Конституційно-правові основи місцевого самоврядування 7 страница

Вибори депутатів обласної ради проводяться за мажоритар­ною виборчою системою відносної більшості по багатомандатних виборчих округах, межі яких співпадають відповідно з межами районів та міст обласного значення, що входять до складу цієї області.

Відповідно до п. З ст. 45 Закону про місцеве самоврядування в Україні та ст. 5 виборчого Закону рішення про загальний склад (кількість депутатських мандатів) місцевої ради, що має обира­тися, приймається відповідною радою поточного скликання не пізніше ніж за 75 днів до дня виборів.

У разі коли рада поточного скликання у встановлений строк не визначаться щодо загального складу ради, яка має обиратися, загальний склад відповідної ради дорівнює мінімальній межі, встановленій виборчим Законом.

Загальний склад сільської, селищної, міської, районної у міс­ті ради має становити в адміністративно-територіальних одини­цях з чисельністю населення: до 3 тисяч — від 15 до 25 депутатів; до 5 тисяч — від 20 до ЗО депутатів; до 20 тисяч — від 25 до 35 депутатів; до 50 тисяч — від ЗО до 45 депутатів.

Згідно з визначеною системою представницьких органів міс­цевого самоврядування в залежності від зазначеної кількості депутатів формуються сільські, селищні та міські ради районного значення.

Закон передбачає, що при наявності населення у кількості до 100 тисяч обирається від 35 до 50 депутатів; до 250 тисяч — від 40 до 60 депутатів; до 500 тисяч — від 50 до 75 депутатів.

Залежно від цієї кількості можуть обиратися депутати до ра­ди міст обласного і республіканського значення (в Автономній республіці Крим), а також районних в місті рад.

Якщо кількість населення складає 1 мільйон, обирають від 60 до 90 депутатів; понад 1 мільйон — від 75 до 120 депутатів, такий кількісний склад депутатів є основою для формування рад міст зі спеціальним статусом — Києва та Севастополя та обласних рад.

Як вже зазначалося, якщо рада не визначилася щодо свого загального складу в термін, встановлений Законом, загальний склад відповідної ради, що обирається, має відповідати мінімаль­ному рівню, встановленому Законом.

Свої особливості має порядок формування районних та об­ласних Рад, основою якого є обрання депутатів до цих представ­ницьких органів на підставі суворо визначеної кількості від тери­торіальних громад при виборах до районних рад і також від ра­йонів та міст обласного значення при виборах депутатів до об­ласних рад.

Відповідно до п. 4 ст. 5 виборчого Закону загальний склад районної ради визначається з урахуванням кількості терито­ріальних громад адміністративно-територіальних одиниць, що входять до складу району. Територіальні громади в межах райо­ну повинні мати в районній раді рівну кількість депутатських мандатів. При цьому у разі наявності у районі до 10 (включно) територіальних громад кожна з них має бути представлена в ра­йонній раді не менш ніж 4 депутатами, від 11 до 30 (включно) — З депутатами, понад 30 — 2 депутатами. Загальний склад район­ної ради не повинен перевищувати 120 депутатів.

На підставі ст. 5 Закону загальний склад обласної ради ви­значається з урахуванням кількості районів, міст обласного зна­чення, що входять до складу області. Райони, міста обласного значення повинні мати в обласній раді рівну кількість депу­татських мандатів. При цьому у разі наявності в області до 15 (включно) районів, міст обласного значення кожний район, місто обласного значення мають бути представлені в обласній ра­ді не менш як 4 депутатами, від 16 до 30 (включно) — 3 депута­тами, понад 30 — 2 депутатами. При цьому загальний склад об­ласної ради не повинен перевищувати 200 депутатів.

Для проведення виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів відповідними територіальними вибор­чими комісіями утворюються виборчі округи.

При утворенні виборчих округів територіальні виборчі комі­сії керуються рішеннями відповідних рад про загальний склад цих рад.

Мажоритарні одномандатні виборчі округи для виборів депу­татів сільських, селищних, міських, районних у містах рад утво­рюються з урахуванням Закону при додержанні приблизно рів­ної кількості виборців у розрахунку на один виборчий округ.

Мажоритарні багатомандатні виборчі округи для виборів де­путатів районних, обласних рад утворюються з додержанням ви­мог, передбачених виборчим Законом (ст. 4).

