Системи організації навчального процесу в сучасній вищій школі
Cистема навчання передбачає організацію навчального процесу по курсах, роках навчання та семестрах. Заняття при цьому будуються з урахуванням комплексного взаємозв’язку між циклом наук, а також між окремими дисциплінами. Кожний семестр закінчується заліково-екзаменаційною сесією. Відвідування занять, своєчасне виконання курсових і дипломних робіт передбачених навчальним планом є обов’язковим для всіх студентів, за винятком тих, хто переведений на навчання за індивідуальними планами. Студентам заочної форми навчання дозволено складати іспити і заліки, виконувати курсові та інші роботи протягом усього навчального року за власним вибором.
Згідно закону України “Про вищу освіту” навчальний процес здійснюється у таких формах:
Ø навчальні заняття;
Ø самостійна робота;
Ø практична підготовка;
Ø контрольні заходи.
При цьому до освітніх видів навчальних занять відносять:
Ø лекції,
Ø лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття,
Ø консультації.
Традиційно у вищій школі навчальні заняття проводяться з різними за складом колективами студентів:
Ø лекції – з потоками чи курсами;
Ø практичні, лабораторні семінарські заняття – з групами і підгрупами студентів;
Ø спецсемінари, факультативи – з групами, що сформовані за відповідним виявом інтересів студентів;
Ø різновиди практик – із спеціально сформованими групами.
|
|
|
Крім різного складу студентів організаційні форми навчання відрізняються одна від одної за дидактичними цілями. Кожна організаційна форма реалізовує декілька дидактичних цілей, але серед них можуть бути виділені провідні, тобто ті, які визначають основне призначення тієї чи іншої форми. Так, на практичному занятті у студентів закріплюються і систематизуються теоретичні заняття, але провідною дидактичної метою визначається формування практичних умінь.
Модульне навчання виникло як альтернативна традиційному навчанню. Воно зародилося в США і Великобританії, здобувши широке поширення в університетах і коледжах. В 1972 р. в Токіо на конгресі ЮНЕСКО була офіційно прийнята модульна система навчання як найбільш прогресивна.
Слово «модуль» походить від лат. modulus – «міра». З кількох тлумачень цього терміну до навчального процесу можна віднести таке: «відносно самостійна частина будь-якої системи організації». Проте під модулями звичайно розуміють самостійний розподіл курсу на частини, у межах яких вивчаються одна чи група споріднених фундаментальних понять, законів, явищ. Існує основний принцип модульного навчання, відповідного до якого навчання будується за окремими функціональними одиницями – модулями, що призначені досягненню конкретних дидактичних цілей. Навчальний матеріал, охоплений модулем, повинен бути настільки завершеним блоком, щоб існувала можливість конструювати єдиний зміст навчання, що відповідав би комплексній меті із окремих модулів. Відповідно до змісту інтегруються методи, форми і засоби навчання, що підпорядковані досягненню поставленої мети. Отже, модульна технологія вивчення конкретного курсу включає 3 компонента:
|
|
|
Ø змістовий,
Ø організаційний
Ø контрольно-оцінювальний з його стимулюючою функцією.
Функціонування системи відбувається таким чином:
ü академічний курс навчального предмета розділяють на модулі, за кожним з яких складається програма, що визначає: а) які параграфи, розділи підручника (чи підручників) студенти мають опрацювати; б) які лабораторні чи практичні роботи вони мають виконати; в) які завдання вирішити;
ü визначено теми лекцій, які будуть прочитані в межах цього модуля (вказано де й коли);
ü складено графік консультацій (вказано де й коли);
ü подальша поведінка студента – за принципом “вільному воля”. Вважаєш, що можеш самостійно виконати всі навчальні завдання, – виконуй. Виникне запитання – тебе проконсультують. Вважаєш, що оволодів матеріалом модуля раніше від інших, – звертайся до викладача, і він визначить тобі час для складання іспиту.
|
|
|
Згідно Болонської декларації з 2006 року у вищих навчальних закладах України навчання студентів відбувається за кредитно-модульною системою навчання (кредитно-модульною технологією). Кредитно-модульна технологія – це форма навчання, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використанні залікових одиниць – залікових кредитів. Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння кредитних (залікових) модулів, або блоку кредитних модулів. Специфічний термін «кредит» в англійському оригіналі близиться до поняття «довіра». Кредитний (заліковий) модуль – це програмно-змістовна одиниця завершеного циклу навчання (розділ дисципліни), який характеризується дидактичною адаптованістю цілей, форм, методів та засобів навчання і закінчується контрольним заходом – модульним контролем.
Кредитно-модульна технологія навчання є основним дидактичним засобом Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS). Ця система створена для забезпечення єдиної міждержавної процедури виміру й порівняння між ВНЗ результатів навчання студентів, їх академічного визнання. Вона розроблена для забезпечення мобільності студентів і порівняння навчальних програм та досягнень студентів як між вітчизняними, так і іноземними навчальними закладами.
|
|
|
Таким чином, професія викладача ВНЗ – одна з найбільш творчих і складних професій, в яких поєднано науку і мистецтво. Ця професія споріднена з працею письменника (творчість у підготовці матеріалу), режисера-постановника (створення замислу і його реалізація), актора (в педагогічній діяльності інструментом є особистість викладача), педагога, психолога та науковця.
Лекція №2
ЛЕКЦІЯ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНА ФОРМА І МЕТОД НАВЧАННЯ
План
1. Лекція в навчальному процесі вищої школи, визначення і класифікація.
2. Методична концепція лекційного курсу.
3. Організація лекційних занять із біології (хімії, екології).
4. Методика і техніка читання лекцій.
5. Сучасні проблеми лекційного викладання.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 287; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!