І Женевська конвенція “Про покращення долі поранених і хворих в діючих арміях” від 12 серпня 1949 року.

МОДУЛЬ 1

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1

ЛЕКЦІЯ 1.1

РОЛЬ І ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Питання, які розглядаються на лекції:

Правові та організаційні основи ЦО. Женевські конвенції про захист цивільного населення і цивільних об’єктів у НС. Закон і положення “Про цивільну оборону України”.

Завдання ЦО та шляхи їх реалізації.

3. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (ЄДС і НС).

Перед тим, як розглянути законодавчу та нормативну базу, яка регулює діяльність цивільної оборони (цивільного захисту) України, необхідно розглянути питання, а якими основними міжнародними документами визначається право людини на захист від наслідків війн та інших надзвичайних ситуацій.

Такі основні документи містяться у міжнародному гуманітарному праві, яке захищає людину від наслідків війни, і стосується кожного з нас. Однак, воно є ще недостатньо відоме .

Міжнародне гуманітарне право є звід норм, які під час збройного конфлікту забезпечують захист тим, хто не приймає або припинив приймати участь у воєнних діях, і накладають обмеження на засоби і методи ведення війни.

Гуманітарне право є розділом публічного міжнародного права, яке засноване на принципі любові до людини, і покликане забезпечити захист особистості. Це і є сфера застосування гуманітарного права. Його метою є пом'якшити страждання усіх жертв збройних конфліктів, які потрапили до рук противника, будь-то поранені, хворі, потерпілі корабельної аварії, військовополонені чи цивільні особи.

Короткий зміст Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року і Додаткових протоколів до них

Під час війни необхідно дотримуватись певних норм гуманності навіть по відношенню до супротивника. Ці норми в основному викладено у чотирьох Женевських конвенціях від 12 серпня 1949 року та в Додаткових протоколах до них від 8 червня 1977 року.

Женевські конвенції засновані на принципі поваги до людської особистості і людської гідності. За умовами Конвенцій особам, що безпосередньо не беруть участі у воєнних діях, а також недієздатним внаслідок хвороби, поранення, взяття у полон чи внаслідок будь-якої іншої причини, повинні бути гарантовані повага і захист від наслідків війни, а усім потерпілим без будь-якої різниці надані необхідні їм допомога і догляд.

Через Додаткові протоколи цей захист поширюється на всіх осіб, яких торкнувся воєнний конфлікт. Крім цього, сторонам, що беруть участь у конфлікті, і комбатантам ставиться в обов’язок утримуватися від нападу на цивільне населення та на цивільні об’єкти, а також здійснювати свої воєнні операції у відповідності з загальновизнаними правилами і законами гуманності.

Основні норми, спільні для чотирьох Конвенцій і Додаткових протоколів

Під час збройного конфлікту Конвенції і Протоколи застосовуються при будь-яких обставинах. Тому завжди і будь-де забороняються: вбивства, катування, тілесні покарання, каліцтва, наруга над людською гідністю, взяття заручників, колективні покарання, застосування покарання без належного судового рішення, та всі види жорстокого і принизливого поводження.

Конвенціями і Протоколом І забороняється застосування репресій до осіб і об’єктів, яким у відповідності з цими документами надається захист, тобто пораненим, хворим, потерпілим корабельної аварії, санітарному персоналу та санітарним службам, персоналу і службам цивільної оборони, військовополоненим, цивільним особам, цивільним об’єктам, культурним цінностям, природному середовищу, а також устаткуванню і спорудам, які містять в собі небезпечні сили (атомні електростанції, греблі, дамби і т.п.).

Ніхто не може відмовитися добровільно чи під тиском від захисту, що надається даними Конвенціями.

Особи, що знаходяться під захистом, завжди повинні мати можливість звернутися за допомогою до Держави-заступниці (нейтральної держави, на яку покладено обов’язок охороняти їх інтереси), а також до МКЧХ або будь-якої іншої безсторонньої гуманітарної організації.

Усі чотири Женевські Конвенції та Додаткові Протоколи спрямовані на захист жертв війни. Але кожний із цих документів має свої повноваження та сфери застосування.

І Женевська конвенція “Про покращення долі поранених і хворих в діючих арміях” від 12 серпня 1949 року.

ІІ Женевська конвенція “Про покращення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли корабельну аварію, зі складу збройних сил на морі” від 12 серпня 1949 року.

Додатковий протокол І, частина ІІ; Протокол ІІ, частина ІІІ

І Женевська конвенція “Про поліпшення долі поранених та хворих у діючих арміях” та ІІ Женевська конвенція “Про покращення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли корабельну аварію, зі складу збройних сил на морі” забезпечують захист поранених, хворих, та осіб, які потерпіли корабельну аварію. Всі ці особи повинні користуватися повагою та захистом за будь-яких обставин. Забороняється посягати на їх життя та завдавати їм будь-якої шкоди. Їх повинні підбирати, поводитися з ними гуманно та надавати їм максимально можливий у найкоротші строки медичний догляд, якого вимагає їх стан.

У випадку взяття у полон поранених, хворих чи осіб, які потерпіли корабельну аварію, зі складу збройних сил ворога, кожен з противників повинен надавати їм такий же догляд, як і своїм власним пораненим.

Тіла загиблих не повинні бути віддані землі, поховані в морі чи спалені без належного попереднього пізнання та констатування смерті за допомогою, якщо можливо, медичного огляду.

Усі наявні дані, які сприяють встановленню особи пораненого, хворого, потерпілого корабельну аварію та померлих, повинні бути зареєстровані.

Цивільне населення, згідно цих Конвенцій, повинно ставитися з повагою до поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію, навіть якщо вони належать до ворожої сторони, а також не повинно допускати актів насильства стосовно до них. Цивільним особам дозволяється підбирати та доглядати поранених і хворих незалежно від того, до якої сторони вони належать, і доглядати за ними. При цьому, цивільне населення не повинно піддаватися ніяким покаранням та переслідуванням. Навпаки, цим особам належить надавати всіляку підтримку в їх діях.

Окрім питань захисту хворих та поранених, І і ІІ Женевські конвенції надають велику увагу питанням захисту медичного та духовного персоналу, обладнання, установ та споруд, а також персоналу (адміністратори, водії, кухарі та інші), який використовується постійно або тимчасово виключно для адміністративно - господарського забезпечення медичних формувань або санітарно-транспортних засобів.

Цей персонал, згідно Конвенцій, користується розпізнавальною емблемою Червоного Хреста або Червоного Півмісяця на білому полі і посвідченнями. Він може мати зброю для самооборони чи захисту своїх поранених та хворих.

Потрапивши до рук ворога, особи зі складу духовного чи медичного персоналу повинні мати можливість продовжувати виконання своїх функцій щодо догляду за пораненими та хворими.

Особи, затримання яких не є необхідним для догляду за військовополоненими, будуть підлягати репатріації. Затримані таким чином особи не вважатимуться військовополоненими та будуть користуватися для виконання своїх обов'язків значними пільгами. На окупованій території ресурси цивільного персоналу можуть бути реквізовані тільки в тому випадку, якщо забезпечується належне медичне обслуговування населення та догляд за пораненими та хворими, які вже проходять лікування.

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 465; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!