Для організації та проведення місцевих виборів утворюються також виборчі комісії — сільські, селищні, міські, районні у міс­тах, районні, обласні (територіальні) виборчі комісії; окружні ви­борчі комісії; дільничні виборчі комісії.

Для проведення голосування і підрахунку голосів під час міс­цевих виборів територія сіл, селищ, міст, районів у містах по­діляється на виборчі дільниці, які утворюються сільською, се­лищною, міською, районною у місті радою або її виконавчим комітетом.

Виборчі дільниці утворюються не пізніше як за 55 днів до дня виборів з кількістю від 20 до 3000 виборців, а у виняткових випадках — з меншою або більшою кількістю виборців.

Наступними стадіями виборчого процесу відповідно до Зако­ну є: складання списків виборців, що належить до компетенції відповідних виконавчих комітетів; висування кандидатів у депу­тати; виборча кампанія, агітація і пропаганда за кандидатів в де­путати; фінансове забезпечення виборчої кампанії; голосування; підбиття результатів голосування.

На підставі результатів голосування обраними по багатомандатному виборчому округу вважаються ті кандидати, які на ви­борах одержали більшу, порівняно з іншими кандидатами, кіль­кість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. При цьому загальна кількість обраних кандидатів не може перевищу­вати кількість встановлених депутатських мандатів по даному виборчому округу.

У разі коли два або більше кандидатів набрали найбільшу і водночас однакову кількість голосів виборців, окружна (терито­ріальна) виборча комісія приймає рішення про проведення по­вторного голосування по цих кандидатурах, яке проводиться не пізніше як у двотижневий строк після дня виборів.

Дострокове припинення повноважень депутата представ­ницького органу є підставою для того, щоб відповідна місцева ра­да не пізніш як через місяць з моменту вибуття депутата прий­няла рішення про вибори нового депутата. Такий депутат обирається на строк до набуття повноваження депутатами, обраними на наступних чергових місцевих виборах.

У разі вибуття депутата менш як за шість місяців до закін­чення строку повноваження відповідної ради вибори депутата за­мість того, який вибув, за рішенням відповідної ради можуть не проводитись.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про внесення змін до Закону «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищ­них, міських голів» у разі проведення позачергових, повторних виборів, виборів замість депутатів місцевих рад, які вибули, ви­борів у разі утворення нової адміністративно-територіальної оди­ниці, а також інших виборів у термін, який не співпадає з термі­ном проведення загальних чергових виборів, депутати обирають­ся на строк до набуття повноважень депутатами, обраними на на­ступних чергових виборах.

Рада вважається правомочною за умови обрання не менше двох третин депутатів від загального складу ради.

Згідно із виборчим Законом (ст. 47) окружна (територіаль­на) виборча комісія може визнати вибори недійсними, якщо в ході їх проведення або під час підрахунку голосів допущено по­рушення Закону, яке вплинуло на результати виборів. В такому разі за пропозицією окружної комісії відповідна виборча комісія призначає повторне голосування на тих виборчих дільницях, де вибори було визнано недійсними.

Визнання виборів недійсними може призвести до того, що у відповідну місцеву раду буде обрано меншу кількість депутатів, І ніж та, що визначена представницьким органом.

Якщо до ради обрано менше двох третин її складу, до обран­ня необхідної кількості депутатів продовжує здійснювати повно­важення рада попереднього скликання.

У разі дострокового припинення повноважень деяких депу­татів, внаслідок чого до складу ради входить менше двох третин депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається правомочною за наявності більше половини депута­тів від загального складу ради.

Строк повноважень рад — чотири роки. Строк повноважень місцевих рад може бути припинений достроково.

Відповідно до ст. 78 Закону про місцеве самоврядування в Україні, підставами для дострокового припинення повноважень є: прийняття радою рішень з порушенням Конституції України, Закону про місцеве самоврядування та інших законів, прав і сво­бод громадян, ігнорування при цьому вимог компетентних орга­нів про приведення цих рішень у відповідність із законом. До­строково припиняються повноваження ради також у випадку, якщо сесії ради непроводяться без поважних причин у строки, встановлені Законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання.

Згадані підстави стосуються як рад базового, так і рад регіо­нального рівня.

Відповідно до статей 19 та 140 Конституції, ст. 2 Закону про місцеве самоврядування в Україні, органи та посадові особи міс­цевого самоврядування повинні під свою відповідальність вирі­шувати питання місцевого значення в межах Конституції і зако­нів України.

