ПИТАННЯ 54. Адміністративна відповідальність і її відмінність від інших видів юридичної відповідальності



Адміністративна відповідальність являє собою адміністративний примус у вигляді застосування уповноваженим органом (посадовою особою) адміністративного стягнення до особи, що скоїла адміністративне правопорушення.

Для адміністративної відповідальності характерна множинність правових норм, якими регулюються різноманітні аспекти діяльності органів державного управління у різних галузях і сферах. Адміністративній відповідальності притаманний загальний характер. ^обто норми і правила обов'язкові для всіх без винятку.

Адміністративна відповідальність як правовий інститут базується На принципах:

103

• законності;

• доцільності відповідальності;

• невідворотності покарання у випадку притягнення до відповідальності;

• індивідуалізаціїмір відповідальності;

• гласності.

Особливостями адміністративної відповідальності, що дозволяють установити її відмінність від інших видів відповідальності, є

• адміністративна відповідальність регулюється нормами інституту адміністративної відповідальності, що містяться в законах і підзаконних актах (кримінальна відповідальність встановлюється тільки законами; дисциплінарна відповідальність - законодавство про працю, підзаконними актами, що встановлюють особливості становища окремих категорій службовців і робітників; матеріальна відповідальність - законодавством про працю, цивільним законодавством);

• підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (підставою кримінальної відповідальності є злочин. дисциплінарної-дисциплінарний проступок, матеріальної-заподіяння матеріальної шкоди);

• суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути фізичні та юридичні особи (суб'єкти кримінальної відповідальності -тільки фізичні особи);

• за адміністративні правопорушення застосовуються міри адміністративного стягнення (за злочини - міри кримінальної відповідальності, за дисциплінарні провини -дисциплінарні стягнення);

• адміністративні стягнення застосовуються широким колом уповноважених органів (посадових осіб) виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також судами (міри кримінальної відповідальності визначаються тільки судом; дисциплінарні стягнення - органами І посадовими особами, наділеними дисциплінарною владою;

матеріальні - судами загальної юрисдикції й арбітражним судом);

• застосування адміністративного стягнення не тягне за собою судимості й звільнення з роботи - особа до якої воно застосовано, вважається мавшим адміністративне стягнення протягом визначеного терміну (застосування мір кримінальної відповідальності до особи, засудженої за здійснення злочину, тягне судимість; один з видів дисциплінарного стягнення - звільнення з роботи);

• міри адміністративної відповідальності застосовуються відповідно дозаконодавства, щорегламентує провадженняв справахпро адміністративні правопорушення (кримінальні справи розглядаються відповідно до карно-процесуального законодавства, дисциплінарні - відповіднодо норм, що встановлюють порядок дисциплінарного провадження; справи про матеріальну відповідальність - у порядку цивільного й арбітражного судочинства)

104

ГЛИТАННЯ 55. Адміністративне стягнення Адміністративні стягнення - це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок І повинна відповісти за свій протиправний вчинок та понести ЯВ це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів ііворального, матеріального та фізичного впливу.

ЦІ стягнення е останньою ланкою в системі заходів адміністративного примусу, мірою відповідальності та застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню адміністративних правопорувнь як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, адміністративні стягнення поєднують у собі елементи репресивного (карального), виховного та запобіжного характеру.

Конкретні види адміністративних стягнень передбачені в статті 24 КпАП України. Вони поділяються на основні та додаткові.

Основні адміністративні стягнення: попередження; штраф;

позбавлення спеціального права; виправні роботи; адміністративний арешт.

Додаткові адміністративні стягнення: сплатне вилучення;

конфіскація.

Сплатне вилучення та конфіскація предметів в окремих випадках можуть застосовуватись І як основні стягнення.

Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься ^в письмовій формі або у передбачених законодавством випадках фіксується іншим установленим способом (наприклад, запис у талоні до посвідчення водія). Це найбільш м'який вид адміністративного стягнення морально-виховного, переконливого впливу. Застосовується У передбачених випадках як санкція за малозначні адміністративні проступки.

Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених Кодексом про адміністративні правопорушення та іншими законами. Це найпоширеніший вид адміністративного стягнення майнового характеру (застосовується більш ніж у 80 відсотках випадків порівняно з іншими стягненнями). В останній час визначається переважно через неоподатковуваний мінімум доходів громадян (на 1 квітня 2000 р. такий мінімум становив 17 грн.). В окремих випадках законодавець визначає штраф в кратному відношенні до певної вартості (скажімо, до вартості проїзду -ст. 135 КпАП).

Щодо посадовихта юридичних осіб порівняно з громадянами чинним законодавством встановлені більш високі розміри штрафу

105

(наприклад, за порушення законодавства про об'єднання громадян ст. 186-5 КпАП передбачає штраф від 25 до 130 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні й наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Вилучені предмети на підставі постанови про сплатне вилучення здаються компетентним органом (службовою особою) для реалізації в комісійний магазин або в інші спеціально виділені для цієї мети магазини за місцем знаходження майна. Постанови про сплатне вилучення вогнепальної зброї та бойових припасів виконуються органами внутрішніх справ.

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета, грошей у власність держави. Конфісковано може бути лише предмет, що знаходиться в особистій власності порушника, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасівне може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Конфіскація відповідних предметів або грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконується державними виконавцями або уповноваженими на те особами інших компетентних органів.

Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові стосується тільки права -керування транспортними засобами та права полювання. Воно застосовується уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ та суддями (що стосується позбавлення права керування транспортними засобами), представниками органів річкового транспорту і Держінспекції по маломірних суднах (що стосується позбавлення права керування річковими та маломірними суднами) та органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання (що стосується позбавлення права полювання), на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.

Позбавлення права керування засобами транспортуне може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також випадків невиконання вимоги

106

г

працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення ними на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є. ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння. Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом Існування.

Виправні роботи - захід адміністративного стягнення, що поєднує в собі аспекти матеріально-обмежувального впливу. Застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи правопорушника та з відрахуванням до 20 відсотків його заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) судом (суддею). Виконанням постанов про їх застосування відають органи внутрішніх справ.

Адміністративний арешт - найбільш суворий захід адміністративного стягнення - установлюється лише за окремі види адміністративних правопорушень і застосовується у виняткових випадках. Призначається тільки судом (суддею) на строк до 15 діб. На даний час адміністративний арешт може призначатись за скоєння таких правопорушень: незаконні виробництво, придбання, зберігання. деревезення, пересилання наркотичних засобів без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44); дрібне хуліганство (ст. 173), розпивання спиртних напоїв або поява в громадських місцях у п'яному вигляді (ч. З ст. 178); злісна непокора законному розпорядженню або вимозі Працівника міліції, члена громадського формування з охорони ^Громадського порядку, військовослужбовця (ст. 185); порушення (Порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і | демонстрацій (ст. 1851); прояв неповаги до суду (ст, 1853); злісна :непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця Прикордонних військ України або члена громадського формування з ТОорони державного кордону України (ст. 18510 КУпАП).

Крім того, це стягнення може застосовуватись І за порушення Правопорядку в умовах надзвичайного стану.

Адміністративний арештне може застосовуватись: до вагітних жінок; жінок, що мають дітей віком до 12 років; до осіб, які не досягли 18 років; до інвалідів першої та другої груп; а також до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних; осіб рядового та начальницького складів органів внутрішніх справ.

Видворення за межі України як захід адміністративного стягнення відповідно до чинного законодавства (ст. 24 КпАП, ст. 32 закону "Про правовий статус Іноземців") застосовується за рішенням органів внутрішніх справ або СБУдо іноземців, якщо;

• їхні дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку,

107

• це е необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних

інтересів громадян України;

• вони грубо порушили законодавство про правовий статус

Іноземців.

Іноземець зобов'язаний покинути територію України у термін,

зазначений у рішенні про видворення. Іноземці, які ухиляються від виїзду, підлягають із санкції прокурора затриманню і видворенню у примусовому порядку. Затримання допускається лише на термін. необхідний для видворення. Видворення іноземців здійснюється

органами внутрішніх справ.

