Інституційні показники груп країн з різним терміном обов'язкового переходу (середнє значення / медіана)
| Термін обов’язкового переходу, р. | Кількість країн | Електоральні демократії, % | Політичні свободи (1=макс., 7=мін.) | Свобода преси (оптим..=9, мін..=100) | Індекс демократичності EIU (оптим.=10, мін.=0) | Верховенство права (макс.=100) | Ефективність урядів і урядування (макс.=100) | Індекс сприйняття корупції (оптим.=9,3, мін. = 0) | Економічна свобода (оптим.=90, мін.=2) |
| <8 | 25 | 84 | 2,58/ 2,50 | 43,80/ 44,00 | 6,30/ 6,31 | 38,09/ 34,30 | 44,69/ 48,30 | 3,68/ 3,20 | 60,56/ 59,40 |
| =10 | 26 | 50 | 3,56/ 3,50 | 53,58/ 55,50 | 4,91/ 4,96 | 31,51/ 33,80 | 33,77/ 32,45 | 2,91/ 2,80 | 56,56/ 55,70 |
| >10 | 31 | 19 | 5,11/ 5,50 | 68,61/ 74,00 | 3,71/ 3,27 | 24,81/ 16,70 | 26,87/ 17,10 | 2,64/ 2,10 | 52,46/ 53,60 |
Як видно з даних табл., незважаючи на те, що склад і чисельність груп значно змінилися, в цілому показники індексів країн sз терміном обов'язкового переходу не більше восьми років близькі стосовно показників чотирирічних президентських або же напівпрезидентських режимів. Відповідно показники країн із десятирічним строком обов'язкового переходу близькі щодо показників режимів із п'ятирічним строком повноважень, а показники третьої групи, це країн із термінами переходу, не обмеженими десятьма роками, близькі до показників країн з шести-семирічним терміном президентських повноважень. При цьому якщо показники першої групи (<8 років) виглядають краще, ніж показники чотирирічних режимів, то показники третьої групи (> 10 років) виглядають значно гірше, ніж показники країн із шести-семирічним терміном повноважень. Таким чином, скоригований критерій дає нам сильніші розбіжності для коротких і тривалих термінів.
|
|
|
Таблиця
Інституційні показники країн із п'ятирічним терміном президентських повноважень і різними обмеженнями по числу термінів (середнє значення)
| Кількість термінів президентських повноважень | Кількість країн | Політичні свободи (1=макс., 7=мін.) | Свобода преси (оптим..=9, мін..=100) | Індекс демократичності EIU (оптим.=10, мін.=0) | Ефективність урядів і урядування (макс.=100) | Верховенство права (макс.=100) | Індекс сприйняття корупції (оптим.=9,3, мін. = 0) | Економічна свобода (оптим.=90, мін.=2) |
| 1 термін | 8 | 2,43 | 43,12 | 6,61 | 44,26 | 35,25 | 3,77 | 62,67 |
| 2 терміни | 26 | 3,5 | 53,07 | 4,97 | 34,06 | 32,18 | 2,95 | 56,93 |
| >2 термінів | 15 | 5,07 | 67,71 | 3,52 | 27,57 | 26,35 | 2,62 | 51,42 |
Серед країн із п'ятирічним терміном президентських повноважень 8 держав мають конституційне обмеження одним строком, у 25 допускаються два терміни і ще у 15 країнах президенту дозволяється залишатися на своєму посту більше двох термінів. Середні значення інституційних індексів цих трьох груп є максимально близькі до відповідних середніх значень індексів для трьох виділених кейсів. Це дозволяє нам зробити висновок про значимість параметра "термін обов’язкового переходу".
|
|
|
Перевірка значущості відмінностей через використанням тесту Колмогорова-Смірнова дає нам наступні результати: значущими на п'ятивідсотковому інтервалі виявляються відмінності вибірок країн із терміном обов'язкового переходу, які не більші восьми років і більші десяти років. У порівнянні цих двох груп з країнами, які мають десятирічний термін обов'язкового переходу, значущими виявляються відмінності в групі "політичних" індексів:
Таблиця
Непараметричний тест Колмогорова-Смірнова для двох незалежних вибірок (терміни обов'язкового переходу)
| Показники | Терміни переходу | ||
| <8/=10 | =10/>10 | <8/>10 | |
| ЕКОНОМІЧНІ ІНДЕКСИ | |||
| Верховенство права | 41,38 | 34,78 | 27,45* |
| Ефективність урядування | 43,24 | 35,76 | 27,54* |
| Рівень економічної свободи | 60,22 | 55,80 | 52,44* |
| Сприйняття корупції | 3,68 | 3,04 | 2,69* |
| ПОЛІТИЧНІ ІНДЕКСИ | |||
| Індекс демократичності EIU | 6,30* | 5,01* | 6,30* |
| Політичний статус свобод | 2,41* | 3,47* | 4,90* |
| Свобода преси | 40,96* | 52,47* | 66,12* |
| Свобода преси ("Репортери без кордонів") | 21,76 | 22,50* | 37,36* |
* а < 0,05
|
|
|
Емпірично спостерігаємо факт, що для країн із більш тривалими термінами президентських повноважень характерні в середньому більше низькі показники інституційного розвитку. Яка може бути інтерпретація цього спостереження? Чи є тривалі терміни фактором, який веде до погіршення інституційного середовища, або, навпаки, погана інституціональна сфера (детермінована якимись екзогенними факторами) є причиною вибору на користь тривалих термінів президентських повноважень?
