Філософія епохи Просвітництва.

· Філософія епохи Просвітництва та її історичне значення.

· Проблема людини у філософії Просвітництва (Ж.-Ж. Руссо, Ф. Вольтера, та ін.).

· Французький матеріалізм, його тлумачення людини та суспільства.

· Філософські погляди П. Гольбаха.

· Філософські погляди К. Гельвеція.

Визначення основних понять і категорій теми:

Деїзм(лат. Бог) — філософське вчення, згідно з яким Бог ство­рив світ, дав першопоштовх і надалі не втручається у справи.

Детермінізм(лат. той, що визначає, обмежує) — пояс­нення явищ на основі причинної зумовленості. Принцип детермінізму є провідним у науці та матеріалістичній філософії.

Енциклопедисти— французькі мислителі-просвітники (Дідро, Даламбер, Монтеск'є, Вольтер, Руссо та ін.), які брали участь у виданні «Енциклопе­дії» — першого твору, що систематизував наукове знання того часу.

Механіцизм— спрощений підхід до складних біологічних і соціальних явищ, який намагається зрозуміти їх на основі законів механіки. Властивий мислителям XVII—XVIII ст.

Прогрес — зміни явищ у природі чи суспільстві від нижчого до вищого, від простого до складного.

Просвітництво — ідеологія молодої буржуазії XVI11 ст., яка продовжува­ла гуманістичні традиції Відродження. Представники Локк, Вольтер, Монтес-к'є, Дідро, Руссо та ін.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте основні напрямки у філософії французького Просвітництва XVIII ст.

2. Хто такі французькі енциклопедисти?

3. Як розглядається людина і суспільство в філософії Просвітництва і в теоріях французьких матеріалістів?

4. Що являли собою погляди французьких просвітителів на справедливу організацію суспільства?

5. Що таке механістичний, метафізичний матеріалізм?

Контрольні тести до теми:

1. Однією із найперших проблем, що знаходилась в центрі уваги європейського просвітництва, була проблема:

А) пошуку засад світобудови;

Б) обґрунтування найперших принципів правильного логічного мислення;

В) докладного розгортання вчення про субстанцію;

Г) розроблення найбільш виправданого методу наукового пізнання;

   Д) дослідження глибинних, найперших зв¢язків людини і суспільства.

2. Засновником географічного детермінізму в філософії є:

А) Гельвецій;      Г) Ж. Ламетрі;

Б) Ш. Монтеск¢є; Д) Вольтер;

В) Ж. - Ж. Руссо; Є) П. Гольбах.

1. У своєму розумінні Бога більшість філософів епохи Просвітництвадотримувалися:

      А) атеїзму;

      Б) політеїзму;

      В) пантеїзму;

      Г) деїзму.

4. Рішучим прибічником рівності громадян перед законом, відкидаючи при цьому можливість майнової рівності, був:

А) Гельвецій;      Г) Ж. Ламетрі;

Б) Ш. Монтеск¢є; Д) Вольтер;

В) Ж. - Ж. Руссо; Є) П. Гольбах.

ЛІТЕРАТУРА:

Семінарське заняття № 7

Німецька класична філософія: система – розум – діяльність

(2 години)

ПЛАН:

1. Філософські та соціально-етичні погляди І. Канта.

2. Суб'єктивний ідеалізм Й. Фіхте.

3. Об'єктивний ідеалізм і діалектика Г. Гегеля.

4. Антропологічний матеріалізм Л. Фейербаха.

Питання для обговорення:

1. Спираючись на вчення І.Канта про рівні та форми пізнання, прокоментуйте його твердження – «я вказав межі розуму», щоб надати місце вірі». Чи не свідчить це про бажання І. Канта підпорядкувати філософію релігії?

2. Категоричний імператив Канта стверджує: «Роби так, щоб твоя поведінка могла стати загальним законом. Підходь до інших так, як ти хотів би, щоб вони підходили до тебе. Знай, що своїми вчинками ти формуєш спосіб дій інших і створюєш форму, характер взаємних відносин». Я к ви розумієте цю думку Канта. Чи згодні з нею?

3. І. Фіхте є основоположником принципу - «дія породжує буття», тоді як попередня метафізика виходила з принципу, що «буття породжує дію». Як Ви розумієте ці принципи і до якого більш схиляєтесь?