Іноземці, які підлягають видворенню, або фізичні, юридичні

особи, які приймають цих іноземців, відшкодовують витрати, пов'язані з

видворенням.

Крім того, Законом України "Про боротьбу з корупцією" від 5

жовтня 1995 р. передбачено застосування судом (суддею) за вчинення корупційних діянь таких додаткових адміністративних стягнень як звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави, а також заборона займати посади в державних органах та їх апараті

протягом трьох років із дня звільнення.

Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх:

зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у

потерпілого;

• застереження;

• догана або сувора догана;

• передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх

замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їхньою згодою, а також окремим громадянам на їхнє прохання (ст. 241

КпАП).

Ці заходи не є адміністративними стягненнями.

ПИТАННЯ 56. Загальні правила накладення адмініст­ративного стягнення

Главою 4 КпАП України визначені наступні загальні правила

(принципи) накладення адміністративного стягнення:

принципу полягає в

адміністративної адміністративного

Принцип законності Сутність даного пр"

наступному:

• підставою притягнення особи до відповідальності та застосування до неї мір стягнення є протиправність діяння (стягнення може бути накладено тільки тоді. коли в діянні особи встановлений склад правопорушення);

• протиправні діяння повинні правильно кваліфікуватися (виявлення в діянні особи ознак правопорушення, передбачених конкретною правовою нормою, І кваліфікація цих діянь по відповідній

статті);

108

• органи (посадові особи) вправі розглядати лише ті справи, що їм підвідомчі; обирати вид і розмір стягнення в рамках наданих повноважень;

• стягнення накладаються в межах санкції тієї статті, за якою кваліфіковані діяння особи.

Принцип доцільності. Сутністю даного принципу є:

• індивідуалізація покарання (при виборі міри адміністративного стягнення враховуються обставини, при яких було зроблене правопорушення, і особливості, що характеризують порушника -пом'якшуючі й обтяжуючі відповідальність обставини);

• економія каральних мір (адміністративно-правові норми надають правозастосовнику можливість, або прямо зобов'язують його замінити стягнення іншими заходами впливу).

Принцип своєчасності, оперативності впливу. Проявом даного принципу є встановлення правовими нормами термінів здійснення дій суб'єктами адміністративно-правових відносин (терміни давності).

Принцип оперативності та своєчасності впливу відбитий у статті 38 КпаП України, відповідно до якої: адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше двох місяців із дня здійснення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - двох місяців із дня його виявлення. У випадку відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне ^стягнення може бути накладено не пізніше місяця з дня ухвалення

(рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

.-,. При визначенні термініввраховуються наступні юридичне значиміобставини:

• встановлений законом розмір терміну;

• коли І з якого юридичного факту термін починає обчислюватися;

• коли і який юридичний акт припиняє обчислення терміну;

• який час закон не включає (включає) в обчислюваний термін. Принцип додавання стягнень, що накладаються за сукупність порушень.

Ознаками даного принципу є:

• наявність декількох самостійних складів порушень (множинність адміністративних правопорушень);

• здійснення в однин або різнийчас декількох самостійних порушень однією особою;

кожне з утворюючих множинність адміністративних правопорушень діянь зберігає свою юридичну значимістьна момент розгляду справи про декілька чи про останнє правопорушення.

109

Істотним критерієм класифікації множинності адміністративних провин є час здійснення нового порушення- до абопісля притягнення до відповідальності за інше правопорушення.

Відповідно до цього критерію виділяють:

сукупність адміністративних провин (здійснення однією

особою декількох порушень до залучення до відповідальності);

• рецидив (здійснення нового порушенняпісля залучення

винного до відповідальності за попереднє).

Принцип додавання покарань визначений у ст. 36 КпАП України:

"При здійсненні однією особою двох чи більш адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених сталями про відповідальність за будь-яке з

вчинених правопорушень".


Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 350; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!