Оцінка ліквідності балансу туристичного підприємства.
Оцінка ліквідності балансу дозволяє оцінити кредитоспроможність підприємства. Ліквідність визначається покриттям обов’язків підприємства його активами, термін перетворення яких в грошові кошти відповідає терміну погашення обов’язків.
Для аналізу ліквідності балансу статті розподіляють і порівнюють за групами:
1. Найбільш ліквідні активи (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення). Вони повинні дорівнювати кредиторській заборгованості або перевищувати її. Термін приблизно до 3 місяців.
2. Активи, що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість та інші оборотні активи (депозити)). Вони повинні дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви. Термін коливається від 3 до 6 місяців.
3. Активи, що повільно реалізуються (готовий продукт, запаси). Вони повинні дорівнювати або перевищувати довгострокові зобов’язання.
4. Активи, що важко реалізуються (нематеріальні активи, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи). Вони повинні порівнювати джерелам власних коштів або перевищувати їх.
Оцінка фінансового потенціалу туристичного підприємства.
Фінансовий потенціал підприємства визначає конкурентоздатність, можливості ділового співробітництва, оцінює наскільки гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів.
Процес оптимізації структури активів і пасивів, спрямованих на одержання прибутку має назву левериджу.
|
|
|
Фінансовий леверидж – потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного і позикового капіталу.
Фінансовий леверидж означає включення в структуру капіталу підприємства заборгованості, тобто позикового капіталу, який дає постійний прибуток. Цей показник розглядають як важіль, за допомогою якого можна значною мірою змінити результати діяльності підприємства.
Показник фінансового левериджу розраховується за формулою:
,
де ДЗ – довгострокові зобов’язання;
ВК – власний капітал.
Рівень фінансового левериджу вимірюється відношенням темпів зростання чистого прибутку (∆ЧП) до темпів зростання валового прибутку (∆П)
,
Він показує, у скільки разів темпи зростання чистого прибутку перевищують темпи зростання валового прибутку.
Вплив левериджу на результати діяльності буде позитивним у тому разі, якщо прибуток на власний капітал перевищує прибуток на загальну суму активів
|
|
|
74. Рекреаційні ресурси світу.
Рекреаційні ресурси поділяють на: природні, історико-культурні та соціально-економічні. Найщільніша територіальна концентрація рекреаційно-туристичних ресурсів характерна для Європи (Франція, Італія та Іспанія). Друге місце за цим показником належить Азії. У цілому всі види рекреаційних ресурсів в Азії є більш різноманітнішими, ніж у Європі, але просторово вони дуже розкидані, що зменшує можливість для їх освоєння. Третє місце за обсягом рекреаційних ресурсів посідає Латинська Америка.
75. Функції рекреації.
Традиційно, в науковій літературі, щодо функцій рекреаційного природокористування, користувалися положеннями, висвітленими Мироненком і Твердохлєбовим, де рекреація характеризується економічною, медико-біологічною та соціально-культурною функціями. Проте сьогодні з’являються підходи, згідно яких, виділяють п'ять основних функцій рекреаційної діяльності: соціально-економічну, медико-біологічну, освітньо-виховну , політичну та природоохоронну.
Суть соціально-економічної функції полягає в отриманні економічного ефекту завдяки функціонуванню рекреаційного підприємництва. Медико-біологічна функція рекреаційної діяльності призводить до зниження захворюваності, збільшення тривалості життя людей. Освітньо-виховна функція реалізується, в основному, через задоволення пізнавальних потреб населення. Політична функція реалізується основним чином через міжнародний туризм. Природоохоронна функція є як прямою, так і побічною. Вагомість цієї функції часто визначає пріоритетність ведення господарства на певних територіях.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 423; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!