Зміст і критерії класифікації управлінських рішень.
Одним з показників діяльності менеджера є його здатність ухвалювати правильні рішення. Оскільки менеджери виконують чотири функції управління, вони реально мають справу з постійним потоком рішень по кожній з них, тобто плануванню, організації, мотивації і контролю. Вироблення і прийняття рішень — це творчий процес в діяльності керівників. Він, як правило, включає ряд стадій:
- вироблення і постановку цілі;
- вивчення проблеми;
- вибір і обґрунтування критеріїв ефективності і можливих наслідків схвалюваних рішень;
- розгляд варіантів рішень;
- вибір і остаточне формулювання рішення;
- прийняття рішення;
- доведення рішень до виконавців;
- контроль за виконанням рішень.
Існують і інші критерії класифікації управлінських рішень:
- за терміном дії наслідків рішення: довго-, середньо- і короткострокові рішення;
- за частотою прийняття: одноразові (випадкові) і такі, що повторюються;
- за широтою охоплення: загальні (що стосуються всіх співробітників) і вузькоспеціалізовані;
- за формою підготовки: особисті, групові і колективні;
- за складністю: прості і складні;
- по жорсткості регламентації: контурні, структуровані і алгоритмічні.
Опишіть алгоритм процесу прийняття рішень
Питання про те, скільки і які стадії повинен пройти процес прийняття рішень, який конкретний зміст кожній з них, спірні, і вирішуються менеджерами по-різному. Це залежить від кваліфікації керівника, ситуації, стилю керівництва і культури організації. Важливо, щоб кожен менеджер розумів сильні сторони і обмеження кожного підходу і процедури прийняття рішення і з урахуванням ситуації і власного стилю управління умів вибрати кращий варіант.
|
|
|
Класичний підхід до прийняття управлінського рішення полягає в дотриманні певної процедури і виконанні обов'язкових дій:
1. Визначення проблеми.
2. Виявлення обмежень і визначення альтернатив.
3. Прийняття рішення.
4. Реалізація рішення.
5. Контроль за виконання.
Всі методи прийняття управлінських рішень можна об'єднати в три групи: неформальні (евристичні), колективні і кількісні.
Організація і контроль за виконанням рішень.
Процес виконання рішень також потрібно організовувати. Виконавці повинні отримати чітку інформацію про те, хто, де, коли і якими способами і засобами повинен здійснювати дії, відповідно ухваленому рішенню. Необхідно розробити план його реалізації, яким передбачається система мерів, що забезпечують досягнення цілей рішення з мінімальними витратами.
Організаційно-управлінські рішення оформляють у вигляді наказу або розпорядження, після чого вони набувають сили закону. Контроль за виконання рішень є завершальною стадією управлінського циклу. Він набуває форми зворотного зв'язку, за допомогою якого можна отримати інформацію про виконання рішення і досягнення організацією поставлених цілей.
|
|
|
Головне призначення контролю — в своєчасному виявленні можливих відхилень від заданої програми реалізації рішення, а також в своєчасному вживанні заходів по їх ліквідації. В процесі контролю початкові цілі організації можуть модифікуватися, уточнюватися і змінюватися з урахуванням отриманої додаткової інформації про виконання ухвалених рішень. Отже, основне завдання контролю полягає в тому, аби своєчасно виявити і спрогнозувати очікувані відхилення від заданої програми реалізації управлінських рішень.
Вкажіть основні помилки, які характерні для менеджерів сфери туристичних послуг.
Виконання менеджерської роботи, які ґрунтується на відповідних уміннях сприяє досягненню успіху. Її відсутність спричиняє невдачі, породжує низку здійснених помилок у цій сфері. Тому з практичного досвіду та практики спробуємо вказати основні помилки, які здійснюють менеджери незалежно від їх кваліфікації і посадового рівня у організаційній ієрархії підприємства. Власне це:
|
|
|
- від термінування справ на інший час;
- неповне (половинчасте) виконання роботи;
- залагодження всіх справ особисто;
- переконання у всезнайстві, самовпевненість;
- звинувачення у всьому інших;
- мала вразливість на проблеми працівників;
- дратування інших своєю поведінкою;
- спричинення депресивного стану у працівників.
