Методика 3. «Референтометрія».
Мета: виявлення референтної групи студента.
Хід виконання: Викладач пропонує студентам уявити ситуацію, що кожен може познайомитися з деякими оцінками, які йому дали інші, в т.ч. – одногрупники. Потім пропонує подумати і написати єдине прізвище, з чиєю би оцінкою (єдиною) досліджуваний хотів познайомитися. Після того як студент заприсав одну особу, викладач пропонує зробити ще один вибір. І нарешті, уже зовсім остаточний, третій вибір. Ці три людини і складають ядро референтної групи для даного студента. Якщо обмежитися оцінкою лише одногрупників, то виявляється ступінь референтності академічної групи.
Аналіз результатів і їх обговорення:
Виявлення за допомогою зазначеного методу референтної групи дає можливість визначити не тільки ставлення кожного до своїх одногрупників, але і його ціннісні орієнтації: встановити ті якості його особистості, в оцінці яких він має потребу в більшій мірі. Нарешті, референтометрія дозволяє до деякої міри прогнозувати поведінку людини у визначених ситуаціях. Припустимо, наприклад, що референтну групу для студента складають певні одногрупники. Отже, у колективі існує певна група, думка яких дуже багато значить для цього студента. Спираючи на їхню підтримку, інші можуть впливати на його поведінку.
15. 3. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ:
1. Феномен групи з погляду соціальної психології.
2. Стратометрична концепція групової активності А. В. Петровського
|
|
|
3. Програмно-рольова концепція групи М. Г. Ярошевського.
4. Місце „групової” психології (великі та малі групи) у соціальній психології.
5. Теоретичні та практичні підходи до дослідження груп у вітчизняній і зарубіжній психології.
6. Спільна діяльність як головний системоутворюючий чинник групи.
7. Учнівський колектив та його вплив на становлення особистості учнів різного віку.
8. Способи покращення самопочуття особистості у групі.
9. Головні джерела особистісного розвитку індивіда в групі.
10. Умови та засоби впливу меншості на групу.
КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ ЗА ТЕМОЮ
1. Підібрати приклади, психологічні ситуації до психологічних явищ, що розглядаються в темі.
2. Зробити схему логічного вивчення теми.
3. Зробити тези доповіді (2 арк.) за основними категоріями теми.
4. Написати звіт про проведення практичного заняття, використовуючи поняття з теми: «Мала група, її основні соціально-психологічні характеристики. Класифікація малих груп» (2-3 аркуша).
ЛІТЕРАТУРА:
1. Андреева Г. М. Социальная психология. Учебник для высш. учеб. завед. – М: Аспект Пресс, 2004. – 365 с.
2. Андреева Г. М., Богомолова Н. Н., Петровская Л. А. Зарубежная социальная психология: Учеб. пособие для вузов. / Г. М. Андреева, Н. Н. Богомолова, Л. А. Петровская. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 288 с.
|
|
|
3. Ануфрієва Н.М., Зелінська Т.М., Єрмакова Н.О. Соціальна психологія: Навч. - метод. посібник. – К.: Каравела, 2011. – 296 с.
4. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. / Э. Аронсон, Т. Уилсон, Р. Эйкерт. – СПб; Прайм-Еврознак, 2002. – 556 с.
5. Берон Р., Бири Д., Джонсон Б. Социальная психология: ключевые идеи: Пер. с англ. А. Дмитриевой, М. Потаповой – 4-е изд. / Роберт Берон, Дон Бири, Блэр Джонсон. – СПб.: Питер, 2003. – 345с.
6. Битянова М.Р. Социальная психология: Учеб.пособ.2-е изд. – СПб.: Питер, 2008. – 368 с.
7. Гуцало Е.У. Від теорії – до практики. Дослідження малої соціальної групи (класу) студентами-практикантами педагогічного університету. Частина ІІІ. Навчально-методичний посібник/ Е.У. Гуцало. – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2012. – 82 c.
8. Майерс Д. Социальная психология. – 7-е изд. / Девид Майерс. – СПб.: Питер, 2010. – 794 с.
9. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Навч. посібник. / Л. Е. Орбан-Лембрик. – К.: Академвидав, 2005. – 448 с.
10. Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Основы теоретической психологии /А. В. Петровский, М. Г. Ярошевский. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 528 с.
|
|
|
11. Практикум по социальной психологии. / Под.ред. Клециной И. С. – СПб.: Питер, 2008. – 255 с.
12. Платонов Ю. П. Психология поведения человека в группе: Учеб. пособие. / Ю. П. Платонов. – СПб.: СПбГИПСР, 2003. – 213 с.
13. Словарь-справочник по социальной психологии / В. Крысько. – СПб.: Питер, 2003. – 416 с.
ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ-ПРАКТИКУМИ № 23-24.
Тема 16. Динаміка групоутворення. Лідерство і керівництво у малих групах. (4 год.)
16.1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ:
1. Групова згуртованість як складний психологічний механізм:
а) згуртованість як міжособистісна аттракція та причини її виникнення( А. Лотт і Б. Лотт та ін.)
б) згуртованість як результат мотивації групового членства (Д. Картрайт та ін.).
в) згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність (А. В. Петровський).
2. Міжособистісна сумісність як показник згуртованості групи, злагодженості, спрацьованості (М. Шоу про про потребову та поведінкову сумісність; М. М.Обозов і А. М. Обозова про структурну і функціональну сумісність; Р. М. Кричевський та І. Б. Антонова про сумісність, пов'язану з двома видами групової діяльності: інструментальною та емоційною).
3. Основні механізми групової динаміки: розв'язання внутрішньогрупових суперечностей; “ідіосинкразичний кредит”; психологічний обмін.
|
|
|
4. Основні елементи групової динаміки: цілі групи; норми групи; структура групи (соціометрична, комунікативна, статусна (влади)); проблема лідерства, керівництва; групова згуртованість; фази розвитку групи.
5. Лідерство та керівництво в малій групі. Теорії походження лідерства і керівництва (особистісна, ситуаційна та синтетична теорії лідерства.
6. Проблема лідерства і поведінка керівника. Стилі лідерства і керівництва. Авторитарний стиль, демократичний стиль, ліберальний (потуральний) стиль.
7. Фактори групової динаміки: параметричний підхід до динаміки групового розвитку Л. І. Уманського (група-конгломерат, колектив, антиколектив) та стратометрична концепція А. В. Петровського.
8. Фази розвитку групи за І. Яломом і К. Хеком: фаза адаптації, фаза активної роботи, фаза цілеспрямованої діяльності.
16.2. ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ:
1. Модель типології лідерства Б.Д.Паригіна
2. Типологія лідерства К.Левіна.
3. Модель керівництва Ф.Фідлера.
4. Основні фази розвитку групи за І. Яломом і К. Хеком.
5. Фази розвитку групи за А. В. Петровським та В. В. Шпалінським.
2. 3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА:
Методики діагностики динаміки групоутворення. Методика 1. Визначення індексу групової згуртованості К. Сішора. Методика 2. “Вивчення згуртованості колективу” («Ціннісно-орієнтаційна єдність малої групи», за А. В. Петровським). Методика 3.“Скільки голів, стільки умів?” (за Е. Гуцало). Методика 4. Визначення вираженості лідерських якостей К. Елерса.
2. Відпрацювання вправ на підсилення ефективності функціонування малої групи, ефективності лідерства та керівництва. Добираються студентами самостійно з літератури.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 278; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!