Неформальний сектор трудової діяльності



Основою для появи та формування неформального сектора трудової діяльності зазвичай слугують приватна або колективна власність і зацікавленість певних груп людей в одержанні незареєстрованих доходів. Варто зауважити, що вищеназваною власністю можуть нелегально володіти окремі групи людей, хоча формально вона перебуває під патронатом держави.

Отримати достовірні відомості про неформальну діяльність через протизаконність багатьох її видів досить складно.

Основні види незаконної (тіньової) трудової діяльності:

> надання дозволених законом послуг або виконання робіт, але приховування отриманого прибутку від оподаткування;

> отримання плати за послуги або роботи, що, відповідно до закону, повинні надаватись безкоштовно;

> отримання додаткової плати за роботи та послуги понад установлену ціну; ї* кримінальна діяльність.

Непрямі методи оцінки масштабів нелегальної зайнятосгі: > аналіз розбіжностей в офіційних статистичних джерелах; > аналіз загального стану ринку праці та його сегментів; > аналіз дієвості системи соціальною захисту і доходів населення; > фінансово-грошовий аналіз з використанням економетричних моделей. Враховуючи, що більшість підприємств неформального сектора є незаконними І уникають оподаткування, не варто сподіватися, що вони будуть розвиватись, збільшувати кількість своїх працівників і вкладати значні інвестиції в обладнання та приміщення, підготовку кадрів, тому розширення цієї' діяльності не є досить перспективним. Хоча робота у неформальному секторі свого часу допомогла багатьом родинам уникнути бідності або бодай пом'якшити її наслідки, вона навряд чи зможе значно піднести попит на ринку праці та підвищити рівень життя без одночасного відродження формального сектору та дієвої реформи соціального захисту.

 

 

Шляхи зниження безробіття

Досвід розвитку ринкових відносин свідчить про те, що рівноважного, стану на ринку праці не буває: завжди попит наздоганяє пропозицію, що підтверджує наявність перманен­тного безробіття в розвинених країнах світу. Проблеми зайнятості та безробіття є одними з головних соціально-економічних проблем усіх держав. Загальних рецептів формування політики ринку праці не існує, вони національне залежні, однак можна виокремити три найпоширеніші моделі ринку праці; патеркалістську, еоціал-демократичну І ліберальну,

Патерналістська модель ринку праці, головною ознакою 'якої е опікування
роботодавців над працівниками, найбільш поширена в Японії і грунтується на довічному наймі працеємця.        

Прикладом соціал-демократичної моделі є ринок праці Швеції, концепція якого  спирається на державну активну політику зайнятості.

Ліберальна модель.набула поширення на Північноамериканському континенті (СІДА та Канада), а також в Австралії, для неї характерні значні децентралізація федеральних си­стем соціального захисту і мобільність робочої сь.чи.

Успіх економічних реформ з Україні великою мірою залежить від того, чи зуміє вона увійти у систему світових господарських зв'язків, зайняти свою нішу у міжнародному поділі праці. Щоб не перетворитися на сировинний придаток світових держав, вона повинна як на зовнішньому, _так і внутрішньому ринках товарш продукувати конкурентоспроможну продукцію, надавати конкурентоспроможні послуги.

Розвиток ринкових відносин повинні забезпечувати дієздатні митні, ліцензійні та інші важелі.  :

Активна політика зайнятості — це заходи, спрямовані пн. підвіляеннй' конкурентоспроможності робочої скли, забезпечення якісної відповідності у просторі ї часі робочої сили та робочих місць, збільшення попиту на робочу склу як з боку приватного, так і з боку державного секторів економіки.

Напрями активної політики зайнятості; створення нових робочих'місць (кредити підприємцям І безробітним, дотації підприємцям, бізнес-інкубатсри, інформація про робочі місця тощо.

Активна політика зайнятості фінансується головно за рахунок цільових асигнувань державного і місцевих бюджетів.

Пасивна політика зайнятості — це заходи, спрямовані на фінансову шдтрймку осіб, здатних працювати., які мають професійну підготовку, сплачують страхові внески, але пе­ребувають у стані повного чи часткового безробіття. Основним елементом пасивної політики зайнятості е допомога з безробіття, лка фінансується зі спеціальних страхових фондів. Відповідно до національного законодавства, право на отримання цих допомог

Допомога з безробіття повинна одночасно виконувати компенсаційну і стимулятивну

функції. Окрім провадження активної та пасивної політики зайнятості/ в -індустріальних

країнах рівень безробіття зменшують створення,! гнучких ринків праці. Гнучкий ринок .праці.— це .інститут, підтримки, будь-яких, .форм реалізації трудової..активнр'сті,/.яіа . . передбачають, вихід за^е^.дормальнш.-тривалості робочого'ДШ^тижшУта.Ідоорїчної .- - ЗаЙШГГОСТІ.


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 424; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!