4. Продемонструйте, яким чином пов¢язані між собою вчення Г.Гегеля про життєвий цикл абсолютної ідеї та класифікація основних складових його філософської системи.

5. Доведіть, що філософія Гегеля дійсно має системний, узагальнюючий характер. Визначте протиріччя між діалектичним методом та ідеалістичною системою Гегеля.

6. Л.Фейербах сформулював так званий "антропологічний принцип" своєї філософії наступним чином:

"Нова філософія с повне, абсолютне, безперечне розчинення теології в антропології... Нова філософія перетворює людину, включаючи й природу як основу людини, в єдино можливий, універсальний та вищий предмет філософії, перетворюючи, отже, антропологію (у тому числі й фізіологію) в універсальну науку... Істина не є ні матеріалізм, ні ідеалізм, ні фізіологія, ні психологія; істина - це тільки антропологія... У чому ж полягає мій метод? В тому, щоби через посередництво людини звести усе надприродне до природи та через посередництво природи усе надлюдське звести до людини..."

(Л.Фейербах)

Перечитайте, нарешті, положення, що стосуються розуміння Л.Фейер­бахом сутності людини:

"Якими с визначальні ознаки істинно людського в людині? Розум, воля й серце. Досконала людина володіє силою мислення, силою волі та силою почуття... Я і Ти, суб 'скт та об 'єкт, відмінні та все ж невід 'ємно пов 'язані - ось істинний принцип мислення та життя... "

(Л.Фейербах)

Спробуйте всебічно оцінити наведені міркування, виділіть явно привабливі моменти такої філософії, але також її обмеження. В чому можна вбачати крок вперед, здійснений Л .Фейербахом опісля систем німецького ідеалізму?

7. Критикуючи абстрактний характер філософії Гегеля, Фейєрбах і сам не зумів уникнути абстрактності. У чому вона полягає і які її причини?

8. Чому вчення Фейєрбаха Енгельс назвав кінцем німецької класичної філософії?

Завдання для індивідуальної роботи студента дома:

- Підготувати повідомлення за темами:

* Біографія І. Канта.              

* Біографія І. Фіхте.

* Біографія Г. Гегеля.

* Біографія Л. Фейєрбаха.

-Підготувати реферат:

1. Теорія пізнання І. Канта.

2. Етичні погляди Канта.

3. Об'єктивний ідеалізм Г. Гегеля.

4. Діалектика та принцип історизму в філософії Гегеля.

5. Сутність нової релігії Л. Фейербаха.

6. Діалектика як раціональне зерно філософії Гегеля.

7. Антропологічний матеріалізм Л. Фейербаха.

Визначення основних понять і категорій теми:

Агностицизм(грец. — непізнаний) — напрям у філософії, прихильники якого заперечують пізнаванність суті речей, об'єктивної' істини (Юм Кант, позитивісти). Агностики протиставляють світ як він нам даний (пізнаваний) і світ сам по собі (принципово недосяжний). Знання, з і'х точки зору, не дає відображення сутності дійсності, а в кращому разі обслуговують утилітарні потреби людей. Корені агностицизму в принциповій незавершеності процесу пізнання.

Антиномія (грец. — суперечність у законі) — суперечність між двома твердженнями, в основі якої не логічні помилки, а обмеженість сис­теми тверджень, з якої вони виводяться. Зустрічаються у філософії (Кант) і математиці.

Антитеза (грец. — протиставлення) — твердження, яке запе­речує тезу (вихідне твердження).

Етика (лат.  — звичай, характер) — філософське вчення про мо­раль, походження і природу моральних норм, спосіб іх функціонування в су­спільстві; теорія моралі.

Категоричний імператив — безумовний моральний обов'язок, велін­ня. Термін, запроваджений Кантом. Суть його Кант формулював так: пово­дься так, щоб правила твоєї поведінки могли стати законом для діяльності всіх людей.

Логіка— наука про закони та форми людського мислення. АрістотелІ, відкрив основні її закони: закон тотожності; закон несуперечності; закон ви ключеного третього. Дотримання законів і правил логіка є запорукою істинною мислення.

Розсудок— початковий рівень мислення, де оперування абстракція ми відбувається в межах певної незмінної, наперед заданої схеми.

Розум — вищий рівень раціонального пізнання, якому властиві творче оперування абстракціями та рефлексією, спрямованість на усвідомлення власних форм та передумов, самопізнання.

