Зміна інтенсивності потоку частинок внаслідок розсіяння в речовині



Розглянемо частинку, що рухається серед нерухомих хаотично розташованих сфер, з якими вона може зіштовхуватися. Розсіяння випадкове явище. Акти розсіяння відбуваються незалежно один від одного. Для спрощення обмежимось розглядом одновимірної моделі. Позначимо через  площу поперечного перерізу потоку падаючих частинок, а через  - ймовірність того, що частинка пройде в речовині шлях  без розсіяння. Виберемо нескінченно малий відрізок  такий, щоб  На цьому відрізку в об’ємі  знаходиться  частинок, що розсіюються, де  - їхня концентрація. Якщо повний переріз розсіяння одним центром , то ймовірність того, що налітаюча частинка розсіється в точці  на інтервалі від  до  буде прямо пропорційна відношенню «повного» ефективного перерізу розсіяння  до площі перерізу  потоку частинок, що розсіюються:

.

Розглянемо тепер імовірність того, що частинка пройде шлях  без розсіяння, тобто знайдемо . Цю ймовірність можна записати як імовірність складної події: пройти шлях x без розсіяння, а потім розсіятись на шляху , котра рівна . Імовірність складної події рівна добутку ймовірностей простих подій . Прирівнюючи ці два вирази для тієї самої ймовірності пройти шлях х без розсіяння, отримаємо:

                             (2.28)

Розкладаючи ліву частину рівняння (2.28) у ряд Тейлора, після скорочення подібних членів маємо

.                                 (2.29)

Після розділення змінних і інтегрування остаточно отримаємо такий вираз для ймовірності пройти частинці шлях x без розсіяння

                    (2.30)

Стала  визначається з умови, що . Вона дорівнює .

.                               (2.31)

Помноживши ліву та праву частини рівняння (2.31) на потік падаючих частинок , де N0 - концентрація частинок у потоці, а  - їхня швидкість, отримаємо вираз для інтенсивності потоку частинок після проходження ними шляху довжиною :

.                                        (2.32)

З (2.32) видно, що, знаючи  і  івимірюючи  після розсіяння, можна досить просто визначити значення повного перерізу розсіяння . У загальному випадку на відміну від абсолютно пружного розсіяння кульок ефективний переріз розсіяння залежить від швидкості (кінетичної енергії) частинок.

Довжина вільного пробігу частинки в речовині

Обчислимо тепер середню відстань  яку частинки, що розсіюється, проходять без актів зіткнення в речовині. Імовірність пройти шлях  без розсіяння й розсіятись на шляху  є .

Знайдемо тепер середнє значення  або довжину вільного пробігу

.                   (2.33)

З урахуванням (2.33) формулу (2.32) можна переписати у вигляді

.                                (2.34)

- кількість пружних зіткнень на одиниці довжини шляху частинки. У загальному випадку ефективний переріз розсіяння залежить від швидкості частинок. тому і  також залежить від швидкості. Частота зіткнень за одиницю часу дорівнює .

2.10. Розсіяння електронів з енергіями E > 50 еВ

Дж. П. Томсон експериментально досліджував пружне розсіяння електронів розрідженими газами. Типовий експериментальний прилад, що використовується в цих дослідах, наведено на схематичному рис. 2.11. Він складається із трьох частин: 1) джерела електронів (електронної гармати), 2) камери зіткнень (розсіювань), 3) системи для детектування електронів.

Зміною тиску газу в камері зіткнень можна було змінювати концентрацію атомів (розсіючих центрів). До складу детекторної системи може входити й електронний спектрометр, призначений для розділення електронів, що детектуються, за енергіями. Електронна гармата формує електронний промінь і направляє його рух уздовж оптичної осі системи. Енергія електронів визначалась різницею потенціалів . Уся система герметизується, і в ній створюється вакуум. У цих дослідах вивчалось пружне розсіяння, тому детектор збирав не розсіяні електрони, які не втратили своєї енергії при проходженні через газ. Розсіяні електрони перехоплювались діафрагмами й не доходили до детектора.

 

Рис.2.11. Схема вимірювань розсіяння електронів атомами газів: 1 - джерело електронів, 2 - камера зіткнень, у якій можна змінювати тиск газів, що досліджуються, 3 - аналізатор із детектором

У камері розсіювань (частина 2) створювався такий тиск, щоб довжина вільного пробігу електронів була більшою за довжину камери ) але меншою за подвійну довжину вільного пробігу . За цих умов у камері розсіяння відбуваються переважно однократні розсіяння й малоймовірно, щоб відбувались розсіяння більшої кратності. У двох інших частинах приладу камері джерела електронів (1) і камері аналізатора з детектором (3) методом диференційної відкачки підтримувався високий вакуум.