Відповісти на дане питання допомагає ще один виразний емпіричний факт: у світі в даний час кількість стабільно функціонуючих режимів із більш тривалими термінами президентських повноважень (де термін переходу необмежений або ж перевищує десять років) обчислюється одиницями. Лише в чотирьох країнах із 31, що потрапляють в цю групу, президент в рамках діючої конституційної формули тривалості повноважень змінювався не менше двох разів (Фінляндія, Кіпр, Гайана і Шрі-Ланка). В двох відбулась одна зміна глави держави (Кот-Д'Івуар та Ліберія). В інших 25 країнах даної групи переходу влади у рамках діючої конституційної формули ще не було. З 26 країн із граничною тривалістю перебування президента на посаді, яка дорівнює десяти рокам, ситуація краща: два і більше переходи мали місце в 6 країнах і ще в 6 – один перехід. У 19 із 25 країн з терміном повноважень не більше восьми років відбулося не менше двох переходів влади. Ще в 5 країнах змінювалися терміни повноважень (Чилі: скорочення терміну повноважень з 6 до 4 років) або ж допустима кількість послідовних термінів (переобрання на другий термін було дозволено в Бразилії, Колумбії, Сальвадорі, а також Домініканській Республіці), при цьому країни залишалися в рамках тієї ж підгрупи "<8".
|
|
|
У розгляді проблеми тривалості президентських строків в сукупності з двома іншими показниками, про які йшлося вище, – строком обов'язкового переходу та реальним обсягом президентських повноважень (а точніше – із реальним впливом парламенту) – можна виділити дві моделі (прототипи) існуючих президентських режимів. Перша модель – американська, а точніше кажучи латиноамериканська. Вона має на увазі конституційний устрій президентської республіки, але разом із тим порівняно короткі строки обов'язкового переходу, що служить компенсуючим фактором. Практично у всіх країнах Америки граничний термін президентських повноважень не перевищує восьми років (формула "два по чотири" або одноразові чотирьох-, п'яти- або шестирічні терміни). Цим ж шляхом після періоду тривалого авторитарного правління і політичних криз пішли дві азіатські країни – Південна Корея та Філіппіни.
Друга модель – європейська – має своїм взірцем напівпрезидентські режими, котрі складалися в Європі протягом XX століття (Фінляндія, Австрія, Ірландія, Ісландія, Франція). У моделі президентство спочатку вводилося як доповнення до вже існуючої парламентської системи, покликане заповнити її недостатність для вирішення тих й інших політичних завдань. Тому відповідно проблема тривалості повноважень відступала на другий план: терміни були довшими (6-7 років), проте термін обов'язкового переходу спочатку взагалі не обумовлювався (у Фінляндії обмеження двома термінами введено в 1991 році, а у Франції – лише в 2008 році).
Більшість країн, демократизація яких припала на останні десятиліття XX ст., запозичували, як уже згадувалося, саме європейську, напівпрезидентську модель, а разом із нею – й більше тривалі терміни президентських повноважень (5-7 років без правила "єдиного терміну"). Та на відміну від старих європейських демократій, партійна система була в цих країнах, як правило, нерозвиненою. У тих країнах, де вона отримувала із тих або інших причин імпульс до розвитку та вплив партій вів до зростання впливу парламенту/парламентаризму, поступово формувався реальний напівпрезидентський режим або навіть defacto "парламентський режим з посадою всенародно обираного президента" (Болгарія, Литва, Польща, Румунія, Словенія). Мова в даному випадку має йти про прем’єр-президентський політичний режим. Відзначимо при цьому, що високий рівень конкуренції партій не завжди означає консолідацію демократії, але забезпечує стійкість конституційних норм переходу влади. Так, серед країн з терміном максимальних повноважень президента більше десяти років Шрі-Ланка та Гайана становлять приклад того, як гостра конкуренція двох основних партій і неможливість досягти домінуючого становища однієї з них забезпечують дотримання конституційної формули переходу влади та відносно високі для країн з довгими президентськими термінами інституційні індекси. Але і навпаки, в тих країнах, які прийняли формули європейської, напівпрезидентської моделі, але партійно-парламентська система яких при цьому залишилася слабкою, дезінтегрованою або залежною, верх бере тенденція до збільшення строків[96].
У групі держав, що мають сьогодні терміни повноважень президента більше десяти років, можна виділити три підгрупи. Перша, найбільша малочисельна – 6 країн, де відбувався перехід влади (вони були перераховані вище). Друга – країни, де протягом останніх років збільшувалися терміни повноважень і/чи скасовувалися терміни обов'язкового переходу. Таких країн є 13 – шість африканських держав (Алжир, Гвінея, Ємен, Туніс, Уганда та Чад), шість держав у колишньому СРСР (Азербайджан, Білорусь, Казахстан, Росія, Таджикистан, Узбекистан) і Венесуела. І нарешті – третя група (а це є 11 африканських країн), де великі терміни та/або ж відсутність обмеження по термінах були закладені спочатку і являються елементом конституційно-демократичного дизайну, який намагались надати своїм режимам в 1990-2000-ті рр. діючі диктатори (Камерун, Конго, Єгипет, Екваторіальна Гвінея, Гвінея-Бісау, Габон, Гамбія, Руанда, Зімбабве, Того, Судан). Останні дві підгрупи і складають коло країн із найгіршими інституційними показниками.
