Аускультація – додаткові дихальні шуми.
Додаткові (побічні) дихальні шуми. При аускультації грудної клітки в патологічних умовах нерідко, крім основних, вислуховуються додаткові дихальні шуми, що можуть бути настільки голосні і численні, що перекривають основні дихальні шуми (везикулярне чи бронхіальне дихання). Тому рекомендується (особливо початківцям) спочатку вслухатися в основні, а потім в додаткові дихальні шуми.
Додаткові дихальні шуми виникають в трахеї, бронхах, альвеолах, бронхоектазах, плевральній порожнині і залежать від наявності там сторонніх мас (слизу, гною, ексудату, набрякової рідини, крові, згустків фібрину, харкотиння, тощо). Ці сторонні маси можуть при проходженні повітря по трахеї, бронхах і взагалі по дихальні екскурсії пересуватися, даючи коливання, чим зумовлюють додаткові дихальні шуми.
До додаткових дихальних шумів відносяться: хрипи, крепітація і шум тертя плеври.
Хрипи (ronchi) – додаткові дихальні шуми, що виникають в трахеї, бронхах і з’єднаних з ними порожнинах внаслідок пересування і коливання сторонніх мас (харкотиння, ексудат, трансудат, гній, кров, тощо). Силою, що приводить в рух ці маси, є енергія руху повітря. Чим енергійніші дихальні рухи, тим більша амплітуда коливання цих мас і голосніші хрипи. Оскільки при глибокому диханні енергія руху повітря збільшується, тому при вислуховуванні треба просити хворих глибоко дихати. Крім того, для кращого вислуховування хрипів необхідно під час аускультації запропонувати хворому покашляти. При кашлі сторонні маси переміщуються з одного бронху в інший і тому хрипи можуть змінювати свій характер або щезати в місці, де вони вислуховувалися до кашлю і з’являтися там, де до кашлю їх не було. Ця мінливість хрипів залежно від кашлю дозволяє відрізнити їх від інших додаткових дихальних шумів (крепітація, шум тертя плеври), на властивості яких кашель не впливає.
|
|
|
Крепітація (crepitatio) на відміну від хрипів виникає в альвеолах в момент їх розлипання на вдисі при наявності на їх поверхні рідини. Вона нагадує тріск подібний тому, який отримують при розтиранні пучка волосся біля вуха. Вона переважно вислуховується в перші дні пневмонії і на початку одужання (стадія розсмоктування).
крепітація вислуховується в першій стадії (стадія гіперемії) пневмонії і називається початковою (crepitatio indux), і в останній стадії розрішення - кінцева крепітація (crepitatio redux).
Шум тертя плеври. Вісцеральний і парієтальний листки плеври в фізіологічних умовах мають гладку поверхню і постійну вологу змазку у вигляді капілярного шару плевральної рідини. Тому ковзання їх в процесі акту дихання проходить безшумно. Різні патологічні стани плеври призводять до зміни фізичних властивостей плевральних листків і створюють умови для сильнішого тертя їх між собою і виникнення при цьому своєрідного додаткового шуму – шуму тертя плеври. Такими умовами шершавість і нерівність поверхні плеври, висихання її поверхні, що утворюються при її запаленні за рахунок відкладання шарів фібрину, розвитку в вогнищі запалення сполучнотканинних тяжів, рубців, злук між листками плеври, що може бути зумовлене, як банальним, так і раковим чи туберкульозним процесом, а також захворюваннями, що супроводжуються значним зневодненням організму (цукровий діабет, особливо при розвитку гіперосмолярної коми, холери, водне голодування, тощо).
|
|
|
Шум тертя плеври вислуховується в обидві фази дихального циклу (вдих і видих) і за своїм звуковим характером є дуже різноманітним.
Місце вислуховування шуму тертя залежить від місця її ураження і характеру патологічного процесу.
Механізми утворення та різновиди хрипів.
Хрипи (ronchi) – додаткові дихальні шуми, що виникають в трахеї, бронхах і з’єднаних з ними порожнинах внаслідок пересування і коливання сторонніх мас (харкотиння, ексудат, трансудат, гній, кров, тощо). Силою, що приводить в рух ці маси, є енергія руху повітря. Чим енергійніші дихальні рухи, тим більша амплітуда коливання цих мас і голосніші хрипи. Оскільки при глибокому диханні енергія руху повітря збільшується, тому при вислуховуванні треба просити хворих глибоко дихати. Крім того, для кращого вислуховування хрипів необхідно під час аускультації запропонувати хворому покашляти. При кашлі сторонні маси переміщуються з одного бронху в інший і тому хрипи можуть змінювати свій характер або щезати в місці, де вони вислуховувалися до кашлю і з’являтися там, де до кашлю їх не було. Ця мінливість хрипів залежно від кашлю дозволяє відрізнити їх від інших додаткових дихальних шумів (крепітація, шум тертя плеври), на властивості яких кашель не впливає.
|
|
|
За звуковим сприйманням і механізмом виникнення розрізняють сухі і вологі хрипи.
