Зазначте причини виникнення, рушійні сили та наслідки Гайдамацького руху на Правобережжі у ХVІІІ ст.
Сусп.-політичні--на Правобернжжі відновлена влада польської шляхти
-Сусп.-економічні--посилення польсько-шляхетського гніта, а саме:збільшення панщини, жорстокі покарання і розправи поміщиків із селянами, збільшення натуральної та земельної ренти(плата за користування землею), скоорочення селянського землеволодіння, безправне становище селян.
-Національні--ополячення укр. народу, приниження укр. мови, звичаїв та культури укр. народу
-Релігійні--утиск релігійного православного населення на Правобережжі, у Правобережній Україні панівні позиції посідала уніацька церква, насадження католицтва та уніацтва
Рушійні сили:
Бідні селяни, які утікли від панщини; робочі люди з винокурень, млинів, панських фільварків; кріпацтво; міщанство; православне духовенство.
У боротьбі проти польских поміщиків об'єдналися представники різних народів--українці, росіяни, білоруси, молдавани, поляки.
Наслідки:
1)Гайд. рух відчутно похитнув польське панування в Укр.
2)Послаблення нац. гніту
3)Відіграв велику роль у формуванні національно-визвольних традицій укр. Народу
Розкрийте причини та наслідки скасування Запорізької Січі?
ПОтікика Московського уряду щодо Зап. Січі: розміщення на Січі московської залоги, яка з'явилася у Чортомлинській Січі 1665 р. як засіб боротьби проти турецько-татарських нападників, постійне стеження за всіма подіями, що відбувалися на Січі
|
|
|
2.Поступове обмеження державнтцьких прав Укр., прагнення царського уряду поширити свою владу на всій землі Укр.
3.Андрусівське перемир'я, внаслідок якого на Запорожжі встановився контроль двох ворожих одна до одній і щодо Січі держав-- Молскви та Речі Посполитої.
4.Приєднання запорожців до Мазепи і Карла ХІІ у шведсько-руській війні(після укр.-шведського договору), яке привело до того, що Петро І знищив Чортомлинську Січ
Зазначте причини та наслідки ліквідації Гетьманщини.
Після Переяславської Ради і укладення Березневих статей 1654 між Україною і Росією, московський уряд розпочав систематичне обмеження прав та привілеїв Г., звівши її до стану автономії, повноваження якої постійно звужувалися (заборона 1669 зносин з іноземними державами, збір у 1666-1668 податків на Г. російськими чиновниками і відправка грошей до Москви, з поч.. 17 ст. – фактичне призначення гетьмана царем та ін.)
У 1663 Г. поділилась на лівобережну (під контролем Росії) та правобережну (під контролем Речі Посполитої). Цей поділ був закріплений умовами Андрусівського перемир’я 1667. В адміністративно-територіальному відношенні Г. поділялася на полки та сотні. На Правобережжі козацький полково-сотенний устрій проіснував до 1714 (з перервами). На Лівобережжі він зберігся до 1782. Кількість полків та сотень часто змінювалася – виникали одні полки, зникали ін. На Г. найбільш тривалим був поділ на 10 полків: Київський, Чернігівський, Ніжинський, Стародубський, Переяславський, Лубенський, Прилуцький, Гадяцький, Миргородський, Полтавський. Складалися вони з 7-20 сотень.
|
|
|
Міста на Г. користувалися правами самоврядування, ними управляли магістратури та ратуші. Суспільна структура Г. включала козацтво, українську шляхту, міщанство, селянство. Провідна роль у державному житті належала козацькій старшині та українській шляхті, з яких формувалася рада старшин, що була дорадчим органом при гетьмані. Вони ж відігравали вирішальну роль на генеральних військових радах.
Проводячи політику, спрямовану на ліквідацію Г., царський уряд намагався дедалі більше обмежити її автономію. У 1722-27 було створено першу Малоросійську колегію, що мала право контролювати дії гетьмана та уряду Г. Впродовж 1734-50 гетьманство було скасовано тимчасово, указом Катерини ІІ 10(21).ХІ.1764 – остаточно. Г. стала управляти друга Малоросійська колегія, яку очолював П. Румянцев. Управління України Катерина віддала Малоросійській Колегії під проводом генерал-губернатора Румянцева. В інструкції наказано йому усувати всякі окремі окремішності українського устрою, протидіяти автономним стремлінням старшини, а народ приєднувати кращою організацією адміністрації та судівництва.