Трансцендентальне(лат. (галзсепс/епз — той, що виходить за ме­жі) — поняття, яким в деяких філософських системах позначаються пра­вила (принципи) функціонування свідомості. В свідомості можна вичлени-ти індивідуальні чуттєві (психічні) акти та однакові для всіх людей правила, схеми функціонування свідомості, які кантіанство та феноменологія нази­вають трансцендентальними. Вони, отже, є потойбічними щодо чуттєвого «матеріалу» свідомості. Кант, зокрема, вважав трансцендентальними ка­тегоріальні схеми, за допомогою яких синтезувався чуттєвий досвід.

Феномен(грец— те, що з'являється) — в буденній мо­ві — унікальне явище; у філософії — чуттєві дані, взяті безпосередньо, як са­мі по собі. Наприклад, для художника яскравий захід сонця є феномен, і він сприй­має його як самоданість. Для вченого — це явище, за яким приховується певна закономірність, сутність.

Питання для самоконтролю:

1. У чому суть «коперниківського перевороту» у філософії, здійсненого І.Кантом.

2. Що таке «речі в собі» і «речі для нас»?

3. Назвіть вихідні принципи етики Еммануїла Канта. Розкрийте гуманістичний потенціал категоричного імперативу Канта.

4. Як розумів діяльність Фіхте?

5. Що таке абсолютна ідея і абсолютний дух у філософії Гегеля?

6. Визначте та обґрунтуйте сутність діалектики Гегеля.

7. У чому полягає антропологізм філософії Фейєрбаха?

Контрольні тести до теми:

1. Принцип активності, розроблений німецькою класичною філософією, за своїм змістом передбачав:

А) доведення того, що людина знає лише те та тою мірою, якою мірою вона діє активно;

Б) доведення залежності предмета пізнаний від діяльності суб'єкта пізнання;

В) те ж саме, що й "копернікапський переворот" І.Канта у філософії;

Г) виховання у людини активної соціальної позиції;

Д) побудову теорії, згідно якої субстанція водночас постає й суб'єктом світового процесу.

2. Принцип розвитку (як і теорія розвитку) був найбільш продуктивно розроблений:

А) І.Кантом;                    Г) І.Г.Фіхте;

Б) Ф.Шеллінгом;             Д) Г.Гегелем.

В) Л.Фейербахом;

3. В діяльності І.Канта виділяють такі етапи:

А) доантропологічиий та антропологічний;

Б) демократичний та післядемокраппічний;

В) етичний та післяетччпий;

Г) докритичний та критичний;

Д) природничий та антропологічний.

4. Згідно із твердженням І.Канта, предмет та річ-у-собі співвідносяться таким чином:

А) вони є тотожними;

Б) між ними немає нічого спільного;

В) предмет постає синтезом відчуттів, викликаних речами-в-собі, та форм розсудку;

Г) предмет непізнаваний, а річ-в-собі сприймається відчуттями;

Д) у сфері речей-в-собі діє принцип причинності, а в предметній сфері панує свобода.

5. Вкажіть, яким проблемам перш за все та переважно були присвячені основні твори Канта, використавши для цього терміни – підказки:

А) "Критика чистого розуму" - пізнання, етика, естетика, наука, метафізика, онтологія, логіка

Б) "Критика практичного розуму" - пізнання, етика, естетики, наука, метафізика, онтологія, логіка.

В) "Критика здатності судження" - пізнання, етика, естетика, наука, метафізика, онтологія, логіка.

ЛІТЕРАТУРА:

Семінарське заняття № 8

Марксистська філософія.

(2 години)

ПЛАН:

1. Історичні умови виникнення марксистської філософії.
2. Діалектичний матеріалізм К.Маркса та Ф. Енгельса.
3. Матеріалістичне розуміння історії.
4. Еволюція марксизму: західні та східно – європейські концепції.

Питання для обговорення:

1. Які ідеї є теоретичними джерелами філософії марксизму?

2. Чи міг марксизм виникнути у 18 ст.? Аргументуйте свою відповідь.

3. Що нового у вченні про людину і світ зробила марксистська філософія?

4. В чому полягає новітня марксистська теорія суспільства?

5. Які особливості плюралізму філософії марксизму?

6. Чим можна пояснити тріумф і трагедію марксистської філософії?

Завдання для індивідуальної роботи студента дома:

 Підготувати повідомлення за темами:

* Біографія К. Маркса.              

* Біографія Ф. Енгельса.

