Регулювання зовнішньоторговельної діяльності



Забезпечення високих темпів економічного зростання потребує масштабних інвестицій в: українську економіку. Інвестиційні ресурси за' стосуватимуться лише відповідно до визначених пріоритетів розвитку економіки. Керуючись цим завданням, уряд у межах зниження інвестигаційних ризиків:

Вживе ! заходів для законодавчого захисту прав міноритарних акціонерів, забезпечивши і'х вільний доступ до корпоративної інформації, належне представництво в органах управління та контролю, вплив на дивідендну політику, отримання рівного права на придбання відповідної частки нових емісій акцій за номінальною вартістю;

Фіскальне стимулюватиме політику рекапітапізацІЇ доходів;

. Створить нормативну базу для заохочення вкладення довгострокових фінансових інвестицій;

Скасує відмінності у-режимі реєстрації іноземних та українських інвестицій;

Ініціює зміни до валютного законодавства щодо системи поточної конвертації гривні з метою зменшення обмежень на рух капіталу; ,

Виступить з ініціативою безперешкодного переведення за кордон доходів нерезидентів, отриманих законним шляхом;

У процесі планування бюджетних витрат на державні капітальні вкладення перевагу надаватиметься формуванню активної частім капіталу;

Буде активізовано залучення коштів І^ПЇРР, ЄБР? та інших міжнародних фінансових організацій для фінансування пріоритетних інвестиційній проеісгій в Україні та буде започаткована співробітництво з Європейським інвестиційним банком;

Сприятиме укладанню угод про видобування нафти, газу, та інших корисних копалин;Розпшрить застосування прозорих схем концесійної діяльності та перегляне існуючі концесійні угоди, укладеш на невигідних для України умовах;

Проводитиме .системну роботу з поліпшення міжнародного інвестиційного іміджу України;

Зроеіаючн масштабність міжнародних торгонел[,но-еконі>мічних відносин, поява нових форм та міжнародної торгівлі, її ускладнення та динамізаіи'я об'гктивно обумовили формування системи регул Іон; міжнародного обміну товарами та послугами, яка являг собою сукупність взншопов"язаних принципів, норм, ІІр; та процедур впливу на І|юрмування регіональних і товарних структур експорту та імпорту за допомогою пол економічних, фінансових, правових та адміні тратив них інструментів.

Органічною складовою зовнішньоекономічної політики є політика зовнішньоторговельна, яку можна вичш курс дій урядових і владних сіруктур, використання таких принципів, методів ти інструментів впливу Іш [ торгівлі країни, завдяки яким забезпечується досягнення визначених цілей та реалізація національних інтереси

Зміст, структура та напрями зовнішньоторговельної політики визначаються такими складовими'

•   експорт та імпорт (товарна і регіональна структури, обсяг стввідношення, динаміка). » мито і митні податки (елементи митного тарифу • товарної класифікації тарифу, структура методи визначення країни походження товару, види та рівень ставок митний склад ти рівсш. податків) •    кількісні обмеження (види, контингенти, рівень). •    нетарифні методи регулювання (технічні бар'ери, адміністративні формальності, валютні»-* • підтримка національного експорту (фінансова-кредитна, податкова, вшіютно-кредитна, органі технічна тощо).

Щодо зазначених складових прийнято також говорити про планування відповідної

 

Система пенсійного забезпечення

Світова соціальна політика знає дві основні системи організації пенсійного
забезпечення: розподільчу (солідарну) та накопичувальну. ;. •

Першу з тж — солідарну, систему,— іноді ще називають "договором поколінь", створюється вона за умов, коли нинішні платники пенсійних внесків фінансують теперішніх пенсіонерів, тобто у цьому випадку організація пенсії — де забезпечення довгострокового контракту між зайнятим працездатним населенням та тими, хто через похилий вік (або непрацездатний стан) не можуть брати участі у трудовому процесі, але самі в минулому матеріально утримували (через систему страхових відрахувань) тогочасних осіб непрацездатного віку. • >.

У межах солідарної системи відбувається перерозподіл коштів за такими двома основними напрямами: горизонтальним і вертикальним. Перший з них визначає перерозподіл коштів від осіб, з якими ще не відбулася певна страхова подія протягом певного часу, до тих, у кого вона вже настала. Вертикальний перерозподіл грунтується на частковому переміщенні коштів від осіб з вищим рівнем доходу до осіб, які мають нижчі доходи. Цей тип перерозподілу реалізується завдяки запровадженню певних обмежень розміру соціальних виплат і нижньої межі • заробітної плати (неоподаткованого мінімуму), з якої здійснюються відрахування. У вертикальному перерозподілі коштів вагомим є внесок соціальної держави

 

Пенсійне страхування

    Пенсійне страхування слід визначити як форму матеріального забезпечення непрацездатних громадян на рівні, що не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого державою. В системі пенсійного забезпечення основними є дві моделі розподільча і накопичу вальна. Солідарна модель функціонує за умов, коли нинішні тлатники пенсійних внесків фінансують теперішніх пенсіонерів. Умежах цієї моделі відбувається перепосподіл коштів у горизонтальному та вертикальному напрямах.

Перший з них визначає перерозподіл від осіб з якими ще не відбулась певна страхова подія, до тих, у кого вона вже настала. Вертикальний перерозподіл базується на перерозподілі від осіб з вищим рівнем доходу до менш забезпечених. Накопичу вальна модель побудована на капіталізації внесків і персоніфікації пенсійних рахунків. Крім цих двох систем пенсійного забезпечення, знайшли застосування багаторівневі пенсійна система, перші два рівні якої побудовані на основі загальнообов’язкового державного страхування, однак розміри пенсії за друним рівнем залежить від попереднього заробітку аба є виплатами з індивідувальних накопичу вальних пенсійних рахунків, а третій рівень становить різні форми додаткового пенсійного страхування як правило на добровільній основі.


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 273; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!