|
|
|
Генерал-губернатор Румянцев почав свої реформи від статистичного опису України, що став за основу для нової системи оподаткування; замість данин у натурі він завів податок грішми, спершу від двору, пізніше від дуті. Щодо селянства, то указом Катерини з 1783 р. заведено загальне кріпацтво – заборону переходу селян. Одночасно скасовано автономні установи. В 1781 р. Гетьманщину поділено на три намісництва (губернії): Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське, що разом творили Малоросійське генерал-губернаторство. В губерніях заведено загальноросійські адміністраційні і судові установи. В 1782 р. розв’язано Малоросійську Колегію. В 1783 р. скасовано також старий військовий устрій і козацькі полки переформовано на десять регулярних карабінерських полків російської армії з шестирічною службою. В 1785 р. опубліковано «грамоту про вільність дворянства», яка давала українській шляхті самоуправління – губерніальні і повітові дворянські зібрання, з правом петиції до царя. З давнього устрою Гетьманщини залишилися старі закони – Литовський статут і магдебурзьке право.
|
|
|
13.Яка держава слугувало моделлю для розбудови Б. Хмельницьким Гетьманату, і чим Гетьманат відрізнявся від свого „прототипу” ?
Після взяття під контроль значної частини українських земель та ліквідації в них польської адміністрації, гостро стало питання про власну національну державність. Необхідно було забезпечити регулювання економічного життя, правопорядок, захист населення та території України. Специфічні засади внутрішньої організації козацької держави сформувалися під впливом 2 основних факторів: традицій та звичаїв суспільного життя, насамперед Запорозької Січі, яка стала своєрідним зародком новоствореної держави, та складного геополітичного становища, що зумовлювало постійну ситуацію надзвичайного стану в державі. Обидва фактори визначили напіввійськовий характер української державності. Функціонування держави виявилося у запровадженні власного територіального поділу, створенні та діяльності органів публічної влади, введенні своєї податкової системи. В основі адміністративного поділу лежала структура козацького війська. Територія поділялася на полки та сотні, що давало змогу в екстремальних умовах мобілізувати народні маси. Система органів публічної влади фактично дублювала модель управління Запорозької Січі. Основним органом влади була Військова рада. Проте вона не була постійно діючою,до того ж Хмельницький частіше скликав старшинську раду, до якої незабаром перейшла вся повнота влади. Головою і правителем України був гетьман. Сиссистема органів публічної влади мала 3 рівні – генеральний, полковий, сотенний. Реальна вища влада належала генеральному урядові. На місцях управляли полкові та сотенні уряди. З 1654р. була введена посада гетьманського підскарбія, який контролював прибутки та видатки військової скарбниці. Поповнення скарбниці здійснювалося із земельного фонду, прикордонного торгового мита, з доходів від промислів, торгівлі та з податків. Національна армія сформувалася і зросла на організаційних принципах Запорозької Січі. Її ядро становило реєстрове та запорозьке козацтво, навколо якого обєдналося «покозачене» селянство та міське населення. Армія формувалась із добровольців. Українська держава сформувалася на 2 принципових засадах, які часто вступали між собою у протиріччя – демократії та авторитаризму. На початковій фазі переважають демократичні засади: функціонування Військової ради, у яфкій право голосу мало все військо; виборність усіх посадових осіб; відсутність жорстких міжстанових розмежувань. Коли ситуація стає критичною, а демократія перетворюється на охлократію, набирають сили авторитарні начала: обмеження впливу «чорних рад» та витіснення їх старшинською радою; зосередження усієї повноти влади в руках гетьмана; домінування командних методів управління; встановлення спадкового гетьманату, переростання гетьманської влади у монархічну.
Запорозька Січ: вищий законодавчий, адміністративний і судовий орган – січова рада. Рада огбирала уряд Січі – військову старшину, а також органи місцевої влади – паланкову (полкову) старшину. Старшина зосереджувала у своїх руках адміністративну владу, судочинство, керувала військом, розпоряджалася фінансами, представляла Січ на міжнародній арені. У Січі функціонувало власне козацьке право. Риси демократичної республіки: не існувало феодальної власності на землю, кріпацтва, рівність між усіма козаками, виборна система органів управління. Для козацтва не існувало жодних авторитетів. Козацька держава виникла не на етнічній, а на морально-психологічній основі. ЗС була деформованим варіантом державності:інтенсивний розвиток військової сфери і примітивний економічний сектор(відсутність фінансової системи, грошей, міст, інфраструктури).
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 299; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!