Основні особливості оптових сільськогосподарських ринків
Однією з головних проблем АПК є сфера збуту сільськогосподарської продукції. Нинішня інфраструктура аграрного ринку не зорієнтована на швидке просування такої продукції до споживачів.
Ринок сільгосппродукції має істотні особливості, які відрізняють його від інших локальних ринків. Сільськогосподарські товаровиробники через специфіку аграрного сектора не можуть оперативно нарощувати або скорочувати виробництво продуктів харчування у зв'язку з коливаннями попиту.
Оптові ринки сільськогосподарської продукції (ОРСП) – важливий елемент маркетингової інфраструктури аграрного ринку. Основна мета їх створення – формування реальних цін на сільськогосподарську продукцію, а також оптимальних умов для її реалізації та купівлі. Систему оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією широко розвинуто в багатьох країнах, у більшості з яких вона ґрунтується на дотриманні таких ключових принципів: переважання державної та муніципальної форм власності у структурі компаній, які керують роботою цих ринків; суворе регламентування правил торгівлі як на ринках, так і навколо них – у так званому “захисному периметрі”; управління діяльністю ринків і контроль за нею з боку державних органів.
В Законі України під оптовим ринком сільськогосподарської продукції розглядається – юридична особа, предметом діяльності якої є надання послуг, що забезпечують здійснення оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією, і якій в установленому цим Законом порядку надано статус оптового ринку сільськогосподарської продукції.
|
|
|
Класифікація ОРСП:
Розрізняють великі за обсягами товарного обороту торгові центри загальнодержавного значення та набагато менші або середні за обсягами торгівлі ринки, що обслуговують окремі регіони та райони.
Згідно з іншим підходом, ОРСП пропонується поділяти за типами на споживчі (головною метою функціонування яких є створення умов для встановлення справедливих цін для споживачів за участі роздрібних торговців), виробничі (які покликані, насамперед, забезпечувати умови для формування справедливих цін для фермерів за місцем концентрації виробництва) та змішані (яким притаманні елементи споживчого й виробничого ринків).
Також існує поділ ОРСП за зоною покриття (на регіональні та міжрегіональні) та за асортиментом реалізовуваної продукції (на ринки, що спеціалізуються на продажу овочів і фруктів, живої худоби, а також на ринки змішаного типу) і т. ін.
На території оптового сільськогосподарського ринку розташовані:
1) торговий центр з торговельним залом;
2) мережа приміщень і споруд для доробки і забезпечення режимного зберігання продукції, зокрема, сховища, склади, сортувально-пакувальні лінії, обладнання для охолодження продукції, спеціальний транспорт.
|
|
|
Формування мережі оптових сільськогосподарських ринків створює такі вигоди:
1) для споживачів — своєчасне забезпечення дешевшими та якісними продуктами харчування, ринковою інформацією;
2) для товаровиробників:
• створення однакових умов для виходу на конкурентний ринок;
• прискорення чи спрощення порядку просування продукції до споживача;
• забезпечення попиту на продукцію;
• збереження робочих місць;
• концентрація підприємницької діяльності в одному місці;
3) для фермерів і особистих підсобних господарств — можливість продавати дрібні партії через оптового покупця;
4) для оптовиків, які реалізують продукцію на ринку:
• збільшення кількості оптових покупців;
• користування послугами ринку без додаткових капітальних витрат на створення своїх складів;
• зниження ризику;
• можливість порівняння цін і якості товарів, що пропонуються конкурентами, і встановлення реальних ринкових цін на свою продукцію;
• можливість вибору своєї спеціалізації;
• налагодження комерційних зв'язків із солідними покупцями;
|
|
|
5) для оптовиків, які закуповують продукцію на ринку:
• можливість порівняння цін та якості товарів, що пропонуються різними продавцями (товаровиробниками та оптовиками);
• можливість вибору за принципом "ціна — якість — обсяг закупівлі";
• зниження ризику бути обманутим чи закупити неякісну продукцію;
• налагодження комерційних зв'язків із великими торговельними компаніями і виробниками;
6) для інвесторів — можливість вкладення інвестицій під
гарантії місцевих органів влади. Оптові продовольчі ринки класифікуються за такими ознаками:
• за формою власності: державні, комунальні, колективні, приватні та ін.;
• за територіальною ознакою: місцеві, регіональні, міжрегіональні;
• за товарною спеціалізацією: універсальні та спеціалізовані (плодоовочевої, м'ясної продукції, морепродуктів та ін.).
