БІОФІЛОТИЧШ ЦАРСТВА ТА ОБЛАСТІ СУШІ
2.1. ОРІЄНТАЛЬНЕ ЦАРСТВО(Orientalis)
У пропонованій схемі біофілотичного районування найбільшими таксонами є царства, що поділяються, в свою чергу, на області. Усього виділено 9 біофілотичних царств. Біофілоти царств, розташованих в екваторіальних і тропічних районах земної кулі, мають складнішу і насиченішу структуру і довшу історію формування.
У зв'язку з цим і розгляд окремих царств робиться тут від найдавніших до молодших і звичайно менш різноманітних за складом біофілот. Крім давності, було враховано також переважаючі історичні зв'язки, «спорідненість» між біофілотами. Таким чином було побудовано свого роду «генеалогічний ряд» біофілотичних царств: Орієнтальне — Ефіопське — Мадагаскарське — Капське — Австралійське— Антарктичне — Неотропічне — Неарктичне — Палеарктичне. Оскільки прямолінійний односторонній зв'язок не відображує справжньої складності взаємного впливу біофілот, вище наведено графічну схему, яка ілюструє взаємні зв'язки між біофілотичними царствами суші земної кулі (рис. 41). Нами виділено три градації давності континентальних зв'язків між біофілотичними. царствами: донеогенові зв'язки, неоген-четвертинні і сучасні. Тут маємо на увазі тільки безпосередні (прямі) континентальні зв'язки. Річ у тім, що опосередковані (непрямі) континентальні зв'язки — через «треті» царства — були або є між усіма царствами суші. Тому такі непрямі зв'язки і не показано на схемі. На особливу увагу заслуговує зв'язок Орієнтального царства з Австралійським і Мадагаскарським, з урахуванням причленування Праіндостану до Азіатського материка. Треба враховувати, що Австралія і Мадагаскар мали континентальний зв'язок з Праіндостаном тільки тоді, коли він був ще ізольований від Палеоазії океаном Тетіс.
|
|
|
Орієнтальне царство займає територію півостровів Індостан і Індокитай, півострова Малакка, східну частину Аравійського півострова, а також низку островів — Шрі Ланку, Суматру, Яву, Калімантан, Філіппіни та острови Пацифіки: від Каролінських і Мар-шаллових до Туамоту і Гавайських. Межа царства проходить по східній окраїні пустині Руб-ель-Халі, західній окраїні пустині Тар, потім по південних підніжжях Гімалаїв, перетинає середню течію рік Іраваді і Меконг трохи далі на північ від тропіка Козерога і виходить до узбережжя океану по долині річки Сіцзян. Південно-східна межа Орієнтального царства проходить між Австралією й островом Тімор, далі між островами Флорес і Сулавесі, по Мака-сарській протоці, огинає з півдня Філіппіни, і далі між Новою Гвінеєю і Каролінськими островами, між Фіджі і Самоа. Ясна річ, ці межі являють собою насправді дуже широкі перехідні зони між сусідніми царствами, де відбувається змішування і взаємне про-яикнення біофілотичних елементів кожного царства на територію іншого. Цей вплив особливо яскраво проявляється в умовах континентальних меж, не посилених різкими перепадами фізико-географічних умов, наприклад, в області Північного Індокитаю або в умовах Зондського архіпелагу, насиченого багатьма дрібними островами, які є легким шляхом для розселення багатьох живих організмів.
|
|
|
Орієнтальне царство поділяється на чотири біофілотичні області: Індійську, Індокитайську, Малайську і Тихоокеанську (див. другий форзац).
