Адміністративне право як наука і навчальна дисципліна.
Наука адміністративного права є знання про дану галузь.
Наука адміністративного права має свій специфічний об’єкт, та предмет дослідження.
Кожна наука має свій об’єкт та предмет досліджень.
Об’єкт науки – це та частина дійсності, на яку спрямована пізнання особи.
Об’єктом всіх юридичних наук є правова дійсність.
Об’єктом науки адміністративного права є адміністративно-правова дійсність. Дана дійсність складається із наступних елементів:
- Адміністративно-правові норми.
- Юридичні факти адміністративно-правового характеру.
- Адміністративно-правові відносини.
- Акти застосування адміністративних норм.
- Адміністративно-правова ідеологія.
- Суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників адміністративних відносин.
- Фактична поведінка осіб, що здійснює права та обов’язки.
- Вплив адміністративного права на суспільне життя.
Предметом науки адміністративного права є виділені субєктом сторони та аспекти об’єкта науки адміністративного права, їх істотні закономірності та відносини. Тобто предмет науки це знання та закономірності, які ми отримуємо в наслідок вивчення об’єкту.
Адміністративне право як навчальна дисципліна – це розгорнута, описово-пізнавальна характеристика сучасного стану, галузі і науки адміністративного права,їх місця і ролі в здійсненні завдань правового забезпечення реалізації державної виконавчої влади. По аналогії із галуззю, навчальний курс також поділений на загальну і особливу частину.
|
|
|
Концепція адмін.реформи
Початком практичного здійснення адмін..реформи вважається прийняття Указу Презедента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адмін.реформи в Україні»від 22 липня 1998р.Для досягнення мети адмін..реформи в ході її проведення має бути розв’язано такі завдання:Формування ефективної організації виконавчої влади як та центральному,так і на місцевому рівнях;Формування сучасної системи органів місцевого самоврядування;Запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади і місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення прав і свобод громадян,надання державних і громадських послуг;створення сучасної системи підготовки і перепідготовки кадрів органів державної влади та місцевого самоврядування;Організація на нових засадах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;Запровадження раціонального адміністративно-територіального устрою.Згідно Концепції існують такі напрямки адмін..реформи:1.Створення нової правової бази ,що регламентуватиме держ.управління в Україні.;2.Формування нових інститутів ,організаційних структур та інструментів здійснення державного управління.;3.Кадрове забезпечення нової системи держ.управління;4.Зміцнення ти формування нових фінансово-економічних основ функціонування держ.управління.;5.Наукове та інформаційне забезпечення системи державного управління ,формування механізмів наукового та інформаційного моніторингу функціонування.Етапи адмін.реформи:Підготовчий етап включає розробку та офіційне схвалення Концепції адмін. реформи та Програми здійснення адмін. реформи.На другому етапі запроваджуються організаційно-правові засади реформування ключових елементів системи державного управління .На третьому етапі формуються нові інститути,організаційні структури та інструменти держ. Управління.На всіх етапах реформи вживаються заходи щодо її законодавчого,наукового та інформаційного забезпечення,зміцнення та оновлення нових фінансово-економічних основ держ.управління.
|
|
|
Поняття та ознаки адмін-прав норми
Адміністративно-правова норма, як норма права, володіє всіма ознаками всіх правових норм: це є загальнообов’язкове,формально-визначене правило поведінки,встановлене або санкціоноване владним суб’єктом ,яке закріплює нові правила поведінки та забезпечується заходами держ. примусу.Адміністративні норми мають власні специфічні ознаки, які обумовлені особливостями їх предмету правового регулювання. До них належать:
|
|
|
- Адміністративно-правові норми слугують забезпеченню публічних інтересів. Під публічними інтересами розуміються не тільки інтереси суб’єктів владних повноважень, а й права та інтереси фізичних та юридичних осіб, які забезпечуються виключно публічно-правовими засобами, тобто за участю суб’єкта владних повноважень.
- Адміністративні норми переважно закріплюють реалізацію організаційних функцій державної влади та місцевого самоврядування. Це означає, що адміністративні норми встановлюють порядок реалізації компетенції публічного суб’єкта або являються результатом цієї компетенції.
- Більшість адміністративних норм встановлюється органами виконавчої влади та місцевого самоврядування в процесі здійснення ними виконавчо-розпорядчих функцій. Це означає, що більшість адміністративних норм мають підзаконний характер, тобто являють собою конкретизацію положень Конституції та Законів України.
- Більшість адміністративних норм містять категоричні правила поведінки та передбачає односторонній владний вплив на суб’єктів права. Дана ознака пояснюється тим, що норми адміністративного права регулюють організаційні та процесуальні моменти реалізації владних повноважень, що неможливо без встановлення владних приписів та чіткого окреслення правил поведінки учасників адміністративних відносин.
|
|
|
- Адміністративно-правові норми забезпечуються всією системою заходів державного примусу. Часто вважається, що адміністративно-правові норми забезпечуються виключно заходами адміністративної відповідальності. Проте комплекс відносин, що регулюються адміністративними нормами настільки різноманітний, що для ефективного забезпечення виконання даних норм необхідно використовувати весь комплекс заходів державного примусу. Отже, виконання адміністративних норм забезпечуються адміністративною, кримінальною, дисциплінарною та цивільною правовою відповідальністю. Більше того, адміністративна відповідальність може наставати за порушення не тільки адміністративного, а й інших галузей права.
