Роль фактору часу на збудження
2.Відміність в скороченні серця і скелетних мязів
На відміну від скелетного м'яза в міокарді не виявлено залежності між силою подразнення і величиною реакції на допорогове подразнення серце зовсім не відповідає, але як тільки сила подразника досягає порогового рівня, виникає максимальне скорочення. Подальше наростання сили подразника не змінює величини скорочення. Таким чином, порогове подразнення є одночасно і максимальним. Ця особливість скорочення серцевого м'яза отримала назву закону "все або нічого". Його відкрив югославський фізіолог Боудічі (1871).
Скелетний м'яз відповідає градуально, тобто, чим більша сила подразнення, тим більша сила скорочення. Оскільки період рефрактерності надзвичайно тривалий у міокарді, то це попереджує виникнення стійкого скорочення, а отже зупинки серця в систолі, тоді, як часті повторні збудження скелетного м'яза ведуть до тетанусу.
3.Мозковий шар наднирників
Мозковий шар надниркових залоз, подібно до задньої частки гіпофіза, є похідним нервової тканини. Це видозмінений симпатичний ганглій, що спеціалізується на синтезі медіатора (гормону) у русло крові. Довгі прегангліонарні волокна симпатичних нервів закінчуються на хромафінних клітинах холінергічними синапсами. У надниркових залозах виділяється суміш катехоламінів, що складається з адреналіну (А; близько 80 %) і норадреналіну (НА; близько 20 %).
До регуляції синтезу А мають пряме відношення й гормони кіркового шару, особливо кортизол. Цей ефект зумовлений тим, що кров, перш ніж потрапити в системний кровотік, із синусоїдів кіркового шару проходить через мозковий шар надниркових залоз.
|
|
|
Хромафінні клітини мозкового шару надниркових залоз містять укриті оболонкою гранули. Рух гранул і секрецію їх стимулює зростання концентрації кальцію унаслідок деполяризації мембрани під час дії АХ. Процес секреції полягає в наближенні гранули до зовнішньої мембрани клітини й злитті їхніх мембран.
Артеріальний тиск
БІЛЕТ 53
- Енергетика м'язового скорочення.
2.Судинно-тромбоцитарний гемостаз.
Гемостаз – це процес утворення кров'яних тромбів в ушкоджених судинах, спрямований на запобігання крововтрати й забезпечення рідкого стану крові в просвіті кровоносних судин.
Цей механізм здатний зупинити кровотечу в дрібних судинах з низьким AT. Послідовно відбуваються такі процеси.
1) При руйнуванні тканин і судин відбувається вивільнення з тромбоцитів судинозвужуючих речовин: серотоніну, адреналіну, норадреналіну. Під впливом цих факторів відбувається спазм судин і тимчасова зупинка кровотечі.
2) Адгезія тромбоцитів: приклеювання до місця ушкодження. Механізм пов'язаний зі зміною негативного електричного заряду судини в місці ушкодження на позитивний. Негативно заряджені тромбоцити "прикріплюються” до волокон колагену базальної мембрани. У стінках судин міститься фактор Віллебранда, до якого прилипають пластинки за допомогою інтегринів на своїй поверхні.
|
|
|
3) Агрегація (скупчування) тромбоцитів. Стимулятори цього процесу – АДФ, який виділяється з пошкоджених судин, тромбоцитів та еритроцитів. Спочатку відбувається зворотна агрегація – утворюється пухкий тромбоцитарний тромб, який пропускає через себе плазму крові.
4) Ретракція тромбоцитного тромба під дією скорочувального білка тромбоцитів – тромбостеніну. Відбувається ущільнення і закріплення в ушкоджених судинах тромбоцитарного тромба Зупинка кровотечі здійснюється за 2-5 хвилин.
3.Рефлекторнарегуляціядіяльностісерця. РефлексиЦіона-Людвіга, Герінга-Іванова, Бейнбріджа, Даніні-Ашнера, Гольца.
Рефлекторные влияния на сердце. Выделены три категории кардиальных рефлексов: собственные, вызываемые раздражением рецепторов сердечно-сосудистой системы; сопряженные, обусловленные активностью любых других рефлексогенных зон; неспецифические, которые воспроизводятся в ответ на неспецифические влияния (в условиях физиологического эксперимента, а также в патологии). Наибольшее физиологическое значение имеют собственные рефлексы сердечно-сосудистой системы, которые возникают чаще всего при раздражении барорецепторов магистральных артерий в результате изменения системного давления. Так, при повышении давления в аорте и каротидном синусе происходит рефлекторное урежение частоты сердцебиения. Особую группу собственных кардиальных рефлексов представляют те из них, которые возникают в ответ на раздражение артериальных хемо-рецепторов изменением напряжения кислорода в крови. В условиях гипоксемии развивается рефлекторная тахикардия, а при дыхании чистым кислородом — брадикардия. Эти реакции отличаются исключительно высокой чувствительностью: у человека увеличение частоты сердцебиений наблюдается уже при снижении напряжения кислорода всего на 3 %, когда никаких признаков гипоксии в организме обнаружить еще невозможно.