Сухі хрипи – це звуки, що нагадують то свист (свистячі хрипи), то дзижчання (дзижчачі хрипи), то тріск (тріскучі хрипи) і зумовлені коливаннями в бронхах густих мас. Механізми їх виникнення і походження різноманітні. Але основною умовою виникнення сухих хрипів можна вважати звуження просвіту бронхів (тотальне – при бронхіальній астмі, нерівномірне – при бронхітах, вогнищеве – при пухлинах, туберкульозі, тощо). Це може бути викликано спазмом гладкої мускулатури бронхів, набуханням і набряком слизової оболонки, нагромадженням в просвіті бронхів в’язкого харкотиння, утворенням фіброзної тканини в стінках окремих бронхів і легеневій тканині з наступною зміною їх архітектоніки (бронхоектатична хвороба, пневмосклероз). Здебільшого, у виникненні цих хрипів беруть участь кілька факторів. Тому в діагностичному аспекті сухі хрипи є свідченням синдрому бронхіальної обструкції.
|
|
|
Характер сухих хрипів (висота, голосність, тембр) залежить від багатьох умов: ступеню звуження броніхального просвіту, його довжини, ширини і товщини коливальної плівки, її форми, щільності і однорідності складу, її напрямку.
Не є абсолютним і те положення, що сухі хрипи краще вислуховуються на вдисі, ніж на видисі. Розташування коливальних плівок часто буває таким, що вони краще приводяться в коливання при видисі. В цих випадках хрипи при видисі є голоснішими, ніж при вдисі.
Таким чином, вологі хрипи виникають в бронхах в тих випадках, коли сторонні маси в них мають рідку або напіврідку консистенцію (рідке харкотиння, набрякова рідина, кров, тощо). Вони нагадують собою звуки, що вислуховуються при трісканні бульбашок (міхурів), що виникають при вдуванні повітря у воду через трубочку. В багатьох випадках механізм виникнення вологих хрипів є якраз таким. Струмінь повітря, проходячи при вдисі і видисі через рідину, що знаходиться в бронхах, збурює її до появи бульбашок (міхурців), які тріскають і сприймаються акцептором як вологі хрипи. Якщо ж сторонні маси в бронхах напіврідкі (густіше харкотиння), то важко припустити можливість проходження через них повітря з утворенням міхурців (бульбашок). В цих умовах повітря, напевно, видуває поперед себе напіврідку плівку, яка, натягуючись, поступово стоншується і тріскається, даючи звук, що сприймається як вологі хрипи.
При вислуховуванні одні з вологих хрипів нагадують тріскання дрібних міхурців, інші – дещо більших, а ще інші – ще більших. Тому вологі хрипи розділяють на дрібно-, середньо- і великоміхурцеві.
Дрібноміхурцеві хрипи вислуховуються переважно в більшій кількості, ніж середньо- і великоміхурцеві. Вони тихіші, високі і коротші, що залежить від місця виникнення тих чи інших хрипів. Дрібноміхурцеві хрипи виникають в дрібних бронхах, середньоміхурцеві – в середніх, великоміхурцеві – в великих бронхах і трахеї. Тому цілком зрозуміло, що число вислуховуваних хрипів тим більше, чим більше бронхів вислуховується одночасно, а оскільки в межах аускультативної сфери, як правило, розташовано багато дрібних бронхів, то число дрібноміхурцевих хрипів завжди більше.
Механізм виникнення вологих хрипів в кавернах і абсцесах аналогічний їх утворенню в бронхах. В великих порожнинах прослуховуються хрипи більшого калібру.
Всі вологі хрипи розділяються на тихі і голосні або незвучні і звучні (дзвінкі). В усіх випадках, коли бронхи і інші утвори оточені неущільненою легеневою тканиною хрипи будуть незвучними. Значно послаблюють звучність хрипів рідина і газ в плевральній порожнині.
Голосні (звучні, дзвінкі, гучні) хрипи вислуховуються тоді, коли бронх, в якому виникають хрипи, оточений ущільненою тканиною легені. Вони відрізняються від тихих хрипів не тільки силою звучання, але й певною музичною висотою, оскільки ущільнена легенева тканина навколо бронха краще проводить до вуха акцептора високі обертони, які посилюються завдяки резонансу бронха.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 680; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!