Перехідний характер біофілот у пограничних районах є основою для численних дискусій про реальність «лінії Уоллеса», яку цей дослідник запропонував як межу між Австралійським і Орієнтальним царствами, зробивши це стосовно до виділених ним фауністичних областей. Справді, розгляд участі австралійських і орієнтальних елементів у фауні або флорі острова Сулавесі приводив окремих дослідників до прямо протилежних висновків про належність цього острова (як і інших сусідніх територій) до того чи іншого царства або області. Проте, незважаючи на значну участь орієнтальних елементів у біофілоті острова Сулавесі, ми вважаємо більше обґрунтованим включати його до Австралійського царства, оскільки нечисленні австралійські елементи мають більшу питому вагу в генезисі біофілоти.
|
|
|
Сучасні територіальні контакти Орієнтального царства з Пале-арктичним та Австралійським зумовлюють значний взаємний вплив їх у пізніші геологічні епохи. Однак цікавішими виявляються давні зв'язки біофілоти Орієнтального царства з Мадагаскарським і Ефіопським: ще в карбоні півострів Індостан мав безпосередній континентальний контакт з Східною Африкою, Антарктидою і з Мадагаскаром, який у ті часи був частиною Африки. Навіть у крейді Індію і Африку розділяла ще порівняно неширока морська протока, через яку тривали контакти ефіопської і мадагаскарської біофілот з орієнтальною. Свідчення цих контактів простежуються в найдавніших шарах орієнтальної біофілоти.
В цілому орієнтальна біофілота являє собою найбільш насичену як давніми, так і пізнішими таксонами біофілоту земної кулі.. Особливо яскраво це проявляється в континентальних областях царства — Індокитайській і Малайській, де найдавніша флора квіткових рослин, а багато родин тварин якщо й не ендемічні для цієї області, то в усякому разі мають тут центри походження або різноманітності.
|
|
|
На півострові Малакка міститься центр різноманітності папоротеподібних, які представлені тут життєвими формами дерев, ліан епіфітів або дрібних наземних рослин. У цьому ж регіоні найрізноманітніші представники субендемічних родин Dipterocarpaceae і Nepenthaceae. Для Малайської області ендемічні родини Tetra-meristaceae і Scyphostegiaceae.
Вражає велика кількість видів пальм — тільки на Малаккському півострові їх більш як 100 видів. Згадана родина диптерокарпових охоплює цілу низку ендемічних родів—Balanocarpus, Isoptera, Dryobalanops та ін. Рід Nepenthes представлений на півострові Малакка п'ятьма видами, проте центр різноманітності цього роду, а також родини в цілому міститься на острові Калімантан. Родина Nepenthaceae виходить за межі Орієнтального царства в Північно-Східну Австралію, на Нову Каледонію, а і вид росте на Мадагаскарі і Сейшельських островах, підкреслюючи згадані вище зв'язки орієнтальної і мадагаскарської біофілот.
Найрізноманітніша і найбагатша на ендемічні форми флора Великих Зондських островів. Тільки на Калімантані виявлено більш як 11 тис., а на Яві — понад 6 тис. видів вищих рослин.
Саме на Калімантані росте єдиний вид монотипової родини: сцифостегієвих — дводомний чагарник Scyphostegia borneensis. На цьому ж острові ростуть 105 видів родини диптерокарпових,. що об'єднуються в 11 родів.
Ендемічний для Малайської області рід Rafflesia (родина Raff-lesiaceae), який об'єднує 12 видів паразитичних рослин, що живляться кореневими соками ліан роду Cissus. Найвідоміша серед рафлезій гігантська (Rafflesia arnoldi), м'ясиста квітка якої досягає в поперечнику 1 м, а її маса — 10 кг. Родина рафлезієвих поширена в Південній Америці, Південній Африці, на Мадагаскарі, а деякі види проникають у Північну Америку і Середземномор'я.
На острові Суматра росте також гігантський Amorphophallus titanus з родини ароїдних. Довжина ланцетоподібних листків цієї трав'янистої рослини досягає 5 м, а початкоподібного суцвіття — 2 м. Бульба аморфофалуса має діаметр до 0,5 м і масу до 34 кг.
Як уже згадувалось, на острові Калімантан міститься центр різноманітності родини Nepenthaceae. Листкові пластинки цих рослин утворюють своєрідні глечики розміром від наперстка до трилітрової банки. Ці глечики приблизно на дві третини заповнені рідиною.
