МИТНО-ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Основними інструментами торговельної політики і держав­ного регулювання внутрішнього ринку товарів при його взає­модії зі світовим ринком є мита та інші митно-тарифні заходи.

Митний тариф – це систематизований відповідно до то­варної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності пере­лік ставок мит, якими обкладаються товари під час перетину митного кордону держави. Під митним кордоном розуміється кордон митної тери­торії, на якій держава має виключну юрисдикцію відносно митної справи.

Метою митного тарифу є:

- раціоналізація товарної структури ввозу товарів до Ук­раїни;

- підтримка раціонального співвідношення ввозу та ви­возу товарів, валютних доходів та видатків на території України;

- створення умов щодо прогресивних змін у структурі виробництва;

- захист економіки України від недобросовісної інозем­ної конкуренції;

- забезпечення умов щодо ефективної інтеграції України у світове господарство.

Митний тариф складається з двох основних елементів:

- товарної номенклатури;

- ставок мит.

Систематизація ставок мит у тарифі здійснюється відповід­но до диференційованого списку товарів – товарної номенкла­тури. Характерними рисами будь-якої товарної номенклатури є системність опису товарів і привласнення коду кожній товар­ній позиції. У наш час більшість країн використовують комбіновані то­варні номенклатури, побудовані на основі Гармонізованої сис­теми опису та кодування товарів (ГС), яка була прийнята у рамках Міжнародної Конвенції про гармонізовану систему опису та кодування товарів і підписана у Брюсселі 14 червня 1983 р. ГС була підготована Радою митного співробітництва, яка діє з 1950 р. ГС набула чинності 1 січня 1988 р. Україна також приєдналась до цієї Конвенції і застосовує ГС з 1 січня 1991 р.

Під ГС розуміється номенклатура, яка містить товарні по­зиції, субпозиції та цифрові коди, що до них належать, приміт­ки до розділів, груп, субпозицій, а також основні правила ін­терпретації ГС. Класифікація товарів у товарній номенклатурі ГС здійс­нюється за певними правилами, загальні засади яких сформу­льовані у рамках Конвенції 1983 р. Код товару є шестизначним і складається з трьох пар (розрядів) двозначних чисел. Усі товари (1241 позиція) поділені на групи – найбільші підрозділи у товарній номенклатурі, які включають в себе товари, об'єднані спільними фізичними та функціональними власти­востями (96).

Подібні товарні групи об'єднуються у розділи (21). Номер товарної групи відповідає першим двом цифрам у коді товарної позиції. У рамках однієїтоварної групи є більш детальний поділ – підгрупи, номери яких відповідають третій та четвер­тій цифрам коду товару. П'ята та шоста цифри коду означають безпосередньо товарну позицію. Решта цифр, якщо такі є, слу­гують для більш докладної диференціації товарів за різними підставами, у тому числі й у додаткові субпозиції. Разом – 5019 субпозицій. Наприклад, у товарному коді, що використо­вується в ЄС, сьома із дев'яти цифр вказує, в якій конкретно країні ЄС вироблений товар.

Мито, стягнуте митницею, являє собою податок на товари й інші предмети, що переміщаються через митний кордон дер­жави. Мита виконують такі функції:

- фіскальну, коли вводяться для того, щоб добути гроші для держави. Ця функція стосується як імпортних так і експортних мит;

- протекціоністську, коли вводяться для скорочення чи усунення імпорту, тим самим захищаючи вітчизняних виробників від іноземної конкуренції;

- балансувальну, коли вони вводяться для запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які нижчі від світових.

Розрізняють різні види мит.

За способом стягнення:

- адвалерне,що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом (наприклад, 10 % від митної вартості);

- специфічне,що нараховується у встановленому грошо­вому розмірі на одиницю товарів, що обкладаються митом (на­приклад, 15 євро за 1т). Специфічні мита накладаються, як правило, на стандартизовані товари;

-комбіноване,що поєднує обидва ці види митного об­кладання (наприклад, 30 % від митної вартості, але не більш 15 євро за 1т).

