Перехід від діалогу до справи
Оптимально в процесі діалогу створюється простір, в якому люди можуть будувати відносини і розвивати нові зв’язки, що формують у них колективне розуміння того, що відбувається і що будять бажання діяти спільно. У розділі 5 пропонуються приклади питань, за допомогою яких учасники можуть вирішити, що вони особисто і колективно можуть зробити.
Дуже важливо приділити цій фазі діалогу достатньо часу. Якщо учасники розглядають цю останню фазу планування дій наприкінці діалогу як щось другорядне чи щось, що теж потрібно осилити в кінці довгого дня, то вона навряд чи увінчається ефективними діями.
8. Оцінка ефективності діалогу
Люди та організації, що займаються діалогом, часто не витрачають енергію та ресурси на оцінку його ефективності. Але такий стан речей поступово змінюється, оскільки різні фонди та інші грантодавці вимагають від заявників обґрунтовувати свої запити на фінансування. Деякі з них вважають діалоги помірними, «нешкідливими» заходами, які не призводять до інституціональних / структурних змін. З цієї причини важливо проводити оцінки, навіть відносно прості, які доводять ефективність впливу діалогу на людей, колективи та соціальні інститути.
Критерії оцінки діалогу
Нижче наведено модель з п’яти частин для оцінки діалогів. У цій моделі такі соціальні втручання, як діалог, оцінюються за їх впливом на учасників на рівні одного або декількох з наступних п’яти критеріїв: знань, обізнаності, мотивації, навичок, а також відносин і зв’язку з оточуючими.
|
|
|
Знання
Скільки нових знань і яких саме учасники отримують завдяки діалогу? Цей критерій стосується розуміння учасниками основних фактів і концепцій, пов’язаних з обговорюваною проблемою. Якщо розробники діалогу використовують довідкові таблиці, презентації або аудіовізуальні матеріали для ознайомлення учасників з фактами, то зростання фактичних знань оцінити цілком можливо. Ці факти та положення можуть включати в себе ключові відмінності, показники поширеності або наслідків проблеми для різних груп. Фактичні знання можна оцінити за допомогою опитувань про причини та динаміку змін в обговорюваних питаннях і темах.
Обізнаність
Цей критерій стосується того, як учасники сприймають зв’язок між своєю поведінкою та обговорюваною проблемою. Емоційне сприйняття, або емоційний інтелект, все більше цінується нарівні — якщо не більше — з фактичними, або когнітивними знаннями. Підвищення інформованості учасників про їх роль у вирішенні проблеми та усвідомлення ними того факту, що вони в змозі щось змінити індивідуально або колективно, є відчутним впливом діалогу, який можна виміряти. Зміни в обізнаності можна оцінити, запропонувавши учасникам визначити їх власну роль у вирішенні проблеми до і після діалогу.
|
|
|
Мотивація
Цей критерій визначає, наскільки учасники готові вдатися до конкретних заходів — самостійно або спільно — задля вирішення проблеми. Виміряти мотивацію можна підрахунком кількості людей, які індивідуально або колективно вдалися до таких дій в результаті діалогу. При цьому, по можливості, необхідно уточнити, які це були дії та який був їх вплив.
Навички
У процесі діалогу його учасники можуть навчитися багатьом корисним навичкам та вдосконалити існуючі. Звичайно поліпшуються їх навички спілкування, оскільки учасники зазвичай уважно та шанобливо вислуховують один одного, вчаться співпереживати, висловлюватися дипломатично, чесно та впевнено. Також вони можуть поліпшити навички вирішення проблем. Крім того, учасники можуть виробити конкретні плани щодо того, що можна зробити, щоб вплинути на зміну ситуації. Оцінити отримані навички можна, запропонувавши учасникам визначити, наскільки покращилися їх особисті показники у спілкуванні та вирішенні проблем.
|
|
|
Відносини і зв’язок з оточуючими
Цей аспект стосується кількості та якості взаємовідносин між учасниками діалогу. У сучасних суспільствах значущі зв’язки, як правило, слабшають, однак діалог ідеально підходить для об’єднання людей. Для ефективного вирішення проблеми потрібні колективні зусилля. Оцінити відносини та зв’язок з оточуючими можна, дізнавшись від учасників, наскільки часто вони зв’язуються один з одним по електронній пошті, телефону або ж особисто після діалогу або наскільки вони залучені в колективні зусилля по впровадженню змін.
