ЦІНОУТВОРЕННЯ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ



ПІДПРИЄМСТВА

На процес прийняття цінових рішень при здійсненні ЗЕД впливає значна кількість чинників, які можна поділити на такі групи:


1. Внутрішні, що характеризують фінансову та маркетингову ситуацію на підприємстві:


1.1. Рівень витрат та їх структура.


1.2. Бажаний рівень прибутку.


1.3. Діюча система управління, планування і контролю діяльності.


1.4. Способи і методи одержання інформації про ринок.


2. Товарні, які діють тільки щодо цього товару:


2.1. Корисність товару.


2.2. Місце в товарній номенклатурі


2.3. Стадія життєвого циклу товару.


2.4. Якість товару.


2.5. Зміна цін інших товарів


2.6. Ступінь монополізації попиту і пропозиції товару.


2.7. Рівень обслуговування.


2.8. Система доставки.


3. Ринкові, які характеризують можливості та ризики зару
біжного товарного ринку:


3.1. Платоспроможність споживачів.


3.2. Інформаційне забезпечення.


3.3. Дії уряду (контроль цін, державні закупівлі).


4. Витрати на розробку ринку:


4.1. Адаптація товару.


4.2. Обслуговування.


4.3. Канали розподілення.


4.4. Просування.


5. Торговельні бар'єри:


5.1. Митні бар'єри;


5.2. Нетарифні бар'єри.


6. Чинники, які є зовнішніми щодо взаємодії покупців і
продавців товару:


6.1. Конкурентне середовище.


6.2. Цінова політика конкурентів.


6.3. Фаза економічного циклу.


6.4. Короткострокові коливання попиту і пропозиції.


6.5. Заходи державного регулювання і контролю над цінами.


6.6. Рівень інфляції.


6.7. Валютні чинники.


6.8. Роль "сірого" ринку.


Одним із найважливіших факторів, що береться до уваги при встановленні ціни, є рівень витрат, пов'язаних із виробництвом і експортом товару, що визначає нижню межу ринкової ціни. Якщо підприємство має переваги у витратах, то воно може встановити ціну з урахуванням стану конкуренції і власних цілей. Якщо ж витрати вищі, ніж у конкурентів, і підприємство не має резервів для маневру, то воно може програти у ціновій конкуренції.
Пам'ятаючи те, що будь-яке підприємство прагне максимізувати свій прибуток, слід зважати і на більш реалістичні підходи до визначення бажаного його рівня. Так, у галузях, які виробляють промислові товари, більше значення приділяється досягненню певного рівня прибутковості інвестованого капіталу. А при виробництві унікальних товарів і товарів на замовлення найважливішою метою може бути збереження кадрового потенціалу і завантаження унікального устаткування. При цьому ціни не будуть постійними, встановленими раз і назавжди. При зміні обставин (витрат, умов ринку) підприємство може переглянути пріоритетність цілей, що призведе до коригування цінової політики.
Ступінь корисності товару для споживачів є ключовим чинником ціноутворення. Чим більша корисність, тим вища, за інших умов, ціна товару на зовнішньому ринку. Місце товару в товарній номенклатурі визначає рівень і значення показника цінової еластичності попиту. Так, при загальному правилі про обернено пропорційну залежність між рівнем цін на товар і рівнем попиту на нього, є низка товарів з прямо пропорційною залежністю або навіть нульовою ціновою еластичністю. Тому зростання цін на більшість товарів масового споживання призводить до падіння попиту, а здорожчання товарів першої необхідності, навпаки, до зростання попиту на них.
Слід також зазначити, що будь-який товар протягом життєвого циклу зазнає значних змін. Це, природно, впливає на здійснення цінової політики. Так, на етапі розробки і впровадження можуть встановлюватись як максимально високі, так і низькі ціни. 
На етапі зростання підприємство отримує можливості для цінового маневру внаслідок розширення обсягів продажу та економії за рахунок зростання масштабів виробництва. Одночасно зростає і конкурентна боротьба.