Оптові сільськогосподарські ринки в основному створюються на основі існуючих підприємств оптової торгівлі — власників колишніх оптових баз — за згодою їх колективів. Вибір претендентів здійснюють місцеві органи влади на конкурсних засадах.
Ринки призначені для оптової торгівлі вітчизняною продукцією. Для торгівлі кожному суб'єкту-продавцю виділяється місце (бокс), за яке він вносить плату. Учасникам торгів надаються послуги, зокрема:
|
|
|
• транспортування продукції на ринок, якщо продавець не має свого транспорту;
• надання місць для стоянки автотранспорту;
• надання послуг з навантаження-розвантаження транспортних засобів;
• створення умов для здійснення державного і санітарно-епідеміологічного контролю;
• надання вагово-вимірювального обладнання, спецодягу, інвентарю;
• забезпечення учасників торгів засобами зв'язку і протипожежної безпеки;
• зберігання продукції в заданих режимах;
• створення умов для укладення угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продукції її переробки;
• самостійна закупівля, зберігання і відвантаження сільськогосподарської продукції;
• організація реклами послуг ринку і продукції продавців;
• надання достовірної інформації про кон'юнктуру ринку та якість товарів;
• зберігання товарно-матеріальних цінностей і документів осіб, які торгують;
• організація охорони об'єктів ринку;
• утилізація нереалізованої продукції.
Для надання послуг оптовий продовольчий ринок створює сервісні підрозділи: розрахунково-фінансовий, інформаційний, юридичний, консультаційний, готельного господарства, транспортний, контролю за якістю продукції. Більшість послуг є платними і формують доходи оптового продовольчого ринку.
Сутність роздрібної торгівлі
Завершальною фазою товарного обігу, під час якої здійснюється передання товару кінцевому споживачеві для задоволення його потреб в обмін на гроші, є роздрібна торгівля.
Роздрібна торгівля — це одна із форм господарсько-торговельної діяльності, яку здійснюють суб’єкти господарювання, і водночас, форма організації товарного ринку. Вона є невід’ємною складовою внутрішньої торгівлі.
Під роздрібною торгівлею розуміють підприємницьку діяльність з продажу товарів та послуг на підставі усного або письмового договору купівлі-продажу безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їхнього особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Підґрунтя роздрібної торгівлі становить торговельна діяльність.
Торговельна діяльність — це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.
У процесі торговельної діяльності роздрібна торгівля розв’язує двоєдине завдання: задовольняє мінливі та зростаючі потреби кінцевого споживача в товарах та послугах і забезпечує створення прибутку суб’єкта господарювання.
На відміну від оптового продажу, тобто від закупівлі товарів для подальшого перепродажу або професійного використання, приводом для купівлі в роздрібній торгівлі є задоволення власних потреб покупця та його сім’ї у куплених товарах чи послугах.
Для роздрібної торгівлі характерні такі ознаки:
вона є самостійною, ініціативною, здійснюваною на власний ризик діяльністю юридичних осіб та громадян з метою отримання прибутку;
головним змістом торговельної діяльності є продаж товарів, при цьому можуть виконуватися супутні роботи й надаватися різноманітні послуги. До супутніх робіт належать фасування, пакування, підгонка тощо. Послуги роздрібної торгівлі доволі чисельні, наприклад догляд за дітьми, подарункове оформлення покупок, доставка покупок тощо;
товари реалізуються безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання;
товари реалізуються за готівку або іншими, прирівненими до неї платіжними засобами (кредитні картки банків, перерахування з рахунків вкладників банків тощо);
у роздрібній торгівлі можуть продавати лише товари певного асортименту (продовольчі та непродовольчі товари, горілчані та тютюнові вироби, лікарські засоби та вироби медичного призначення, деякі хімічні речовини, транспортні засоби та номерні агрегати, ювелірні вироби, окремі види зброї, боєприпасів і спеціальних засобів, деякі інші товари). Цей асортимент вужчий, ніж в оптовій торгівлі, але набагато ширший, ніж у сфері громадського харчування;
для роздрібної торгівлі важливим є наявність торгового місця. Під торговим місцем розуміють відокремлене, спеціально обладнане місце для здійснення роздрібного продажу товарів з обов’язковим дотриманням чинних правил торговельного обслуговування населення та порядку розрахунків із покупцями;
роздрібна торгівля ґрунтовно регламентована законодавчими та нормативно-правовими актами;
договори купівлі-продажу в роздрібній торгівлі мають публічний характер. Публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець перебрала на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору однакові для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладання публічного договору, якщо інше не передбачено законом. Він також не має права відмовитися від укладання публічного договору за наявності в нього можливості надання споживачеві відповідних товарів (послуг). Пропозиція укласти договір (оферта) надходить від продавця, який демонструє товар або оголошує про його продаж і вказує продажну ціну. Ця пропозиція (так звана публічна оферта) адресується всім і кожному, а угода досягається лише у разі, коли покупець став на цю пропозицію, або коли сторони в належній формі досягли згоди стосовно всіх істотних умов договору;
Цивільним кодексом України та спеціальними законодавчими і нормативно-правовими актами про захист прав споживачів визначені додаткові правові можливості фізичних осіб — покупців, не передбачені в загальних правилах купівлі-продажу: отримання гарантій належної якості та безпеки товарів; необхідної, доступної та достовірної інформації про якість, кількість і асортимент товарів; відшкодування збитків, завданих неякісними товарами тощо.