Численні на Калімантані і представники родини Orchidaceae. Серед них немало ендемічних родів і видів. На особливу увагу
заслуговують гігантська епіфітна тигрова орхідея Grammatophyllum speciosum і голубина орхідея Dendrobium crumentaceum.
Становить інтерес наявність у флорі Зондських островів значної частки бореальних елементів, які ростуть у високогірних поясах. Це роди Ranunculus, Viola, Alchemilla, Plantago, Vaccmium та інші, які проникли сюди в плейстоцені, коли гірські кряжі Гімалаїв, Індокитаю і Зондських островів мали ширші зв'язки.
В Індійській області Орієнтального царства ендемізм флори не досягає рівня родин, проте на родовому і видовому рівнях проявляється дуже широко. Найбільшу частку тут становлять малайські види, на півночі значний вплив має палеарктична флора, а на заході до 36% флори становлять види пустинного походження — вихідці з аридних областей Південно-Західної, Палеарктики, а також деякі ефіопські елементи.
Яскравіше виражений ендемізм флори на острові Шрі Ланка, де з 3100 видів вищих рослин близько 800 ендемічні. На родовому рівні тут відомо 25 ендемічних форм, зокрема з родини диптерокар-иових — роди Monoporanda, Stemonurus і Doona. Тут росте також епіфітний кактус Rhipsalis cassytha, причому види цього роду тепер поширені також у тропічній Америці, Африці, на островах Маврикій, Мадагаскар і на Коморських островах. Щодо цього представника родини Cactaceae, поширеного далеко за межами основного ареалу родини, вважають, що він розселився внаслідок перенесення насіння з садів і парків, тобто уже в історичні часи.
Флора Тихоокеанської області Орієнтального царства має характерні риси острівної флори. Вона порівняно бідна, тут високий ендемізм на видовому і почасти родовому рівнях, але всі ендеміки належать в основному до родин орієнтального походження. Так, на Гавайських островах ендемізм на видовому рівні досягає 90%. Представники родини Campanulaceae утворюють тут деревовидні форми. Ендеміки родового рівня становлять до 15% флори — такі Hillebrandia з родини бегонієвих, Schiedea з родини гвоздикових, Cyanea, Delissea, Clermontia з родини дзвоникових.
На островах Полінезії е низка ендеміків родового рангу. Так, на Самоа ростуть ендемічні пальми Solfia і Sarcopygme з родини маренових, на островах Товариства — Reynoldsia з родини аралієвих. Metatrophis з родини тутових і Tahitia з родини липових, на Таїті — Hitoa з родини маренових.
Розподіл фауністичного компоненту біофілоти Орієнтального царства в цілому підлягає тим самим закономірностям, які було відзначено при розгляді флористичного компоненту, а саме: найбільше багатство, різноманітність і ендемізм проявляються в Малайській області, значний вплив палеарктичних елементів відчувається в Індійській та Індокитайській областях, а фауна Тихоокеанської області має переважно острівний характер.
Субендемічна в Орієнтальному царстві родина Moniligastridae (темнозабарвлені дощові черви), в континентальних областях царства поширені п'явки роду Haemadipsa.
Багата і своєрідна фауна павукоподібних Орієнтального царства. З ряду скорпіонів тут живе близько 100 видів, причому підродина Cherilinae ендемічна. Ряд теліфонів (Uropygi) представлений ендемічними родами Telyphonus і Hypoctonus.
На острові Ява живе хвостатий теліфон (Т. caudatus) буро-червоного кольору, до 3 см завдовжки. Від Індокитаю до Нової Гвінеї поширений павук-птахоїд (Selenocosmia javanensis) червоно-бурого кольору, до 9 см завдовжки. Таким чином, цей вид на сході Свого ареалу трохи виходить за межі Орієнтального царства. До речі, інші роди родини павуків-птахоїдів (Aviculariidae) поширені переважно в тропіках Південної Америки.
