Оцінка стійкості об’єкта в умовах хімічного зараження

Вплив хімічного зараження на виробничу діяльність об’єкта виявляється шляхом його дії на людей.

Критерієм стійкості промислового об’єкта до дії хімічного зараження є гранично допустимі втрати робітників та службовців, при яких об’єкт ще не припиняє випуск кінцевої продукції . Ця величина втрат є межею стійкості об’єкта до хімічного зараження (У_г) .

Умови стійкості: якщо очікувані втрати (У) перевищують межу стійкості, тобто У>У_г, об’єкт не стійкий до роботи в умовах хімічного зараження; якщо У≤У_г- стійкий.

Послідовність оцінки:

1.Виявляють, чи потрапляє об’єкт до зони хімічного зараження.

2. Розраховують час початку зараження t_підх, хв.

3. Визначають час уражаючої дії НХР у даних умовах (t_ур).

4. Визначають можливі втрати (У) робітників та службовців з урахуванням використання засобів колективного та індивідуального захисту.

Методика розрахунків наведених параметрів показана в матеріалах практичного заняття ПЗ-3.2.

Якщо кількість виробничого персоналу, який зберіг працездатність, у змозі забезпечити роботу об’єкта і випуск продукції, то об’єкт вважається стійким до хімічного зараження .

У висновках з оцінки стійкості об’єкта зазначається:

- чи потрапляє об’єкт до зони хімічного зараження;

- чи стійкий об’єкт до хімічного зараження;

- доцільні способи захисту робітників та службовців.

Можливі заходи щодо підвищення стійкості об’єкта:

- будівництво захисних споруд (сховищ);

- накопичення та зберігання відповідних типів засобів індивідуального захисту;

- підготовка до проведення евакуаційних заходів у стислі терміни;

- навчання робітників та службовців діям за сигналами оповіщення, а також способам надання само- та взаємодопомоги.

4. Зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС техногенного та природного характеру

Науково-технічний прогресс характеризується зростанням кількості аварій, катастроф та їх руйнівного ефекту. Періодичність або ймовірність техногенних катастроф становить для глобальних - 0,02-0,03 рік^-1; для національних 0,05-0,1 рік^-1; для місцевих 1-20 рік^-1; для об'єктових 10-500 рік^-1.

На останнє десятиліття припадає майже половина загиблих і 40% постраждалих у катастрофах і стихійних лихах XX століття.

Вихід із такого становища один - зниження ризиків і пом'якшення наслідків НС, що вирішується на основі нової ідеології протидії катастрофам і розробленної на її базі державної стратегії управління ризиками.

Механізмом практичної реалізації концептуальних положень цієї стратегії є "Державна програма запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000-2005 роки".

В основу цієї програми покладено ряд концепцій, основоположними з яких є концепції прийнятного і оправданого ризику, стійкого розвитку.

Концепція прийнятного ризику використовується для раціонального планування заходів по забезпеченню безпеки людей з урахуванням соціальних і економічних факторів. Вона лежить в основі забезпечення техногенної безпеки. Прийнятий ризик - це ризик, який суспільство може забезпечити в данний період часу, який може бути економічно виправданий. Рівень прийнятного ризику встановлюється в державі законодавством.

За концепцією виправданого ризику прийнятий той ризик, котрий виправданий суспільством. При цьому представники суспільства, безпека яких на щаному етапі розвитку науки і техніки не може бути забезпечена на прийнятому рівні (тих, хто реалізує нові технології з великим ризиком в інтересах суспільства), отримують соціально-економічні компенсації від суспільства. Ризик пов'язаний також із розміром збитків від небезпечної події в натуральному або кошторисному вираженні.

Загальний показник ризику:

Показникризику=[збиток/час]=частота[подія/час]*середній збиток[збиток/подія]

Таким чином, незалежними змінними, за якими оцінюється ризик, є час і збиток, а для прогнозу (оцінки) ризику необхідно визначити частоту небезпечних подій і збиток від них. Зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС є стратегічним завданням держави у забезпеченні національної безпеки.

У розв'язанні цього завдання важливе місце посідає правове забезпечення. Регулювання законом господарської і іншої діяльності людей з метою зниження ризику НС можно здійснювати на трьох рівнях:

по-перше, повна заборона соціально-економічної діяльності (проживання людей, будівництво, функціонування об'єктів, технологій і ін.) у тих випадках, коли рівень ризику неприпустимо великий. Наприклад, у разі надзвичайно високого ризику природніх лих забороняти розселення людей безпосередньо в зонах затоплення і т. ін.;

по-друге, постійне обмеження деяких видів господарської діяльності а/або використання (застосування) спеціальних способів діяльності у районах, де рівень ризику прийнятий за деяких умов. Це означає, що необхідно застосовувати спеціальні організаційні, технічні й інші заходи щодо захисту людей і об'єктів господарювання. Наприклад, використання спеціальних захисних споруд і особливых конструкцій на радіаційно-, вибухо- і пожежонебезпечних об'єктах, будівництво дамб і обвалування в районах можливих затоплень, укріплення схилів у районах з підвищеним ризиком зсувів і ін.