За об'єктом обкладання:

-ввізне (імпортне) мито,що нараховується на товари при їх ввезенні на митну територію держави. Ввізне мито ди­ференційоване. Можуть застосовуватися ставки таких видів:

а) преференційні, що допускають зниження ставок мита чи звільнення від обкладання митом. Вони застосовуються до товарів, що надходять з держав, які створюють разом з державою, яка стягує мито, митний союз чи зону вільної торгівлі, або до товарів, які надходять із країн, що розвиваються;

б) пільгові, які застосовуються до товарів, що надходять з країн чи економічних союзів, що користуються режимом найбільшого сприяння;

в) повні (загальні), що застосовуються до всіх інших то­варів.

- вивізне (експортне) мито,що нараховується на товари при їхньому вивезенні за межі митної території країни. Ця форма мит застосовується рідко, як правило, у випадках вели­ких розходжень між внутрішніми і світовими цінами на певні види товарів. їх мета – зменшити експорт і поповнити бюджет країни. Ставка експортного мита дорівнює відсотковому пере­вищенню експортної ціни товару над ціною, за якою він про­дається на внутрішньому ринку.

За характером:

- сезонне мито, що нараховується на товари сезонного характеру для оперативного регулювання міжнародної торгівлі. Термін його дії не перевищує декількох місяців за рік (в Україні – до чотирьох місяців з моменту вста­новлення);

- спеціальне мито.Його застосовує держава в таких ви­падках:

а) як захисне, якщо товари ввозяться на митну територію країни в таких кількостях чи на таких умовах, що наносять або загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних
чи безпосередньо конкуруючих товарів;

б) як запобіжний захід стосовно учасників зовнішньоекономічної діяльності, що порушують державні інтереси в даній галузі, а також як захід для припинення несумлінної конкуренції;

в) як захід у відповідь на дискримінаційні дії і (чи) недружні дії з боку закордонних держав, а також у відповідь на дії окремих країн, що обмежують здійснення законних прав
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності держави.

- антидемпінгове мито,що застосовується при ввезенні на митну територію країни товарів за ціною істотно нижчою, ніж у країні експорту в момент цього експорту, якщо таке вве­зення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним вироб­никам подібних або конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва таких товарів.

Антидемпінгове мито нараховується на товари, що є об'єктом застосування антидемпінгових заходів, і слугує тим­часовим збором для компенсації втрати від товарного демпінгу. Таке мито нараховується тільки після проведення антидемпінгового розслідування й одержання об'єктивних до­казів нанесення збитку чи погрози нанесення збитку вітчиз­няній економіці.

- компенсаційне мито,що застосовується при ввезенні на митну територію країни товарів, при виробництві чи екс­порті яких прямо або побічно використовувалася субсидія, як­що таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди національним виробникам подібних чи безпосередньо конку­руючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва таких товарів.

За походженням:

- автономні – мита, що вводяться на підставі однобічних рішень органів державної влади країни;

- договірні – мита, установлювані на базі двосторонньої чи багатосторонньої угоди;

Тарифні ставки бувають різних видів.

За типом ставок розрізняють:

- постійні – це ставки митного тарифу, встановлені орга­нами державної влади, що не можуть змінюватися за­лежно від обставин;

- змінні – це ставки митного тарифу, що можуть зміню­ватись у встановлених органами державної влади ви­падках.

За способом обчислення розрізняють ставки:

- номінальні – митні ставки, зазначені в митному тарифі;

- дійсні – реальний рівень митних ставок на кінцеві то­вари, обчислені з урахуванням рівня мит, накладених на імпортні вузли і деталі цих товарів.

