Поняття і види судових актів господарських судів.

Діяльність господарського суду відбувається в суворо визначеній процесуальній формі. У процесі розгляду і ви­рішення спорів, віднесених до його компетенції, господарський суд здійснює різні процесуальні дії з усіх питань, які виникають у ході господарського процесу на певних стадіях, і висловлюють судження по суті спору, який розглядається, в цілому.

Господарський суд. — орган судової влади, який наділений владними повноваженнями із застосування норм матеріального і процесуального права. Свої владні повноваження господарсь­кий суд втілює у формі актів — рішення, ухвали, постанови. Гос­подарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'яз­кових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України (ст. 4-5 ГПК).

Місцеві господарські суди, які є судами першої інстанції, при­ймають рішення. Суди апеляційної і касаційної інстанцій при­ймають постанови. Усі господарські суди виносять ухвали.

Важливим судовим актом місцевого господарського суду першої інстанції є рішення. Його значення полягає в тому, що воно є основним актом правосуддя, який приймається після роз­гляду і вирішення справи по суті (задоволення позову, відмова у позові повністю або частково) (ст. 82 ГПК).

Рішення господарського суду — це акт суду першої інстанції, яким суд на підставі достовірно встановлених при судовому роз­гляді фактів у суворій відповідності до норм процесуального і ма­теріального права вирішує справу по суті, тобто задовольняє позо­вні вимоги повністю або частково, або відмовляє в їх задоволенні.

Поняття «рішення» розкривається через низку притаманних йому ознак. Рішення: акт органу судової влади; це акт правозастосування, який містить у собі одночасно наказ і підтвердження. Наказ у рішенні господарського суду — це виявлення владного характеру рішення господарського суду, підтвердження в рішен­ні віддзеркалює усунення господарським судом спору про право і констатації наявності матеріально-правових відносин, суб'єктив­них прав і обов'язків. Рішення господарського суду як правозастосовуючий акт виступає як акт індивідуального піднормативного регулювання; є процесуальним актом — документом, оскіль­ки виноситься у певній формі й у визначеному законом порядку, повинен мати вказані у законі зміст і реквізити.

Значення рішення полягає в тому, що воно припиняє спір про право, оскільки він розглянутий по суті і закінчує судочинство по справі, воно відновлює законність, порушену однієї зі сторін, впорядковує відносини господарського обороту.

У випадках, коли спір сторін не вирішується по суті, госпо­дарський суд виносить ухвалу (ст. 86 ГПК). На відміну від рі­шення ухвала господарського суду виноситься і по окремих пи­таннях, які виникають протягом розгляду спору.

Постанови господарського суду приймаються за наслідками пе­регляду судами апеляційної інстанції судових рішень господарсько­го суду, які не набрали законну силу, та судами касаційної інстанції судових рішень господарського суду, які набрали законну силу.

Рішення господарського суду з конкретної справи — це пере­дусім акт, який владно підтверджує наявність або відсутність спірного правовідношення, його конкретний зміст, і, таким чи­ном, спірне правовідношення перетворюється у безспірне, яке належить примусовому виконанню. Саме з моменту винесення рішення господарського суду і набрання законної сили можли­вість примусового здійснення суб'єктивного права, яке підтвер­джується судом, перетворюється у дійсність.

Матеріально-правові наслідки рішення господарського суду настають унаслідок того, що рішення санкціонує конкретні відносини, абстрактне вираження якого дано у нормі права. Рішення господарського суду незалежно від того або задоволений позов, або в ньому відмовлено, не змінює своєї суті акта захисту права. Якщо позов задовольняється, то право, яке оспорювалося відпо­відачем, належить до примусового виконання (здійснення). Якщо у позові відмовлено, відповідач звільнюється від відповідальнос­ті й зобов'язання виконання, якого вимагав позивач. Таким чи­ном, рішення господарського суду перешкоджає новій спробі по­зивача домагатися примусового виконання зобов'язання відпо­відача, відсутність якої встановлено рішенням господарського суду, оскільки на підставі закону позивач не має права вдруге звертатися до господарського суду з тотожним позовом. Правове значення рішення суду полягає також у тому, що раніше спірні правові відносини після прийняття рішення набувають суворої визначеності, сталості, матеріально-правової обов'язковості.

Значення й сутність рішення господарського суду визначаєть­ся правовою природою органу, який виносить рішення. Таким чином, рішення господарського суду — це акт захисту поруше­ного або оспорюваного права сторін.

Рішення господарського суду як правозастосовчий акт та од­ночасно акт судової влади повинен відповідати певним вимогам, які формуються у законі і випливають із суті рішення господар­ського суду. При цьому вимоги до рішення характеризують і йо­го зміст, і порядок його прийняття, оскільки важливими є зміст, форма і порядок прийняття рішення господарського суду.

Згідно з ст. 82 ГПК господарський суд приймає рішення під час вирішення господарського спору по суті, тобто задовольняю­чи позов або відмовляючи у позові повністю чи частково.

Рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально — бі­льшістю голосів суддів. Жодний із суддів не має права утримува­тися від голосування. Головуючий суддя голосує останнім. Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобо­в'язаний підписати рішення і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілко­витій відповідності до норм матеріального і процесуального пра­ва та фактичними обставинами справи, з достовірністю встанов­леною господарським судом. Зокрема, рішення господарського суду має ґрунтуватися на повному з'ясуванні таких питань:

— чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе­руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

— чи не виявлено в процесі розгляду справи фактичних об­ставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, і дока­зів на підтвердження цих обставин;

— яка правова кваліфікація відносин сторін виходячи з фак­тів, установлених під час розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення господарського спору.

Рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частини (ст. 84 ГПК).

У вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, проку­рора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб.

Описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, викона­них господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайом­лення з матеріалами безпосередньо на місці їхнього знаходження).

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, вста­новлені господарським судом; причини виникнення спору; дока­зи, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання, і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній із заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

У разі задоволення позову в резолютивній частині вказується: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана ви­конати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної забор­гованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані по­слуги, неустойки, штрафи, пені та збитки, а також штрафи передбачені у п. 5 ч. 2 ст. 83 ГПК); найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (у спорі про передачу майна); найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа про стягнення коштів у безспірному порядку (у спорі про ви­знання цього документа як такого, що не підлягає виконанню), а також сума, що не підлягає списанню.

У спорі, що виник під час укладання або зміни договору, в ре­золютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір — умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на пода­ний позивачем проект договору.

У резолютивній частині рішення вказується про визнання до­говору недійсним у випадках, передбачених у п. 1 ст. 83 ГПК.

У разі задоволення заяви про визнання акта недійсним у резо­лютивній частині вказуються найменування акта і органу, що йо­го видав, номер акта, дата його видання, зазначають чи визнаєть­ся акт недійсним повністю або частково (в якій саме частині).

У резолютивній частині рішення вказується про розподіл гос­подарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них. У ході розгляду первісного і зустрічного позовів у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів.

Прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання. У такому разі повне рішення складається і підписується протягом п'яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин.

Рішення господарського суду набирає законної сили після за­кінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та ре­золютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією (ст. 85 ГПК).

Рішення розсилається сторонам, прокурору, який брав участь у господарському процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після його прийняття або вручається їм під розписку, якщо інше не передбачено законодавством (ст. 87 ГПК).

За загальним правилом господарський суд, який прийняв рі­шення, не має права його змінити або скасувати. Лише у випад­ках, прямо зазначених у господарському процесуальному зако­нодавстві, судові рішення можуть бути виправлені тим самим господарським судом, який прийняв рішення. Способами випра­влення недоліків рішення, яких припустився господарський суд, та виправлення допущених господарським судом помилок є від­повідно прийняття додаткового рішення, ухвали та роз'яснення і виправлення рішення, ухвали.

Згідно з ст. 88 ГПК суддя має право за заявою сторони, проку­рора, який брав участь у господарському процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

— з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

— не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення державного мита з бюджету.

Зазначений перелік є вичерпним. Прийняття додаткового рі­шення здійснюється, як правило, тим самим суддею (складом су­ду), що приймав первісне рішення. Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх зміст, а також за за­явою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рі­шенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення (ст. 89 ГПК). Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

Ухвали господарського суду — це судові господарські акти, які приймає господарський суд, що не вирішують спір сторін по суті на відміну від рішення. Ухвали господарського суду вирі­шують певні питання, які виникають у процесі розгляду справи, її виникнення, руху й припинення. Ухвали господарського суду відрізняються за своїм характером і наслідками.

За правовими наслідками відрізняються ухвали, які виносять­ся в процесі розгляду справи, що забезпечують розвиток госпо­дарського процесу, та ухвали, якими закінчується розгляд спору без винесення рішення по суті. Останні — ухвали про припинен­ня провадження по справі і залишення позову без розгляду (ст. 80, 81 ГПК). З прийняттям цих ухвал господарський процес припиняється без розгляду справи по суті. Це і є форма закінчен­ня справи без вирішення по суті.

Ухвали господарського суду за їх змістом також поділено на види. Відмінність зазначених ухвал від усіх інших полягає в то­му, що вони припиняють можливість подальшого руху справи, є єдиними ухвалами, які виносяться по справі, що мають значення судового рішення.

Підготовчі ухвали приймаються до розгляду справи по суті й вирішення її у судовому засіданні. Цими ухвалами вирішуються окремі питання процесуального характеру, які виникають у разі порушення справи, поданні позову та підготовці матеріалів спра­ви до судового розгляду — відмова у прийнятті позовної заяви (ст. 62 ГПК), прийняття позовної заяви (ст. 64 ГПК) тощо.

Під час підготовки справи до судового розгляду багаточисельні дії судді можуть бути реалізовані у вигляді низки ухвал про залучення до участі у процесі третіх осіб, витребування дока­зів, залучення іншого відповідача та ін.

На стадії вирішення справи по суті господарський суд при­ймає ухвали, які сприяють винесенню законного й обґрунтовано­го рішення, спрямовані на захист прав і законних інтересів сторін і допомагають ходу процесу і його руху. Це ухвали про відкла­дення розгляду справи (ст. 77 ГПК) і про зупинення провадження у справі (ст. 19 ГПК).

