Юридичний склад адмін. правопорушення
. Юридичний склад адміністративного правопорушення – це встановлена правом сукупність ознак, при наявності яких діяння вважаються адміністративним правопорушенням.
Склад правопорушення – це внутрішня логічна конструкція протиправного діяння, яка відображає його істотні властивості, згідно яких відбувається кваліфікація діяння та встановлення справедливого покарання щодо особи.
Відсутність хоча б одного елементу складу правопорушення означає відсутність самого правопорушення.
Існують 4 базові елементи складу адміністративного правопорушення:
69.Об’єкт – це суспільні відносини, які охороняються заходами адміністративної відповідальності.
За ступенем узагальнення таких відносин об’єкт буває:
- Загальний – всі суспільні відносини, які охороняються заходами адміністративної відповідальності.
- Родовий – це група однорідних суспільних відносин, які охороняються відповідним комплексом адміністративно-правових норм. Це порушення в промисловості, на транспорті, порушення громадського порядку, порушення права власності, порушення в сфері охорони здоров’я населення та інше.
- Безпосередній – це ті суспільні відносини, яким заподіюється шкода конкретним одиничним правопорушенням.
– це, передбачена нормами адміністративного права, система ознак, що характеризують зовнішні прояви проступку.
Такі ознаки бувають:
- Обов’язкові – повинно містити будь-яке правопорушення (діяння у формі дії чи бездіяльності).
|
|
|
- Факультативні – мають значення лише для окремих складів правопорушення (шкідливі наслідки діяння та причинний зв’язок між діянням та наслідками; місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення правопорушення).
70.Суб’єкт – кодекс визначає в якості суб’єкта визначає фізичну особу, яка на момент вчинення правопорушення досягла 16-тирічного віку.
Загальні ознаки:
- Суб’єктом проступку може бути лише фізична особа.
- Ця фізична особа повинна бути осудною (стаття 20 кодексу).
- Особа повинна досягти 16-тирічного віку.
Окремі ознаки суб’єкта можуть бути важливими для визначення характеру та меж відповідальності особи (вік, стан здоров’я, наявність громадянства, належність до певної соціальної групи та інше).
Дані ознаки не впливають на класифікацію правопорушення але впливають на індивідуалізацію покарань. Наприклад: пенсіонери, неповнолітні, вагітні жінки не можуть бути піддані адміністративному арешту; особа, яка не має власного прибутку не може бути піддана штрафу; до особи, яка є іноземцем може бути застосоване адміністративне витворення.
Крім того, є перелік спеціальних суб’єктів адміністративної відповідальності, які несуть її в іншому порядку ніж встановлений в кодексі.
|
|
|
Суб’єктивна сторона – це пов’язаний із вчиненням правопорушення психічний стан особи.
Обов’язкова ознака:
- Вина особи, яка може бути у формі умислу та необережності (стаття 10 та 11).
Факультативні ознаки:
- Мотив вчинення правопорушення – це внутрішня спонукання особи, яким вона керувалася при здійсненні правопорушення.
- Мета вчинення правопорушення – це результат, якого прагнула досягти особа, вчиняючи правопорушення.
Крім того існують ряд ознак, які можуть впливати на міру покарання та класифікацію правопорушення. Зокрема, це обставини які виключають адміністративну відповідальність (стаття 18, 20), а також обставини, що пом’якшують та обтяжують адміністративну відповідальність.
Система адмін. стягнень.Особливості адмін. відповід. неповнолітніх
Адміністративне стягнення – це негативний правовий наслідок, неправомірної поведінки правопорушника, який повинен відповісти за свій протиправний вчинок та понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального чи фізичного характеру.
Перелік адміністративних стягнень передбачений у статті 24.
|
|
|
Існує 9 видів адміністративних стягнень:
- Попередження.
- Штраф.
- Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям або об’єктом вчинення правопорушення.
- Конфіскація предмета, який став знаряддям чи об’єктом вчиненого правопорушення.
- Позбавлення спеціального права.
- Виправні роботи.
- Громадські роботи.
- Адміністративний арешт.
- Видворення іноземця за межі України.
Всі адміністративні стягнення поділяються на основні та додаткові.
Основні: попередження, штраф, позбавлення спеціального права, виправні роботи, громадські роботи та адміністративний арешт.
Додаткові: оплатне вилучення предмета, конфіскація предмета, видворення іноземця за межі України. Проте вони можуть застосовуватися і як основні.
Попередження – це найбільш м’який вид адміністративного стягнення, який має морально-виховний характер і застосовується за малозначні адміністративні проступки.
Попередження не слід плутати з усним зауваженням, коли за малозначністю правопорушення особу можна звільнити від адміністративної відповідальності.
Попередження є повноцінним адміністративним стягненням, які має всі процесуальні атрибути.
|
|
|
Зокрема, попередження завжди виноситься у письмовій формі і, як правило, одразу оформлює постанову про накладення стягнення.
Як і будь яке адміністративне стягнення попередження має юридичні наслідки для порушника:
Протягом року, з моменту винесення попередження особа вважається такою, що вчиняла адміністративне правопорушення і якщо протягом цього року вона вчинить інше правопорушення, то до неї буде застосоване більш тяжке адміністративне стягнення.