Суб’єкти господарювання (підприємці) можуть здійснювати торговельну діяльність лише після державної реєстрації їх як суб’єктів підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності в них спеціального дозволу (ліцензії) на торгівлю окремими видами товарів.
Форми роздрібної торгівлі
Сучасна роздрібна торгівля здійснюється в різноманітних формах, які змінюються й доповнюються під впливом розвитку науково-технічного прогресу, впровадження новітніх засобів обчислювальної техніки, інформаційних технологій і телекомунікаційних мереж.
Форми роздрібної торгівлі можна класифікувати за такими ознаками (рис. 6.5).
Рис. 6.5. Класифікаційні ознаки форм роздрібної торгівлі
За місцем виконання розрізняють:
- магазинну роздрібну торгівлю, на яку припадає переважна частина роздрібного товарообігу. Здійснюється в магазинах, які розміщені в окремих будівлях або приміщеннях і мають торговельну залу для покупців;
- дрібнороздрібну торгівлю, зокрема й пересувну. Здійснюється через мережу нестаціонарних торгових об’єктів, які не мають торговельних залів: лотки, намети, автомати, автомагазини тощо. Через дрібнороздрібну торговельну мережу дозволена реалізація продовольчих і непродовольчих товарів лише простого асортименту. Роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу є однією з форм позамагазинного продажу товарів.
За методами обслуговування вирізняють:
- продаж товарів із прилавка. Характеризується особистим контактом продавця та покупця в магазині;
- магазини самообслуговування. Контакт із продавцем, як правило, анонімний, покупець має можливість легкого, вільного й самостійного вибору товару із багатьох, розміщених у торговельній залі;
- торгівлю за зразками;
- торгівлю за каталогами;
- посилкову торгівлю;
- торгівлю за попередніми замовленнями;
- електронну торгівлю.
Спільною для останніх п’яти форм роздрібної торгівлі є обмеженість безпосереднього контакту продавця із покупцем; не відіграє суттєвої ролі віддаленість покупця, широкий асортимент пропонованих товарів із повною інформацією про ціни та якість дає покупцеві змогу прийняти в спокійній обстановці рішення про покупку.
За правом власності на товар, що продається, розрізняють:
- комісійну роздрібну торгівлю. Реалізує товари, прийняті від юридичних та фізичних осіб на комісійних засадах, тобто право власності на товар зберігається за комітентом до моменту його продажу покупцеві;
- фірмову роздрібну торгівлю. Фірмова торгівля — це продаж товарів безпосередньо її виробниками, а також відокремленими структурними підрозділами цих товаровиробників, які не мають статусу юридичної особи.
За формою розрахунків можна вирізнити:
- роздрібну торгівлю за готівку та іншими прирівненими до неї платіжними засобами;
- торгівлю в кредит і за безготівковим розрахунком. Торгівля за безготівковим розрахунком належить до роздрібної лише у випадках, передбачених чинними нормативними актами.
Форми організації роздрібної торгівлі впливають на вибір типу підприємства сфери торгівлі, яке реалізує споживчі товари в роздріб і надає послуги, призначені винятково для кінцевих споживачів.
ТЕМА 7. Агроторгові доми і сільськогосподарські маркетингові (збутові) кооперативи
1. Торговий дім як суб’єкт інфраструктури ринку.
2. Види торгових домів
3. Особливості створення сільськогосподарських маркетингових (заготівельно-збутових) кооперативів, їх цілі.
4. Основні функції сільськогосподарських маркетингових (заготівельно-збутових) кооперативів і агроторгових домів.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 445; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!