|
|
|
Сопряженные кардиальные рефлексы представляют собой эффекты раздражения рефлексогенных зон, не принимающих прямого участия в регуляции кровообращения. К числу таких рефлексов относят рефлекс Гольца, который проявляется в форме брадикардии (до полной остановки сердца) в ответ на раздражение механорецепторов брюшины или органов брюшной полости. Возможность проявления такой реакции учитывается при проведении оперативных вмешательств на брюшной полости, при нокауте у боксеров и т. д. При раздражении некоторых экстерорецепторов (резкое охлаждение кожи области живота) может иметь место рефлекторная остановка сердца. Именно такую природу имеют несчастные случаи при нырянии в холодную воду. Сопряженным соматовисцеральным кардиальным рефлексом является рефлекс Данини—Ашнера, который проявляется в виде брадикардии при надавливании на глазные яблоки. Таким образом, сопряженные рефлексы сердца, не являясь составной частью общей схемы нейрогенной регуляции, могут оказывать влияние на его деятельность.
|
|
|
Источник: http://meduniver.com/Medical/Physiology/377.html MedUniver
4.Принцип визначення основного обміну за методом неповного газового аналіз
БІЛЕТ 54
1.Рефлекс. Рефлекторна дуга. Безумовні рефлекси.
Рефлекс — це закономірна реакція організму на зміни внутрішньо- го або зовнішнього середовища, що здійснюється за участю ЦНС у відповідь на подразнення рецепторів. Завдяки рефлексам організм здат- ний швидко і точно реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ і пристосовуватися до цих змін
Рефлекторна дуга (шлях рефлексу) — це нейронний ланцюг від пе- риферичного рецептора через ЦНС до периферичного ефектора (робо- чого органа)
Компонентами рефлекторної дуги є сприймальні рецептори, аферент- ний шлях, «нервовий «центр» (центральні нейрони), еферентний шлях та ефектор. Рецептори становлять собою сенсори, які сприймають різноманітні зміни, що відбуваються в організмі або в навколишньому середовищі. Розрізняють екстеро-, пропріо- і вісцерорецептори. Сукупність рецеп- торів, подразнення яких зумовлює даний тип рефлексу, називають ре- цептивним полем рефлексу (рефлексогенна зона). Рецептори, однакові за своєю будовою, можуть належати до різних рецепторних полів. Ре- цепторні поля — це сукупність рецепторів, що належать до одного сен- сорного нейрона. Рефлексогенна зона містить не одне, а кілька рецеп- тивних полів. З іншого боку, до рефлексогенної зони певного рефлексу можуть входити і різні за будовою рецептори. Наприклад, подразнен- ня одних і тих самих рецепторів, розташованих у різних ділянках шкіри жаби, може призводити до прояву різних рефлексів (згинального, роз- гинального, потирання).
Чутливі (доцентрові) нерви, що несуть збудження в ЦНС, утворю- ють аферентний шлях. Центром рефлекторної дуги є структури, розта- шовані в ЦНС, які отримують, обробляють інформацію, що надходить, і передають її на периферію. Еферентний шлях складається з рухових, або вегетативних, волокон нервової системи. Ефекторами є різні орга- ни (скелетні та гладенькі м’язи, залози, серце тощо). У зв’язку з наявні- стю зворотного зв’язку (зворотної аферентації) рефлекторні дуги, влас- не, «замикаються» в кільце, тому іноді вживають термін «рефлекторне кільце». Рефлекторна реакція відбувається в часі: час рефлексу (латентний пе- ріод) — це час від початку подразнення рецепторів до настання відпо- відної реакції ефектора. Він визначається часом проведення збудження аферентним та еферентним шляхами і в центральній частині рефлектор- ної дуги (так званий центральний час рефлексу). Таким чином, час ре- флексу є сумарним проявом тривалості цих інтервалів. Час рефлексу залежить від складності рефлекторної дуги (тобто кількості центральних синапсів), сили подразнення та рівня збудливості ЦНС (наприклад, при сильному подразненні він коротший, ніж при слаб- кому, при підвищенні збудливості нервових центрів він скорочується, а при втомі — подовжується тощо). У людини найменшу тривалість має час сухожильних рефлексів (наприклад, час сухожильного колінного ре- флексу становить 0,01–0,02 с, а його «центральний» час — 0,003 с). Дослідження часу рефлексу в людини (наприклад, сенсомоторних реакцій) має практичне значення для професійного відбору водіїв транс- порту, вивчення перебігу нервових захворювань тощо.
