Порівняйте системи класифікації готелів у різних країнах.
Класифікація готельних підприємств за рівнем комфорту відіграє велику роль у вирішенні питань управління якістю готельних послуг.
Рівень комфорту –це комплексний критерій, складовими якого є певні параметри:
- стан номерного фонду: площа номерів (м2), частка одномісних (однокімнатних), багатокімнатних номерів, номерів-апартаментів, наявність комунальних зручностей і т. ін.;
- стан меблів, інвентарю, предметів санітарно-гігієнічного призначення;
- наявність і стан підприємств харчування: ресторанів, кафе, барів;
- стан будинку, під'їзних колій, облаштованість прилягаючої території;
- інформаційне забезпечення і технічне оснащення, в тому числі наявність телефонного, супутникового зв'язку, телевізорів, холодильників, міні-барів, міні-сейфів і т. ін.;
- забезпечення можливості надання ряду додаткових послуг.
Ці параметри оцінюються практично в усіх наявних тепер системах класифікації готелів. Крім того, ряд вимог ставляться до персоналу та його підготовки: освіта, кваліфікація, вік, стан здоров'я, знання мови, зовнішній вигляд і поводження.
У кожній окремій державі до розуміння рівня комфорту як критерію класифікації підходять по-різному. Саме ця обставина, а також ряд факторів, зумовлених культурно-історичними й національними традиціями держав, перешкоджають введенню в світі єдиної класифікації готелів.
Встановлення рівня комфорту в даний час лежить в основі більш як 30 систем класифікації, найбільш розповсюдженими серед який є наступні:
|
|
|
- європейська, або, як часто її називають, система “зірок”, що базується на Французькій національній системі класифікації, в основі якої лежить розподіл готелів на категорії від однієї * до п'яти ***** зірок. Така система застосовується у Франції, Австрії, Угорщині, Єгипті, Китаї, Україні і ряді інших країн;
- система букв (А, В, С, D), що використовується в Греції;
- система “корон”, застосовується у Великобританії;
- система балів (від 100 балів – категорія * до 290 балів – категорія *****) на основі індійської системи класифікації
- система розрядів (люкс, вищий А, вищий Б, перший, другий, третій, четвертий), використовувався на території колишнього СРСР.
Відповідність систем класифікації за рівнем комфорту в різних країнах
| Франція, Австрія, Угорщина, Єгипет, Китай, Росія, Білорусь, Україна та ін. | Німеччина | Греція | Італія | Великобританія | |
| * | Туристський клас | D | 2 корони | Бюджетні | |
| ** | Стандартний клас | С | 3 категорія | 3 корони | Турклас |
| *** | Комфортний клас | В | 2 категорія | 4 корони | Середній клас |
| **** | Перший клас | А | 1 категорія | 5 корон | Перший клас |
| ***** | Клас-люкс | 6 корон | Вища категорія | ||
|
|
|
Охарактеризуйте основні методи і прийоми ведення екскурсії.
Інструментом реалізації екскурсійного обслуговування є екскурсійний метод — один з методів надання знань аудиторії, в основі якого лежить принцип наочності, обов'язкового поєднання двох елементів екскурсії — показу та розповіді, і активної взаємодії таких учасників процесу екскурсійного обслуговування, як екскурсовод, об'єкт та екскурсант. Засобом дослідження об'єкта екскурсантами під керівництвом екскурсовода є екскурсійний аналіз: історичний, природничонауковий, мистецтвознавчий, архітектурний, літературний, виробничо-економічний.
Технологічними інструментами, які дозволяють забезпечити реалізацію відповідних потреб і вимог до екскурсійного обслуговування є:
1) логічні прийоми : аналіз, порівняння, синтез, абстрагування, узагальнення;
2) прийоми показу - попередній огляд, панорамний показ, візуальний аналіз, реконструкція, локалізація подій;
3) розповідь - екскурсійна довідка, опис, характеристика об'єкта, пояснення, репортаж, коментування, цитування, літературний монтаж.
Методика проведення екскурсій - сукупності прийомів, які є основою роботи екскурсовода під час надання екскурсійних послуг. Вона включає загальну і спеціальні методики. Загальна методика проведення екскурсій охоплює систему методичних прийомів показу і розповіді, незалежних від теми, складу групи та інших факторів. Спеціальна – конкретизує методичні прийоми стосовно особливостей певного екскурсійного маршруту
|
|
|
Основними методами ведення екскурсії є показ та розповідь.