В цілому, наші спостереження дозволяють сформулювати такі висновки: 1). із країн з великими строками президентських повноважень (термін обов'язкового переходу більш 10 р.) якість інститутів в середньому істотно нижча, ніж в країнах із короткими термінами, за винятком тих випадків, коли інститут президентства існує на тлі розвиненої парламентської традиції та президентські повноваження значимо обмежені (повноцінний напівпрезиденталізм); 2). відмінності у середніх показниках країн із великими та малими президентськими термінами виглядають не менш значимими, ніж відмінності середніх показників країн з парламентською і президентською формою правління, але мають зовсім інший характер: якщо в останньому випадку найбільш істотна різниця індексів характеризує правове та економічне середовище, тоді в першому – індексів, що характеризують розвиток політичних інститутів; 3). на даний момент навряд чи взагалі можливо говорити про стабільно функціонуючу модель президентського правління з великим строком: за винятком країн, політична система котрих є охарактеризована як повноцінний напівпрезиденталізм, випадки переходу влади в рамках даної моделі залишаються одиничними. Остання обставина позиціонується особливо важливою у вирішенні питання каузальності – наявні дані не дозволяють зробити статистично значимі висновки про вплив тривалих термінів на стан інституційного середовища, проте дозволяють цілком визначено вказати: поява конституційної норми, що передбачає великий термін повноважень, характерна для країн з поганими інституціями.
Таким чином, довжина президентського терміну не є визначальним фактором якості інституційного середовища, довгий строк ще не свідчить, що інституційна сфера погана. Але разом із тим терміни мають значення в контексті тієї або іншої моделі президентського режиму. Такі країни, де тривалий термін президентських повноважень має місце на тлі розвиненої партійної системи, а також відповідно впливового парламенту (європейська напівпрезидентська модель), демонструють конституційну стійкість (перехід влади відбувається в конституційні терміни) та більш високу якість інститутів. В якості компенсуючого фактору тривалих строків може також виступати жорстке обмеження по терміну обов'язкового переходу (не більше восьми років): неминучість частого переходу влади примушує гравців до пошуку інституціональних обмежень для виходу з невизначеності (тут мова йде про латиноамериканську модель). Задля таких країн характерні порівняно більш низькі показники інституційного розвитку, але відносно висока стійкість режимів.
При відсутності же цих двох типів обмежень тривалі строки або збільшення термінів варто розглядати як один із елементів "інституціональної пастки": погані інститути та пов'язана із цим висока невизначеність при переході влади (принцип "переможець отримує все") зумовлюють перемогу тієї коаліції, котра виступає за збереження statusquo (навіть якщо цей statusquo оцінюється суспільством досить негативно), результатом чого стає бажання "відсунути" вибори, які розглядаються як дестабілізуючий фактор. Характерно, що в порівнянні президентських режимів із короткими та тривалими термінами повноважень найбільш значущими, як це показало дослідження, виявилися розбіжності у політичних індексах. Іншими же словами: тривалі терміни президентських повноважень у даному випадку можна розглядати як пошук конституційного оформлення й більш "вигідної" політичної моделі для триваючої інституційної стагнації.
[1]KrouwelA. MeasuringpresidentialismofCentralandEastEuropeanCountries / AndreKrouwel // Amsterdam : VrijeUniversiteit. – Workingpaper. – 2003. – No. 02. – P. 6.
[2] А. Кроувел використовує термін "score" ("presidentialscore", "parliamentaryscore").
[3]KrouwelA. MeasuringpresidentialismofCentralandEastEuropeanCountries / AndreKrouwel // Amsterdam : VrijeUniversiteit. – Workingpaper. – 2003. – No. 02. – P. 16-17.
[4]KrouwelA. MeasuringpresidentialismofCentralandEastEuropeanCountries / AndreKrouwel // Amsterdam : VrijeUniversiteit. – Workingpaper. – 2003. – No. 02. – P. 13.
[5]DerbyshireJ. Political Systems of the World / Denis Derbyshire, Ian Derbyshire. – Oxford : Helicon, 1996. – P. 41.
[6]HuntingtonS.The Third Wave: Democratizationin the Late Twentieth Century / Samuel P. Huntington. – University of Oklahoma Press, 1991. – 366 p.
[7]Sartori G. Comparing and Miscomparing / Giovanni Sartori // Journal of Theoretical Politics. – 1991. – Vol. 3. – No. 3. – P. 243-257.
[8]Sartori G. Concept Misformation in Comparative Politics / Giovanni Sartori // American Political Science Review. – 1970. – Vol. 64. – P. 1033-1053. ; Sartori G. Social Science Concepts : A Systemic Analysis / Giovanni Sartori. – Sage Publications, Beverly Hills, 1984.– 455 p. ; Sartori G. Comparing and Miscomparing / Giovanni Sartori // Journal of Theoretical Politics. – 1991. – Vol. 3. – No. 3. – P. 243-257.
[9]Sartori G. Social Science Concepts : A Systemic Analysis / Giovanni Sartori. – Sage Publications, Beverly Hills, 1984. P. 50.
[10]Baylis T. Presidents versus Prime Ministers : Shaping Executive Authority in Eastern Europe [Електроннийресурс] / Tomas Baylis // World Politics. – 1996. – Vol. 48. – P. 297-323. – Режимдоступудозапропонованоїінформації : http://www.jstor.org/discover/10.2307/25053968
[11]Verney D. Parliamentary government and presidential government / Douglas Verney // Lijphart A. Parliamentary versus presidential government / ArendLijphart. – Oxford : Oxford University Press, 1992 . – P. 31-51. ; Duverger M. A New Political System Model : Semi-Presidential Government / Maurice Duverger // European Journal of Political Research. – 1980. – Vol. 8. – No. 2. – P. 165-187.
[12]Stepan A. Constitutional Frameworks and Democratic Consolidation : Parliamentarianism and Presidentialism [Електроннийресурс] / Alfred Stepan, Cindy Skach // World Politics. – 1993. – Vol. 46. – No. 1. – P. 3. – Режимдоступудост. : http://www.hcs.harvard.edu/~skach/docs/worl_poli.pdf
[13]Shugart M. Presidents and Assemblies : Constitutional Design and Electoral Dynamics / Matthew SobergShugart, John Carey. – Cambridge : Cambridge University Press, 1992. – P. 26.
