Вторинні уражаючі фактори ядерного вибуху



 

У результаті впливу УХ та СВ ядерного вибуху на об’єкті господарювання можуть виникати вторинні уражаючі фактори. До них відносяться: вибухи, пожежі, затоплення, зараження атмосфери та місцевості, руйнування пошкоджених конструкцій будинків та споруд.

У деяких випадках руйнування та пошкодження від вторинних факторів по своїм масштабам можуть перевершити безпосередній вплив УХ та СВ ядерного вибуху. Це може бути, наприклад, при руйнуванні атомних електростанцій, підприємств нафтопереробної, газової та хімічної промисловості, великих складів пальних та вибухонебезпечних речовин, гребель гідроелектростанцій, які викликають катастрофічні затоплення на великих територіях по течії ріки та ін.

 

Хімічна зброя

 

Хімічною зброєю (ХЗ) називають засоби бойового застосування, уражаюча дія яких заснована на використанні токсичних властивостей отруйних речовин (ОР) [токсичний - від грецького toxikor - отрута]. До них відносяться: авіаційні хімічні бомби, артилерійські снаряди, міни, хімічні бойові частини ракет, гранати та інші боєприпаси, а також виливні авіаційні прилади (ВАП) багаторазового використання.

ОР, знаходячись у бойовому стані (пар, аерозоль, краплі) можуть безпосередньо уражати організм людини, проникаючи через органи дихання та шкіряні покриви, а також заражати атмосферу, водосховища, місцевість й різноманітні предмети на тривалий період.

У армії США одержала розповсюдження класифікація ОР, заснована на поділі їх за тактичним призначенням та фізіологічній (токсикологічній) дії на організм (див. плакат).

За тактичним призначенням ОР діляться на групи:смертельні (для смертельного ураження або виведення з строю людей на тривалий строк),що тимчасово виводять з ладу (діють на нервову систему та викликають психічні розлади),подразливітаучбові.

По фізіологічній дії ОР поділяються на:

Нервово-паралітичної дії (зарин, зоман, ві-екс гази, табун);

Шкіро-наривні (іприт, люізит);

Загально отруйні (синильна кислота, хлорціан);

Задушливі (фосген, дифосген);

Подразливі (адамсит, хлорацетофенон, сі-ес сі-ар);

Психохімічні (бі-зет, ЛСД).

В залежності від тривалості збереження уражаючої здатності ОР поділяються на:

Стійкі ОР, що зберігають уражаючу дію на протязі декількох годин та діб;

Не стійкі ОР - декілька десятків хвилин.

Біологічна зброя

Бактеріологічною (біологічною) зброєю (БЗ) називають такі засоби бойового застосування, уражаюча дія яких заснована на використанні хвороботворних організмів (бактерій, вірусів, рикетсій, грибків) та отрут ,що ними виробляються (токсинів).

Засобами застосування хвороботворних рецептур є: авіаційні бомби та касети, розпорошуючі прилади, бойові частини ракет, снаряди, портативні диверсійні прилади.

Можливими способами масового ураження біологічною зброєю людей, тварин, рослин, продовольства, фуражу та обладнання можуть бути: аерозольний, трансмісійний, диверсійний.

Аерозольний спосіб - основний та найбільш перспективний, тому що дозволяє зненацька заражати біологічними засобами на великих просторах повітря, місцевість та людей і тварин, що там знаходяться.

Переведення біологічних рецептур у аерозоль здійснюється двома основними методами: силою вибуху біологічного боєприпасу та за допомогою розпорошуючих приладів.

Трансмісійний спосіб застосування БЗ полягає у розсіюванні штучно заражених кровососучих переносників.

Диверсійний спосіб застосування БЗ полягає у прихованому зараженні ними замкнутих просторів (об'ємів) повітря та води, а також продовольства і фуражу у місцях знаходження людей і тварин.

Характерною особливістю БЗ є її властивості викликати епідемії, тобто масові інфекційні захворювання людей та тварин на значних територіях у короткі терміни.

До найбільш розповсюджених інфекційних захворювань відносяться: чума, холера, висипний тиф, Ку-пропасниця, жовта пропасниця, ботулізм та ін.

Наявність хвороботворних мікроорганізмів у навколишньому середовищі важко визначити. Вони здатні проникати всередину приміщень, в укриття, спроможні тривалий час зберігати стійкість, викликати інфекційні захворювання у дуже малих дозах. Так, наприклад, у 1г ботулінової отрути міститься 10 млн. смертельних доз для людини, а 1г збудника Ку-пропасниці достатньо для зараження 1/3 людства.

 

Осередок ядерного ураження

В результаті впливу уражаючих факторів ядерного вибуху утворюється складний осередок ядерного ураження (ОЯУ).