До основних митних документів, що пов’язані із зовнішньоекономічними операціями, відносять такі:

- митна декларація;

- експортна, імпортна, валютна ліцензії;

- декларації валютного контролю (експорт і імпорт);

- декларації: податкова, вантажна, про товари для внутрішнього споживання, про негайне митне вивільнення, про небезпечні вантажі;

- митне повідомлення про постачання;

- заявка і сертифікат про походження товару;

- сертифікат (ЮНКТАД) про походження товару, який підпадає під дію преференціального режиму;

- консульська фактура;

- свідчення про районне найменування;

- заявка і свідчення про контроль якості;

- заявка і свідчення про огляд;

- статистичні документи (експорт, імпорт);

- свідчення: ветеринарне, санітарне, фітосанітарне, ка­рантинне;

- декларація про товари для митного транзиту;

- міжнародна митна декларація, зразок МЗП (відповідно до положень Міжнародної конвенції 1952 р. про полег­шення умов залізничного перевезення вантажів через кордони);

- книжка МДП (відповідно до вимог Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів);

- книжка АТА (відповідно до вимог Митної конвенції про тимчасове ввезення вантажів);

- декларація ТМТ (відповідно до вимог Митної кон­венції про міжнародне транзитне перевезення ван­тажів);

- транзитне гарантійне свідчення.

Важливим моментом митного оформлення експортно-імпортних операцій є визначення митної вартості товару, яка є основою для установлення розміру мита.

Митна вартість товарів – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщують­ся через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Принципи визначення митної вартості товарів в ук­раїнському законодавстві розроблені з урахуванням міжна­родної практики і, насамперед, правил ГАТТ про визначення вартості товарів для митних цілей, що містяться в Угоді про митну оцінку. Передбачена Угодою система оцінки ба­зується на критерії, при застосуванні якого береться до уваги комерційна практика. Гармонізація національного законодав­ства на основі правил Угоди має метою уніфікацію їх застосу­вання таким чином, щоб імпортери могли впевнено поперед­ньо оцінити суму мита, яку необхідно буде сплатити.

Митна вартість визначається як для товарів, що імпорту­ються в Україну, так і товарів, що експортуються з України. Для визначення митної вартості товарів використовують шість методів:

- за ціною угоди щодо товарів, які імпорту­ються;

- за ціною угоди щодо ідентичних товарів;

- за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;

- на основі віднімання вартості;

- на основі додавання вартості;

- резервного.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, засто­совується послідовно кожний з названих. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Залежно від мети переміщення товарів через митний кор­дон України чинним законодавством запроваджено 13 видів митного режиму:

- імпорт (випуск у вільний обіг) – товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використо­вуватися без будь-яких митних обмежень;

- експорт – товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернен­ня на цю територію та без установлення умов їх використання за межами митної території України;

- реімпорт – товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом ек­спорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території;

- реекспорт – товари, що походять з інших країн, не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї те­риторії в режимі експорту;

- транзит – товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в ме­жах зони діяльності одного митного органу без будь-якого ви­користання таких товарів і транспортних засобів на митній те­риторії України;

- тимчасове ввезення (вивезення) – товари можуть вво­зитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним повер­ненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зно­шення чи витрат за нормальних умов транспортування;

- митний склад – ввезені з-за меж митної території Ук­раїни товари зберігаються під митним контролем без справ­ляння податків і зборів і без застосування до них заходів нета­рифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлен­ня митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України;

- спеціальна митна зона – до товарів, які ввозяться на те­риторії відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з території зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом;

- магазин безмитної торгівлі – товари, а також супутні то­варам роботи, не призначені для споживання під митним кон­тролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справ­ляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання;

- перероблення на митній території України – ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробленню без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території Ук­раїни продукції перероблення відповідно до митного режиму експорту;

- перероблення за межами митної території України – товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх перероблення за межами митної території України та наступного повернення в Ук­раїну;

- знищення або руйнування – товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без за­стосування заходів нетарифного регулювання дотоварів, що знищуються або руйнуються;

- відмова на користь держави – власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь дер­жави на товари не нараховуються і не справляються податки та збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регу­лювання.

Декларування здійснюється шляхом заяви за встановле­ною формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точ­них відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх пе­реміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Основним документом, який використовується для декла­рування товарів і транспортних засобів, є вантажна митна дек­ларація (ВМД). Форма ВМД, порядок її надання, оформлення та викорис­тання регламентується Положенням про вантажну митну дек­ларацію. Згідно з цим Положенням, вантажна митна декла­рація – це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, мит­ний режим, у який вони заявляються, а також іншу інфор­мацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

 

ТЕМА 5

---

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 344; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!