Тому рішення місцевих рад повинні відповідати Конституції та законам України. Прийняття місцевими радами рішень з пе­ревищенням їх повноважень, з порушенням встановленої проце­дури є підставою дострокового припинення їх повноважень.

Прийняття місцевими радами рішень з порушенням прав і свобод громадян, в результаті чого обмежуються права людини, створюються перешкоди для їх здійснення, на особу покладають­ся обов'язки, не передбачені законодавством, або громадянин не­законно притягається до якогось виду відповідальності, також може бути підставою для дострокового припинення повноважень ради.

Суб'єктами порушення питання щодо дострокового припи­нення повноважень місцевої ради, згідно з п.п. 2—4 ст. 78 Закону про місцеве самоврядуванні в Україні є територіальна громада, рада, її голова та Верховна Рада України.

Так, територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів чи посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень, у разі ігнорування сільською, селищною, міською, районною у місті радою інтересів територіальних громад. В останньому випадку територіальна громада може висловити недовіру сільській, селищній, міській, районній у місті раді на місцевому референдумі.

Місцевий референдум про дострокове припинення повнова­жень сільської, селищної, міської, районної у місті ради призна­чається як на пропозицію голови цих рад, так і на вимогу не менш як 1/10 частини громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу.

За наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 78 Закону про міс­цеве самоврядування в Україні, рішення суду про визнання актів ради незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради України остання може призначити позачергові вибори сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради. Питання про призначення Парламентом України позачер­гових виборів сільської, селищної, міської, районної у місті, ра­йонної, обласної ради може порушуватись перед Верховною Ра­дою України сільським, селищним, міським головою, головою обласної, Київської, Севастопольської міської державної адмі­ністрації.

Прийняття місцевою радою рішення з порушенням Консти­туції України, Закону про місцеве самоврядування в Україні та інших законів, прав і свобод громадян є підставою дострокового припинення повноважень ради за умови, що рада не привела та­ке рішення у відповідність із законом на вимогу компетентних органів.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначає органи, які мають право вимагати від місцевих рад при­вести рішення у відповідність із законом. Це питання регулюєть­ся іншими чинними законами України.

Згідно із Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р. Уповноваже­ний Верховної ради України з прав людини має право вносити подання до органів місцевого самоврядування для вжиття відпо­відних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених пору­шень прав і свобод людини і громадянина (ст. 15 Закону).

Нагляд за відповідністю актів органів місцевого самовряду­вання вимогам Конституції України та чинним законам здійснює також прокуратура (ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р.). Прокурор має право вносити протест на рішення місцевих рад про скасування акта або приведення його у відповідність із законом. Однак, згідно з розділом 15 п. 9 Кон­ституції України прокуратура здійснюватиме нагляд за додер­жанням і застосуванням законів місцевими радами тільки до вве­дення в дію законів, що мають регулювати діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів.

Комітети Верховної Ради України здійснюють контроль за відповідністю підзаконних актів Конституції та законам України, їхні рекомендації підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування. Про результати розгляду та вжиті за­ходи місцеві ради повинні повідомити комітети у встановлений ними строк (статті 5, 8 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р. зі змінами від 14 липня 1998 р.).

Місцеві державні адміністрації на відповідній території за­безпечують законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян (ст. 25 Закону України «Про місцеві державні адміні­страції» від 9 квітня 1999 р.)¹.

Дострокове припинення повноважень ради тягне за собою конституційно-правову відповідальність місцевих рад, яка засто­совується державою чи територіальною громадою до місцевих рад, а також адміністративно-правові, цивільно-правові та інші види відповідальності.

5. Функції і компетенція представницьких органів місцевого самоврядування

Конституція України, Закон про місцеве самоврядування та інші закони наділяють місцеві ради повноваженнями — правами й обов'язками, які випливають з завдань і функцій місцевого са­моврядування на відповідній території.

В функціях представницьких органів місцевих рад найбільш повно розкривається соціальне призначення місцевого самовря­дування. Як важливий елемент правового статусу представниць­ких органів місцевих рад функції обумовлюють конкретно-пред­метну визначеність цих основних органів в системі самовряду­вання. Вони є своєрідною основою, з якої випливають повнова­ження, форми і методи діяльності рад.

Однак функції не можна ототожнювати з цілями, завдання­ми, повноваженнями представницьких органів.

Функції — це основні сторони соціального призначення пред­ставницьких органів місцевого самоврядування в Україні, які втілюються в конкретні напрями і види діяльності рад щодо здійснення завдань, визначених Конституцією України, Законом про місцеве самоврядування, іншими законами і нормативними актами.

