Поняття, види базарів, основи їх організації
Базари — це форма періодичних роздрібних торгів товарами народного споживання, які організовуються торговельними системами і підприємствами та органами державного управління торгівлею (управління торгівлі і побутового обслуговування ОДА) у дні, які передують загальнонародним святам або приурочуються до певних календарних дат.
Мета проведення базарів — задоволення попиту населення на окремі товари, який різко зростає у певні періоди року. Залежно від асортименту товарів, які реалізуються торговельними підприємствами, розрізняють книжкові, шкільні (перед початком навчального року), ялинкові (напередодні новорічних і різдвяних свят), овочеві базари; асортимент передсвяткових базарів може включати найрізноманітніші як продовольчі, так і непродовольчі товари.
Для підприємств торгівлі організація базарів пов'язана з необхідністю збільшення чисельності торгово-оперативного персоналу, достроковим накопиченням товарних запасів, розробкою заходів з метою вдосконалення обслуговування покупців.
Місця для організації базарів, як правило, виділяються за рішенням органів місцевого управління на спеціально відведених територіях. Базар може проводитись як на відкритих територіях, так і в закритих приміщеннях. При цьому базар може бути організований як в одному приміщенні, так і в кількох розташованих поблизу один від одного павільйонах і палатках (торгових наметах).
|
|
|
Великі підприємства торгівлі (універмаги, універсами, спеціалізовані магазини) часто організовують базари на території, яка прилягає до магазину, завдяки чому зникає потреба організовувати транспортні операції з доставки товарів до місць торгівлі. Для проведення базарів поряд зі стаціонарною торговельною мережею використовують вільні площі та приміщення спортивних і виставкових комплексів, стадіонів, вокзалів та інших приміщень неторгового призначення.
Як і при проведенні ярмарків, продаж товарів під час проведення базарів здійснюється через торговельні ряди. При цьому на робочому місці кожного продавця повинна бути встановлена табличка із зазначенням назви, місця розташування і номера телефону суб'єкта господарювання, який організував виїзну (виносну) торгівлю, а також прізвища, імені та по батькові продавця. На робочому місці громадянина-підприємця повинна бути встановлена табличка із зазначенням його адреси, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та назви органу, що здійснив цю реєстрацію.
Оскільки продаж товарів під час проведення базарів здійснюється, як правило, через пункти і засоби (павільйони для сезонної торгівлі, торгові намети, автомагазини, причепи, розвозки та ін.), які належать до підприємств дрібнороздрібної торговельної мережі, то основним нормативним документом, який регламентує порядок реалізації товарів та загалом роботу учасників базару, є Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі (затв. Нак. МЗЕЗіТ від 08.07.96 № 369).
|
|
|
При організації базарів велику увагу необхідно звертати на їх оформлення, проведення рекламних заходів, радіофікацію території.
Сутність виставки. Сільськогосподарські виставки в Україні
На товарному ринку чимала роль відводиться постійно діючим або періодичним виставкам продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання. В Україні активно займаються цією діяльністю понад 20 великих спеціалізованих фірм і державних підприємств.
Міжнародне бюро виставок визначає виставку як »показ, основна мета якого полягає в освіті публіки шляхом демонстрації засобів, що є у розпорядженні людства, для задоволення потреб в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніх його перспектив».
Найважливіша перевага виставки для покупця - це можливість побачити товар у натурі, а нерідко - в роботі. Покупець порівнює між собою однорідні товари, рекламну літературу і складає думку про рівень товару, найближчі перспективи торгівлі. З точки зору продавця, виставка - це один із способів конкуренції, який можна використовувати для своєї вигоди. Особливо ефективні в цьому розумінні галузеві виставки. Тут можна розповсюдити протягом 1-2 днів значний обсяг інформації, довести її до відома аудиторії, на охоплення якої за допомогою індивідуальних контактів було 6 потрібно багато місяців. Дуже часто виставка - це зручний спосіб вивести на ринок новий товар.
|
|
|
Перша промислова виставка пройшла в Лондоні в 1761 р. Надалі виставки поступово стали на шлях комерціалізації. З простого показу новин техніки і технології вони перетворилися на заходи, в ході яких укладають торгові контракти. А тому термін »виставка» і термін »ярмарок» придбали дещо близьке смислове значення і часто використовуються як слова-синоніми. Відмінності залишилися в організаційному плані.
Виставки та виставки-продажі систематизувалися за наступними ознаками - цілі, завдання, напрями, тематики.