по-третє, тимчасове обмеження проживання і господарської діяльності (тимчасова евакуація) на визначених територіях, рівень ризику для яких підвищений у зв'язку з порушенням умов безпеки в процесі вказаної діяльності. Наприклад, провали і просадки грунту і руйнування будівель з-за незадовільної якості будівництва водопровідних мереж міста.

Для розв'язання проблеми зниження ризику НС важливим є прогнозування і попередження аварій, катастроф, різних нестабільностей у природній і техногенній сфері.

Для своєчасного прогнозування і виявлення небезпечного природного явища на стадії його зародження необхідна добре налагоджена загальнодержавна система моніторінгу за передвісниками стихійного лиха, катастрофи.

Методи прогнозування наслідків НС за часом проведення можна поділити на дві групи:

- методи, що базуються на апріорних оцінках (припущеннях), отриманих

за допомогою теоретичних моделей і аналогій;

- методи, основані на апостеріорних оцінках (оцінках наслідків НС, що вже трапилися).

Головна мета другого этапу Програми - реалізація інвестиційних проектів, спрямованих на зниження ризиків і пом'якшення наслідків НС природного і техногенного характеру. Основними напрямами вкладання фінансових ресурсів на сучасному етапі є:

- удосконалення системи моніторінгу і прогнозування катастроф і стихійних лих;

- розробка і впровадження функціонального комплексу інформаційного забезпечення процесів управління в НС;

- модернізація автоматизованої системи централізованого сповіщення населення;

- реалізація заходів щодо першочергового життєзабезпечення населення в НС;

- забезпеченння населення засобами індивідуального захисту і медикаментами;

- впровадження мобільних комплексів оцінки стійкості і сейсмостійкості будівель і споруд;

- удосконалення системи підготовки професійних рятувальників, штатних працівників державних установ у складі спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань ЦЗ, надзвичайних ситуацій та безпеки життєдіяльності об'єктів.

У концепції стійкого розвитку країни передбачається враховувати наслідки реалізації рішень, що приймаються в економічній, соціальній, екологічній сферах і передбачати найбільш повну оцінку витрат, вигоди і ризиків за таких критеріїв:

- ніяка господарська діяльність не може бути виправдана, якщо вигода не може покрити збитків, викликаних нею;

- збитки навколишньому середовищу повинні бути на якнайнижчому рівні, якого можливо розумно досягти з урахуванням економічних і

соціальних факторів.

Рекомендована література:

1. Закон України “Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.04 № 1859-IV

2. Закон України “Про Цивільну оборону” від 03.02.93 № 2974-XII

3. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" від 8.06.00 № 1809 - ІІІ.

Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.01 № 2245-III

5. Постанова КМ України "Про затвердження Положення про Цивільну оборону України" від 10.04.94 р. № 299 ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 651 від 21.09.94, № 278 від 04.03.96, № 309 від 03.04.97 )

6. Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 6 квітня 2000 року № 1647-III

7. Ниник Л.Р. Стійкість роботи промислових об'єктів у надзвичайних ситуаціях. Рівне: УДАВГ,1998. – 161 с.

8. Мігович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. - К., 1999.

9. Державні будівельні норми В. 1.2-4-2006. Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони).

10. Державні будівельні норми В. 2.2.5-97. Будинки і споруди. Захисні споруди ЦО.

11. Державні будівельні норми А. 3.1-9-2000. Прийняття в експлуатацію захисних споруд ЦО та їх утримання.

12. БНіП-60-75 Планування і забудова міст, селищ і сільських населених пунктів

13. Г.П.Деміденко “Підвищення стійкості роботи ОНГ в воєнний час” м. Київ, Вища школа, 1984 р.

14. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.В. Цивільна оборона. Підручник /За ред. Кашина - Львів, 2005 р.

13.Демиденко Г.П. і ін.,”Довідник. Захист об’єктів народного господарства від зброї масового ураження”, К., 1987р.

14.Демиденко Г.П. і ін., ”Довідник. Захист об’єктів народного господарства від зброї масового ураження”, К., 1989р.

15.Атаманюк В.Г. і ін., Цивільна оборона. – М.: Вища школа, 1986.

16.Стеблюк М.І., Підручник “Цивільна оборона”. – К.: Знання-Прес, 2003.

17.Цивільна оборона. /Під ред. Е.П.Шубина.-М.: Просвещение, 1991.

18. Губський А.І., Цивільна оборона.- К.: Міністерство освіти, 1995.

Додаток 1

Розробка документів: - наказ керівника - календарний план підготовки до проведення оцінки стійкості об’єкта; - план проведення оцінки стійкості об’єкта

Додаток 2

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 432; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 29 30 31 32 333435 36 37 38 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!