Адміністративно-правова норма – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване владним суб’єктом, яке закріплює та регулює суспільні відносини пов’язані із здійсненням виконавчо-розпорядчих та організаційних функцій влади, спрямованих на забезпечення функціонування механізму держави та захист прав і свобод фізичних та юридичних осіб та які забезпечені системою засобів державного примусу.
9.Структура адміністративної норми – це внутрішня будова норми права,поділ її на складові елементи, пов’язані між собою.
Адміністративна норма може складатися із наступних 4-х елементів:
- Гіпотеза – це частина норми, яка містить вказівку на фактичні умови при настанні яких необхідно керуватися даною нормою. Фактично гіпотеза передбачає обставини, які є підставами виникнення, зміни чи припинення адміністративних відносин.
- Диспозиція – це основна частина норми, що містить саме правило поведінки, яке повинні виконувати суб’єкти адміністративного права при настанні обставин вказаних в гіпотезі.
- Санкція – це частина норми, яка містить вказівку на заходи відповідальності, що застосовуються в випадку порушення адміністративно-правової норми.
- Заохочення – це частина норми, що містить заходи правового, морального чи матеріального характеру, які пов’язані із публічним визнанням заслуг особи або сумлінним виконанням нею правових та інших обов’язків. Найчастіше, заохочення має місце у нормах, що регулюють відносини державної служби, крім того заохочення застосовується і до інших категорій громадян (наприклад в Законі України «про державні нагороди»).
Адміністративна норма не завжди тотожна змісту статті. В багатьох випадках структурні елементи норм можуть знаходитися в різних статтях або частинах нормативного акту, або навіть в різних нормативних актах.
Види адмін.-прав норм
Багатоманітність адміністративних норм дозволяє класифікувати їх за цілим рядом підстав.
За цільовим призначенням:
- Охоронні, що нам можна робити.
- Регулятивні, що неможна робити.
За предметом регулювання:
- Матеріальні. Визначають переважно адміністративний статус, тобто права та обов’язки суб’єктів адміністративних відносин.
- Процесуальні. Визначають процедуру реалізації правового статусу, тобто прав та обов’язків.
За юридичним змістом:
- Зобов’язуючи.
- Забороняючи.
- Уповноважуючи.
- Рекомендаційні.
За формою припису:
- Імперетивні.
- Диспозитивні.
В залежності від адресату:
- Норми, що визначають адміністративно-правовий статус органів влади державної влади і місцевого самоврядування.
- Норми, що визначають адміністративно-правовий статус державо службовців.
- Норми, що визначають адміністративно-правовий статус підприємств, установ та організацій.
- Норми, що визначають адміністративно-правовий статус об’єднань громадян.
- Норми, що визначають адміністративно-правовий статус фізичних осіб.
За колом осіб:
За територією дії:
За обсягом врегулювання:
За строком дії.
11.Форми реалізації норм адміністративного права:
- Дотримання. Характеризується добровільним підпорядкуванням суб’єкта адміністративних відносин вимогам норм. Як правило – це пасивна поведінка, яка здійснюється без вступу суб’єкта у правовідносини.
- Виконання. Це активні дії суб’єкта адміністративного права по реалізації вимог встановлених нормами. За допомогою виконання, здійснюється реалізація переважно зобов’язуючих норми.
- Використання. Полягає у добровільному вчинені суб’єктами правил дій пов’язаних із реалізацією наших суб’єктивних прав у сфері адміністративних відносин. При цьому суб’єкт сам приймає рішення про те чи скористатися наданим йому суб’єктивним правом.
- Застосування. Можуть лише суб’єкти владних повноважень. Полягає у прийняття ні підставі адміністративної норми юридично-владного рішення у формі нормативного чи індивідуального акту управління.
Джерела адмін.права
Джерело права – це офіційно визнана форма вираження та закріплення норми права, які надають їм юридичного і загальнообов’язкового значення.
Форми джерел: нормативний акт, прецедент, договір, звичай, доктрина, релігійна норма та інші.
Основними формами джерел адміністративного права є нормативно-правові акти. Вони поділяються за юридичною силою:
Часто вважають, що конституція є основним джерелом адміністративного права, хоча конституція не містить жодної адміністративної норми. Вона є лише базою на підставі якою приймаються адміністративно правові акти.
- Джерелами адміністративного права є відповідні кодекси та закони. Проте ці акти не складають основу частину джерел адміністративного права. Зокрема кодекс про адміністративні правопорушення та кодекс адміністративного судочинства регулюють лише частини окремих інститутів адміністративного права і не є базовими його джерелами.
- Постанови ВРУ. Надзвичайно рідко стають джерелами адміністративного права, оскільки вони майже ніколи не містять норм права, а є лише організаційною формою введення в дію інших нормативних актів,переважно законів.
- Укази президента та постанови Кабінету Міністрів України. Становлять більшу частину джерел адміністративного права.Визначають структуру та повноваження органів виконавчої влади.
- Накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Ці акти приймаються головою центрального органу., та фактично являють собою конкретизацію актів вищої юридичної сили та є результатом реалізації державної політики у закріпленій за центральним органом сфері.
- Нормативні акти ВР АРК та Ради Міністрів АРК. У формі рішень та постанов.
- Нормативні акти місцевих рад (рішення) та місцевих державних адміністрацій(у формі розпоряджень голів та наказів керівників відділів та управлінь.)
Відносно новим джерелом адміністративного права є нормативно-правовий договір. Вони укладаються між різними органами державної влади та місцевого самоврядування і стосуються розподілу повноважень між цими органами, регулювання відносин державної служби та надання адміністративних послуг.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 421; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!