Законодавство наділяє місцеві ради функціями керівництва, забезпечення, організації, контролю тощо. Закріплюючи функції як реальні правові важелі, Закон про місцеве самоврядування створює тим самим необхідні юридичні передумови для їх здійс­нення. Поряд з правовими нормами з цією метою використову­ються й інші засоби.

Одним з таких засобів є повноваження рад, тобто їх права і обов'язки в конкретних сферах місцевого, господарського, со­ціального, культурного будівництва. Тобто повноваження об'єк­тивно співвідносяться з основними функціями рад.

Будучи вторинними, похідними від функцій, повноваження, і безумовно, не вичерпують всіх можливих шляхів реалізації ос­танніх, адже для здійснення передбачених функцій існують та­кож неправові засоби. Зокрема, в механізмі реалізації функцій радами використовуються певні форми і методи організації їх ро­боти: планування, контроль тощо.

Реалізація функцій місцевими представницькими органами забезпечується не лише організаційно-правовими, а й матеріаль­ними та фінансовими засобами.

Всі функції рад у сукупності створюють складну динамічну систему, яка виражає найхарактерніші риси рад.

Складність класифікації функцій пов'язана з різноманітністю сфер застосування кожної з них, специфікою форм і методів їх реалізації. Досить важко знайти єдиний критерій класифікації функцій, оскільки вони повинні охоплювати всі сторони і на­прями діяльності представницьких органів місцевого самовря­дування.

Існують також відмінності в функціях рад базового і регіонального рівнів.

Критеріями класифікації функцій представницьких органів місцевого самоврядування можуть бути правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність в межах повноважень, ви­значених Законом про місцеве самоврядування та іншими зако­нами; територіальні межі здійснення повноважень рад; конкретні сфери діяльності місцевого самоврядування; завдання, які вирі­шують ці органи, на певному етапі діяльності рад; способи вип­ливу цих органів на певні об'єкти тощо.

 Функції представницьких органів місцевого самоврядування: в основному тотожні з функціями територіальних громад.

До функцій представницьких органів належать, зокрема, такі:

1) політична функція — допомога з боку представницьких органів щодо формування шляхом виборів рад відповідного рівня, в
участі населення у всеукраїнських і місцевих референдумах тощо;

2) економічна функція — вирішення радами економічних питань місцевого значення;

3) соціальна і культурна функції, до яких відносяться прийняття і реалізація відповідними радами програм соціального і
культурного значення, управління закладами соціально-культурного призначення, вирішення соціальних і культурних питань на
території відповідної ради;

4) екологічна функція представницьких органів — прийняття
відповідних програм охорони навколишнього середовища та
участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм;

5) представницька функція — управління державними і громадськими справами, що здійснюється відповідними радами, на
підставі їх повноважень;

6) нормотворча функція — прийняття, зміна та скасування
нормативно-правових актів;

7) фінансово-бюджетна функція — прийняття і здійснення
контролю за відповідними місцевими бюджетами;

8) контрольна функція передбачає контроль з боку відповідних рад за діяльністю органів посадових осіб, установ і організацій, розташованих на території ради, захист інтересів, прав і свобод населення;

9) матеріально-технічна функція здійснюється у сфері управління об'єктами комунальної власності, інфраструктури сіл,
селищ, міст.

Предметним відображенням функцій є повноваження місце­вого самоврядування.

Термін «повноваження» звичайно визначається як офіційно надане кому-небудь право певної діяльності, ведення справ.

Юридична наука використовує цей термін для характеристи­ки прав і обов'язків певних органів, посадових осіб. Він в рівній мірі охоплює і права, і обов'язки.

Повноваження місцевого самоврядування — це закріплені нор­мами муніципального права за населенням (територіальними гро­мадами), виборними та іншими органами місцевого самоврядуван­ня, посадовими особами права і обов'язки, необхідні для здійснення завдань і функцій місцевого самоврядування на своїй території.

В Законі про місцеве самоврядування поряд з терміном «пов­новаження» використовується й іншій термін — «компетенція» (зокрема, статті 15, 26). На жаль, в Законі не визначаються від-мінні риси цих двох категорій.

Між тим, компетенція органу місцевого самоврядування е складною правовою категорією, структура якої складається не лише з прав і обов'язків, а й предметів відання, які е першим еле­ментом компетенції.

---

Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 162; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!