Особливості змісту права власності на землю
Зміст права власності на землю (земельну ділянку) складають повноваження з володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою (ст. 78 ЗКУ, ст. 317 ЦКУ).
Особливості права володіння земельними ділянками
Легального визначення володіння як складової права власності не існує.
У спеціальній літературі існують різноманітні визначення права володіння земельними ділянками.
У доктрині цивільного права право володіння традиційно розглядається як юридично забезпечена можливість господарського панування власника над річчю, або усвідомлена юридично гарантована можливість мати річ під своїм пануванням. Таким чином, визначення права володіння містить у собі два критеріїв: фактичний (фактична можливість мати річ під своїм пануванням, в римському праві та вольовий {усвідомлення можливості і бажання панування надріччю в своїх інтересах).
2.2. Особливості права користування земельними ділянками
Закон не наводить визначення права користування.
В доктрині цивільного права право користування традиційно визначається як юридично забезпечена можливість застосовувати корисні властивості речі. Це визначення вважаємо найбільш вдалим.
На відміну від загального правила, встановленого ст. 319 ЦКУ ("власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону"), обсяг права користування земельною ділянкою є обмеженим і обумовлюється цільовим призначенням земельної ділянки. Земельна ділянка може (і повинна) використовуватися лише за цільовим призначенням (ст. 91 ЗКУ, ч. 4 ст. 373 ЦКУ).
|
|
|
Також до особливостей користування земельною ділянкою належить спеціальний порядок справляння плати за землю (відповідає економічному поняттю "диференційована рента"), яка може виступати у формі земельного податку або орендної плати (ст. 13.2 Податкового Кодексу України).
Особливості права розпорядження земельними ділянками
Легальне визначення права розпорядження земельними ділянками у законодавстві України відсутнє.
В доктрині Цивільного права усталилося розуміння права розпорядження як юридично забезпеченої можливості визначати подальшу долю речі шляхом вчинення щодо неї юридичних актів. Останнє визначення, на нашу думку, є найбільш привабливим з огляду на його точність та лаконічність. Між тим, право розпорядження земельними ділянками має і певні особливості. Законодавством передбачені:
• особливі правила відчуження земельних ділянок;
• особливі правила надання земельних ділянок в користування;
• особливі правила щодо обмеження та обтяження права власності за волею власника
|
|
|
• ;пошкодження і тим більше знищення земельних ділянок заборонене і тягне юридичну відповідальність (див. тему "Юридична відповідальність за земельні правопорушення та захист порушених прав");
• особливий порядок зміни цільового призначення земельних ділянок (див. ст. 20 ЗКУ, "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб").
3.У законодавстві та земельно-правовій доктрині України усталився поділ права власності на землю за суб'єктом права на форми права власності на землю.
Право приватної власності на землю
Суб'єктами права приватної власності на землю є громадяни та юридичні особи (ст. 80 ЗК). З урахуванням змісту ст. 81 та ін. норм ЗК, це положення слід розуміти розширено, оскільки суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Законодавство визначає, які земельні ділянки можуть належати кожному із перерахованих суб'єктів.
Щодо громадян України обмеження по об'єктному складу земель, що можуть перебувати у їх власності, практично відсутні (див. ч. 1 ст. 81 ЗКУ).
Іноземні громадяни та особи без громадянства, відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗКУ, "... можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. "
|
|
|
Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності... " (ч. 1 ст. 82 ЗКУ).
Ч. 2 ст. 82 ЗКУ передбачає, що іноземні юридичні особи
"... можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:
а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого
майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підпри
ємницької діяльності в Україні;
б) за межами населених пунктівуразі придбання об'єктів нерухо
мого майна."
П. 13 розділу X "Перехідні положення" ЗК передбачає загальне обмеження для всіх суб'єктів права приватної власності: "На період до 1 січня 2015 року громадяни і юридичні особи можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом".
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 290; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!