Характер впливу такого чинника, як зміна цін інших товарів, залежить від типу товару, ціна якого змінюється. Збільшення цін на одні товари викликає підвищення попиту на експортований товар і, відповідно, зменшення цін на такі товари приводить до зниження попиту (товари-субститути). Для інших товарів збільшення ціни приводить до зниження попиту на експортований товар і, відповідно, зменшення цін — до збільшення попиту на експортований товар (компліментарні товари). Таким чином, встановлюючи ціну, необхідно попередньо з'ясувати, які товари є замінниками експортованого товару, а які — його доповненнями.

У країнах із розвинутими ринковими відносинами держава відіграє істотну роль у процесі ціноутворення, особливо в зовнішньоторговельних операціях. Є декілька інструментів державного регулювання цін:


1. Державне регулювання цін внутрішнього ринку, що здійснюється за допомогою гарантування виробникам рівня продажних цін (наприклад, єдині закупівельні ціни на сільськогосподарські товари встановлені в країнах ЄС) і за допомогою субсидування конкретних видів витрат виробництва.


2. Митна політика, що включає встановлення імпортного мита, соціальне оподатковування імпортованих товарів, кількісне обмеження імпорту, ліцензування тощо. За допомогою цих засобів держава тією або іншою мірою захищає внутрішній ринок і сприяє підвищенню цін на товари місцевих виробників.


3. Бюджетне субсидування експорту. Для того, щоб підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів шляхом зниження експортних цін, уряди видають експортерам субсидії, які є доплатою до експортного виторгу.


Державне регулювання цін внутрішнього ринку має такі форми:


1. "Жорстке" регулювання цін здійснюється через фіксацію державних цін.


2. "М'яке" регулювання здійснюється через встановлення граничних рівнів цін, граничних надбавок і коефіцієнтів, встановлення граничних значень різних елементів ціни.


3. Непрямий вплив здійснюється через визначення "правил гри" при ринковому ціноутворенні. Він може містити і ряд заборон, зокрема заборону на вертикальне і горизонтальне фіксування ціни, недобросовісну цінову рекламу, цінову дискримінацію, демпінгові ціни і т. п.

При наявності таких обмежень слід, з одного боку, неухильно виконувати вимоги законів, але з іншого — спробувати знайти різні варіанти "захисту" від подібних заборон.
Рівень ціни залежить і від конкуренції на цьому сегменті ринку.

На різних сегментах світового ринку складаються неоднакові рівні конкуренції. Зазвичай на сегменті з порівняно низькою інтенсивністю конкуренції є можливість для встановлення більш високої ціни, ніж на ринках з інтенсивною конкуренцією.


Фаза економічного циклу належить до макроекономічних чинників ціноутворення. При аналізі динаміки цін світового ринку необхідно брати до уваги вплив економічних циклів, об'єктивною основою яких є цикли відтворення основних фондів економічно відособлених товаровиробників. Зміни цін залежно від фази економічного циклу мають такі закономірності:
а) мінімального рівня ціни досягають у фазі економічної кризи;
б) під час депресії і пожвавлення спостерігається зростання цін;
в) ціни досягають максимуму у фазі підйому, а потім починається зниження цін.

Є такі види короткострокових коливань попиту і пропозиції:


- сезонні коливання цін;


- зміни цін при вимушеному продажу;


- зміни цін при вимушених закупівлях;

- спекулятивні коливання біржових котирувань;
— зміни цін, викликані раптовими форс-мажорними обста-Я винами (посуха, заморозки, землетрус).
При встановленні ціни важливо не прийняти короткострокові коливання цін за початок загального підвищення або зниження цін.

Базисна ціна контракту

Базисна ціна - ціна товару, яка приймається як база при визначенні зовнішньоторговельної ціни цієї продукції. Базис ціни показує, чи входять витрати, пов'язані з доставкоютоварів від продавця до покупця, до ціни товару. Витрати на доставку товару можуть включати :

· витрати на підготовку товару до відвантаження (перевірка якості і кількості, відбір проб, упаковка);

· оплата навантаження товару на перевізні засоби внутрішнього перевізника ( водяним, залізничним, автомобільним, авіаційним і іншими видами транспорту);

· оплата перевезення від пункту відправлення до основних транспортних засобів;

· оплата витрат на вивантаження товару на основні перевізні засоби в пункті експортера;

· оплата вартості транспортування товау міжнародним транспортом;

· оплата страхування вантажу на шляху;

· витрати на зберігання товару на шляху і перевантаженні;

· витрати на вивантаження товару в пункті призначення;

· витрати на доставку товару від пункту призначення на склад покупця;

· оплата митних зборів, платежів при переході митного кордону;

· витрати на отримання експортних, імпортних і транзитних ліцензій і дозволів.