Під ОЯУ розуміється територія, у межах якої в результаті впливу уражаючих факторів ядерного вибуху відбулися масові ураження людей та тварин, руйнування та пошкодження будинків і споруд, зараження атмосфери і місцевості, затоплення, пожежі.

Його розміри, в основному, залежать від потужності, виду вибуху та рельєфу місцевості. Границею ОЯУ є умовна лінія на місцевості, де надлишковий тиск у фронті УХ складає .

Для рівнин площу ОЯУ можна прийняти рівною площі кола

 

 

Де  - відстань границі ОЯУ від центру (епіцентру) вибуху.

В залежності від характеру руйнування, а отже й від задач, що необхідно вирішувати в ОЯУ, його площу умовно ділять на 4 зони руйнувань:

повних ,

сильних ,

середніх ,

слабких .

Їх розміри, в залежності від потужності боєприпасу та виду вибуху, можна визначити по таблиці (Додаток ).

По площі зона повних руйнувань займає близько 15% від загальної площі осередку. Вона характеризується повним руйнуванням житлових та промислових будівель, а також наземних споруд комунально-енергетичного господарства, транспорту та зв'язку. В містах з щільною забудовою та вузькими вулицями утворюються суцільні завали. Сховища, розташовані ближче до границі зони, зберігаються, але виходи та повітрозабори можуть бути завалені. Підземні комунальні мережі можуть частково зберігатися.

Зона сильних руйнувань по площі займає близько 10% від загальної площі осередку. Вона характеризується повними та сильними руйнуваннями промислових й житлових будинків, а також наземних споруд комунально-енергетичного господарства. Нижні поверхи будинків можуть зберігатися, однак відновлення таких будинків недоцільно. Сховища зберігаються, але вхід та вихід можуть бути завалені внаслідок наявності місцевих завалів. Підземні комунально-енергетичні мережі, як правило, зберігаються, але можуть бути пошкоджені оглядові колодязі.

Зона середніх руйнувань по площі займає близько 15% від загальної площі осередку. В ній отримують середні та слабкі руйнування промислові та житлові будинки, споруди комунально-енергетичного господарства. Їх відновлення може бути здійснене в процесі капітального ремонту. Сильні руйнування можуть одержати окремі багатоповерхові будинки.

Зона слабких руйнувань, по площі займає близько 60% від загальної площі осередку. В ній одержують пошкодження найбільш слабкі елементи будинків - покрівля, віконні палітури та ін. Їх відбудова можлива у процесі поточного ремонту.

ОЯУ характеризується також складною пожежною обстановкою. В ньому умовно виділяють 3 зони пожеж: зона пожеж у завалах, зона суцільних пожеж та зона окремих пожеж.

Зона пожеж у завалах розповсюджується на територію зони повних та частково зони сильних руйнувань ОЯУ. Для практичних розрахунків площу зони пожеж у завалах можна приймати рівною площі зони повних руйнувань.

Для цієї зони характерно сильне задимлення та тривале (до декількох діб) горіння у завалах із виділенням чадного газу.

У зонах задимлення виникає небезпека отруєння людей, як тих, що знаходяться у сховищах, так і тих, що приймають участь у рятувальних роботах на території об'єктів та житлових кварталів. Причиною загибелі людей може бути загальне підвищення температури диму. Вдихання продуктів горіння, нагрітих до 60С° навіть при надто невеликій частці окису вуглецю, як правило, призводить до смертельних випадків.

Зона суцільних пожеж - територія, на якій під впливом світлового імпульсу виникають пожежі у понад 50% будинків і споруд та на протязі 1-2 годин вогонь розповсюджується на більшість будинків, розташованих у даному районі (вогнем охоплюється понад 90% будинків). Зона суцільних пожеж характеризується світловими імпульсами 400-600 та більше, у залежності від потужності ядерного боєприпасу (нижня границя зони відповідає потужності боєприпасу кт, верхня - кт.). Вона охоплює більшу частину території зони сильних руйнувань, всю зону середніх та частину зони слабких руйнувань ОЯУ.

У зоні суцільних пожеж неможливий прохід або знаходження формувань ЦО без проведення спеціальних протипожежних заходів щодо локалізації чи гасінню пожеж.

При певних умовах (суцільна забудова, розлив пальних рідин, низька вологість та ін.) суцільна пожежа може перейти у вогняний шторм. Вогняний шторм - це особливий вид суцільної пожежі на значній території (1.5 - 2 ). Стовп вогню піднімається на висоту до 4-5 км.

Зона окремих пожеж - територія, на якій пожежі виникають в окремих будинках та спорудах. Вона охоплює частину території зони слабких руйнувань та може поширюватись за межі ОЯУ.

Вона характеризується світловими імпульсами на зовнішній границі 100-200 .

Розміри зон пожеж, в залежності від потужності боєприпасу та виду вибуху, можна визначити по таблиці (Додаток ).