Стратегії збору даних
Стратегії збору даних в цілому поділяються на два типи: якісний метод усних опитувань і кількісний метод письмових опитувань.
Усні опитування
Стратегії, засновані на усних опитуваннях, найчастіше найбільш підходять для оцінки впливу діалогу. Однак така оцінка багато в чому проблематична, оскільки внутрішня зміна поглядів учасників — те, що вони думають і відчувають — не піддається достовірному спостереженню.
Ще одна проблема оцінки за допомогою усних опитувань полягає в тому, що діалоги часто не чинять негайного впливу на учасників. Багато з них зізнаються, що повністю усвідомили, наскільки змінилися їхні погляди лише через деякий час. З іншого боку, бажання приділити деякий час для усного опитування у людей зазвичай швидко зникає незабаром після завершення діалогу.
|
|
|
Письмові опитуання
Також важливою стратегією оцінки впливу діалогу є проведення письмового опитування серед учасників. Тут, як і в усних опитуваннях, доводиться стикатися з тими ж проблемами оцінки. Наприклад, найзручніший час для оцінки найбільшої кількості відгуків — це відразу ж після закінчення останньої зустрічі, часто ще до того, як люди залишать приміщення. З іншого боку, анкети, заповнені учасникам через 30, 60, або 90 днів після проведення діалогу, дають краще уявлення про його довгостроковий вплив на них. Крім того, опитування учасників відразу після завершення діалогу не дають можливості оцінити, наскільки вплинув діалог на їх вчинки та поведінку.
Але усні та письмові опитування можна об’єднати, наприклад, скористатися різними методами збору даних у різний час. По завершенні діалогу можна провести усні або письмові опитування, а потім зібрати дані про досвід учасників через деякий час.
Важливо точно розрахувати готовність людей брати участь в будь-якому опитуванні. Учасники зазвичай вважають, що така оцінка в першу чергу цікава та корисна фасилітатору або організатору діалогу, і намагаються якнайшвидше відповісти на питання, глибоко не замислюючись над ними. Тому ретельно обмірковуйте, скільки даних необхідно для ваших цілей. Не має сенсу турбувати учасників надміру перевантаженою оцінкою, якщо дані не будуть використовуватися.
9. Діалог для нового століття
Наш світ стає все менше. У зв’язку з тим, що життя людей і спільнот у найвіддаленіших куточках землі все більше залежить один від одного завдяки еміграції, торгівлі, туризму і новітнім технологіям, те, що відбувається в одній країні або регіоні часто чинить вплив на інші країни та регіони. Ці реалії глобалізації, що набувають все більшого розмаху, ставлять безліч нових завдань перед нинішнім століттям.
Наприклад, глобальні заходи в боротьбі зі зміною клімату повинні враховувати структуру енергоспоживання в країнах з різними культурами, рівнями розвитку, економікою і вразливістю до самої проблеми. Адже рішення про буріння нових нафтових свердловин в Китаї неодмінно позначиться на цінах на бензин в Айові.
Смертельні хвороби з однієї країни можуть рознестися пасажирськими літаками по багатьом містам світу. Високий рівень безробіття, злочинності та насильства в одному регіоні може підживлювати терористичні угруповання, які будуть загрожувати громадянам в іншому.
У світі, який стискається внаслідок глобальної взаємозалежності, все більше людей починає стикатися з культурною різноманітністю та змішуванням по-новому, наприклад, через міжрасові, міжнаціональні шлюби та еміграцію. Все це часто супроводжується також зростаючими надіями на включення голосів меншин в процеси прийняття рішень.