[14]Парлам. – парламентські системи; презид. – це президентські системи; подвійн. – подвійні системи; напівпрез. – напівпрезидентські системи; обм. през. – системи обмеженого президенталізму.
[15]Easter G. Preference for Presidentialism : Post-communist Regime Change In Russia and the NIS [Електроннийресурс] / Gerald Easter // World Politics. – 1997. – Vol. 49. – P. 184-211. – Доступ : http://www.jstor.org/discover/10.2307/25053997
[16]Baylis T. Presidents versus Prime Ministers : Shaping Executive Authority in Eastern Europe [Електроннийресурс] / Tomas Baylis // World Politics. – 1996. – Vol. 48. – P. 297-323. – Режимдоступудозапропонованоїінформації : http://www.jstor.org/discover/10.2307/25053968
[17]Derbyshire D. Political Systems of the World / Denis Derbyshire, Ian Derbyshire. –New York : St. Martin's Press, 1996. – 684 p.
[18]Elgie R. The classification of democratic regime types : conceptual ambiguity and contestable assumptions / Robert Elgie // European Journal of Political Research. – 1998. – Vol. 33. – No. 2. – P. 219-238.
[19]Stepan A. Constitutional Frameworks and Democratic Consolidation : Parliamentarianism and Presidentialism [Електроннийресурс] / Alfred Stepan, Cindy Skach // World Politics. – 1993. – Vol. 46. – No. 1. – P. 1-22. – Режимдоступудост. : http://www.hcs.harvard.edu/~skach/docs/worl_poli.pdf
[20]Sekelj L. National States and the Success of Democratic Transformation in the Former European Communist States / L. Sekelj // Miklaszewska J. Democracy in Central Europe 1989-99 : comparative and historical perspectives / JustynaMiklaszewska. – Krakow : Meritium, 1999. – P. 266.
[21]Elgie R. The classification of democratic regime types : conceptual ambiguity and contestable assumptions / Robert Elgie // European Journal of Political Research. – 1998. – Vol. 33. – No. 2. – P. 219-238.
[22]Lijphart A. Parliamentary versus presidential government / ArendLijphart. – Oxford : Oxford University Press, 1992. – P. 2.
[23]Shugart M. Presidents and Assemblies : Constitutional Design and Electoral Dynamics / Matthew SobergShugart, John Carey. – Cambridge : Cambridge University Press, 1992. –316 p.
[24]Mainwaring S. Presidentialismand democracy in Latin America / Scott Mainwaring, Matthew SobergShugart. – New York : Cambridge University Press, 1997. – P. 15.
[25]Stepan A. Constitutional Frameworks and Democratic Consolidation : Parliamentarianism and Presidentialism [Електроннийресурс] / Alfred Stepan, Cindy Skach // World Politics. – 1993. – Vol. 46. – No. 1. – P. 1-22. – Режимдоступудост. : http://www.hcs.harvard.edu/~skach/docs/worl_poli.pdf
[26]Stepan A. Constitutional Frameworks and Democratic Consolidation : Parliamentarianism and Presidentialism / Alfred Stepan, Cindy Skach // World Politics. – 1993. – Vol. 46. – No. 1. – P. 3-4.
[27]Lijphart A. Parliamentary versus presidential government / ArendLijphart. – Oxford : Oxford University Press, 1992. – P.3.; Lijphart A. Patterns of democracy : Government forms and performance in thirty-six countries / ArendLijphart. – New Haven, CT : Yale University Press, 1999. – P. 117.
[28]Raina P. The Constitutions of New Democracies in Europe / Peter K. Raina. – Cambridge : Merlin Books, 1995. – 314 p.
[29]Woldendorp J. Party Government in 20 democracies: an update (1990-1995) / JaapWoldendorp, Hans Keman, Ian Budge // European Journal of Political Research. – 1998. – Vol. 33. – No. 1.– P. 125–164. ; Woldendorp J. Party Government in 48 Democracies (1945-1998) : Composition, Duration, Personnel / JaapWoldendorp, Hans Keman, Ian Budge. – Springer, 2000.– 580 p. ; Budge I. Parties and Democracy, Coalition Formation and Government Functioning in Twenty States / Ian Budge, Hans Keman. – Oxford : Oxford University Press, 1993. – 256 p.
[30]Woldendorp J. Party Government in 48 Democracies (1945-1998) : Composition, Duration, Personnel / JaapWoldendorp, Hans Keman, Ian Budge. – Springer, 2000.– P. 4.
[31]Woldendorp J. Party Government in 48 Democracies (1945-1998) : Composition, Duration, Personnel / JaapWoldendorp, Hans Keman, Ian Budge. – Springer, 2000.– P.3.
[32]Blondel J. Dual Leadership in the Contemporary World / Jean Blondel // Lijphart A. Parliamentary versus presidential government / ArendLijphart. – Oxford : Oxford University Press, 1992. – P. 162-172.
[33]Умовні позначення: Пр. – президент; Пар. – парламент; Пм. – прем’єр-міністр; Реф. – референдум; "в" означає, що президент може ветувати законодавчі акти парламенту.
[34]Проте може ініціювати поправки до Конституції Естонії.
[35]Якщо парламент тричі не підтримує кандидатуру в прем’єр-міністри від президента, тоді останній має право на розпуск парламенту (обидвох палат) і призначення дострокових виборів.
[36]Президент може ігнорувати втрату вотуму інвеститури.
[37]Woldendorp J. Party Government in 48 Democracies (1945-1998) : Composition, Duration, Personnel / JaapWoldendorp, Hans Keman, Ian Budge. – Springer, 2000.– 580 p.