Ці помилки породжують різноманітні наслідки у вигляді нервового напруження, психологічного стресу, комплексу меншовартості, відсутності об’єктивізму, які дуже часто важко виправити чи усунути. Ці наслідки відбиваються не тільки на функціонуванні підприємства, але переносять поза професійне середовище, наприклад на сім’ю.
Додаток 7
Рекомендовані джерела:
Туристичне країнознавство
1. Глушко А. А., Сазыкин А. М., География туризма. ― Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 2002.
2. Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. ― К.: МАПА, 2005. ― 608 с.
3. Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероблене і доп. — К.: Знання, 2008. — 839 с.
4. Косолапов А. Б. Туристское страноведение. Европа и Азия : учебно-практическое пособие.— 2-е изд. — М.: КНОРУС, 2006. — 400 с.
|
|
|
5. Любіцева О. О. Туристичне країнознавство: країни лідери туризму. Навчальний посібник. — К.: Альтерпрес, 2008. — 436 с.
6. Мальська М. П., Антонюк Н. В., Ганич Н. М. Міжнародний туризм і сфера послуг: Підручник. — К.: Знання, 2008. — 661 с.
7. Мальська М. П. Туристичне країнознавство. Європа: навч. посіб. (для студ. вищ. навч. закл.) / М. П. Мальська, М. З. Гамкало, О. Ю. Бордун. — Київ: Центр учбової літератури, 2009. — 224 с.
8. Масляк П. О. Країнознавство: Підручник. — К.: Знання, 2007. — 292 с.
9. Масляк П. О. Рекреаційна географія : навч. посіб. / П. О. Масляк. — К.: Знання, 2008. — 343 с.
Туристичні ресурси України
1. Бейдик О.О. Тлумачний словник термінів з рекреаційної географії (географії туризму). – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003.
2. Закон України “природно - заповідний фонд” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №34.
3. Любіцева О.О., Панкова Є.В., Стафійчук В.І. Туристичні ресурси України: підручник. – К.: Альтерпрес, 2007. – 369 с.
4. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. — Львів, 1997. Федорченко В.К., Мініч І.М. Туристський словник-довідник : Навчальний посібник. – К.: Дніпро, 2000.
5. Панков В. Туристичні ресурси України. – К., 1996.
6. Система туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича”. – Київ, 2007.
Економіка туризму
1. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є.Туризм, готельний та ресторанний бізнес, ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання, 2002.
2. Балабанов И., Балабанов А. Экономика туризма. – М.: Финансы и статистика, 2000.
3. Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 224с.
4. Мальська М.П., Бордун О.Ю. Планування діяльності туристичних підприємств: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2005. – 241с.
5. Ткаченко Т. І., Міска В.Г., Каролоп О.О. Економіка готельного та ресторанного господарства. Опорний конспект лекцій. – К.: КНЕУ, 2006.193с.
Рекреаційні комплекси світу
1. Лукьянова Л.Г., Цыбух В.И. Рекреационные комплексы. Учеб. пособие / Под общ. ред. В.К. Федорченко. – К.: Вища шк. 2004. – 346 с.
2. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Львів: ІРД НАНУ, 1997.
3. Стафійчук В.І. Рекреалогія. Навч. пос. – К.: Альтерпрес, 2006. - 264 с.
4. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. Навч. пос. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 312 с.
Організація туризму
1. Бабарицька В., Малиновська О. Менеджмент туризму (туроперейтинг). – К., 2004. – 286 c.
2. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці.: Зелена Буковина, 2003 – 312с.
3. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу. – Київ, 2004. – 271 c.
4. Школа І.М. Менеджмент туристичної індустрії – Чернівці: Книги-ХХІ, 2005. – 596 с.
«Організація ресторанного господарства»
1. 3игель Л., Зигель С, Ленгер X., Ленгер P., Штиклер Г., Гутмайер В. Ресторанный сервис. Основы международной практики обслуживания. – М.: Центрполиграф, 2002.
2. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Организация, управление, обслуживание. – Киев, 2006. – 285 с.
3. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Проблемы, перспективы, сертификация: Учебное пособие. – Киев, 2001. – 207 с.
4. Завадинська О.Ю., Литвиненко Т.Є. Організація ресторанного харчування за кордоном : навч. посіб. – К.: КНТЕУ, 2003. – 200с.
5. Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес. Менеджмент : Навчальний посібник. – К.: Центр Навчальної літератури, 2003. – 348с.
6. П'ятницька Г.Т., П'ятницька Н.О. Менеджмент громадського харчування. – К.: КНТУ, 2001. – 655с.
7. Уніфіковані технології готельних послуг : Навчальний посібник / За ред. проф. Федорченка В.К. – Київ, 2001. – 236с.
8. Управління сучасним готельним комплексом : Навчальний посібник / Під заг. ред. Дорогунцова С.І. – Київ, 2005. – 514с.
Маркетинг в туризмі
1. Мазаракі А.А. Міжнародний маркетинг: КДТЕУ, 2000. – 306 с.
2. Дідківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства. – К.: Знання, 2006. – 462 с.
3. Котлер Ф., Боуэн Дж., Майкенз Дж. Маркетинг: Гостеприимство и туризм. М.: ЮНИТИ., 1998. – 787с.
4. Майдебура Е.В. Маркетинг услуг. – К.: ВИРА-Р, 2001. – 574 с.
5. Шкапова О.М. Маркетинг послуг . – К.: Кондор, 2003. – 304 с.
6. Забалдіна Ю.Б. Маркетинг туристичного підприємства . – К.: Музична Україна, 2002. – 196 с.
7. Менеджмент в туризмі
8. Бабарицька В.К., Малиновська О. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. Понятійно-термінологічні основи, сервісне забезпечення. – К: Альтерпрес., 2004. – 288 с.
9. Кабушкин Н.И., Бондаренко Г.А. Менеджмент гостиниц и ресторанов. – М.: Новое знание, 2001. – 216 с.
10. Мальська М.П., Худо В. Менеджмент туризму. Вступ до спеціальності. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2002. – 314 с.
11. Осовська Г.В., Осовський О.А. Менеджмент організацій. – К.: Кондор, 2005. – 860 с.
12. Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент. – К: Академвидав, 2003. – 464с.
13. Сухарський В.С. Менеджмент. – Тернопіль:Астон., 2001. - 340 с.
14. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика. – Тернопіль:Карт-бланш, 1997. – 456 с.
15. Шегда А.В. Менеджмент. – К.: Знання, 2004. – 687 с.
16. Школа І.М. Менеджмент туристичної індустрії – Чернівці: Книги-ХХІ, 2005. – 596 с.
Менеджмент в туризмі
1. Бабарицька В.К., Малиновська О. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. Понятійно-термінологічні основи, сервісне забезпечення. – К: Альтерпрес., 2004. – 288 с.
2. Кабушкин Н.И., Бондаренко Г.А. Менеджмент гостиниц и ресторанов. – М.: Новое знание, 2001. – 216 с.
3. Мальська М.П., Худо В. Менеджмент туризму. Вступ до спеціальності. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2002. – 314 с.
4. Осовська Г.В., Осовський О.А. Менеджмент організацій. – К.: Кондор, 2005. – 860 с.
5. Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент. – К: Академвидав, 2003. – 464с.
6. Сухарський В.С. Менеджмент. – Тернопіль:Астон., 2001. - 340 с.
7. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика. – Тернопіль:Карт-бланш, 1997. – 456 с.
8. Шегда А.В. Менеджмент. – К.: Знання, 2004. – 687 с.
9. Школа І.М. Менеджмент туристичної індустрії – Чернівці: Книги-ХХІ, 2005. – 596 с.
Для довідки
Туристичний пакет -обов'язкова частина туру і включає обов'язкові базові елементи: туристичний центр, транспорт, послуги розміщення, послуги харчування, трансфер.