У цьому новому столітті істотне значення мають можливості діалогу, що розширилися. Діалог особливо підходить для усунення та узгодження труднощів, пов’язаних із залученням все більшого числа зацікавлених сторін до процесів прийняття рішень. Він допомагає краще зрозуміти ціннісні установки інших народів, їх релігійну та культурну самобутність, життєвий досвід і погляди. Він може допомогти як звичайним громадянам, так і політичним лідерам максимально збільшити кількість «переможців» і скоротити число «переможених» завдяки більш глибокому осмисленню досвіду та потреб самих різних груп людей. І він може спрямувати творчу енергію людей, що працюють спільно, на пошук найбільш прийнятних рішень для всіх зацікавлених сторін.
На глобальному рівні діалог покликаний замінити дипломатію примусу, якщо політичні лідери дійсно мають намір усунути першопричини конфліктів на Близькому Сході та в інших регіонах, понівечених війною. Незважаючи на те, що цілий ряд кваліфікованих міжнародних переговорників застосовують елементи діалогу в своїй роботі, часто державна «дипломатія першого рівня» звично ґрунтується на примусі та силі, а не на характерних особливостях діалогу з його методикою уважного вислуховування протилежної сторони, осмислення та спільного розв’язання проблем.
Міжнародні діалоги можуть служити форумами для об’єднання релігійних лідерів, діячів науки, журналістів, авторитетних представників громадянського суспільства, і часто з великою користю. Це називається експертною «дипломатією другого рівня». Наприклад, навесні 2007 року делегація американських церковних діячів зустрілася в Ірані з мусульманськими лідерами, щоб обмінятися думками про можливості запобігти війні між двома країнами. Цей діалог надав можливість християнським релігійним діячам вибачитися перед мусульманськими лідерами за війну в Іраку, тортури в таких тюрмах, як Абу-Грейб, і величезну кількість жертв серед цивільного населення. За підтвердженими даними дослідників, подібні вибачення істотно впливають на офіційні переговори — часто з позитивним дипломатичним результатом. [15]
Приклади «дипломатії другого рівня» ми бачили в Косово, де журналісти вели діалог один з одним про вплив їх репортажів на міжетнічний конфлікт в країні та можливості для досягнення миру. В Ізраїлі/Палестині жіночі організації по обидва боки конфлікту ведуть діалог про те, як спільними зусиллями закласти фундамент для миру. За допомогою неформального діалогу релігійні лідери або журналісти можуть обмінюватися ідеями, розглядати нестандартні варіанти розв’язання конфліктів або просто намагатися досконало розібратися в глибинних проблемах, що викликають конфлікти.
Експертна «дипломатія другого рівня» доповнює офіційну «дипломатію першого рівня» і набагато частіше вдається до навичок правильного ведення діалогу. Діалог на рівні експертної дипломатії часто виходить за рамки високої політики та риторики, яка рятує престиж і є характерною для офіційних дипломатичних зусиль.
| Діалог становить суть демократії. |
Сенс діалогу в тому, щоб допомогти людям колективно обмірковувати питання, що їх хвилюють. У цьому полягає суть демократії. Дух суспільної опіки та громадянської дії, що лежить в основі здорової демократії, вимагає від людей участі в оволодінні навичками осмислення та формування рішень, які зачіпають їх сім'ї, спільноти, регіони та країни.
Ми сподіваємося, що ця книга допоможе людям в різних ситуаціях зрозуміти, як можна краще та ефективніше спілкуватися один з одним на складні теми. Не виключено, що вже в наступному столітті саме наше виживання буде залежати від того, наскільки творчо ми як індивіди, спільноти та людство в цілому зможемо вирішувати виклики часу не зброєю, примусом або силою, а за допомогою засобів діалогу.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 306; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!