Штраф – це грошове стягнення, що накладається на громадян та посадових осіб за адміністративні правопорушення.
Як правило, до посадових осіб встановлені більш тяжкі штрафи.
Штраф є найбільш поширеним видом адміністративного стягнення.
Розмір штрафу у більшості випадків визначається через неоподаткований мінімум доходів громадян, який сьогодні становить 17 гривень.
Значно рідше штраф встановлюється у гривнях або у кратному відношенні до певної вартості (наприклад вартості проїзду).
Мета адміністративного штрафу каральна, а не компенсаційна. Тобто штраф завжди сплачується в дохід держави через установи банку.
Штраф має бути сплачений в продовж 15 днів після складення постанови.
Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або об’єктом правопорушення.
Полягає в примусовому вилученні предмета та наступній його реалізації в спеціалізованих магазинах в подальшою передачею вирученої суми колишньому власнику.
Із цієї суми вираховуються затрати на реалізацію цього предмету.
Такі вилучені предмети здаються органами виконавчої служби до спеціалізованих комісійні магазини, де ці предмети реалізуються.
Оплатне вилучення предмета не є стягненням майнового характеру. Оскільки метою цього стягнення є позбавлення можливості порушника користуватися певними предметами, а не завдання йому матеріальних втрат.
Конфіскація.
На відміну від оплатного вилучення конфіскація є майновим стягненням.
Вона полягає у примусовій, безоплатній передачі предмету чи грошей у власність держави.
Особливістю конфіскації є те, що вилучений може бути лише предмет, який знаходиться в особистій власності правопорушника і є безпосереднім об’єктом або знаряддям вчинення правопорушення.
На відміну від кримінального права, адміністративна конфіскація не може бути стягнута на все майно.
Конфісковані предмети, як і при оплатному вилучені, підлягають реалізації через спеціальні комісійні магазини. Проте кошти, які надійшли від реалізації такого предмету надходять вже державі.
Є випадки коли конфісковані предмети не підлягають вживанню (наприклад зіпсовані чи неякісні продукти) або заборонені до експлуатації (ігрові автомати, самогонні апарати), то такі предмети підлягають знищенню.
Позбавлення спеціального права наданого громадянину.
Позбавлення спеціального права означає позбавлення особи права на полювання або право на керування транспортними засобами.
Позбавлення права на полювання може застосовуватись на термін до 3-х років. Застосування цього стягнення не може застосовуватися до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
Позбавлення права керування транспортного засобу стосується не тільки права на керування автомобілем. Це стосується і право на керування будь-якими видами морського, річного та повітряного транспорту.
Застосовується на строк до 3-х років, а за грубе або повторне порушення цього права на строк до 10 років.
Позбавлення права керування транспортним засобом не може застосовуватись до осіб, які користуються цим засобом в зв’язку із інвалідністю. Але й до таких осіб можна використовувати позбавлення права в таких випадках:
- В разі керування в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння або ж під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та рівень реакції.
- В разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу або залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.
Позбавлення спеціального права полягає у вилученні у порушника відповідного дозвільного документу (мисливський квиток та посвідчення водія).
Проте і після закінчення строку стягнення порушнику не повертається вилучений документ, а видається новий у встановленому законом порядку.
Громадські роботи.
Полягають у виконанні особи, яка вчинила правопорушення, у вільний від роботи чи навчальний час безоплатних суспільно-корисних робіт.
Види таких робіт визначаються органами місцевого самоврядування (як правило роботи по благоустрою міста та територій).
Громадські роботи призначаються виключно судом на строк від 20 до 60 годин і відбувається не більше як 4 години на день.
Громадські роботи не призначаються особам які є інвалідами 1-ї чи 2-ї групи, вагітним жінкам та особам пенсійного віку.
Виправні роботи – це стягнення майнового характеру, яке полягає у відрахування до 20% від заробітної плати особи в дохід держави.
Виправні роботи призначаються виключно судом, на строк до 2-х місяців.
Відрахування проводиться з усіх видів доходів осіб за виключенням пенсій осіб та соціальної допомоги.
Під час виконання виправних робіт порушнику забороняється надавати відпустку та звільнятися за власним бажанням.
Виправні роботи не можуть бути застосовані до безробітних, військовослужбовців та інших видів службовців, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.
На сьогоднішній день дане стягнення практично не застосовується в наслідок складності його обрахування.
Адміністративний арешт – це найбільш суворий захід адміністративного стягнення, який встановлюється лише за окремі види адміністративних правопорушень, призначається виключно судом на строк до 15-ти діб.
Осіб підданих арешту тримають під вартою в місцях визначених органами внутрішніх справ.
Адміністративний арешт не може бути застосований до вагітних жінок, жінок які мають дітей до 12-ти років, до осіб які не досягли 18 років, до інвалідів 1-ї та 2-ї груп, а також до військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ.
Видворення за межі України.
Особливістю є те, що застосовується лише до іноземців.
Стаття 241. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх
За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:
1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 603; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!