Боротьба з лісовими і торф'яними пожежами



 

Лісові і торф'яні пожежі особливо небезпечні в засушливий час, коли створюються сприятливі умови для горіння сухих лісових матеріалів і підґрунтових покладів торфу , що потребує використання значних сил і засобів для їх гасіння.

Основними способами гасіння лісових пожеж є:

1. Гасіння кромки низової пожежі водою різними засобами : насосними агрегатами , пожежними машинами , ранцевими оприскувачами та ін. ; закиданням землею , піском (грунтометами, лопатами), змітанням частинок, що горять , у бік пожежі, підручними засобами ( зеленим гіллям , мітлами , лантухами тощо ). Цей спосіб називають активним . Група людей із 5-6 осіб може загасити кромку низової пожежі довжиною до 1000 метрів за одну годину .

2. Прокладка загороджувальних мінералізованих смуг і канав щоб зупинити рух кромки пожежі ( за допомогою фрезерних або грунтометних машин , бульдозерів , плугів , канавокопачів , вибуховим методом ( накладними зарядами або закладанням вибухової речовини у свердловини, зроблені механічними бурами )). Цей спосіб називають пасивним .

3. Гасіння пожежі пуском зустрічного низового вогню. Перед фронтом пожежі, яка насувається, від існуючого або спеціально створеного опорного рубежу (берегу річки, дороги, просіки, мінералізованої смуги) випалюється надгрунтовий покрив (пальний матеріал. Утворюється досить широка загороджувальна смуга (20-30 І навіть 100 м ) і пожежа далі розповсюджуватись не зможе. Надгрунтовий покрив підпалюють спеціальними запалювальними апаратами , паяльними лампами або факелами.

Дії формувань ЦО при гасінні лісових і торф'яних пожеж. Загальне керівництво гасінням пожежі здійснює начальник протипожежної служби або командир команди пожежогасіння, який складає тактичний план гасіння пожежі. В першу чергу організується пожежна розвідка , що встановлює місця, розміри і кордони пожеж , і ступінь їхньої небезпеки та напрямок розповсюдження вогню.

На підставі даних розвідки і оцінки обстановки приймає рішення , в якому передбачає порядок проведення робіт по рятуванню людей (якщо вони виявилися в зоні пожежі), розподіл наявних сил і засобів для гасіння пожеж, послідовність і обсяг робіт .

Гасіння лісових пожеж включає наступні етапи: зупинку, локалізацію, догасіння і вартування.

Зупинка вогню - це ліквідація кромки пожежі, тобто зупинка розповсюдження вогню.

Локалізація - це подавлення осередків , як правило , безполум'яного горіння (тління) в зоні загашеної кромки . Локалізація відвертає виникнення повторних пожеж .

Догасіння - це подавлення осередків вогню в зоні горіння (за межами загашеної кромки вогню ) на відстані, що виключає можливість виникнення повторних пожеж.

Вартування - це охорона місць , де погашені пожежі .

Тактика боротьби з лісовими пожежами ( вибір найбільш доцільних способів і засобів гасіння , порядок дій ) залежить від виду , сили пожежі та обставин , що склалися.

При гасінні низової невеликої слабкої і середньої пожежі, коли сил і засобів пожежогасіння достатньо, гасять кромку пожежі одночасно по усьому її периметру. Коли сил і засобів недостатньо, гасіння починають з фронту пожежі ( кромки пожежі, що найбільш швидко переміщується за вітром) двома групами , які пересуваються на фланги і далі до зустрічі в тилу .

Якщо гасити з фронту неможливо (велике полум'я і задимленість) пожежу гасять починаючи з тилу двома групами по флангах до фронту , спрямовуючи пожежу на клин.

Якщо названі вище способи здійснити неможливо, облаштовують загороджувальні смуги (канали) або пуск зустрічного вогню.

Верхова пожежа, особливо в гірській місцевості, може бути зупинена тільки пуском зустрічного вогню.

Торф'яну пожежу гасять розчином хімікатів або "мокрою водою", що подається під тиском методом ін'єкції в шар торфу перфорованими стволами-піками пожежних машин. Для локалізації пожежі створюється огороджувальна канава на глибину до ґрунтових вод або до мінерального грунту . Канаву заповнюють водою, відкоси засипають мінеральним грунтом.

При гасінні пожеж суворо дотримуються застережні засоби і своєчасно надається допомога і взаємодопомога . Намічаються місця укриття на великих галявинах , біля берегу водойм і та ін. Ночівля в зоні діючої пожежі забороняється, а місця відпочинку повинні бути не ближче 100 метрів від локалізованої частини пожежі.

Розглянуті питання є основою для самостійної роботи студентів по "оцінці інженерного захисту робітників та службовців об’єкта від наслідків НС", "оцінки стійкості роботи об’єктів господарювання в умовах НС" та "організації РНР на машинобудівному заводі в ролі командира ЗРК".

На самостійну роботу студентам видається завдання, де вказується обстановка, початкові дані, необхідні для виконання роботи. Студенти в ролі командира ЗРК з'ясовують задачу, оцінюють обстановку, виконують необхідні розрахунки, ухвалюють рішення і готують наказ підлеглим підрозділам на виконання робіт.

Результати роботи представляються викладачу та кожний студент захищає свою роботу.

 

Рекомендована література:

 

1. Демиденко Г.П. і ін.,”Довідник. Захист об’єктів народного господарства від зброї масового ураження”, К., 1987р.

2. Демиденко Г.П. і ін., ”Довідник. Захист об’єктів народного господарства від зброї масового ураження”, К., 1989р.

3. Атаманюк В.Г. і ін., Цивільна оборона. – М.: Вища школа, 1986.

4. Стеблюк М.І., Підручник “Цивільна оборона”. – К.: Знання-Прес, 2003.

5. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби” від 14.12.1999р.

6. Постанова КМУ від 19.08.2002 р. №1201 “Про затвердження Положення про штаб з ліквідації надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру”

 


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 316; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!