснення особливостей їх співіснування розпо^аався лише у другій половині XIX ст., коли політологія І релігієзнавство сформувалися -як самостійні галузі науки зі своїми предметами і методами. Нинішній суспільно-політичний розвиток людства засвідчує зростання впливу релігійного чинника на політичне життя держав і людської цивілізації.
Релігія - феномен духовного життя людства. Вона - світоглядна основа людини, що. регламентує її повсякденну поведінку, надає Ш можливості спілкування з надприродними силами шляхом відправлення певних обрядів. Це зумовило вивчення релігії багатьма науками філософією, теологією, релігієзнавством, культурологією, соціологією, психологією, історією та іншими.
Неоднозначність поняття, складність визначення Й трактування -підводять нас до визначення феномена релігії в історії цивілізації. Релігія є своєрідним явищем духовного життя людства. Яг форма суспільної свідомості вона завжди виконувала світоглядну функцію.
Інтерес до релігії викликаний об'єктивними процесами розвитку людства, становлення і зростання національної свідомості; він зв'язаний з самим процесом усвідомлення людиною своєї сутності, місця б свКі, сенсу життя.
Морально - етичні норми, вироблені певною релігією якоюсь мірою регулюють життєвий ритм сисгим^'о обрчіггтїпг1^:, впливають І;ч особливості харчування та одягу, творчий прицес. Бонн формують ставлення до оточуючого середовища, нарешті, свою систему цінностей, згідно з якою діють і живуть люди, людські спільно ш.
|
|
|
На сучасному етапі розвитку України національно-етнІчна сфера стає невід'ємним виміром суспільно-політичних реалій. У зв'язку з цим етнонаціональний розвиток українського суспільства потребує адекватного забезпечення політичними засобами і механізмами. Першочерговими потребами є наукове -осмислення вітчизняної етнонаціональної самоорганізації, проблем національної державності й державного управління національною структурою; формування соціально-політичних важелів розв'язання суперечностей у сфері ет-нонаціональних відносин; всебічний аналіз існуючих форм національного об'єднання і моделювання нових, їх реалізація. в поєднанні з фундаментальними цінностями українського демократичного самовідродження відображає принципово нові форми взаємодії народів для до сягаення суспільної гармонії.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 237; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!