Цілі повинні бути поставлені за рангом значущості, актуальності та черговості досягнення. Разом із цілями повинні бути вказані і конкретні шляхи їх досягнення. Цілями проведення виставок можуть бути:
|
|
|
1) надання підприємствам, організаціям, особам, що займаються індивідуально-трудовою діяльністю, виставково-інформаційних послуг,
2) розгортання рекламної кампанії;
3) інформування потенційних споживачів про нову продукцію, сфери її застосування і можливості придбання;
4) обмін комерційною інформацією з іншими регіонами, що сприяє раціоналізації господарських зв’язків;
5) висвітлення досягнень і перспектив у галузі розвитку науки і техніки, освоєння і впровадження нової технології, прогресивних технологічних процесів;
6) визначення можливого попиту на товари, що розробляються;
7) порівняння даної продукції з продукцією конкурентів;
8) висновок операцій.
Виконуючи одну з функцій маркетингу, виставки в сучасних умовах вирішують наступні завдання:
1) дослідження ринку;
2) своєчасне забезпечення інформацією підприємств-учасників;
3) розвиток прямих особистих контактів з новими партнерами.
4) постійна адаптація пропозиції до диференційованих вимог ринку, дослідження його тенденцій;
5) своєчасне вдосконалення або раціоналізація оновлення продукції залежно від змін вимог споживачів;
6) активний розвиток маркетингу, особливо у сфері просування товару на ринок;
7) систематичний аналіз умов конкуренції, якісне поліпшення комерційних пропозицій, зміна виробничої орієнтації;
8) розвиток різних типів ділової співпраці.
На думку фахівців, сфера діяльності виставок на початку
XXI ст. визначатиметься таким чином:
1) глобальна - де буде зосереджена пропозиція і попит у світовому масштабі;
2) європейська - яка. буде служити дзеркалом європейського ринку;
3) місцева - обмеженого радіусу дії, стосовно специфіки регіону;
4) європейська регіональна - рамки якої будуть вужчими, ніж у загальноєвропейських, але значно ширшими, ніж у звичайних регіональних виставок.
Торгові виставки поділяються на наступні види:
1) за місцем проведення;
2) за частотою проведення;
3) за напрямом роботи;
4) за видами пропозиції;
5) залежно від попиту.
1. За місцем проведення:
1) виставки, що проводяться на території країни;
2) виставки, що проводяться за кордоном.
Виставки поділяються на регіональні, міжрегіональні, національні та міжнародні.
Регіональні виставки мають радіус дії до 100 км, репрезентують одну або декілька галузей і призначені для демонстрації можливостей малих підприємств.
Міжрегіональні виставки мають таку саму структуру, але більший радіус дії і залучають більше підприємств.
Національні виставки - це своєрідна вітрина національної промисловості, проводяться на території країни або за кордоном з метою демонстрації продукції національного виробництва і стимулювання її продажу, мають міжгалузевий характер.
Міжнародного характеру набувають ті виставки, в яких беруть участь експоненти із зарубіжних країн, яких повинно бути не менше ніж 10-15% від загальної кількості учасників.
Залежно від спеціалізації, організаційних особливостей і рівня проведення виділяють наступні основні види міжнародних виставок:
1) міжнародні спеціалізовані виставки, тематика яких охоплює цілу галузь науки і техніки (наприклад, »Хімія»);
2) міжнародні спеціалізовані виставки (салони), тематика яких охоплює окремі напрями підгалузі науки і техніки (наприклад, »Зварювання», авіасалони в Бурже);
3) міжнародні виставки, що проводяться в рамках конгресів, конференцій, симпозіумів.
2. За частотою проведення виставки бувають:
1) періодичні - через два, три роки;
2) щорічні;
3) сезонні.
Частота проведення залежить від різновидів продукції (експонатів), яка пропонується, й умов конкуренції. Так, покази моди можуть відбуватися 2-4 рази протягом року, а демонстрація новинок технології - з інтервалом від 2 до 5 років.
3. За напрямами роботи розрізняють:
1) торгові виставки, на яких відбувається продаж товарів або отримання замовлень;
2) інформативні виставки;
3) виставки, що проводяться з метою розвитку комунікацій і встановлення контактів.
4. За видами пропозиції виставки бувають:
1) універсальні;
2) багатогалузеві;
3) галузеві.
5. Залежно від попиту розрізняють:
1) виставки товарів масового споживання; , 2) виставки інвестиційних (промислових) товарів;
3) виставки технологій;
4) виставки інвестицій та ін.
Підготовка і проведення виставки включає наступні етапи
1. Ухвалення рішення про проведення виставки.
2. Офіційне оголошення про проведення виставки із зазначенням цілей, основної тематики, термінів подання заявок і роботи виставки.
3. Формування структури управління підготовкою і проведенням виставки. Прийняття заявок на участь у виставці. Наприклад, на великих виставках він закінчується, як правило, за 2, 3 або 5 міс. до початку роботи виставки.