Люди, які знаходяться в ОЯУ поза укриттям, можуть отримати ураження у вигляді опіків безпосередньо від впливу СВ та полум’я від будинків та рослинності, що горять, та ін.

Опіки, що викликаються СВ, поділяються на 4 ступені

 

 

Ступені опіків 1 2 3 4
СВ, 100-200 200-400 400-600 600 і більш
Характер ураження Почервоніння і припухлість шкіри, болючість Утворення пухирів на шкірі Руйнування шкірного покриву по всій його товщині, утворення виразок Омертвіння підшкірної клітковини, обвуглювання

 

Небезпека опіків для життя залежить не лише від ступеню опіку, але і від ураженої площі тіла.

Ураження опіками 3 та 4 ступеню значної частини шкірного покриву може призвести до смертельного випадку.

Масштаби та ступінь радіоактивного зараження місцевості в ОЯУ залежать від потужності та виду вибуху, метеорологічних умов, типу ґрунту і рослинності. Найбільш сильне зараження виникає при наземних вибухах. При повітряному вибуху воно незначне.

Із-за наявності вітру тільки деяка частина площі ОЯУ "накривається" радіоактивним слідом. В середньому вона складає не більш 15% загальної площі осередку. У межах цього сектора люди можуть одержувати різні ступені радіаційного ураження.

Велику небезпеку для людей, що знаходяться в ОЯУ поза укриттям, має також дія проникаючої радіації. Особливо це характерно при вибуху нейтронних боєприпасів. В ОЯУ можуть також мати місце затоплення, що виникають у результаті руйнування водопровідних мереж, гребель, дамб та інших споруд під дією УХ ядерного вибуху.

 

Осередок хімічного ураження

 

При вибуху хімічних боєприпасів чи виливі ОР із допомогою ВАП утворюється первинна хмара аерозолю ОР. Аерозольні частки та краплі ОР, осаджуючись, заражають місцевість, водосховища, техніку, людей і тварин.

В результаті випаровування аерозольних часток та крапель ОР із зараженої місцевості утворюєтьсявторинна хмара ОР, складена з випарів даної ОР.

Первинна та вторинна хмари, розповсюджуючись за напрямом вітру, здатні викликати зараження повітряного простору та місцевості на великих площах з утворенням зони хімічного зараження (ЗХЗ) та осередків хімічного ураження (ОХУ).Зоною хімічного зараження називається територія, яка містить в собі район використання ХЗ та територію над якою розповсюдилась хмара зараженого повітря з уражаючою концентрацією.

Осередком хімічного ураження (ОХУ) називається територія у межах якої в результаті застосування хімічної зброї сталися масові ураження людей, тварин та рослин.

 

 

 


                                   Вектор приземного вітру

 


Місто

                                                                                                     l

                                                                            So2

            L S   So1                                                                 L

                                                                     So3

                                                                                                      l

                 ш                       

                                           Г

 

Мал.4. Зона хімічного зараження

 

L- довжина району застосування ХЗ;

Ш - ширина;

Г - глибина поширення хмари зараженого повітря;

 - площа району застосування ХЗ;

 - площа зони хімічного зараження;

, ,  - площі осередків хімічного ураження.

Глибиною поширення хмари зараженого повітряГ називається відстань від зовнішньої границі району застосування ХЗ до межі, де ще можливе ураження людей без засобів індивідуального захисту.

Як випливає з мал. 4, площа зони хімічного зараження визначається за формулою

 

,

де: l – величина розсіювання хмари зараженого повітря

                l = 0,05 Г - при інверсії;

                l = 0,1 Г - при конвекції;

                l = 0,08 Г - при ізотермії.

Значення Гта Lнаводяться у довідкових таблицях.

Вони залежать від кількості та типу літаків носіїв ХЗ, кількості та виду ОР, засобів застосування ХЗ, рельєфу місцевості, наявності лісових масивів, швидкості приземного вітру та ступеню вертикальної стійкості повітря (інверсія, ізотермія, конвекція).

 

Таблиця 2.

Глибина зони хімічного зараження при застосуванні ХЗ стратегічними бомбардувальниками (СБ) та тактичними винищувачами (ТВ) при середніх метеоумовах (ізотермія, швидкість вітру 3м/с, температура повітря та ґрунту С)

 

Засіб застосування та тип ОР Кількість та тип літака Глибина ЗХЗ, км
Поливання Ві-екс 1 СБ 1 СБ Ланка СБ 1 ТВ 2 ТВ Ланка ТВ 8 8 8 4 4 4
Бомбометання зарин 1 СБ 2 СБ Ланка СБ 1 ТВ 2 ТВ Ланка ТВ 2 4 6 1 2 4

 

 

Таблиця 3.


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 391; Мы поможем в написании вашей работы!






Мы поможем в написании ваших работ!