[38] Але емпіричні дані доводять, що позиції президентів у цих країнах є значно вищими позицій прем’єр-міністрів, що свідчить про президенціалізацію політичного процесу. Уточнення даного висновку вимагає додаткових даних й інтерпретацій.
[39]KrouwelA. Institutionsasbattleground : Democraticimplicationsofinitialinstitutionbuildinginpost-communistregimes / AndreKrouwel, BertjanVerbeek //MiklaszewskaJ. DemocracyinCentral Europe 1989-99 : comparative and historical perspectives / JustynaMiklaszewska. – Krakow : Meritium, 1999. – P. 335.
[40]Lijphart A. Patterns of democracy : Government forms and performance in thirty-six countries / ArendLijphart. – New Haven, CT : Yale University Press, 1999. – P. 129.
[41]Woldendorp J. Party Government in 48 Democracies (1945-1998) : Composition, Duration, Personnel / JaapWoldendorp, Hans Keman, Ian Budge. – Springer, 2000.– 580 p.
[42]Lijphart A. Democracies, Patterns of Majoritarian and Consensus Government in 21 Countries / ArendLijphart. – New Haven/London : Yale University Press, 1984. – P. 99-104.
[43]Woldendorp J. Party Government in 48 Democracies (1945-1998) : Composition, Duration, Personnel / JaapWoldendorp, Hans Keman, Ian Budge. – Springer, 2000.– 580 p.
[44] Welsh H. Political Transition Processes in Central and Eastern Europe [Електронний ресурс] / Helga A. Welsh // Comparative Politics. – 1994. – Vol. 26. – No. 4. – P. 379-394. – Режим доступу до вказаної ст. : http://prisme.u-strasbg.fr/sites/10/File/4c_welsh_political_transition_processes.pdf
[45] Easter, G.M. (1997) Preference for Presidentialism. Postcommunist Regime Change in Russia and the NIS, in World Politics, Vol. 49, pp.184-211.
[46]TaghiyevE. MeasuringPresidentialPowerInPost-SovietCountries [Електронний ресурс] / ElgunTaghiyev // CEUPoliticalScienceJournal. – 2006. – Vol. 3. – P. 11-21. – Режим доступу до запропонованої у дослідженні інформації : http://leader.viitorul.org/public/125/en/Elgun.Taghiyev.pdf
[47]LuckyC. TableofpresidentialpowersinEasternEurope / ChristianLucky // EastEuropeanConstitutionalReview. – 1993-1994. – Vol. 2. – No. 4. – P. 81-94. ; Лаки К. Своднаятаблицапрезидентскихполномочий в странахВосточнойЕвропы / Кристиан Лаки // Конституционное право : восточноевропейскойобозрение. – 1993. – № 4 (5) / 1994. – № 1 (6).
[48]FryeT. A Politics of Institutional Choices: Post-Communist Presidencies[Електроннийресурс] / Timothy Frye // Comparative Political Studies. – 1997. – Vol. 30. – No. 5. – P. 523-552. – Режим доступу до запропонованої інформації : http://www.columbia.edu/~tmf2/A%20Politics%20of%20Institutional%20Choice.pdf
[49]KrouwelA. Measuring Presidentialism and Parliamentarism: An Application to Central and East European Countries [Електроннийресурс] / Andre Krouwel // ActaPolitica. – 2003. – Vol. 38. – P. 333-364. – Режим доступу до ст. : http://www.palgrave-journals.com/ap/journal/v38/n4/abs/5500041a.html ; Krouwel A. Measuring presidentialism of Central and East European Countries [Електроннийресурс] / Andre Krouwel // Amsterdam : VrijeUniversiteit. – Working paper. – 2003. – No. 02. – P. 1. – Режимдоступу: http://dare.ubvu.vu.nl/bitstream/1871/10686/1/2C48BD55-668E-41F8-9ACCE44BDE49E34C.pdf
[50]Shugart M. Institutions and Public Policy in Presidential Systems/ Matthew SobergShugart, Stephan Haggard // Haggard S. Presidents, Parliaments and Policy / Stephan Haggard, Mathew Daniel McCubbins. – Cambridge : Cambridge University Press, 2001. – P. 64-104.
[51]Shugart M. Presidents and Assemblies : Constitutional Design and Electoral Dynamics / Matthew SobergShugart, John Carey. – Cambridge : Cambridge University Press, 1992. – 316 p.
[52]Metcalf L. Measuring Presidential Power / Lee Kendall Metcalf // Comparative Political Studies. – 2000. – Vol. 33. – P. 660-685. ; Metcalf L. Sailing between Scylla and Charybdis : Presidential Power in East Central Europe / Lee Kendall Metcalf. – Boston : Annual Meeting of the American Political Science Association, 2002.
[53]Holmes S. A Forum on Presidential Powers / Holmes Stephen // East European Constitutional Review. – 1994. – Vol. 2. – No. 4. – P. 36.
[54]Wilson A. Virtual Politics : Faking Democracy in the Post-Soviet World / Andrew Wilson. – New Haven, London : Yale University Press, 2005. – 332 p.
[55]Fish S. Postcommunist Subversion : Social Science and Democratization in East Europe and Eurasia / StevenFish // Slavic Review. – 1999. – Vol. 58. – No. 4. – P. 794-823.
[56]Shugart M. Presidents and Assemblies : Constitutional Design and Electoral Dynamics / Matthew SobergShugart, John Carey. – Cambridge : Cambridge University Press, 1992. – 316 p.
[57]Mainwaring S. Presidentialism and Democracy in Latin America / Scott Mainwaring and Matthew S. Shugart. – New York: Cambridge University Press, 1997. – 493 p.
[58]Shugart M. Institutions and Public Policy in Presidential Systems/ Matthew SobergShugart, Stephan Haggard // Haggard S. Presidents, Parliaments and Policy / Stephan Haggard, Mathew Daniel McCubbins. – Cambridge : Cambridge University Press, 2001. – P. 64-104.
