Обмеження права власності на нерухомість
Земельним і Цивільним кодексами України визначено певні види обмежених речових прав на землю та інше нерухоме майно.
Нарівні з правом власності на ринку землі необхідно враховувати й обмежені речові права (рис. 3.5) під час здійснення операцій, оскільки наявність речових прав на ту або іншу земельну ділянку є певним обмеженням прав самого власника цієї землі.
Рис. 3.5. Обмежені речові права на землю
Відповідно до українського законодавства встановлений особливий режим використання землі як обмеженого природного ресурсу. Зокрема, державною власністю вважається вся земля, прямо не передана в приватну і муніципальну власність, тобто встановлена презумпція (припущення) державної власності на землю, що виключає можливість безгосподарського її існування. Тому ринковий обіг земель законодавчо обмежується в спільних публічних інтересах.
Так, не підлягають приватизації землі загального користування в населених пунктах (площі, вулиці, парки, сквери, пляжі, водоймища тощо), землі заповідників, ботанічних садів, оздоровчого й історико-культурного призначення і т.д.
Оскільки земля - найважливіший природний ресурс, зміст права власності на землю визначає як цивільне, так і земельне право з урахуванням лісового, водного та природоохоронного законодавства.
Речові права на чуже майно
Речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
|
|
|
Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.
Право володіннявиникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, установлених законом.
Право володіння припиняється у разі:
1) відмови володільця від володіння майном;
2) витребування майна від володільці власником майна або іншою особою;
3) знищення майна.
Право користуваннячужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Сервітут може бути установлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути установлений договором: між особою, яка вимагає його встановлення, та власником, (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
|
|
|
Зміст сервітуту
1.Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
2.Сервітут може бути установлений на певний строк або без визначення строку.
3.Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням, суду.
4.Сервітут не підлягає відчуженню.
5.Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він установлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном,
6.Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він установлений.
7.Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
|
|
|
Право користування чужим майном може бути установлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Сервітут припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої установлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;
2) відмови від нього особи, в інтересах якої установлений сервітут;
3) спливу строку, на який було встановлено сервітут;
4) припинення обставини, яка була підставою для установлення сервітуту;
5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;
6) смерті особи, на користь якої було установлено особистий сервітут.
Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 411; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!