Фауна комах характеризується винятковою різноманітністю — кількість родів значно перевищує 4 тис., ендемізм на родовому рівні становить близько 40%. Низка родин має тут центр різноманітності — це метелики родин Papilionidae і Nymphalidae, твердокрилі родин Carabidae, Buprestidae, Lucanidae, Cetoniidae, Ceram-bycidae. Тут же міститься центр різноманітності рядів богомолових (Mantodea) і паличників (Phasmodea).
Серед ендемічних видів Орієнтального царства слід згадати гігантський метелик родини сатурнід (Attacus atlas), розмах крил якого досягає 25 см. Він дуже поширений від Індостану до Зондсь-кого архіпелагу. Листкоподібні метелики роду Kallima з родини німфалід тут також ендемічні. З складеними крилами вони дуже схожі на сухі листки.
З ряду паличників деякі ендемічні види досягають гігантських розмірів. Так, паличник Parmacia serratipes має довжину до 33 см. Ендемічний і рід Phyllium, представники якого мають сплощене тіло, яке дуже нагадує листок.
Серед орієнтальних перетинчастокрилих трапляються як найбільші види цього ряду (яванська сколія—Scolia capitata, що досягає в довжину 6 см), так і найдрібніші (наїзник Alaptus mag-nanimus всього тільки 0,2 мм завдовжки).
Прісноводні риби представлені чотирма ендемічними родинами (Homalopteridae, Pristolepidae, Luciocephalidae і Chaudhuriidae). Але дві останні родини містять тільки по одному виду. Разом з тим Орієнтальне царство є центром різноманітності таких дуже поширених риб, як карпоподібні (Cyprinoidea) і сомоподібні (Siluroidea). Сама тільки родина карпових (Cyprinidae) представлена в цьому царстві 2 тис. видів. Різноманітні тут і лабіринтові риби (Anabantidae), які можуть дихати атмосферним повітрям. Так, анабас (Anabas scandens) під час посухи залишає водойми, що пересихають, і може долати значні відстані по суші в пошуках води. До цієї родини належать також добре відомі акваріумістам півники, гурамі, ляліуси, ктенопоми.
Ендемічних родин земноводних в Орієнтальному царстві немає, але на рівні родів немало ендеміків. Літаючі жаби роду Rhacop-horus найширше представлені тут, хоч деякі види проникають за межі царства — на північ до Японії, на схід до Нової Гвінеї і на захід до Мадагаскару. Вузькороті жаби роду Kaloula мають таке
саме поширення. А в цілому родина вузькоротих (Microhylidae) спільна для Неотропічного, Ефіопського, Капського, Мадагаскарського та Орієнтального царств, заходячи також у південні регіони Неарктики і Палеарктики.
У фауні плазунів спостерігається ендемізм уже на рівні родин. Такі родини безвухих варанів Lanthanotidae (єдиний вид родини живе на острові Калімантан), щитохвостих змій Uropeltidae (близько 45 видів в Індії і на Шрі Ланці), родина гавіалів (Gavialidae, єдиний вид — гангський гавіал — живе в річкових системах Інду, Гангу, Брахмапутри). Неясним залишається поки що ендемізм родини променистих змій (Xenopeltidae). Річ у тім, що деякі дослідники, крім променистої змії Xenopeltis unicolor, поширеної в Індокитаї, на Малайському архіпелазі і Філіппінах, включають до цієї родини також двоколірну змію Loxocemus bicolor, що живе в Південній Мексіці і Центральній Америці. Остаточне з'ясування родинних зв'язків цих двох видів змій, можливо, дасть новий матеріал для зоогеографічних реконструкцій.
Деякі плазуни демонструють широкі зв'язки Орієнтального царства з іншими царствами суші. Рід Crocodylus з родини справжніх крокодилів поширений в Орієнтальному, Мадагаскарському, Ефіопському царствах, а також на півночі Австралійського царства, на півдні Неарктичного і на півночі Неотропічного царств.