[59]LinzJ. The Perils of Presidentialism [Електроннийресурс] / Juan J. Linz // Journal of Democracy. – 1990. – Vol. 1. – No. 1. – P. 51-69. – Режим доступу до ст. : http://xavier-fim.net/teaching/cpd/readings/linz2.pdf ; LinzJ. The Virtues of Parliamentarism / Juan J. Linz // Journal of Democracy. – 1990. – Vol. 1. – No. 1. – P. 84-91. ; LinzJ. Presidential or Parliamentary Democracy : Does It Make a Difference? / Juan J. Linz // Linz J. The Failure of Presidential Democracy / Juan J. Linz, Arturo Valenzuela. – Baltimore : The Johns Hopkins University Press, 1994. – P. 3-87.
[60]Stepan A. Constitutional Frameworks and Democratic Consolidation : Parliamentarianism and Presidentialism[Електронний ресурс] / Alfred Stepan, Cindy Skach // World Politics. – 1993. – Vol. 46. – No. 1. – P. 1-22. – Режим доступу до ст. : http://www.hcs.harvard.edu/~skach/docs/worl_poli.pdf
[61]Lijphart A. Parliamentary versus Presidential Government / Arendt Lijphart. – New York : Oxford University Press, 1992. – 257 p.
[62]Fish S. Postcommunist Subversion : Social Science and Democratization in East Europe and Eurasia / StevenFish // Slavic Review. – 1999. – Vol. 58. – No. 4. – P. 794-823.
[63]Shugart M. Presidents and Assemblies : Constitutional Design and Electoral Dynamics / Matthew SobergShugart, John Carey. – Cambridge : Cambridge University Press, 1992. – P. 49.
[64]Fish S. Postcommunist Subversion : Social Science and Democratization in East Europe and Eurasia / StevenFish // Slavic Review. – 1999. – Vol. 58. – No. 4. – P. 804.
[65]Haggard S. Presidents, Parliaments and Policy / Stephan Haggard, Mathew Daniel McCubbins. – Cambridge : Cambridge University Press, 2001. – P. 2.
[66]Fish S. Postcommunist Subversion : Social Science and Democratization in East Europe and Eurasia / StevenFish // Slavic Review. – 1999. – Vol. 58. – No. 4. – P. 803-804
[67] Список надзвичайних повноважень: 1. Конституційно визначено, що країна є "президентською республікою"; 2. Президент може санкціонувати арешти суддів; 3. Президент має повноваження судового розгляду; 4. Кабінет лише відповідальний перед президентом; 5. Президент може розганяти страйки, мітинги; 6. Президент може обмежувати конституційні права людини та громадянина; 7. Міністри повинні приймати присягу перед президентом; 8. Глава держави займається спеціальним резервним бюджетом; 9. Закони приймаються іменем президента; 10. Президент номінує главу (спікера) парламенту.
[68]TaghiyevE. MeasuringPresidentialPowerInPost-SovietCountries [Електронний ресурс] / ElgunTaghiyev // CEUPoliticalScienceJournal. – 2006. – Vol. 3. – P. 11-21. – Режим доступу до запропонованої у дослідженні інформації : http://leader.viitorul.org/public/125/en/Elgun.Taghiyev.pdf
[69] Згідно конституції Вірменії президент може ініціювати арешт будь-якого судді (4). В Азербайджані президент не тільки призначає прем’єр-міністра та міністрів, проте й урядовий кабінет постає як "виконавчий орган президента", відповідальний тільки перед ним (4). Президент у Білорусі має право розгону страйку/мітингу, а також заборони на проведення мітингів на термін до трьох місяців (ст. 84.23 Конституції Республіки Білорусь) (4). У Грузії президент на момент надзвичайного стану має повноваження з обмеження фундаментальних прав своїх (країни) громадян і це рішення повинне бути підтверджене парламентом упродовж двох днів (2). В Казахстані є офіційно імплементовано президентську республіку (2); окрім того, у відповідності щодо ст. 65.3, уряд присягає на вірність перед народом та президентом (2). В Киргизстані президент має право судового розгляду/нагляду – призупинення/анулювання актів уряду та місцевої адміністрації (ст. 46.5.4.) (4). У Росії президент наділений аналогічними повноваженнями щодо актів суб’єктів федерації (ст. 85.2) (4). В Таджикистані президент взагалі має спеціальний резервний фонд (див. ст. 69.17) (2); окрім того, президент наділений правом судового нагляду за актами уряду (ст. 69.6) (4). В Туркменістані конституція визначає політичну систему як "президентську республіку" (ст. 1) (2); поправки стосовно конституції робляться від імені президента (наприклад таке: "смертна кара у Туркменістані заборонена назавжди СапармуратомТуркменбашою") (ст. 20) (4). В Узбекистані президент має право судового нагляду/розгляду – стосовно актів уряду та місцевих адміністрацій (це є регламентовано ст. 97, 93.16 конституції) (4); окрім того, президент номінує главу парламенту на посаду (ст. 93.9) (4).
[70] Зелінська М. Індексний аналіз президентської влади за Конституцією України / Марина Зелінська // Віче. – 2011. – С. 9-12. – Доступ : http://www.viche.info/journal/2706/
[71]Сурганова Ю. Індексний аналіз інституту президентства за змішаної форми правління в Україні / Юлія Сурганова // Освіта Регіону : Політологія, Психологія, Комунікації. – 2009. – № 3. – С. 72.
[72]РП – рівень президенціалізації, К – конституційні показники, П – практичні показники.
