Процедура державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомості



Державна реєстрація прав на нерухоме майно - це, певною мірою, складний та обов'язковий процес, котрий повинен базуватись на установленій щодо нього процедурі дій.

Державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку:

- прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав;

- установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації;

- державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав;

- присвоєння реєстраційного номера Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що базується на кадастровому номері;

- видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право;

- надання витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані речові права.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за наявності даних технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, речові права стосовно якого підлягають державній реєстрації. Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону.

Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмову у реєстрації проводиться у строк, який не перевищує семи календарних днів з дня отримання місцевим органом державної реєстрації заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

У разі коли під час розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації подані заяви від інших суб’єктів про державну реєстрацію речових прав на це саме майно, їх розглядають в порядку надходження. При цьому кожну чергову заяву розглядають тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо попередньо розглянутої заяви.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Під час подання заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно фізична особа має пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені цих осіб. Представник особи - нерезидента України пред'являє документи, легалізовані в установленому порядку.

Заява про державну реєстрацію права власності подається до місцевого органу державної реєстрації, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина.

Реєстрацію інших речових прав на нерухоме майно проводять в місцевому органі державної реєстрації, де зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості.

Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації разом із заявою про державну реєстрацію речових прав подають документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії.

Разом із заявою про державну реєстрацію права власності, інших речових прав, документами, що підтверджують правочини щодо об'єкта нерухомого майна, подають документ про сплату державного мита або інших установлених платежів.

За умови отримання заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, здійснюють облік заяви у базі даних обліку заяв та запитів із зазначенням дати і часу.

Документами для державної реєстрації виникнення, переходу, припинених речових прав на нерухоме майно є:

• державний акт про право власності на земельну ділянку;

• нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна;

• договір про приватизацію майна державних підприємств;

• договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі;

• нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання
нерухомого майна;

• свідоцтво про право на спадщину;

• свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя;

• свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів;

• свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду,
будівельні матеріали об'єкту незавершеного будівництва тощо (у разі
реєстрації права власності);

• договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом речові права;

• рішення суду, що набрали чинності;

• інші акти, видані органами державної влади або органами місцевого
самоврядування, їх посадовими особами в межах їх компетенції.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше або яке не було зареєстровано, за рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, відкривається розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно закриває державний реєстратор у разі: знищення нерухомого майна; поділу або об'єднання нерухомого майна.

У разі прийняття державним реєстратором рішення про відмову в державній реєстрації об'єкта нерухомого майна відкривають тільки реєстраційну справу, яка підлягає закриттю після вміщення до неї відповідних документів і передачі в архів.

Державну реєстрацію обмежень речових прав на нерухоме майно проводять в місцевому органі державної реєстрації на підставі:

 • договору застави (іпотеки) нерухомого майна;

• ухвали суду про забезпечення позову;

• рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно;

• рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом;

• постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;

• накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;

• накладення заборони на відчуження нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради у населених пунктах, де немає нотаріусів;

• інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх
посадових осіб згідно із законами та іншими нормативно-правовими
актами.

Державну реєстрацію обмежень проводять в день отримання органом державної реєстрації прав актів відповідних органів або посадових осіб. Датою і часом державної реєстрації обмежень вважають дата і час обліку заяви в місцевому органі державної реєстрації. Державну реєстрацію обмежень щодо нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване, проводять одночасно з державною реєстрацією права власності на цей об'єкт нерухомого майна.

У державній реєстрації речового права може бути відмовлено у разі, коли:

• нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному окрузі;

• із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка не може бути суб'єктом речового права на цей об'єкт нерухомого майна;

• подані документи не відповідають вимогам, установленим нормативно правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених речових прав документам, що їх посвідчують;

• заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;

• заявлене речове право вже зареєстровано.

Реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, позначений цифрами, який присвоюють для цілей реєстрації речових прав кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього, який не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування цього об'єкта. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна базується на кадастровому номері земельної ділянки, присвоєному у встановленому порядку.

У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до іншої особи (осіб) або зміни даних технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна його реєстраційний номер залишається без змін.

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки співпадає з її кадастровим номером, присвоєним у встановленому порядку.

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки з розташованими на ній будівлями, спорудами чи їх частинами (садиба, офіс, майстерня, квартира тощо) базується на кадастровому номері земельної ділянки.

Внесення недостовірних даних до Державного реєстру нерухомості або невідповідність записів у Державному реєстрі нерухомості поданим документам, здійснення немотивованих змін до записів, порушення процедурних вимог щодо порядку та строків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, їх обмежень або інше неналежне виконання посадовими особами місцевих органів державної реєстрації прав їх обов'язків підлягають дисциплінарній, адміністративній та кримінальній відповідальності згідно з діючими законами.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. В чому полягає головне завдання державної реєстрації прав на нерухоме майно?

2. Назвіть основні принципи державної реєстрації нерухомості.

3. Що таке Державний реєстр речових прав на нерухоме майно?

4. Які основні функції виконує Центральний орган державної реєстрації?

5. На які об'єкти нерухомого майна може бути відкритий розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно?

6. В якому порядку проводиться державна реєстрація речових прав на нерухоме майно?

7. В який строк проводиться розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (відмову у реєстрації)?

8. Які документи необхідно надати для державної реєстрації виникнення, переходу, припинених речових прав на нерухоме майно?

9. В яких випадках заявнику може бути відмовлено у державній реєстрації речового права на нерухоме майно?

10. Чи змінюється реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у разі переходу права власності на нього до іншої особи?

 

 


Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 70; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