Соціальні виступи українського селянства в першій половині XIX ст.
Під впливом політики "просвіченого абсолютизму", нових європейських течій, політичних соціальних і культурних змін у Галичині з'являється перше покоління "будителів". Центром першої хвилі національного відродження став Перемишль, де навколо Перемиського владики-єпископа Івана Снігурського у 1820-30-х роках згуртувалося невелике коло представників національно свідомої інтелігенції. Вони приступили до створення початкових шкіл для місцевого населення. З'являються перші граматики української мови Івана Могильницького (1822), Йосипа Лозинського (1833), Йосипа Левицького (1834). Водночас виходять друком перші збірки народної творчості - "Пісні польські і руські люду галицького" Вацлава Залеського (1833), вихід якої для Галичини мав таке ж значення, як "Малороссийские песни" Миколи Максимовича для Наддніпрянщини, збірка "Руське весілля" Йосипа Лозинського (1835).
На початку 30-х років на арену національного життя виступає нове покоління інтелігенції, вихованців Львівської семінарії, очолюваної ''''Руською трійцею" - Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем. На відміну від старшого покоління, яке було тісно пов’язане з церковними традиціям і старослов'янською церковною мовою, молоді "будителі" прагнули впровадити в тогочасну літературу народну мову.
Поява "Руської трійці" до певної міри було спричинене утворенням у Галичині мережі таємних польських організацій, які після поразки повстання 1831 р. готували ґрунт для нового національного виступу. "Руська трійця" була вхожа у ці конспірації, що, з одного боку,надихало її патріотичними почуттями під впливом їхніх польських знайомих, з другого боку, показувало їй байдужість або навіть ворожість польських конспіраторів до українських національних потреб. Але найбільший ідейний вплив на молоду інтелігенцію мало знайомство з тогочасною європейською літературою, передусім - з творами чеського і словацького національного відродження. Не дивно, що свій політичний ідеал діячі "Руської трійці" бачили у слов'янській федерації.
У 1834 р. Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький підготували рукописний збірник "Зоря". Однак його вихід був заборонений цензурою. Австрійська влада боялася, що український рух, який зароджується у Галичині, може бути спрямований Росією проти самої Австрії. Проти видання збірки виступила й греко-католицької ієрархія, побоюючись, що її вихід поставить під сумнів лояльність духовенства та русинів до Відня
|
|
|
У 1837 p., користаючи з м’якості цензури в Угорщині, Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький видали у Будапешті збірку "Русалка Дністрова". Збірка не відзначалася високим літературним рівнем. Більшість із поміщених у ній матеріалів, як писав Іван Франко, характеризувалися "незначним змістом" та "неясними думками". Однак це не заважало Франкові назвати "Русалку Дністрову" "явищем наскрізь революційним". її революційність полягала у розриві зі старою традицією літератури церковнослов’янської мовою. Ця збірка ввела народну мову галицьких русинів у літературу і довела, що між їхньою мовою і мовою українців з Російської імперії немає суттєвих відмінностей, а, отже, галичани і наддніпрянці становлять один і той самий народ. Тому її поява стала віхою у розвитку українського національного руху в Галичині.
|
|
|
Видання "Русалки Дністрової" не обійшлося безкарно для її авторів. Ставлення австрійської влади до діяльності Руської трійці найкраще передали слова тодішнього директора львівської поліції: "Ми ледве даємо собі ради з однією нацією (поляками), а ці дурні голови хочуть ще розбудити мертвопоховану руську націю". Над трьома упорядниками збірника було проведено слідство. Маркіян Шашкевич після висвячення на священика був переведений в одну з дрібних парафій, де він, виснажений працею та постійними злиднями, помер у 32-річному віці, Якову Головацькому тривалий час не надавали сану священика, а Івану Вагилевичу, щоб уникнути переслідувань, довелося перейти на протестантську віру. Тираж альманаху був конфіскований, по Галичині й Україні розійшлося лише 200 примірників.
|
|
|
Після розправи над "Руською трійцею" дальший поступ національного відродження відзначався дуже скромними масштабами. У 1839 р. львівський митрополит Михайло Левицький виступив з протестом проти ліквідації російським самодержавством греко-католицької церкви на Волині. У 1841 і 1846 pp. у Відні вийшло два томи "Вінка русинам на обжинки", підготовлених і виданих братом Якова Головацького Іваном. Найяскравішим виявом проти національного гноблення став памфлет Якова Головацького "Становище русинів у Галичині" (1846).
Особливості українського національного відродження на західноукраїнських землях:
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 480; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!