Тур –первинна одиниця туристичного продукту, яка реалізується споживачу як єдине ціле, на визначений маршрут та конкретний термін. Складовими туру є туристичний пакет та комплекс послуг на маршруті, які турист просить включити в обов'язкову програму і сплачує за них заздалегідь.
Розрізняють два види туру:
- пекидж-тур – комплексна туристична послуга, яка містить в собі розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, транспортні, побутові, спортивно-оздоровчі та інші послуги.
- інклюзив-тур – окремі туристичні послуги: харчування, розміщення, транспорт, екскурсійне обслуговування ( на вибір).
Туристичний центр – це місце відпочинку туриста, яке об'єднує всі його рекреаційні можливості: природні, культурно-історичні, екологічні, етнічні, соціально-демографічні, інфраструктурні. Цей елемент туристичного пакету належить до обов'язкових, оскільки без об'єкта інтересу неможливо організувати подорож. Але необхідно пам'ятати, що навіть в одному районі може бути декілька туристичних центрів.
Транспорт – це засіб пересування, за допомогою якого можна добратися до туристичного центру. Це може бути літак, теплохід, поїзд, туристичний автобус, автомобіль та ін.
Послуги розміщення – це конкретний засіб розміщення, який пропонується туристу в туристичному центрі на час подорожі. Послуги харчування можуть не виділятися окремим елементом в туристичному пакеті, оскільки в туризмі вони можуть складати частину послуг розміщення. Існує декілька комбінацій розміщення та харчування:
Сьогодні у всіх готелях ( особливо в готельно-туристичних комплексах) застосовуються наступні комбінації ( проживання + харчування):
тільки номер, розміщення без харчування (OA, NM ); ( англ.. - only accommodation, no meal ) – в цей тариф включена тільки ціна розміщення;
- місце та сніданок, розміщення та сніданок (B&B ); (bed and breakfast ) – тариф включає ціну на розміщення та сніданок, за кордоном , як правило, по типу « шведський стіл»;
- півпансіон(HB ); (half board) – тариф, який включені ціни за розміщення та дворазове харчування на вибір ( сніданок та обід/вечеря);
- повний пансіон (FB ); (full board ) – тариф, який включає оплату за розміщення і не менше ніж триразове харчування ( сніданок, обід, вечерю);
- все включено (AL); (all inclusive) – тариф, який включає ціну розміщення, харчування та напоїв місцевого виробництва, а також право користуватися зручностями та послугами в засобах розміщення на розсуд адміністрації;
- ультра все включено (UAL); (ultra all inclusive) – тариф, в який включено ціну розміщення, харчування та напоїв місцевого виробництва, а також право користуватися всіма зручностями та послугами в засобах розміщення.
Трансфер – доставка туриста від місця прибуття до місця розміщення, а також зворотна доставка до місця відправлення.)
Атракції – система розваг і заходів, спрямовані на те, щоб сформувати позитивне враження у туриста від туру. Атракції – це те, за для чого людина залишає свій дім і вирушає у туристичну подорож. Оптимальний підбір розваг може бути знайдений лише при врахуванні таких чинників як національність туриста, його традиції та звичаї, спосіб життя та ін. екскурсії, прогулянки по місцевості, відвідання музеїв, пам'яток культури, участь у розважальних змаганнях чи іграх. Відвідування концертів. Спортивних заходів тощо – ось неповний перелік атракцій, які можуть бути запропоновані туристу.
Анімація– пожвавлення програми обслуговування і організації дозвілля туристів. Головне завдання анімаційного обслуговування – створити туристу комфортні умови. Щоб він відчув себе учасником програми і щоб відпочинок йому запам'ятався.
Рекреаційно-туристичні ресурси. Під рекреаційно-туристичними ресурсами в широкому розумінні цього терміну маються на увазі такі:
- економічні;
- природні;
- кліматичні;
- культурно-історичні;
- трудові;
- фінансові;
- соціальні;
- виробничі.
 |
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 431; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!