Безумовні рефлекси- це видові, природжені, відносно постійні реакції організму на дію зовнішнього і внутрішнього середовища, що здійснюються за допомогою нервової системи. Видовими вони є, бо утворилися і закріпилися в процесі тривалого розвитку людини як певного виду. Ці рефлекси проявляються однаково у кожної особини виду Людина розумна, визначають певну, чітко окреслену програму поведінки, яка забезпечує пристосування людини до стабільних, характерних для виду умов життя. Вони сформовані до моменту народження дитини.
Безумовні рефлекси є природженими, бо успадковуються від батьків.
Ознака безумовних рефлексів - відносно постійні - підкреслює їхню відносну незмінність. Пригадайте механізм слиновидільного рефлексу, що виникає при подразненні їжею смакових рецепторів язика. Збудження у вигляді нервового імпульсу проходить по чутливих нервах до довгастого мозку. Там міститься центр слиновиділення, який по рухових нервах передає «команду» слинним залозам, і вони виробляють й виділяють слину.
До основних видів безумовних рефлексів належать дихальні, харчові, хапальні, захисні, орієнтувальні та статеві.
Дихальні рефлекси - це рефлекторні дихальні рухи, що забезпечують вдих і видих. Харчові рефлекси – виділення слини, жовчі, травних соків, жування, ковтання під час потрапляння їжі до рота.
Захисні рефлекси забезпечують захист організму від дії різних чинників: відсмикування руки при уколі, кашель і чхання при потраплянні алергенів, мікроорганізмів у дихальні шляхи, мигання повік очей, зіничний рефлекс тощо.
Багато безумовних рефлексів проявляються не відразу після народження, а запускаються програмою генетичного розвитку тільки через деякий час. До таких рефлексів відносять, наприклад, орієнтувальний і статевий рефлекси. Орієнтувальний рефлекс, - це відповідь на нові або біологічно важливі (світло, звук та інші) подразники. Він виникає щоразу, коли з'являється несподіваний або новий подразник, і людина на нього реагує повертанням голови. Так вона оцінює біологічне значення подразника.
У період статевого дозрівання проявляються складні безумовні статеві рефлекси, пов'язані з розмноженням і турботою про нащадків.
2. Аналіз ЕКГ
3. Фактори, які не дають перетравлювати шлунок
4. Асиметрія кори великих півкуль(асоціативні зони кори)
Реєстрація викликаних потенціалів показала, що аферентні імпульси з ядер таламуса надходять не тільки в сенсорні зони, але одночасно і в області, прилеглі до них. Ці області кори великих півкуль називаються асоціативними зонами(їх називають також вторинними сенсорними зонами).
Асоціативні зони розташовуються по краю сенсорних зон і поширюються в усі сторони від них на 1-5 см.
Важливою особливістю клітин асоціативних зон є їх здатність відкликатися на периферичні подразнення різних рецепторів. Так, наприклад, у кішки у вторинній слуховий зоні були знайдені ділянки, в яких викликані потенціали виникали не тільки на звукове, але й на світлове або електрошкірне роздратування. Це свідчить про те, що на кіркових клітинах вторинних сенсорних зон конвергуют аферентні шляхи, які несуть імпульси від різних рецепторних систем.
Видалення асоціативних зон не тягне за собою втрату даного виду чутливості, але при цьому часто порушується здатність правильно інтерпретувати значення певного подразника. Так, при руйнуванні у людини 18- го і 19 - го полів (по Бродману), що є вторинною зорової зоною, ніколи не настає сліпоти, але хворий втрачає здатність оцінювати бачене. Зокрема, він не розуміє значення слів при читанні.
Руйнування вторинної слухової зони в скроневій області кори часто призводить до втрати здатності розуміти значення чутих хворим слів.
Всі ці факти свідчать про те , що асоціативні зони відіграють важливу роль у процесах аналізу і синтезу подразнень в корі великих півкуль. Про це свідчить і той факт, що в процесі еволюційного розвитку площа, яку займають асоціативні зони в корі великих півкуль, прогресивно зростає і досягає найбільшої величини у людини.
Важливою особливістю асоціативних зон у людини на відміну від сенсорних є те, що їх руйнування призводить лише до тимчасового порушення тих чи інших функцій. Надалі частини кори, що залишилися, беруть на себе функції зруйнованих асоціативних зон і пошкодження їх компенсується .
БІЛЕТ №55
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 132; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!