Філософська концепція істини.

1. Істина і омана в сучасній науці.

2. Істина, правда, омана в пізнанні та практичному житті.

3. Напівправда: її природа та соціальні функції.

Визначення основних понять і категорій теми:

Віра— не обгрунтоване розумом прийняття існування чогось (Бога, до­лі, моральних чеснот іншого, Атлантиди, наукових об'єктів) за істину та дії, що відповідають цим прийняттям.

Істина — адекватне відтворення дійсності в пізнанні, відповідність знан­ня дійсному стану речей (див. конвенціоналізм і прагматизм). Гегель вва­жав, що І. є системою знання, яка постійно перебуває в розвитку. Звідси поняття абсолютної (повної) і відносної (неповної) істини. Інші філософи не сприймають цієї концепції істини.

Об'єктивність— відтворення об'єкта за його власною мірою (вимірю­вання твердості, теплоти об'єкта, тощо за певними еталонами). Характери­зує відношення суб'єкта до об'єкта.

Практика— цілеспрямована предметна діяльність людини щодо пере­творення світу. Практична діяльність — спосіб існування людини.

Суб'єктивність— нав'язування свого мірила об'єкта, не узгоджене з його властивостями.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке істина, у чому полягають її властивості й критерії?

2. У чому полягає діалектика абсолютного й відносного в об’єктивній істині?

3. Чим обумовлена висога конкретності істини і в чому полягає її суть?

4. Як визначається заблудження в сучасній гносеології?

5. Як співвідносяться пізнання й практика?

6. У чому полягає діалектика абсолютності і відносності практики як критерію істини?

Контрольні тести до теми:

1. Оберіть серед наведених нижче термінів ті, що характеризують сучасні концепції істини:

А) софістична;                                     Г) евристична;

Б) кореспондентська;                          Д) когерентна.

В) концептуальна.

2. Оберіть найбільш виправдані та виважені варіанти відповіді на питання.

Серед сучасних підходів до визначення та розуміння істини можна виділити такі:

А) істина - це відповідність знань та уявлень дійсному стану речей;

б) істина - це внутрішня узгодженість знань та їх складових;

в) істина - це характеристика лише наукових знань;

г) істина - це поняття, що у власному розумінні притаманне лише божественному віданню та об'явленню;

д) істина постає в якості еталонного поняття, що дозволяє оцінювати міру точності та виправданості знань.

3. Істина і правда співвідносяться таким чином:

А) істина - це характеристика раціональних утворень, а правда - це єдність істини та життєвої позиції;

Б) правда - це характеристика раціональних утворень, а істина це єдність правди та життєвої позиції.

4. Істина - це не миттєва, одноактна оцінка стану знань, а процес, в якому кожна складова знання виконує свою доцільну та необхідну функцію.

А) Так                       Б) Ні

5.Головними характеристиками істини є:

А) Суб’єктивність ;

Б) Конкретність;

В) Відносність;

Д) Абсолютність.

Семінарське заняття № 16

Наукове пізнання.

(2 години)

ПЛАН:

1. Специфіка наукового пізнання. Критерії науковості.
2. Співвідношення емпіричного та теоретичного знання.
3. Форми наукового пізнання.
4. Поняття методу та методології наукового пізнання. Класифікація методів наукового пізнання.

Питання для обговорення:

1. Які загальнонаукові методи застосовуються як на емп­іричному, так і на теоретичному рівнях наукового пізнання?

2. Розкрийте зміст понять: «парадигма», «дослідницька програма», «картина світу», «стиль мислення», «архетип наукового мислення». У чому полягає, їх евристичний потенціал?

3. Чи відрізняється теоретичний рівень наукового пізнання від метатеоретичного?

4. У чому полягає єдність, відмінність та взаємозв'язок філо­софії і методології науки?

5. Дайте класифікацію методів пізнання. Проаналізуйте їх переваги та обмеженості в застосуванні на конкретних прикладах.

6. Розкрийте діалектику збагачення знання. Продемонст­руйте евристичний потенціал форм наукового пізнання па конкретних прикладах.

Завдання для індивідуальної роботи студента дома:

- Підготувати реферат:

1. Пізнання, діяльність, спілкування.

2. Метод сходження від абстрактного до конкретного та його евристична роль у побудові наукової теорії.

3. Концепція і теорія як форми наукового пізнання.

4. Гіпотеза як форма розвитку знань. Побудова гіпотези та етапн її розвитку.

5. Філософія і сучасна методологія науки: тенденції взаємоз­в'язку та взаємовпливу.

Визначення основних понять і категорій теми:

Аналіз — метод пізнання, який полягає в розчленуванні цілого на частини.

Аналогія — умовивід, в якому на основі схожості предметів за одними ознаками робиться висновок про їх можливу схожість за іншими ознаками. Аналогія складає основу моделювання.

Метод (грец. — спосіб пізнання) — сукупність правил дії (на­приклад, набір і послідовність певних операцій), спосіб, знаряддя, які сприя­ють розв'язанню теоретичних чи практичних проблем.

Об'єкт— те, що пізнається (природа, суспільство, людина тощо).

Пізнання— процес цілеспрямованого відтворення дійсності в абст­рактних образах (поняттях, теоріях) людиною. Пов'язане з практичною ді­яльністю і зумовлене суспільним буттям людини.

Проблема(грец — задача) — форма знання, змістом якої є те, що не пізнане людиною, але потребує свого пізнання.

Синтез — метод пізнання, який полягає у поєднанні частин у ціле.

Теорія(грец.— спостереження, дослідження) — найрозвинуті­ша форма наукового знання, яка дає цілісне, системне відображення зако­номірних та сутнісних зв'язків певної сфери дійсності.

Питання для самоконтролю:

1. Які основні рівні наукового пізнання і чим вони відрізня­ються між собою?

2. Який рівень, окрім емпіричного та теоретичного, виді­ляється сучасною методологією наукового пізнання?

3. Дайте визначення методу наукового пізнання.

4. Чим відрізняється емпіричний метод наукового пізнання від теоретичного?

5. Охарактеризуйте основні форми наукового пізнання?

Контрольні тести до теми:

1. Із наведеного нижче переліку понять оберіть ті, що можна зарахувати до методів емпіричного пізнання, методів опрацювання фактів та методів теоретичного пізнання:

А) спостереження, вимірювання, експеримент;

Б) аксіоматика, гіпотетико-дедуктивні побудови, системно-структурний аналіз:

В) екзегетика, мантика, семантика;

    Г) індукція та дедукція, аналіз та синтез.                                                      

2. Наукові знання змінюються від одного етапу їхнього розвитку до іншого. Чи правильно визначати науку як систему суб'єктивного знання?

А) так;

Б) ні.

3. Починаючи з XVII ст. проблеми методу в пізнанні стали в центрі уваги філософів. Які причини цього явища:

А) відмовлення від релігії;

Б) розвиток науки;

В) розвиток гуманізму;

Г) екологічна криза.

4. Рівень наукового пізнання, основними методами якого є спостереження й експеримент, називається:

А) теоретичний;

Б) повсякденний;

В) емпіричний;

Г)інтуїтивний.

5. Наука, претендуючи на вірне відображення дійсності, не відмовляється від методу ідеалізації (точковій електричний заряд, ідеальний газ, абсолютно тверде тіло), тому що ідеалізовані об'єкти дозволяють:

А) використовувати метод дедукції;

Б) моделювати неіснуючі об'єкти, з метою більш глибокого вивчення реального об'єкта;

В) використовувати метод спостереження.

Семінарське заняття № 17

Мы поможем в написании ваших работ!