Є ухвали, які виносяться вже після розгляду справи по суті, зокрема, ухвала про виправлення судового рішення (ст. 89 ГПК). Є ухвали, які спрямовані на забезпечення виконання рішення су­ду — це ухвали з питань забезпечення позову (ст. 67 ГПК).

На стадії виконання рішення господарський суд приймає ух­вали про видачу дубліката наказу (ст. 120 ГПК), про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу та порядку виконання рішення (ст. 121 ГПК) та ін.

В ухвалі вказується питання, по якому вона виноситься, моти­ви, за якими суд дійшов до своїх висновків, та висновок з питан­ня, яке розглядалось. Якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення про­вадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), госпо­дарський суд виносить ухвали, які обов'язково мають виповідати вимогах, встановленим господарським процесуальним законо­давством. За положеннями ст. 86 ГПК ухвала має містити:

— найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу по­зивача, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад);

— стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого вино­ситься ухвала;

— мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство;

—висновок з розглянутого питання;

—вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші під­приємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь у господарському процесі, третім особам у п'ятиденний строк пі­сля їх прийняття.

Прийняття додаткової ухвали, роз'яснення і виправлення ух­вали передбачено ст. 88, 89 ГПК.

Чинне законодавство передбачає ще один вид ухвали — окре­ма ухвала (ст. 90 ГПК). Якщо під час вирішення господарського спору виявлено порушення законності або мають місце недоліки у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, господарський суд виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, устано­вам, організаціям, державним та іншим органам. Окрема ухвала може бути оскаржена у порядку, обумовленому Господарським процесуальним кодексом України.

Судові рішення господарського суду, які не набрали законної сили, можуть бути переглянуті в апеляційному порядку; рішення господарського суду, які набрали законної сили можуть бути пе­реглянуті в касаційному порядку. За наслідками перегляду апе­ляційної та касаційної інстанції господарський суд відповідної компетенції ухвалює іменем України мотивовану постанову. По­станова приймається більшістю голосів суддів та викладається у письмовій формі. Жодний із суддів не має права утримуватися від голосування. Головуючий суддя голосує останнім. Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати постанову і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується.

Постанова апеляційної та касаційної інстанцій набирає закон­ної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.

Перегляд у апеляційному порядку судових рішень місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд.

У постанові апеляційної інстанції (ст. 105 ГПК) вказуються:

— найменування апеляційного господарського суду, який роз­глянув апеляційну скаргу, склад суду, номер справи і дату при­йняття постанови;

—найменування сторін і найменування особи, яка подала скар­гу (подання);

—найменування місцевого господарського суду, рішення яко­го оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізви­ща судді (суддів);

—стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду;

—підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення;

—доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (подання);

—обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, до­води, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів;

—у разі скасування або зміни рішення місцевого господарсь­кого суду — доводи, за якими апеляційна інстанція не погоди­лась з висновками суду першої інстанції;

—висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (по­дання);

—новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Вищий господарський суд України переглядає рішення місце­вого господарського суду та постанови апеляційного господарсь­кого суду, які набрали законної сили.

У постанові касаційної інстанції (ст. 111-11 ГПК) має бути за­значено:

• найменування касаційної інстанції, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови;

• найменування сторін і найменування особи, яка подала ка­саційну скаргу (подання);

• найменування місцевого господарського суду або апеляційного господарського суду, рішення, постанова якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, постанови, прізвище судді (суддів);

• стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду;

• підстави, з яких оскаржено рішення, постанову;

• доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (подання);

• мотиви, за якими касаційна інстанція не застосовує закони та інші нормативно-правові акти, на котрі посилалися сторони, а також закони та інші нормативно-правові акти, якими керувався суд, приймаючи рішення;

• у разі скасування або зміни рішення, постанови — мотиви, за якими касаційна інстанція не погодилася з висновками суду першої або апеляційної інстанції;

• висновки за результатами розгляду касаційної скарги (подання);

• дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції у разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд;

• новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

У випадках, передбачених ст. 111-15 ГПК, Верховний Суд України переглядає у касаційному порядку постанову Вищого господарського суду України, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало законної си­ли, чи постанови апеляційного господарського суду, а також ух­валу Вищого господарського суду України про повернення каса­ційної скарги (подання) до Верховного Суду України.

За результатами розгляду касаційної скарги (подання) більші­стю голосів судців, які брали участь у перегляді постанови чи ух­вали Вищого господарського суду України, ухвалюється поста­нова Верховного Суду України. Судді, які не погоджуються з рішенням, можуть висловити окрему думку, яка додається до по­станови. Постанова надсилається сторонам у справі в п'яти­денний строк з дня її ухвалення.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскар­женню не підлягає.

Контрольні запитання для самоперевірки

1. Яка кількість суддів господарського суду можуть брати участь у прийнятті рішення?

2. Чому рішення господарського суду вважають правозастосовчим актом?

3. Чим відрізняється постанова апеляційної інстанції від постанови касаційної інстанції?

4. Яку постанову не можна оскаржити?

5. Проаналізуйте види ухвал господарського суду

---

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 358; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!