Разом з тим інший рід тієї самої родини — гавіаловий крокодил (єдиний вид — Tomistoma schlegelii) — має дуже обмежений ареал — півострів Малакка, острови Суматра і Калімантан.
Кобри роду Naja поширені як в Орієнтальному царстві, так і за його межами, широко проникаючи в південні регіони Палеарктики і в Ефіопське і навіть Капське царства. Проте вид монотипового роду Ophiophagus — королівська кобра (О. hannah) — дуже чітко окреслює своїм ареалом Орієнтальне царство — від Індостану до Великих Зондських островів і Філіппін. Тільки трохи виходить за межі царства рід крайтів (Bungarus) з родини аспідових змій, куди входять і названі вище кобри.
Цікаве поширення підродини товстоголових змій (Dipsadinae) з великої родини вужевих. Два роди цих змій населяють Орієнтальне царство (Pareas і Aplopeltura), а третій рід (Dipsas) дуже поширений в Неотропіках.
Подібний географічний хіатус демонструє родина валькуватих змій (Anilidae): один рід у Неотропіках (Anilius), а два — в описуваному царстві (Cylindrophys і Anomochilus).
В орнітофауні Орієнтального царства тільки одна ендемічна родина — листівкових (Chloropseidae) з 12 видами, що належать до двох родів. Листівкові широко заселяють усі області цього царства. Це невеликі, яскраво забарвлені горобині птахи з пензликом на кінці язика для збирання нектару.
Зате низка родин птахів має в Орієнтальному царстві безперечний центр різноманітності і, очевидно, виникнення. Такі фазанові (Phasianidae), рогодзьобі (Eurylaimidae), піттові (Pittidae), білозіркові (Zosteropidae), поширення яких чітко показує зв'язки з Ефіопським і почасти з Австралійським царством.
Деякі родини, хоч і добре представлені тут, мають, проте, центр видової різноманітності в Ефіопському царстві. Такі птахи-носо-роги (Bucerotidae), нектарниці (Nectariniidae), ткачикові (Рlосеіdae). Широкі орнітофауністичні зв'язки Орієнтального царства з Палеарктикою, але значною мірою це зумовлено міграціями пале-арктичних птахів у межі Південної Азії. Серед осідлих птахів пале-арктичні елементи не такі значні.
На родовому рівні в Орієнтальному царстві багато ендеміків, особливо серед фазанових — Gallus, Pavo, Argusianus. У цілому з більш як 600 родів орієнтальних птахів близько 150 ендемічні для цього царства.
Ссавці представлені в розглядуваній області одним ендемічним рядом шерстокрилів (Dermoptera), до якого входить тільки один (або два) вид — Cynocephalus volans, що населяє півострів Індокитай, острови Ява, Суматра, Калімантан і Філіппіни. Цей звірок до 42 см завдовжки живе в густих вологих лісах і по ночах перелітає з дерева на дерево, використовуючи при ширянні широкі шкірясті складки між передніми і задніми ногами.
Ряд приматів тут представлений багато, і три родини цього ряду обмежені в своєму поширенні межами царства. Це тупайї (Тupaiidae), лоризиди (Lorisidae) і гіббонові (Hylobatidae). На островах Суматра і Калімантан живе орангутан (Pongo pygmaeus) із родини людиноподібних мавп (Pongidae), що досягає, всупереч своїй видовій назві, зросту 140 см і маси 250 кг (великі самці).
Індійський слон (Elephas maximus) поширений від Індії до Суматри, а раніше водився і на Калімантані. Цікаво, що індійський слон більше споріднений не з африканським слоном, а з вимерлим мамонтом, зяким об'єднується в один рід Elephas.
Серед непарнокопитних ендемічні три види носорогів — індійський, суматранський і яванський, що мають родичів в Ефіопському царстві, а також чепрачний тапір. Інші три види роду тапірів живуть в Неотропіках. У третинному періоді тапіри населяли також Азію, Європу і Північну Америку.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 503; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!