Показ в екскурсії — це цілеспрямований, послідовний процес ознайомлення екскурсантів з об'єктами, що розкривають тему екскурсії. При цьому екскурсант не тільки бачить об'єкт, але й розрізняє в ньому окремі частини, бере участь в їх аналізі. Використання цього прийому під час екскурсії має бути послідовним та логічним. Основою показу є 3 елементи:
- безпосереднє спостереження об'єкта,
- ознайомлення з експонатами «портфеля екскурсовода»,
- зорова реконструкція для відтворення зовнішнього вигляду втраченого об'єкту, картини минулих подій, поведінки людей, про яких розповідає екскурсовод.
"Портфель екскурсовода" – умовна назва комплекту інформаційних матеріалів (фотографій, копій документів, географічних карт, схем, репродукцій картин тощо), які використовуються екскурсоводом під час екскурсії. Його I функціональним призначенням є відновлення візуальних елементів, яких не вистачає при показі.
|
|
|
Екскурсійний показподіляється на дві стадії: первинний показ і характеристику, аналіз об'єкта.
Первинний показ проводиться шляхом виділення потрібного об'єкта з зорового ряду. Наприклад: «Зверніть увагу ліворуч за рухом автобуса на сірий будинок з колонами і годинник». Туристи дивляться на зазначений об'єкт, у них виникають відповідні емоції, а потім гід-перекладач аналізує об'єкт: будинок побудований в минулому столітті відомим архітектором для губернатора міста, у даний час у будинку знаходиться одне з найбільших книгосховищ і т.д.
Розповідь екскурсовода — невід'ємна частина екскурсії, хоча по відношенню до показу вона виконує вторинну роль. Адже надання екскурсоводом інформації про об'єкт не може підміняти самостійну, активну, аналітичну роботу екскурсантів, перетворювати екскурсію в лекцію. Під час розповіді екскурсовод має зацікавити і активізувати екскурсантів. Для цього в практиці екскурсійного обслуговування широко використовуються ілюстрації, наочні матеріали, активізуючі запитання. Особливості використання прийомів розповіді при забезпеченні екскурсійного обслуговування залежать від швидкості руху групи (ритму), підпорядкованесті розповіді показу (вторинність), необхідності використання візуальних доказів.
Можна використовувати два типи екскурсійної розповіді: розповідь-коментар, коли гід-перекладач коментує зорові враження туристів, і розповідь-реконструкцію, коли гід-перекладач повідомляє про події чи людей, пов'язаних з даним об'єктом, відтворює, відновлює окремі моменти минулого і сучасності.
Методика припускає творче використання в практиці інформаційно-екскурсійної роботи визначених прийомів, які забезпечують донесення змісту екскурсії до слухачів.
- Прийом порівняння. Можна проводити порівняння явищ нашої дійсності з аналогічними явищами в інших країнах або минулого із сьогоденням.
- Прийом власного прикладу в бесіді з туристами є дуже ефективним, і вся інформація для туристів звучить переконливішою.
- Прийом новизни можна використовувати в роботі з будь-якими групами туристів, оскільки в даний час в житті країни, регіону, міста щодня відбувається; щось нове.
- Прийом взаємодії інтересів застосовується для залучення уваги в роботі зі спеціалізованими групами, коли гід враховує професійну зацікавленість туристів і включає у свою інформацію детальні відомості по важливій для них темі.
- Прийом відновлення художнього образу (персоніфікації) — це яскрава розповідь гіда про діяльність конкретної особистості чи про визначену подію, яка пожвавлює будь-яку інформацію в екскурсії. Цей прийом є корисним при проведенні тематичних екскурсій і при огляді пам'ятників.
- Прийом проблемної ситуації полягає в тому, що гід вміло торкається визначеної проблеми і пропонує туристам обговорити її разом з ним.
- Прийом співучасті активізує уяву туристів і сприяє підвищенню їхнього інтересу до відомостей, що викладаються.
- Прийом ліричного відступу використовується гідами, щоб дати відпочити туристам з метою відновлення уваги, наприклад, можна розповісти веселу історію.
Співвідношення показу та розповіді неоднакове в різних екскурсіях і залежить від теми екскурсії, наявності та характеру об'єктів показу, виду екскурсії та складу групи, їх дозування в часі зумовлює посилення ефективності і якості екскурсійного обслуговування. Практика доводить, що час показу - нормативний розрахунковий час, який виділяється на показ під час екскурсії, повинен займати не менше 2/3 всього екскурсійного часу і оптимально розподілятися за структурними складовими екскурсії: вступом, основною і заключною частинами.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 808; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!