Спосіб фіксації цін. У контракті ціна на товар може бути твердою (фіксованою), змінною або рухомою.

Тверда ціна товару встановлюється при укладанні контракту у вигляді конкретної цифри і не підлягає зміні в ході його виконання. Ці ціни, в основному, використовуються при короткостроковій поставці, але можуть бути застосовані і при угодах із тривалими термінами поставки. У цьому випадку до контракту вноситься застереження про те, що ціна є твердою і не підлягає зміні.

Змінна ціна встановлюється в момент виконання угоди шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін у витратах виробництва за час виконання контракту. Як правило, така ціна застосовується при продажу складного комплексного обладнання, що являє собою єдиний технологічний комплекс, і при тривалому терміні поставки. При змінних цінах у контракті встановлюються: базисна ціна та її структура, момент початку зміни ціни, спосіб і момент розрахунку остаточної ціни, межа зміни (наприклад, не більше 10 % загальної суми замовлення).

Рухома ціна встановлюється при укладанні контракту, але до нього вноситься умовне застереження, яке передбачає, що коли до моменту здійснення угоди ціна на ринку підвищиться або знизиться, відповідно повинна змінитися і ціна, зафіксована в контракті.

Звичайно в контракті зазначається і допустимий мінімум відхилення, наприклад: відхилення ринкової ціни в межах 2 - 5 % щодо ціни, прийнятої в контракті. У цих межах коливання перегляд контрактної ціни не проводиться. При встановленні рухомої ціни в контракті обов'язково повинне бути зазначене джерело, за яким слід судити про зміну ринкової ціни. Рухомі ціни найчастіше встановлюються на промислові, сировинні та продовольчі товари, що поставляються за довгостроковими контрактами.

У світовій торговій практиці широко застосовується система знижок. Визначення ціни товару нерідко супроводжується включенням в контракт умов про знижки з ціни.Застосовується декілька десятків видів знижок, але найбільш поширеними є [95]:

· бонусні знижки, якінадаються оптовим покупцям причому не за кожну окрему партію, а за заздалегідь узгоджений річний обсяг обороту. Такі знижки, як правило, складають 7-8% вартості обороту;

· сезонні знижки - знижки, що мають сезонний характер і застосовуються головним чином при торгівлі товарами масового попиту;

· дилерські знижки - знижки, що надаються оптовим і роздрібним торговцям, агентам і посередникам. За рахунок таких знижок дилери повинні покривати свої витратина продаж, сервіс і отримувати прибуток. Розмір дилерської знижки досягає 30% і залежить від виду товару й обсягу посередницьких послуг;

· закриті знижки — знижки, що використовуються в замкнутому економічному просторі і надаються на продукцію (товари) при постачаннях усередині фірми або у внутрішній торгівлі міжнародних об'єднань і груп. Закриті знижки можуть також вводитися на товари, що постачаються за міжурядовими угодами;

· знижки за кількість - знижки, які можуть пропонуватися покупцю при збільшенні обсягу замовлення. Розмір таких знижок невеликий при постачаннях товарів масового попиту. Для товарів, вироблених малими серіями або за індивідуальними замовленнями, знижка за кількість має значення, тому що збільшення серії приводить до скорочення витрат виробництва. Знижки па кількість складають зазвичай 10-15% вартості угоди. Знижки, надані при кількаразовому збільшенні обсягу замовлення, називаються прогресивними ;

· знижки «сконто» можуть застосовуватись, якщо платежі за контрактом здійснюються раніше терміну, зазначеного в контракті, і при тому оплачуються готівкою. Такі знижки складають 3-5% вартості угоди;

· спеціальні знижки - знижки, що носять конфіденційний характер, являють собою комерційну таємницю і надаються партнеру, з яким фірма має особливо тривалі відносини.

Існують також інші види знижок: за постачання до певного терміну, за поліпшену якість, за серійність товару, за пробні партії тощо.

 

 

ТЕМА 11


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 363; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!