ІІІ Женевська конвенція “Про поводження з військовополоненими” від 12 серпня 1949 року. Додатковий протокол І (частина ІІІ, розділ ІІ)
ІІІ Женевська конвенція"Про поводження з військовополоненими" визначає статус комбатанта та військовополоненого. Згідно Конвенції особи, які входять до складу збройних сил, що перебувають у конфлікті, є комбатантами (окрім медичного та духовного персоналу), а будь-який комбатант, котрий потрапляє під владу супротивної сторони, стає військовополоненим.
Військовополонені повинні бути організовані і знаходитися під командуванням особи, яка несе відповідальність перед іншою стороною за поведінку своїх підлеглих. Вважається, що військовополонені знаходяться під владою держави противника, а не окремих осіб чи військових частин, які захопили їх у полон.
Конвенція вимагає з усіма військовополоненими поводитися однаково. Привілеї можуть бути встановлені виключно залежно від стану здоров'я, статі, віку звання чи кваліфікації військовополонених.
Кожен військовополонений зобов'язаний повідомити на допиті своє прізвище, ім'я, вік, звання та особистий номер. Але його не можна примушувати давати будь-яку іншу інформацію.
Держава, що утримує військовополонених, зобов'язана безкоштовно забезпечити їх достатньою кількістю належної якості їжею, одягом, а також житлові умови, рівні тим, що надаються її власним військам, і медичну допомогу, яку буде вимагати здоров'я військовополонених.
Військовополонених, за винятком офіцерів, можуть залучати для виконання роботи в умовах, які не гірші від умов праці громадян держави, яка утримує полонених. Однак їх не повинні примушувати до робіт військового характеру, а також до робіт, які загрожують їх здоров'ю або принижують їх гідність.
|
|
|
Військовополонені повинні мати можливість повідомити про себе свої сім'ї, а також Центральне агентство розшуку МКЧХ.
Військовополонені, що визнані тяжкохворими та тяжкопораненими, повинні бути негайно репатрійовані, і після репатріації їх не можуть використовувати на дійсній військовій службі. Після закінчення воєнних дій військовополонені повинні бути негайно звільнені і репатрійовані.
Текст Конвенції повинен бути вивішений у кожному таборі військовополонених для того, щоб надати військовополоненим можливість у будь-який час ознайомитися зі свої правами та обов'язками.
1.5 ІV Женевська конвенція "Про захист цивільного населення під час війни" і Додаткові протоколи
ІV Женевська конвенція"Про захист цивільного населення під час війни" наголошує певні елементарні норми захисту, які стосуються кожної особи, яку зачепить збройний конфлікт, незалежно від її національності чи території, на якій вона проживає.
|
|
|
Особливу увагу ІV Конвенція приділяє цивільним особам (які знаходяться під владою противника), що поділяються на дві категорії:
1) цивільні особи, які знаходяться у країні противника;
2) населення на окупованій території.
Обидві ці категорії за будь-яких обставин мають право на повагу до їхньої особистості, честі, сімейних прав, релігійних переконань, обрядів, звичок та звичаїв. З ними завжди повинні поводитися гуманно, до них не повинні застосовуватися ніякі заходи примусу.
...Забороняється депортація чи вигнання населення. Усіляке залучення до праці у примусовому порядку обмежується суворими правилами. Так, ні за будь-яких обставин не можна залучати до праці осіб, яким не виповнилося 18 років, а працюючих забороняється примушувати виконувати будь-яку роботу, яка б змушувала їх брати участь у воєнних операціях.
Окуповуючій стороні ставиться за обов'язок піклуватися про долю дітей, підтримувати санітарні служби та служби гігієни, а також слідкувати за постачанням населення. Ця сторона зобов'язана сприяти доставці посилок і наданню допомоги.
Що стосується цивільних осіб, які знаходяться у країні противника, то вони можуть покинути цю країну, якщо цьому не перешкоджають міркування безпеки. Якщо їхній виїзд не відбувся або їх затримали, ставлення до цих осіб повинно бути таким же, як і до іноземців загалом.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 401; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!