Початок українського національного відродження Передумови
- Поява в лівобережної козацької старшини необхідності представляти до розгляду справ про надання прав російського дворянства необхідних історичних документів.
- Діяльність в Україні масонських організацій: поєднання українськими дворянами масонських ідеалів свободи, рівності та братерства зі своїми політичними прагненнями.
- Поширення західноєвропейських ідей: визнання народу носієм вищої влади, що має право на власну національну державу, та романтизму з його прихильністю до народної культури.
Прояви - На Лівобережжі внаслідок пошуків нащадками козацької старшини документів для отримання дворянства і поширення ідей масонства відбувається пробудження національної свідомості, виникає рух, очолюваний дворянами-автономістами. Основна мета — відновлення втраченої автономії Гетьманщини.
- На Слобожанщині в 1805 р. було засновано Харківський університет, що став центром українського культурного відродження. Викладачі та випускники університету досліджували культуру та історію України, упроваджували українську мову в літературне користування.
Значення - Завдяки діяльності дослідників-аматорів з Лівобережжя були видані перші етнографічні та історичні праці, які сприяли «відкриттю України» наступними поколіннями.
- Культурне відродження на Слобожанщині унаочнювало необхідність подальшої боротьби за права українців. За змістом воно було набагато перспективнішим, ніж боротьба дворян-автономістів за відновлення прав Гетьманщини.
|
|
|
Українське національне відродження у Наддніпрянській Україні
Національна ідея є духовною основою національно-визвольного руху кожного народу.
Українська національна ідея — це усвідомлення самими українцями себе, як окремого народу з власною історією, своїми політичними, економічними і культурними запитами, власним поглядом на майбутнє України.
Національна ідея кожного народу так само неповторна, як і його історичний шлях. Національна ідея українців в XIX ст. не могла співпадати з національною ідеєю росіян, австрійців чи поляків — занадто різним було їх становище, історичне минуле і уявлення про майбутнє.
Українська національна ідея пройшла довгий шлях формування - від думок і переконань окремих людей чи окремих груп до масового її сприйняття широким народним загалом. Від національної ідеї прямий шлях до відродження державності.
В перші десятиліття XIX ст. українська національна ідея була справою одинаків — освічених представників козацької старшини. В їх історичних, художніх і публіцистичних творах українці постають як один з європейських народів з надзвичайно багатою історією, власними мовою, звичаями і культурою. Але козацька старшина не бачила майбутнього України. Своє зникнення з історичної арени та розчинення в середовищі російського дворянства вона уявляла як кінець українства взагалі.
|
|
|
З початку 40-х рр. XIX ст. місце козацької еліти займають різночинці — вихідці з сімей дворянства, купців, міщан, селян. Вони добре вивчили ідейну спадщину своїх попередників і справедливо її оцінили. Однак на ній вони не зупинилися. Те, що для українських патріотів початку XIX ст. було завершенням («епілогом»), для їх різночинських наступників стало початком («прологом»).
Найвидатніший представник нової генерації патріотів України -Тарас Шевченко (1814 - 1861). Кажуть, що на формування його особистості лише Біблія справила більший вплив, ніж «Історія Русів». Мабуть, вищої оцінки «Історії Русів», а разом з тим його талановитим і патріотично налаштованим авторам дати вже не можна. Але Т. Шевченко, як ніхто інший, розумів, що перетворення нащадків славних козацьких родів на ревних царських чиновників — це ще не втрата України, бо залишається багатомільйонне українське селянство — найнадійніший фундамент національних традицій українського народу. Звернення до народу надало нового, потужного імпульсу розвитку української національної ідеї, зробило її воістину незнищенною, як незнищенний сам народ.
Видатний внесок у розвиток української національної ідеї зробило Кирило-Мефодіївське братство.
|
|
|
Кирило-Мефодіївське братство
Кирило-Мефодіївське товариство (братство) виникло у Києві на початку січня 1846 р. і діяло до кінця березня 1847 р. З появою Кирило-Мефодіївського братства на арену політичної боротьби вийшла українська різночинна інтелігенція. Вона підхоплює естафету українського опозиційного руху, яку не змогла втримати козацька старшина. Символом товариства став золотий перстень з вигравіруваними іменами слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія. У нього увійшло 12 осіб. Братство діяло нелегально.
Учасники Кирило-Мефодіївського товариства зазнали сильного впливу поезії Тараса Шевченка («Кобзаря», поеми «Гайдамаки» та інших творів), який рішуче виступав за визволення слов'янських народів від деспотизму, скасування кріпацтва, відродження вільної України. Його могли читати всі: і селяни, і дворяни. Кожна з верств українського суспільства знаходила в його поезії відображення своїх інтересів. Шевченків заклик до одночасного національного та соціального визволення і ліг в основу програмних документів Кирило-мефодіївців.
|
|
|
Невідомо, чи був Шевченко безпосереднім учасником братства. Але його впливова діяльність на братство була значна, Його членів Тарас Шевченко спонукав до активнішої роботи. Він займав більш рішучу, ніж інші, позицію, вважав, що лише просвітницької діяльності недостатньо і треба готуватися до повстання проти самодержавства.
Одним із засновників Кирило-Мефодіївського товариства був Микола Костомаров (1817 — 1885). Він здобув освіту в Харківському університеті і після недовгого вчителювання на Волині одержав у 1845 р. призначення до Київського університету. У своїх лекціях з історії, книгах він показував не лише подібність, але й відмінність «двох народностей» (російської та української), дві засади історичного розвитку: демократичну, козацьку в Україні і самодержавну, притаманну Росії. Костомаров висував ідею єдності пригноблених слов'янських народів, що тільки і могла їх врятувати від національного і соціального гноблення. Ця ідея і лягла в основу діяльності кирило-мефодіївців.
Нарешті, великий вплив на сучасників мав член товариства Пантелеймон Куліш (1819 — 1897) — письменник, учений, педагог, громадський діяч. Крім літературно-художніх творів, Куліш видрукував першу навчальну книгу з української історії для дітей старшого шкільного віку. В доповіді шефа жандармів графа Орлова Миколі І зазначалося: «Книги Куліша могли б так само впливати на малоросіян, як і вірші Шевченка, тим більше, що створені для дітей старшого віку».
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 343; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!