Підготувати реферат:

1. Формування і розвиток філософських поглядів К.Маркса та Ф. Енгельса.

2. Розробка К. Марксом і Ф. Енгельсом концепції матеріалістич­ної діалектики та матеріалістичного підходу до історії суспільства.

3. Марксистсько – Ленінська філософія: міф чи реальність?

4. Проблема співвідношення буття та свідомості в філософії марксизму.

5. Вплив учення К. Маркса про відчуження на філософію ХХ століття.

6. Ленінський етап у марксистській філософії.

Визначення основних понять і категорій теми:

Відчуження— стан напруги, ворожості щодо суб'єктивного і об'єктив­ного, духовного і матеріального, розумного і стихійного, особистого і сус­пільного. У загальному значенні — це відношення між творцем і творінням, яке збунтувалось і живе власним життям, нав'язуючи свою логіку творцю; термін широко вживався в німецькій класичній філософії (Фіхте, Гегель, Фейербах) і марксизмі.

Діалектичний матеріалізм— термін, яким позначалась філософія К. Маркса в радянському марксизмі. Діалектика Гегеля була ідеалістичною, а матеріалізм Фейербаха був недіалектичним (метафізичним). Маркс поєднав матеріалізм і діалектику.

Історизм — принцип пізнання, згідно з яким будь-яке явище слід роз­глядати в розвитку. Історизм почав активно пробиватися в науку після Дарвіна.

Історичний матеріалізм — соціальна концепція марксизму, згідно з якою історичний розвиток суспільства визначається економічними факто­рами. Взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, згідно з Марк­сом, визначає основні етапи (формації) історії людства — первісний лад, ра­бовласництво, феодалізм, капіталізм і майбутній комунізм. Претендує на роль єдино наукової теорії суспільства.

Марксизм— ідеологічна течія, яка охоплює філософію, політичну економію і «теорію» революційного перетворення буржуазного суспільства її соціалістичне і комуністичне (так званий науковий соціалізм).

Питання для самоконтролю:

1. Чим марксистське розуміння історії відрізняється від гегелівського ?
2. Що відрізняє вчення К. Маркса від поглядів утопістів Т. Мора, Т. Кампанелли, Ж. Мелье, Г. Маблі?
3. Що означає вислів: Маркс поставив діалектику Гегеля «з голови на ноги»?
4. Чи виправдалися прогнози К. Маркса відносно майбутнього капіталізму і соціалістичної революції?
5. Яку роль відіграли Г. Плеханов та В. Ленін в розвитку марксизму в Росії?
6. Назвіть причини перетворення філософії в СРСР в партійно – державну ідеологію.
7. На які положення К. Маркса та Ф. Енгельса, в основному, спирався В.І. Ленін у своїй теорії соціалістичної революції і побудови соціалізму?
8. Назвіть спільне й відмінне в марксистській філософії Заходу та марксистсько – ленінській філософії.
9. Назвіть напрямки сучасного неомарксизму на Заході.

Контрольні тести до теми:

1. Термін «суспільно - економічна формація» ввів до наукового обігу:

А) В. Ленін    В) К. Маркс   Д) Л. Фейєрбах.

Б) Г. Гегель    Г) Ф. Енгельс

1. В основу формаційного підходу до аналізу світового історичного процесу покладено ідею про шість суспільно - економічних формацій:

А) індустріальну;          Г) соціалістичну;       Ж) комуністичну;

Б) первіснообщинну;     Д) рабовласницьку;   З) капіталістичну.

В) азійську;                      Є) феодальну;

1. Філософія марксизму характеризувалась як:

А) різновид природничого матеріалізму;

Б) діалектичний та історичний матеріалізм;

В) антропологічний матеріалізм;

Г) науковий атеїзм.

1. Згідно з засновниками марксизму філософія повинна:

А) стати наукою усіх наук;

Б) бути теорією класової боротьби;

В) бути обґрунтуванням шляхів формування всебічно розвиненої особи;

Г) бути наукою про загальні закони розвитку природи, суспільства та людського мислення.

1. Вперше марксизм як систему суспільно – політичних поглядів робітничого класу, його ідеологію почала поширювати в Росії група «Визволення праці» на чолі з:

А) Й. Сталіним;        В) В. Леніним;

Б) Ф. Енгельсом;       Г) Г. Плехановим.

ЛІТЕРАТУРА: