Типи археологічних пам’яток та закономірності їх розташування.
· Поселення (визначаються за потужністю культ. шару, що залежить від прир.-клім. умов, зазвичай розташовувались біля води): Стоянка - недовготривале (декілька днів) місце проживання групи людей, належить до часу палеоліту, головна ознака – наявність вогнища. Селище - неукріплене поселення від кількох років до кількох сотень років. Тут наявні житла та господарчі ями. С. з'являються в пізньому палеоліті. Житла поділяються на наземні, напівземлянки, землянки (в залежності від прир.-клім. та топограф. умов), за конструктивною побудовою на зрубні, стовпові та каркасно-стовпові. Господарчі ями могли влаштовуватись в будинку та поблизу, могли мати різні форми. Їх будували для збереження продуктів, з часом їх починали використовувати в якості ям для сміття, ці ями є найбільш цінними для археологів. Городище – укріплене поселення, що з'являється за доби бронзи та існує до часів козацтва. Головна відмінність від міста в тому, що г. не є центром культ. та адмін.. життя. Поряд з городищами існували посади (селища, які прилягали до них). Г. поділялися на постійні та сховища (у сховищах не було культ. шару). Ознаки городищ: наявність валу а рову, частоколу; вони розташовувались в важкодоступних місцях (щоб будувати менше укріплень);їх будували з матеріалу, який був наявний у більшій кількості (дерево/камінь). Стійбище – короткочасні зупинки кочового населення, з'являються за енеоліту, зазвичай розташовувались біля річки.
|
|
|
· Місцезнаходження (предмети, наприклад зброя і т.п.)
· Поховання розподіляються на могильники та окремі. За методом дослідження розподіляються на ґрунтові (їх майже завжди знаходять випадково) та кургани. За методом поховання на інгумацію, кремацію, кенотаф (ритуальні поховання, де є речі людини, але немає її тіла). Кремація може бути явною (перепалені кістки людини, висипані в ями) та урановою (перепалені кістки зберігають в сосуді). Інгумація може бути тільки явною. Існують біретуальні могильники, де поховання здійснюється за допом. як кремації, так і інгумації. Кургани розподіляються на під курганні поховання в ямах, курганні поховання на горизонті, поховання в насипі кургану, впускні поховання у вже існуючому кургані. На тер-ї України кургани з'являються за енеоліту, впускні поховання використовують аж до пізнього середньовіччя. К. мають висоту від 20-30 см до 22 м, розташовуються окремо на відстані від поселень, але в таких же топографічних умовах, що й поселення.
· Святилища – місця, де відбувалися культові моменти. Могли знаходитися на самому поселенні та недалеко від нього.
· Майстерні – місця скопичення вел. кількості відщепів, зн. праці і т. п. Поділялися на металургійні, керамічні (коли зявл. гончарні печі), косторізні. Розташовувались біля джерел сировини.
|
|
|
· Штольні та копальні – де видобували кремінь, залізо, інші прир. коп.
· Скарби – коштовні, найбільш цінні речі. Ранні скарби відносять до пізнього палеоліту (кам. зброя). Поділяються на скарби, що мали дорогоцінні речі, монетні скарби та змішані скарби. Найчастіше їх випадково знаходять за межами поселень та могильників.
· Кромлехи, менгіри, дольмени – арх. пам’ятки (з каменю), мали релігійно-ритуальне значення (наприклад, Стоунхендж).
· Вали – будувалися для захисту від набігів кочовиків (наприклад, Змієві вали).
· Стародавні шляхи – мали торгівельну ф-ю (напр., Муравський та Ізюмський ляхи).
· Залишки античних міст (Херсонес, Ольвія і т. д.).
· Майдани – кургани, з яких в козацькі часи добували селітру.
Археологічні джерела. Типологічний метод дослідження в археології.
Археологічні джерела - це залишки культури далекого минулого. Можна об'єднати в кілька груп: знаряддя праці, зброю, предмети побуту, матеріали духовної культури. Надійним сховищем джерел є земля. Виявити джерела можна тільки в певних місцях, пов'язаних із життям і діяльністю людей, тобто в археологічних пам'ятках. Типологічний метод в археологічному дослідженні дозволяє простежити розвиток форм предмета в часі і деталізувати періодизацію. Основи типологічного методу були сформульовані О. Монтеліусом в 1863 р. Відповідно до його концепції, тип - це сукупність функціонально і формально однорідних речей, які розрізняються оформленням деталей. Саме ці деталі дають можливість вибудувати еволюційний ряд - від простих форм до більш складних. Типологічний метод заснований на класифікації древніх речей (зброї, знарядь праці, прикрас, сосудів) за матеріалом, способом обробки і орнаменту. Речі одного типу, однорідні по виду, що не відрізняються в деталях, розміщують в типологічні еволюційні ряди, зіставлення яких дає можливість виявити групи предметів, характерних для певної епохи.
|
|
|
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 1717; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!