[73] ІПП – індекс президентських повноважень; ІПВН – індекс президентської влади незважений; ІПВЗ – індекс президентської влади зважений; IPA – індекс президентських повноважень; ІПВ – індекс президентської влади; Pre – рівень президенціалізму. У всіх стовпцях вказано рік публікації, на яку ми посилаємось (проте не рік проведення дослідження). ShugartM. PresidentsandAssemblies : ConstitutionalDesignandElectoralDynamics / MatthewSobergShugart, JohnCarey. – Cambridge : CambridgeUniversityPress, 1992. –P. 155; McGregorJ. ThePresidencyinEastCentralEurope / JamesMcGregor. – Prague : RFL/RLResearchReport. – 1994. – Vol. 3/2. – P. 16. ; ХеллманДж. Конституциииэкономическаяреформавпереходныйпериод / ДжоэльХеллман // Конституционноеправо : восточноевропейскойобозрение. – 1996. – № 2 (15). – С. 25.; Frye T. A Politics of Institutional Choices : Post-Communist Presidencies [Електроннийресурс] / Timothy Frye // Comparative Political Studies. – 1997. – Vol. 30. – No. 5. – P. 547. – Режимдоступу: http://www.columbia.edu/~tmf2/A%20Politics%20of%20Institutional%20Choice.pdf; Johannsen L. The Springboard Model. Presidential Authority, Democracy, Development and Economic Freedom[Електроннийресурс] / Lars Johannsen// Paper prepared for the 43rd Annual ISA Convention. – New Orleans, LA, 24-27 March 2002. – P. 16. – Режим доступу до запропонованої ст. : http://www.demstar.dk/papers/NewOrleans1.pdf; Siaroff A. Comparative presidencies : The inadequacy of the presidential, semi-presidential and parliamentary distinction [Електроннийресурс] / AlanSiaroff// European Journal of Political Research. – 2003. – Vol. 42. – P. 299-301. – Режимдоступудост. : http://kuyat.ku.edu.tr/amulhim/public_html/FR/2007%20FALL/LAW%20103/Goerlich/Goerlich2.pdf; Krouwel A. Measuring presidentialism of Central and East European Countries / Andre Krouwel // Amsterdam : VrijeUniversiteit. – Working paper. – 2003. – No. 02. – P. 9.
[74] ІПП за методикою М. Шугарта і Дж. Кері розрахований Л. Меткалф (Див.: Metcalf L. Measuring Presidential Power / Lee Kendall Metcalf // Comparative Political Studies. – 2000. – Vol. 33. – P. 674.).
[75]Зазнаев О.Измерение президентской власти [Електроннийресурс] / Олег Зазнаев // Ученые записки Казанского государственного университета. – Т. 147. : Серия "Гуманитарные науки", кн. 1. – Казань : Казан, гос. ун-т, 2005. – С. 4-21. – Режим доступу до статті (як частини книги) : http://www.ksu.ru/f15/k2/publ/glava2-paragraf4.pdf
[76] М – індекс МакГрегора (зважений), Х – індекс Хеллмана, Ф – індекс Фрая, Й – індекс Йоханнсена, С- індекс Сіароффа, К – індекс Кроувела.
[77] А. Романюк проводив зіставлення рівня компетенції президентів європейських країн та США, які належать до класичної президентської республіки та України за методикою А. Сіароффа. Рівень компетенції Президента США відповідає 7 балам, тому є найвищим до всіх європейських країн, які було розглянуто. Стосовно рівня повноважень Президента України, то було виділено два періоди: до 2004 р. та після. В першому випадку обсяг повноважень на підставі норм Конституції України становив 7 балів, що відповідало рівню США. Проте в другому періоді рівень компетенції зменшився та відповідав показникам європейських країн із напівпрезидентською формою правління. З 2010 р. в Україні відбулось повернення щодо першого етапу в оцінюванні сили президента. [Більш детально див. : Романюк А. Порівняльний аналіз повноважень президентів України та країн Західної Європи та США // Науковий Вісник Ужгородського університету. Серія: політологія, соціологія, філософія. Вип. 4. – 2006. – C. 204.].
[78]На підставі розгляду повноважень президентів у напівпрезидентських країнах можемо зробити висновок: конституції дають змогу президентам брати активну участь у здійсненні виконавчої влади, проте особливо суттєво вони впливають на питання оборони і міжнародні відносини. Водночас їх позиція у системі виконавчої влади значною мірою залежить від політичного складу парламенту та партійної структури самого уряду.
[79]Fortin J. Measuring Presidential Powers : Some Pitfalls of Aggregate Measurement [Електроннийресурс]/ JessicaFortin // Leibniz Institut fur Sozialwissenschaften, 2010. – 38 p. – Режим доступу до ст. : http://jessica-fortin.weebly.com/uploads/9/0/4/1/9041356/jfortin_measuring_presidential_powers.pdf
[80]Manheim J. Empirical Political Analysis: Research Methods in Political Science [8-th ed.] / Craig Leonard Brians, Lars B. Willnat, Jarol B. Manheim, Richard C. Rich. – New York : Prentice Hall, 2010. – 428 p.
[81]Booysen F.An Overview and Evaluation of Compositve Indices of Development[Електронний ресурс] / FrederikBooysen // Social Indicators Research. – 2002. – Vol. 59. – No. 2. – P. 115-151. – Режим доступу до вказаної інформації : http://composite-indicators.jrc.ec.europa.eu/Document/booysen_2002.pdf
[82]SaisanaM. 2007 CompositeLearningIndex : RobustnessIssuesandCriticalAssessment[Електронний ресурс] / MichaelaSaisana. –EuropeanCommissionJointResearchCentre, 2007. – 90 p. – Режим доступу до вказаної інформації : http://composite-indicators.jrc.ec.europa.eu/Document/EUR23274_Saisana_CLI2007.pdf
[83] Це такі: 1. призначення міністрів; 2. формування складу верховного суду; 3. призначення суддів; 4. призначення генерального прокурора; 5. вплив на призначення чи призначення голови національного банку; 6. формування складу ради національної безпеки та оборони; 7. перевірка законів на конституційність; 8. право законодавчої ініціативи; 9. видання указів у надзвичайних ситуаціях; 10. виконання надзвичайних повноважень; 11. анулювання актів інших органів влади. Додатково сюди додається індикатор прямих виборів президента.