 

       Вимірювався електронний струм детектора  при нульовому тиску газу  у камері для розсіяння й струм  при даному , що не дорівнює нулеві тиску . Підставляючи значення цих струмів у формулу (2.34), можна обчислити середню довжину вільного пробігу електронів при даній енергії електронів.

.                                           (2.35)

Знаючи тиск у камері розсіяння p, можна знайти концентрацію центрів розсіяння  і повний ефективний переріз розсіяння де  - стала Больцмана.

Вимірювання показали, що при енергіях електронів , тобто , що збігається із газокінетичним розміром атома , який визначається через молярний об’єм  та число Авогадро  й рівний .

На відміну від розсіяння абсолютно пружних тіл, для яких st не залежить від , зростання енергії електронів супроводжувалось монотонним зменшенням повного перерізу його розсіяння атомами. При , що відповідає , тобто стає в 105 разів меншим, ніж при менших енергіях і меншим за .

       Це дає змогу стверджувати, що істинний об’єм, зайнятий речовиною в атомі, значно менший за його газокінетичнийрозмір . Речовина в атомі розподілена нерівномірно. У його центрі вона найбільша й зменшується на периферії. Цей висновок потребував додаткової перевірки і згодом знайшов остаточне підтвердження в дослідах Резерфорда з пружного розсіяння a - частинок (глава 3).

       Подальші дослідження розсіяння електронів з енергіями  показали, що електрони таких енергій майже не розсіюються електронною оболонкою атомів і слабо взаємодіють із речовиною за рахунок ядерних сил. Основна взаємодія електрона з ядром відбувається за рахунок електростатичних кулонівських сил. Тому пружне розсіяння швидких електронів дало змогу достатньо точно визначити розмір атомного ядра , де  - масове число), і розподіл густини позитивного заряду в ядрі (Хорштедт, 1915 рік). Виявилось, що густина в центрі ядра приблизно стала, а на периферії неперервно швидко зменшується.

Ефект Рамзауера

 

Рис.2.12. Залежність .

 

Ще більш цікаві й несподівані властивості електронів вдалося виявити при дослідженні пружного розсіяння повільних електронів при  у розріджених газах. Ці досліди були виконані німецьким фізиком К. Рамзауером у 1921 році. Виявилося, що при зменшенні енергії електронів повний переріз пружного розсіяння електронів  зростає, досягає максимального значення при певних величинах , а потім при подальшому зменшенні  сильно зменшується майже до нуля. Атом стає майже прозорим для повільних електронів.

На схематичному рис. 2.12 зображені залежності  для трьох інертних газів , де  – прискорюючий потенціал. Із рис.2.12 видно, що положення максимумів  залежить від роду розсіючого газу.

Чим складніший та важчий газ, тим менші для нього значення

Рис.2.13. Кутова залежність диференціального перерізу пружного розсіяння електронів різних енергій

на атомах Ar.

Експериментально було встановлено, що , де  і r - газокінетичні радіуси атомів ксенону (0,218 нм), криптону (0,198 нм) і аргону (0,192нм).

Виявилось також, що кутова залежність диференціального перерізу пружного розсіяння  не монотонна. На ній з’являються мінімуми та максимуми, положення яких залежить від природи розсіючого атома та енергії електронів, що розсіюються. Приклад такої залежності зображений на рис.2.13.

 

Таким чином, у дослідах із розсіяння повільних електронів атомами розріджених газів були встановлені такі факти:

з¢являються максимуми залежностей повного перерізу пружного розсіяння електронів від їх енергії , положення яких на шкалі енергій  залежить від розмірів атомів, що розсіюють електрони;

при малих енергіях електронів  що розсіюються, їхній ефективний переріз пружного розсіяння st різко зменшується й з¢являється глибокий мінімум, тобто виявляється аномальна ситуація з позицій класичної фізики, яка вважає електрони корпускулами, а саме «прозорість» атомів для електронів;

з¢являється немонотонна залежність диференціального перерізу пружного розсіяння електронів  від кута розсіяння .

Один із методів дослідження ефекту Рамзауера описаний в лабораторній роботі № 2 [2].


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 563; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!