Український національний рух у роки революції 1848—1849 рр.
Основні особливості:
- Західноукраїнський національний рух почав набувати ознак, властивих третьому політичному етапу націотворення
- Головними питаннями, які намагалися вирішити під час революційних подій західні українці, були селянське і національне
- Пробудження національних почуттів західних українців в умовах активізації польського руху спричинило висування ними вимог територіального розмежування та надання прав самоврядування
- Боротьбу західних українців за їхні права очолило греко-католицьке духовенство. Його переконаність у необхідності підтримувати Габсбурґів, оскільки лише це дозволить подолати поляків і угорців, обумовлювала консервативність українського руху
Південно-Західний відділ Імператорського Російського географічного товариства в Києві
Передумови відкриття
§ Військове відомство в умовах загострення міжнародного становища потребувало інформації, необхідної для складання детальних топографічних карт
§ Щоденні потреби органів влади, пов'язані з реалізацією селянської реформи 1861 р.
§ Зосередження в Києві значних наукових сил: тут діяли Комісія по розгляду давніх актів, Комісія по опису губерній Київського освітнього округу
13 лютого 1873 р. в Києві відбулося урочисте відкриття Південно-Західного відділу Імператорського Російського географічного товариства. Головою відділу було обрано Г. Галагана, управителем справ — П. Чубинського. Друкований орган: «Записки Юго-Западного отдела». У відділі працювало 76 дійсних членів
|
|
|
Діяльність відділу:
§ 1874 р. вперше було проведено одноденний перепис населення Києва
§ Проведення в серпні 1874 р. НІ Археологічного з'їзду
§ Створення етнографічного музею, бібліотеки та архіву
§ Активна видавнича діяльність: опубліковано сім томів «Трудов Юго-Западной зкспедиции», два томи «Записок Юго-Западного отдела», видано три збірки праць М. Максимовича тощо
§ Березень 1875 р. Відділ брав участь у географічному конгресі та виставці в Парижі
Червень 1876 р. На підставі Емського указу відділ було ліквідовано
Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II, підписане 18 травня 1876 р. у німецькому місті Емс і спрямоване проти українського національно - культурного руху.
Емський указ забороняв:
§ Ввозити з-за кордону будь-які книжки українською мовою
§ Видавати українською мовою оригінальні твори, тексти п'єс для театральних вистав і нот, крім історичних пам'яток із збереженням правопису оригіналу
§ Робити переклади українською мовою з інших мов
§ Ставити сценічні вистави і влаштовувати публічні читання українською мовою
|
|
|
§ Діяльність театральних труп із суто українським репертуаром
§ Видання газети «Киевский телеграф», за шкідливий вплив і залучення до діяльності неблагонадійних осіб
§ Діяльність у Києві Південно-Західного відділу Імператорського Російського географічного товариства
§ Викладання в початкових школах українською мовою і предписував вилучати з бібліотек українські книжки
§ В'їзд у південні губернії і столиці М. Драгоманова, П. Чубинського і вислання їх «з краю» під таємний нагляд як невиправних і небезпечних агітаторів
Наслідки указу для українського руху
§ Обмежував засоби, за допомогою яких можна було впливати на пробудження національної свідомості українського народу
§ Стримував розвиток української культури
§ Призвів до дезорганізації на певний час українського руху в Наддніпрянщині, але не до його припинення
Історичне значення громадівського руху
§ Наукова діяльність громадівців заклала основи української науки
§ Громадівці справили чималий вплив на розвиток українського руху в Західній Україні
§ Завершили об'єднання двох регіональних течій українського руху в Російській імперії: лівобережного, що починався з відродження на Слобожанщині й продовжував свої традиції в Кирило-Мефодіївському братстві, та правобережного, що укоренився в «українській школі» польської літератури і знайшов продовження в діяльності хлопоманів
|
|
|
§ Громадівці своїми плідними дослідженнями з історії, етнографії, статистики і мовознавства довели, що українство має глибоке історичне коріння, чіткі етнічні особливості й окреслені етнічні межі. Цим вони підвели українських рух до необхідності сформулювати і розробити політичну програму
§ Забезпечили наступність поколінь в українському русі (кирило - мефодіївці та інші організації, що розпочали активну діяльність у 90-ті рр. XIX ст.)
Братство тарасівців — українська таємна організація, заснована в Каневі групою українських студентів улітку 1892 р. на могилі Т. Шевченка
Основні ідейні засади:
§ Українці є окремою нацією
§ Як і кожна нація, українці потребують національної волі для праці й поступу
§ Повна автономія України (на той час висунути це гасло не наважувався ніхто)
§ Єдність українського народу (це гасло стало зародком майбутньої ідеї соборності Української держави)
§ Негативне ставлення до українофільства (культурництва), але визнання при цьому його користі для національного руху
|
|
|
§ Радикалізм і екстремізм щодо відступників
§ Необхідність створення українських шкіл
§ Боротьба за використання української мови в школі, державних установах та родині
Принцип діяльності:братство було створене за принципом таємної організації і поділялося на «п'ятірки», які в середині 90-х рр. XIX ст. діяли в Харкові, Одесі, Катеринославі, Полтаві, Чернігові та деяких інших містах
Форми діяльності:члени братства проводили в основному організаційно-виховну роботу, спрямовану на формування національної самосвідомості
Історичне значення:
§ Перша українська група, яка чітко висловила свої політичні вимоги, започаткувавши цим період політизації українського руху в Наддніпрянщині
§ Діяльність братства знайшла продовження в студентських громадах, а найбільше в харківській, з якої згодом постала перша в Наддніпрянщині українська політична партія — Революційна українська партія
§ Братство сприяло вихованню історичних діячів, з якими пов'язаний подальший українських рух і, зокрема, перші кроки українського націоналізму як окремої політичної течії
Наприкінці 50-х рр. XIX ст. у ролі будителів національної самосвідомості виступили студенти Київського університету - активні учасники громадівського руху, який тоді мав культурно-просвітницький характер. Силами громад започатковувалися недільні школи, організовувалися публічні лекції й бібліотеки, поширювалися твори Тараса Шевченка.
Серед лідерів руху, яке мало й іншу назву «українофільство», були Володимир Антонович, Павло Чубинський, Михайло Драгоманов та інші. Першочерговою турботою цієї групи було покращення долі українців і особливо селянства. Діяли громади в Полтаві, Чернігові, Одесі, Харкові, Житомирі, Катеринославі. Ідеологічним органом громадівського руху був суспільно-політичний часопис «Основа», який видавався в Петербурзі. В умовах переслідувань і арештів 1863 - 1864 рр. громади змушені були припинити діяльність. Відновлення громадівського руху припало на 70-ті рр. В цей час основну увагу громадівці приділили науковій і видавничій діяльності. У 1882 р. в Києві почав виходити історико-етнографічний журнал «Киевская старина».
Помітний внесок в національно-визвольний рух зробив Михайло Драгоманов — один з активних діячів Київської громади. Драгоманов відстоював право українців на політичну свободу й національну автономію і виступав за соціалізм, в основі якого вбачав не марксистську диктатуру пролетаріату, а загальнолюдські цінності. 90-ті рр. XIX ст. були відзначені політизацією українського національного руху. В 1891 році студенти утворили Братство тарасівців, в програмі якого домінувала ідея боротьби за досягнення незалежності України.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 266; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!