Українська модель соціального захисту.



Під соціальним захистом ми розуміємо систему економічних, соціальних та організаційних заходів, які здійснюються державою для підтримки малозахищених верств населення - пенсіонерів, інвалідів, ветеранів війни, багатодітних сімей та інших малозабезпечених громадян.

Основними завданнями соціального захисту в Україні є:

- забезпечення мінімального рівня заробітної плати, її індексації згідно з прожитковим мінімумом, встановленим Верховною Радою України;

- задоволення належного рівня охорони здоров'я та освітньо-культурних потреб задля всебічного розвитку особистості;

- захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян;

- вирівнювання рівнів життя окремих категорій населення тощо.

Система соціального захисту в Україні включає : > пенсії (ПФ. ФСС); > допомога по безробіттю (ФЗ);

1^ система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженні дитини (ФСС, ПФ).

Універсальні системи

> програма допомоги сім'ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ); > державні програми дотацій і житлових субсидій (ДЬ); > допомога на поховання (ФСС, ГІФ, ФЗ, МБ); > державна система охорони здоров"я(МБ, ДБ, ЧФ); > державна система освіти(МБ, ДБ}. > Соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС

Система соціальних допомог

> цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто пільги по оплаті); > соціальне забезпечення (система інтернатних установ та територіальних центрів).

Соціальний захист через недержавні організації > Соціальна допомога з фондів підприємств [8, 2-3] Система соціального захисту населення складається з : о Соціального страхування о Соціальної допомоги о Соціальних гарантій

Система соціального страхування і пенсійного забезпечення, що діє в Україні включає у себе:

• пенсійну систему

• соціальне страхування на випадок безробіття

• соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

• соціальне страхування від нещасних випадків

За даними Міністерства праці і соціальної політики України і пенсійного фонду, системою соціального страхування та пенсійного забезпечення охоплено приблизно 21 млн. застрахованих осіб та 14,4 млн. пенсіонерів

Державну соціальну допомогу, що надається в Україні, можна поділити відповідно до критеріїв відбору отримувачів;

- соціальна допомога, яка надається з урахуванням потреб, але без урахування майнового стану або доходу.

- адресна соціальна допомога, яка надається з урахуванням доходу або майнового стану.

 

Ринок праці і зайнятість

Ринок праці.— де система взаємодії споживачів праці та ЇЇ постачальників, а саме юридичних і фізичних осіб, з одного боку, і конкретних фізичних осіб, з певним рівнем професійних знань і навичок та розумово-фізичним станом — з іншого.

Щоб працю було продано (куплено)., необхідно створити умови для узгодження пропозиції та попиту на робочу силу (трудові ресурси), тобто для узгодження пропозиції робочої сили (трудових ресурсів) і пропозиції вільних робочих місць. і

Ринок праці, або ринок робочої сили (чи ринок трудових ресурсів), є відкритою підсистемою, яка через міжрегіональні міграції органічно взаємодіє з ринками пращ Інших р2гіонів>

За ...ринкової економіки усі постачальники і споживачі робочої сили • під впливом попиту та пропозиції, економічної свободи І незалежності повинні мати вільний доступ до будь-якої освітньо-професійної підготовки і конкурентної боротьби за - кожного працівника, за кожне робоче місце, незалежно від їх територіального розміщення. Перевагу можна надавати захисту інтересів представників тих груп, які з незалежних від них обставин не мають змоги бути конкурентоспроможними на ринку праці.

 

Ринок праці, робоча сила

Ринок праці - це система взаємодії споживачів праці та її постачальників, а саме юридичних і фізичних осіб з одного боку, і конкретних фічичиих осіб, з певним рівнем професійних знань і навичок та розумово-фізичним станом - з іншого.

Оскільки робоча сила (трудові ресурси) є специфічним видом ресурсів, який використовується в процесі виробництва товарів і надання послуг, зайнятість робочої сили слід розглядати в рамкових умовах залучення усіх видів ресурсів", землі, фізичного капіталу (інвестиційних ресурсів) І праці.

Праця - використання в процесі виробництва товарів і надання послуг усіх фізичних та інтелектуальних здібностей людей. Не всі члени суспільства можуть пропонувати свої послуги па ринку праці. За межами цього ринку можуть залишатися як непрацездатні (за віком або станом здоров'я), так і працездатні, які з певних причин не бажають реалізовуватись. До непрацездатного населення (Р) належать: - діти до 16 років; - інваліди І та 11 груп і хронічно хворі; - особи похилого віку, які втратили залишкову працездатність;

- пенсіонери за віком, які працюють: жінки, старші 55 р, і чоловіки, старші 60 р. Особами працездатного віку (N1 є чоловіки від 16 до 60 років та жінки від 16 до 55 років (вікові межі визначені згідно з українським законодавством, в інших країнах світу вони можуть бути іншими), однак серед них є нетрудоактивні (8), які не прагнуть реалізувати свою працездатність, і до них слід віднести частину жінок, що провадять домашнє господарство, учнів та студентів вищих навчальних закладів стаціонарної форми навчання, які не бажають працювати у вільний від навчання час. Крім того, у кожному суспільстві є певні Іруни населення або окремі особи, які з міркувань економічної забезпеченості, переконань чи з інших причин не є учасниками ринку праці.

Вилучивши із загальної кількості населення працездатного Іііку (М) його непрацездатну (Р) та працездатну, але нетрудоактивну, частини (8), отримаємо робочу силу (або трудові ресурси - за українською термінологією) (Г); Ь - N - Р - 8.

Однак працездатні члени суспільства можуть бути або зайнятими (Е), або незайнятими, тобто безробітними (У).

Попит на робочі місця - загальна кількість робочих місць, необхідних для забезпечення повної зайнятості робочої сили. Він може визначатися па тривалий період або на конкретний його фрагмент.

Головним показником трудової діяльності с її рівень І, який визначається відношенням І =8/1, де Ь -— кількість трудоактивнош населення; 8 -- заіиііьна кількість населення регіону (чи території).

Базою для формування трудової активності населення слугує його працездатність, як правило, повна, однак слід враховувати також часткову, чи залишкову, працездатність. Головними чинниками формування трудової активності с:

- соціальпо-демоірафічні (стать, вік, сімейний стан, кількість дітей чи утриманців

в сім'ї, стан здоров'я тощо);

- де моє коном ічні (освітній рівень, професійно-квалІфікаційна підготовка, рівень

доходів І можливість їх зростання тощо);

- економічні (наявність робоїи та можливість її зміниш, рівень оплати праці та

його співвідношення з прожитковим мінімумом);

- соціонсихологічпі (професійна, галузева і територіальна мобільність, готовність до змін трудової діяльності, ставлення до легального і нелегального ринку праці тощо).

Ці чинники набувають різного змісту і значення на території кожної держави, мають свої відмінності та особливості в індустріальних регіонах, великих і малих містах, сільській місцевості.

 


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 453; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!