4. Комплекс підготовчих організаційно-технічних заходів (розподіл виставкової площі між учасниками, визначення розмірів авансових платежів і т. д.).
5. Монтаж експозиції - повинен бути закінчений за 4$ год. до відкриття виставки,
6. Урочисте відкриття виставки й офіційний перегляд.
7. Відкриття виставки для відвідувачів.
8. Забезпечення робочої програми виставки.
9. Офіційне закриття виставки.
10. Демонтаж виставкової експозиції.
11. Підбиття підсумків виставки.
Виставки функціонують за рахунок грошових надходжень, а саме:
• від внесків її учасників;
• вхідної плати відвідувачів;
• посередницьких послуг;
• оплати реклами;
• здачі в оренду експозиційної площі;
• видань комерційно-інформаційних матеріалів;
• замовлень на художнє оздоблення роботи;
• видавничої діяльності;
• коштів, що надійшли за договорами з вищими організаціями.
Організатори виставки можуть встановлювати терміни відмови від участі у виставці і повернення реєстраційних внесків. Наприклад, якщо учасник відмовляється від участі за 15 днів до її початку, то йому повертається 100% реєстраційного збору, а якщо пізніше за встановлений термін - внесок не повертається.
Для участі у виставці учасник повинен подати організаторам заявку на участь (зміст заявки аналогічний заявці на участь у ярмарку).
У середньому витрати великих фірм у виставкових заходах складають 5-30% усіх засобів, що витрачаються на маркетингові комунікації. Причому, для тих підприємств, що виробляють товари народного споживання, цей показник дещо нижчий (5-10%), а для виробників засобів виробництва - вище - 30-35%.
Типова структура витрат на участь у виставці виглядає таким чином:
• орендна плата -15-20%;
• монтаж експозиції - 40-50%;
• демонтаж експозиції - 5-10%;
• витрати на рекламоносії - 5-10%;
• представницькі витрати - 15-25%.
У період формування ринкових відносин потреба в проведенні виставок пояснюється рядом причин:
1) виставки сприяють формуванню нових контактів між підприємствами;
2) саме виставки сьогодні, як ніколи, сприяють ознайомленню з новим видом продукції, технологіями;
3) при зменшенні ролі адміністративного управління виставки виступають інструментом аналізу і формування рівня якості і цін виготовленої продукції.
В організації виставок і ярмарків є багато проблем, обумовлених наступним:
1) слабким розвитком інфраструктури ринку;
2) недостатньою кількістю виставкових площ та їх непристосованістю для проведення виставково-ярмаркових заходів;
3) відсутністю (певною мірою) досвіду.
Всі перераховані проблеми посилюються також загальним спадом в економіці.
Основні недоліки сучасних виставок і ярмарків можна поділити на три групи:
1) фінансово-економічні;
2) організаційні;
3) сервісно-побутові.
1. Фахівці пов’язують фінансово-економічні недоліки, головним чином, з інфляцією. Витрати за оренду приміщення, транспорт, навантажувально-розвантажувальні засоби, охорону, рекламу, оформлювальні та інші послуги значно зростають порівняно раніше встановленими розцінками.
2. Можна виділити дві групи організаційних проблем, характерних для проведення будь-якої виставки і пов’язаних з підготовчим періодом, що передує проведенню виставки, й активністю учасників під час роботи виставки, а також проведення супутніх заходів (конкурсів, семінарів, зустрічей). Аналіз роботи виставок (і ярмарків) показує, що в підготовчий період повинна бути істотно активізована роль рекламної кампанії, направленої на своєчасне доведення інформації до зацікавлених підприємств і фізичних осіб. У цей період важливо розробити реальний обґрунтований кошторис доходів і витрат, врахувати всі майбутні витрати. Під час виставки (ярмарки) організатори повинні сприяти активності учасників. Для цього необхідно продумати механізм пільг і заохочення.
3. Дуже велику роль відіграють недоліки в належному рівні сервісно-побутового обслуговування: приміщення недостатньо пристосовані, устаткування не трансформоване і не мобільне, відсутні додаткові сервісно-побутові пристосування, меблі, належним чином не організований зв’язок.
ТЕМА 9. Інфраструктура транспортування і зберігання сільськогосподарської продукції
1. Значення системи зберігання і транспортування аграрної продукції для функціонування аграрного ринку.
2. Роль і значення автомобільного транспорту в інфраструктурі аграрного ринку.
3. Роль і значення залізничного транспорту в інфраструктурі аграрного ринку.
4. Роль і значення водного транспорту для торгівлі сільськогосподарською продукцією.
5. Методичні підходи до визначення ефективності зберігання сільськогосподарської продукції.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 398; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!