[84]Рогов К. Сроки имеют значение / Кирилл Рогов, Мария Снеговая[Електронний ресурс] // Политическая экономия. – С. 75-92. – Режим доступу до ст. : http://www.iep.ru/files/text/policy/2009_5/rogov.pdf
[85]Persson T. The Economic Effects Of Constitutions: What Do the Data Say? / TorstenPersson, Guido Enrico Tabellini. – Cambridge : MIT Press, 2005. – 320 p. ; Acemoglu D. Constitutions, Politics, and Economics : A Review Essay On Persson and Tabellini’s The Economic Effects Of Constitutions [Електронний ресурс] / DaronAcemoglu// Journal of Economic Literature. – 2005. – Vol. 43. – No. 4. – Р. 1025-1048. – Режим доступу: www.nber.org/papers/w11235.pdf
[86]http://www.freedomhouse.org/ ; http://www.eiu.com/Default.aspx ; http://info.worldbank.org/governance/wgi/index.asp ; http://www.transparency.org/policy_research/surveys_indices/cpi/2010 ; http://www.heritage.org/index/ranking
[87] Для перевірки результатів була також розглянута скоригована вибірка, отримана шляхом виключення зі списку "малих держав" (щодо таких ми віднесли країни з населенням менше 500 тис., що утворилися в результаті розпаду колоніальних держав у другій половині ХХ ст.). Із цих підстав була виключена 21 країна. Отримані результати не мають значущих відмінностей від тих, що представлені в таблиці.
[88] У використаній модифікації тест Колмогорова-Смірнова відповідає на запитання про розходження в середніх вибіркових значеннях поміж вибірками, а не тільки на питання про відмінності розподілів. Використовуємо тест К-С (Колмогорова-Смірнова), оскільки альтернативний тест Манна-Уїтні застосовується, як правило, в тих випадках, коли число спостережень менше 20 (в нашому випадку вибірки, як правило, більшого розміру).
[89] * – відсутні дані по Косово; ** – відсутні дані по Ліхтенштейну, Сан-Марино, Косово; *** – відсутні дані по Ліхтенштейну, Сан-Марино, Косово, Іраку; **** – відсутні дані по Афганістану.
[90] * – відсутніми є дані по Палау, Мікронезії, Маршаллових островах, Кірибаті; ** – відсутні дані щодо Палау та Маршаллових островів.
[91] Політична система Ірану має суттєві особливості: вищою особою в Ісламській республіці є Верховний керівник, що від імені Вищої ради контролює рішення президента. Разом із тим, ми виходили із того, ніби тільки президент обирається на прямих виборах, хоч з кандидатур, схвалених Вищою радою. Тому можна припустити, що в Ірані діє теократичний президентський режим.
[92]Linz J. The Perils of Presidentialism [Електроннийресурс] / Juan J. Linz // Journal of Democracy. – 1990. – Vol. 1. – No. 1. – P. 51-69. – Режимдоступудост. : http://xavier-fim.net/teaching/cpd/readings/linz2.pdf ; Linz J. The Virtues of Parliamentarism / Juan J. Linz // Journal of Democracy. – 1990. – Vol. 1. – No. 1. – P. 84-91.
[93]Проаналізовані не всі країни. Тому, наприклад, кількість напівпрезидентських систем є нижчою, аніж сумарна кількість на 2012 р.
[94]Arter D. Scandinavian Politics Today / David Arter. – Manchester University Press, 1999. – 366 p. ; NousiainenJ. From semi-presidentialism to parliamentary government : Political and Constitutional Developments in Finland / JaakkoNousiainen// Scandinavian Political Studies. – 2001. – Vol. 24. – No. 2. – P. 95-109.
[95]Arter D. Finland / David Arter // ElgieR. Semi-presidentialism in Europe / Robert Elgie. – Oxford University press, 1999. – 320 p.
[96]Це сьогодні найбільш чітко відображено на прикладі Російської Федерації, де лише видимо склалась вимога про посилення повноважень урядового кабінету. Нагадаємо, що в числі поправок, запропонованих Президентом Росії Д. Медведєвим і схвалених наприкінці 2008 р., містилась норма, що передбачає обов'язковий щорічний звіт уряду перед Думою (нижньою палатою російського парламенту). По всій видимості вона покликана тільки символізувати зростання впливу парламенту. Однак нова норма явно вибивається з логіки 103 ст. Конституції, в яку вона внесена. У статті перераховуються питання функціонування державної влади, рішення по яких може прийняти тільки Дума. Ці рішення мають чіткі юридичні наслідки, а тому підпункти статті починаються зі слів: "дача згоди", "вирішення питання", "призначення на посаду", "оголошення амністії", "висунення звинувачень". Новий пункт "заслуховування щорічних звітів" не передбачає жодних рішень й порушує юридичну логіку статті. По суті, згадка про обов'язковий звіт уряду перед Думою не передбачає ніяких обов'язкових юридичних наслідків і відповідно є чисто процедурною нормою. Тому даний момент із більшою підставою така норма мала бути внесена до федерального закону про уряд і жодним чином не може розглядатися як значуща зміна конституційної моделі президентської влади Росії (по суті мова йде про президент-парламентаризм).
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 203; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!